Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
бо2.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
22.11.2018
Размер:
455.17 Кб
Скачать

122. Аналіз взаємозв”язку витрат, обсягу д-сті та прибутку.

Аналіз ”витрати-обсяг-прибуток” – це метод системного дослідження взаємозв”язку витрат, обсягу д-сті та прибутку компанії заради вичення:

  • обсягу реалізації, який забезпечує відшкод-ня всіх витрат та отримання бажаного прибутку;

  • величини прибутку при певному обсязі реалізації;

  • впливу зміни величин витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підпр-ва;

  • оптимальної структури витрат.

Важливим елементом аналізу є аналіз беззбитковості – він побудований на основі розподілу витрат на змінні та постійні, а також розрахунку точки беззбитковості, яка визначає критичний обсяг реалізації.

Точка беззбитк. – це обсяг реалізації, при якому доходи підпр-ва дорівнюють його витратам, а прибуток дорівнює нулю. Точка беззбитк. може бути виражена в натур., грош. одиницях або у відсотках до нормальної потужності. Точка беззбитк. у грошов. одиницях може бути виведена з рівняння: Точка беззбитк. = змінні витрати + постійні витрати.

Точка беззбитк. в натур. одиницях = точка беззбитк. в грош.один.: ціну за одиницю

Розрахунок точки беззбитк. за допомогою показника маржин. доходу: точка беззбитк. в натур. один. = постійні витрати : маржин. доход на одиницю.

На практиці менеджера цікавить обсяг та ціна реалізації, які забезпечать отримання бажаного прибутку.

Доход від реалізації = змінні витрати = постійні витрати = бажаний прибуток

Для визначення прибутку при певному обсязі реалізації можна застосувати

рівняння: прибуток = доход від реалізації – ( змінні витрати + постійні витрати).

124. Система обліку стандартних (нормат.) витрат: сут-ть та знач-ня.

Стандартні витрати – це витрати, необхідні для вир-ва певної прод-ції або послуг за норм. умов д-сті. Стандарти відображають заплановані витрати на один. прод-ції, величина яких базується на обгрунтов. нормах праці та інженерних розрах-ках. Виділяють три види стандартів:

  1. Базисні стандарти – це довго строк. стандарти витрат, які встан-ся на строк від двох до п”яти років, щоб вивчати динаміку цін та прод-ть праці.

  2. Теоретичні стандати – це стандарти витрат, які можуть бути досягнуті лише за ідеальних умов д-сті.

  3. Поточні стандарти – це стандарти, що відображають витрати, необх. для виготовлення прод-ції у звітн. періоді за наявних умов д-сті.

Застос-ня поточних стандартів витрат дає можл-ть заздалегідь визначити собів-ть прод-ції для встан-ня цін, скласти звіт про прибуток, оперативно виявити та контролювати відхилення, оцінити д-сть центрів відпов-ті. Система калькулювання станд. витрат – це система обліку, яка використовує станд. витрати задля: контролю витрат; прийняття рішень щодо цін; оцінки викон-ня бюджетів; усвідомлення витрат; упр-ня за відхиленнями. Розробка стандартів витрат здійсн-ся підрозділми, які відповідають за ті чи ті статті витрат. Технолог. відділ визначає стандарти викор-ня матеріалів, а відділ постач-ня встановлє стандарти цін на матеріали. Виробн. відділ розробляє стандарти роб. часу по операціях, а відділ персоналу – тарифні ставки оплати праці відпов. категорій працівників. Затверджені стандарти узагалн-ся бухгалтером в карті станд. собів-ті один. прод-ції. Стандарти витрат періодично переглядають для того, щоб вони відповідали сучасним і реальним умовам вир-ва.