Коефіцієнти ліквідності банку

Назва показника	Алгоритм розрахунку	Оптимальне значення
1	2	3
Коефіцієнт високоліквідних активів	Питома вага високоліквідних активів у загальному обсязі робочих активів	великі банки: 10-15% середні банки: 15-20%
Коефіцієнт загальної ліквідності	Співвідношення загальних активів і загальних зобов'язань банку	не менше 100 %
Коефіцієнт співвідношення позик і депозитів	-	70–80%

Продовження табл. 1.3.

1	2	3
Коефіцієнт ліквідних цінних паперів	Відношення цінних паперів уряду країни, які перебувають у портфелі банку, до сукупних активів	-
Коефіцієнт структурного співвідношення вкладів	Відношення депозитів до запитання до строкових депозитів, характеризує рівень стабільності ресурсів банку	1:3
Коефіцієнт ліквідності за строковими зобов'язаннями	Відношення різниці між високоліквідними активами та зобов'язаннями на вимогу до строкових зобов'язань банку	допустиме значення -25% , критичне – 50%
Коефіцієнт мобільності високоліквідних активів	Відношення абсолютно ліквідних до високоліквідних активів	-
Коефіцієнт мобільності гривневої (інвалютної) складової високоліквідних активів	Співвідношення гривневих (інвалютних) готівкових коштів до сукупних високоліквідних активів	-
Коефіцієнт співвідношення короткострокових позичок і строкових депозитів	-	безпечна зона - до 50%

Особливістю вітчизняного регулювання банківської ліквідності є відсутність нормативів довгострокової ліквідності. Заходи щодо зниження розривів між довгостроковими активами та зобов’язаннями має ініціюватися самим банком. Так, на початку 2006 року Національним банком України було розроблено Положення «Про порядок рефінансування банків під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу (депозиту), розміщеного в Національному банку України». Термін даного кредитування – до 3-х років; обсяг – до 40% від суми коштів на вимогу та залишків на поточних рахунках (максимальний обсяг обмежується величиною статутного капіталу банку); річна вартість – 20% від облікової ставки. При цьому стимулом для управління довгостроковою ліквідністю шляхом залучення кредитів рефінансування є особливості розрахунку нормативу достатності капіталу Н2, які розкриті у Постанові Національного банку України «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні», а саме: «…Довгострокові активні операції, які здійснені з перевищенням строків розміщення над строками залучення коштів, додатково зважуються на коефіцієнт ризику 50 відсотків».

Зауважимо, що регулюючими органами банківських систем різних країн (Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Росія та ін.) установлюються обов’язкові для банків показники довгострокової ліквідності, певні з яких наведені у таблиці 1.4.

Таблиця 1.4.

Показники довгострокової ліквідності банку [6]

Умовне позначення показника	Алгоритм розрахунку	Нормативне значення
Федеральний банк Німеччини
К1	Співвідношення активів та зобов'язань з кінцевим строком погашення до 4-х років	в межах 100% з можливістю часткового погашення довгострокових активів короткостроковими ресурсами.
К2	Співвідношення активів та зобов'язань зі строком погашення більше 4-х
Центральний банк Російської Федерації
К3	Співвідношення кредитів зі строком погашення більше 365 дн. та суми власного капіталу та зобов'язань зі строком погашення більше 365 дн.	в межах 120%

Розрив ліквідності – різниця між сумою надходжень та сумою використаних коштів. Якщо наявні ліквідні засоби за обсягом перевищують їх використання, то існує додатний розрив ліквідності, і це той надлишок ліквідних засобів, який необхідно швидко інвестувати в дохідні активи до виникнення потреби в грошових коштах. Коли потреба в ліквідних засобах за обсягом перевищує їх наявність, то банк має від’ємний розрив (дефіцит) ліквідності і перед ним постає завдання пошуку найдешевших і найдоступніших джерел поповнення ліквідних коштів.

Аналіз розриву ліквідності проводять за допомогою табличного методу, групуючи активи і пасиви банку за термінами (по горизонталі) та за структурою (по вертикалі), що уможливлює порівнювання вхідних та вихідних грошових потоків у кожному із зафіксованих інтервалів та обчислення сукупного розриву ліквідності. Форму аналітичної таблиці банк вибирає довільну з урахуванням особливостей структури свого балансу та необхідного рівня деталізації інформації щодо строків. При цьому банк має вибрати той рівень деталізації, який найточніше відображає специфіку його діяльності, а структурну деталізацію можна довести до рівня рахунків аналітичного обліку кожної конкретної вимоги чи зобов’язання банку. Деталізація інформації за строками має бути найдокладнішою щодо найближчих періодів (протягом найближчого тижня – за днями, протягом найближчого місяця – за тижнями), у віддалені строки можна обмежитися загальними даними, проте сучасний розвиток програмних засобів дає змогу досягти будь-якого рівня деталізації.