Лаб2_Excel_СІТНО_зао

Лабораторна робота № 2

Тема: Створення Excel -документа та його збереження.

Короткі методичні вказівки.

1 .Для зберігання Excel - документу призначається файл, який називається робочою книгою. Він має розширення . xls. Робоча книга може мати від одного до 255 робочих аркушів, з іменами Лист 1, Лист 2,... . Номер активного аркуша висвічується в нижній частині вікна Excel. Робочий лист може мати до 256 стовпчиків і до 65536 рядків. Стовпчики позначаються латинськими літерами від А до Z, далі від АА до AZ, нарешті останній 256 - й - IV. Рядки аркуша нумеруються числами натурального ряду. Кожна комірка таблиці робочого аркуша має адресу, складену із імені стовпця та номера рядка. Наприклад, F7 знаходиться на перетині рядка 7 зі стовпцем F.

В кожну комірку можна записати слово, речення, число, дату, час або формулу для виконання обчислень.

2. ЕП Excel забезпечує два режими:

• створення нового документа („Создать....");

• робота з існуючим документом („Открыть....").

Після завантаження Excel автоматично пропонує режим створення нового документа.

Якщо на режим створення нового документа потрібно перейти після роботи з попереднім, потрібно клацнути на кнопку „Создать...." стандартної панелі інструментів або виконати команду „Файл => Создать....". В першому випадку „по - замовчуванню" новий документ буде створюватися на базі стандартного шаблону. В другому варіанті на дисплеї з'явиться вікно „Создание документа", у якому необхідно вибрати потрібний шаблон із пропонованого переліку.

3.В активному робочому аркуші можуть знаходитися 3 курсори: таблиці, миші та клавіатури. Табличний курсор відповідає активній комірці аркуша. Всі дії по введенню даних виконуються лише в активну комірку.

З першого введеного символу, набраного в активній комірці в рядку (формул, з'являються 2 кнопки: „червоний хрест" (Відміна), „зелена галочка" (Введення), а в самій комірці - курсор клавіатури. Те, що набирається в активній комірці, з являється одразу в двох місцях: в самій комірці та в рядку формул (Якщо в „Вид=>строка формул" стоїть галочка). Після набору всіх символів даного натискають клавішу „Enter”, “Tab“, одну із клавіш управління курсором або „зелену галочку".

4. Текст, що не вміщається в активну комірку, буде переходити на сусідню справа, якщо вона не заповнена.

При введенні десяткових дробів використовується десяткова кома. При введенні дати використовують формулу „MM - ДД - РР" або „MM/ДД/РР". Якщо дата введена вірно, вона набуває вигляду „MM . ДД . РР" (або іншої заказаної в команді „Формат =>Ячейка=> Число =>Дата").

Щоб присвоїти грошовий формат, потрібно виділити діапазон комірок і виконати команду „Формат=> Ячейка=>Число => Денежный ".

5. Якщо довжина введеного даного перевищує ширину комірки, потрібно змінити це значення з допомогою команди „Формат =>Столбец=> Ширина" або з допомогою миші в заголовку стовпця.

Якщо числова комірка заповнюється символами „# ", потрібно збільшити ширину стовпця.

Для реалізації функцій автозаповнення потрібно установити курсор миші на маркері заповнення в правому нижньому куті комірки (курсор набуває форми тонкого хреста) і пере буксувати його в кінець діапазона заповнення.

6. Команди редагування таблиці поділяються на поодинокі і групові. Поодинокі команди редагування пов’язані з корекцією інформації в активній комірці таблиці, групові команди виконують одночасне редагування групи сумісних комірок, які називаються блоком.

7. Виконання команд редагування в будь-якій комірці або групі комірок можна реалізувати, зробивши їх активними.

8. Для виділення комірки робочого листка (наприклад А1) необхідно помістити в неї курсор і клацнути мишею. Поява жирної рамки свідчить про те, що комірка стала активною і в неї можна вводить дані або формулу.

9. Щоб виділить один або більше рядків або стовпців потрібно клацнути мишею на номері рядка або на назві стовпця. При виділенні кількох стовпців або рядків, розташованих у різних місцях таблиці, необхідно виділити перший, а всі інші виділяти, утримуючи натиснутою клавішу Ctrl.

10. Для виділення блоку комірок треба встановити покажчик миші на початок блоку, натиснути на її клавішу і, не відпускаючи клавішу, “тягнути” покажчик у потрібному напрямку.

11. Для виділення всього робочого листка необхідно натиснути клавіші Ctrl+А або активізувати кнопку що знаходиться на перетині заголовків стовпців і рядків робочого листка.

12. Редагування даних комірок, тобто встановлення необхідного шрифту, його розміру, варіанта накреслення (жирний, курсив, підкреслений), вирівнювання тексту в межах комірок проводиться за допомогою кнопок “Форматирование” на панелі інструментів, або вибравши в меню “Формат” команду “Ячейки”.

13. При введенні тексту в активну комірку необхідно пам’ятати, що початок тексту в кількості 8 символів висвічується у власній комірці, решта – праворуч у вільних від інформації комірках. Якщо в комірці справа занесена будь-яка інформація, текстова інформація в цьому місці обрізається, хоча в пам’яті ЕОМ вона зберігається повністю. Однак при друкуванні електронної таблиці вона буде перенесена на тверду копію у такому ж вигляді, як на екрані. Тому, щоб привести розміри комірок у відповідності до форматів тексту, що в них розміщується, виконують наступні процедури. Покажчик миші встановлюють на правій межі стовпця (або на нижній межі рядка). При цьому активізується новий покажчик вигляду (або для рядка), буксируючи який можна плавно змінювати ширину стовпця (висоту рядка). Для автоматичної настройки ширини стовпця у відповідності з форматом тексту досить двічі клацнути лівою клавішею миші на правій межі його заголовка. У випадках, коли необхідно встановити однакову ширину і висоту декількох стовпців потрібно у меню “Формат” вибрати команди Столбец або Строка. При цьому розміри встановлюються автопідбором, або задаються безпосередньо користувачем.

14. Довгі заголовки таблиці, розміщені в кількох комірках стандартної довжини об’єднують, а потім центрують. Ця процедура виконується за допомогою кнопки “объединить и поместить в центре” ( ) панелі інструментів. Щоб повернути об’єднаним коміркам початковий вигляд виконується команда “Ячейки” меню “Формат”. У вікні, що з’явилося, потрібно відкрити вкладку “Выравнивание” і видалити мітку у полі “объединение ячеек”.

15. Якщо необхідно перенести частину тексту на наступний рядок комірки, треба натиснути клавіші <Alt+Enter>, або встановити режим Формат/Ячейки/Переносить по словам.

16. Щоб відредагувати вже введену інформацію, в комірку встановлюють курсор, після чого користуються одним із наступних способів:

• натискують на клавішу F2;

• двічі клацають мишею по комірці;

• клацають мишею на панелі формул.

6. Якщо потрібно вставити в таблицю порожній стовпчик, необхідно виділити стовпець таблиці, перед яким мається намір його розмістити і в меню Вставка вибрати команду Столбцы. Якщо потрібно вставити два стовпця, заздалегідь виділяється відповідно два стовпця початкової таблиці, перед якими треба зробити вставку. Аналогічно за командою Вставка-Строки вставляються рядки. Порожні комірки вставляються у таблицю за командою Добавить ячейки контекстного меню або виконуючи команду Ячейки меню Вставить. Дані команди активізують вікно “добавление ячеек”, в якому вказується напрямок зсуву початкових комірок таблиці.

7. Якщо потрібно знайти деякий фрагмент таблиці, виконується команда Правка-Найти, яка викликає на екран однойменне вікно. У полі цього вікна вводиться фрагмент пошуку. Це може бути частина формули, заголовка або тексту, слово або символ. Пошук починається за командою Найти далее, яка дає можливість виявити заданий об’єкт у межах робочого листка. Після виявлення потрібного фрагмента за командою Заменить вікна Найти (або меню Правка) активізується вікно “Заменить”, в яке вводять нову редакцію фрагмента. За командою Заменить вибраний фрагмент замінюється новим. Пошук фрагмента поновлюється за командою Найти Далее, після чого процес заміни повторюється до кінця робочого листка. Процедура пошуку і заміни прискорюється за командою Заменить Все, який виправляє вибраний фрагмент по всьому робочому листку.

19. В Excel, як і в інших табличних процесорах, формули можна копіювати з автоматичною настройкою їх за новим місцеположенням. Ця процедура легко виконується «буксируванням» уже відомого маркера заповнення вздовж рядка або стовпця. Тому процедура введення формул у комірку робочого листка є автоматизованою і простою.

В Excel використовують два типи адрес (посилань) комірок: абсолютні та відносні. Перші застосовують, якщо у формулу треба ввести значення з фіксованої комірки:

=СУММ(А1:С1)*$F$5,

де $ – ознака абсолютного посилання.

Під час переміщення (копіювання) формул абсолютні адреси залишаються незмінними.

Відносні адреси (посилання) змінюються відповідно до нової позиції формули:

=СУММ(А1:С1)*$F$5 ... =СУММ(А5:С5)*$F$5.

Формула повністю відображається в рядку формул (дивись рисунок), легко редагується і реалізується при натисненні на клавішу <Enter>.

Рисунок - Рядок введення формул

Як випливає з рисунку до складу рядка, крім поля введення, входять ще чотири спеціальних інструменти:

• Список імен (“СУММ”), який містить ім'я поточної комірки або список функцій, якщо введення даних починається зі знака “=”;

• кнопка «Отмена» () – скасування останнього введення та відновлення попередньої інформації;

• кнопка «Ввод» () еквівалентна клавіші <Enter>;

• кнопка «Изменить формулу» (=) для вставлення у формулу стандартних функцій.

Рядок формул має досить велику довжину і широко використовується на практиці для введення та корекції даних будь-якого типу. Для виправлення рядка потрібно клацнути лівою клавішею миші на відповідній комірці, а потім на рядку. Після появи миготливої вертикальної риски-курсору можна розпочинати корекцію формули, скориставшись клавішами керування <Delete>, <Insert> та <BackSpace>.

20. Щоб зберегти таблицю під бажаним іменем (первинний запис) потрібно виконати команду „Файл=>Сохранить как ..." В вікні, що з’явиться, набрати бажане ім'я файла і натиснути кнопку „Сохранить" (на клавіатурі - „Enter"). Цей файл запишеться в папку "Мои документи", якщо в імені не було вказано специфікації файла, Якщо потрібно записати на дискету, потрібно відкрити вікно диска А: або в імені задати специфікацію: А:\ <маршрут>\ <інф>.

Подальші записи цього файлу можна здійснювати простим натисканням на кнопку „Сохранить" стандартної панелі інструментів або виконанням команди „Файл=> Сохранить".

Створення графіків і діаграм засобами Еxcel

Загальні положення

Табличний процесор Ехсеl дає змогу подавати табличні дані в більш наочній та зручній для сприйняття графічній формі. Таку форму використовують для ілюстрації функціональної залежності однієї величини від іншої або для порівняння двох і більше величин, а також із метою виявлення тенденцій зміни якого-небудь параметра в часі, відображення відсоткового вмісту ряду компонентів у деякому об'єкті тощо.

За допомогою Excel можна будувати 14 стандартних типів діаграм, кожна з яких має ще кілька різновидів. Побудова будь-яких діаграм проводиться спеціальною програмою «Мастер диаграмм», яка практично повністю автоматизує цей процес, залишаючи за користувачем тільки введення даних і прийняття ряду елементарних рішень.

Рисунок 10. Типова структура діаграми

Розглянемо типову структуру діаграми на прикладі найпростішої гістограми, де відображено щомісячні платежі за трьома кредитами у першому кварталі поточного року. Гістограма має вигляд стовпцевої діаграми, що містить загальний заголовок, вісь X (або вісь категорій), вісь Y (або вісь значень), заголовки і масштабні мітки осей X та Y, а також легенду з мітками. За бажанням користувача легенда може розміщуватися праворуч, ліворуч, зверху, у правому кутку або знизу діаграми, її мітки – це графічне зображення показників-змінних, які відображаються діаграмою; вони пояснюють, як підсвічуються, штрихуються або позначаються ті чи інші змінні.

У гістограмі число стовпців у групах визначається кількістю змінних. Стовпці груп, що відповідають одній змінній, штрихуються (підсвічуються) однаково; їхня висота пропорційна значенню змінних. Кількість груп стовпців дорівнює числу значень змінних.

Категоріями гістограм, тобто їх незалежними змінними, як правило, є різні часові періоди (роки, квартали, місяці тощо). Тому Майстер діаграм за замовчуванням використовує заголовки стовпців як мітки осі X, а заголовки рядків – для ідентифікації змінних, що відображаються. Однак можливим є також протилежне призначення. Дійсно, створення діаграм, як правило, розпочинається з виділення області даних, що підлягають відображенню. Область включає власне дані (B5:D7) або дані з заголовками стовпців і рядків (A4:D7). Порядок формування рядків діаграми визначається вибраним варіантом задання даних: «по рядках» або «по стовпцях». У першому випадку заголовки стовпців та рядків є відповідно категоріями осей X і змінними; у другому випадку – навпаки.

Створення діаграм за допомогою Майстра діаграм

Створення будь-яких діаграм розпочинається з виділення діапазону даних, що підлягають відображенню, та активізації програми «Мастер диаграмм». У принципі початковий діапазон даних можна виділяти пізніше. Його попереднє виділення пояснюється тільки прагненням здобути зразок діаграми вже після вибору її типу та вигляду. Процес створення діаграм за допомогою “Майстра” розбивається на чотири характерних кроки:

• вибір типу та вигляду діаграми, а також перегляд її зразка;

• зміна або вибір діапазону даних, на основі яких буде побудовано діаграму, і визначення способу формування її рядів;

• введення заголовків діаграми та її осей, встановлення будь-яких параметрів діаграми, пов'язаних з її зовнішнім оформленням;

• вибір варіанта розміщення діаграми (на поточному або на окремому листку).

При правильному призначенні початкового діапазону даних “Майстер діаграми” здатний сформувати її практично за перший крок його роботи. При цьому багато які параметри призначаються ним за замовчуванням.

Вибір типу діаграми (крок 1). За командою “Вставка–Диаграмма” або при активізації кнопки-піктограми «Мастер диаграммы» на екран викликається діалогове вікно «Мастер диаграммы (шаг 1 из 4): тип диаграммы» з двома опціями-вкладками: «Стандартные» та «Нестандартные». До стандартних діаграм належать: гістограма та графік, а також діаграми від лінійчатої до пірамідальної. Нестандартні діаграми є різновидом стандартних і відрізняються від них передусім колірною гамою.

Вибравши тип та вигляд діаграми, користувач може переглянути її зразок та оцінити його. Для цього потрібно активізувати параметр «Просмотр результата». Зразок нестандартної діаграми відображається у вікні відразу ж після вибору її типу.

За замовчуванням Excel 97 призначає стовпцеву гістограму. За допомогою кнопки «Сделать стандартной» тип діаграми, що призначається системою за замовчуванням, можна змінювати. Ця процедура виконується тільки після завершення формування вибраної діаграми.

Найпоширеніші типи стандартних діаграм та їх різновиди

Гістограма належить до числа стовпцевих діаграм, має сім різновидів і є одним із популярних видів ділової графіки. Гістограму зручно використовувати для зображення показників-змінних, які порівнюються в межах певного часового інтервалу, або показників іншої категорії. При цьому стовпці, що стосуються різних змінних, розміщуються рядами, які можна суміщати. Різновидом гістограм є циліндричні, конічні та пірамідальні діаграми; в них стовпці замінюються відповідними геометричними об'єктами. Інтерес становлять суміщені та нормовані до 100 % діаграми, що відображають частку кожної категорії в загальній сумі значень.

Лінійна діаграма – це та сама гістограма, але з іншою орієнтацією осей. Тут вісь критеріїв (X) розміщується вертикально, а вісь значень (Y) – горизонтально. Стосовно Excel вони часто мають перевагу, тому що їхні стовпці розміщуються горизонтально по рядках і добре вписуються в робочий листок.

Графік відрізняється простотою та наочністю, відображає одну або кілька залежностей вигляду y=f(x). У графіку маркери даних – це графічні символи, що ідентифікують змінні та їхні значення. Маркери, які стосуються однієї змінної, мають однакові форму і розмір. Опис усіх маркерів графіка розміщується в його легенді.

Кругова діаграма відображає співвідношення між цілим і його частинами. Для побудови кругової діаграми необхідно обчислити суму всіх значень певного поля таблиці, а потім визначити, яку частину цієї суми становить кожне значення. Окремі або всі сегменти кругової діаграми можуть висуватися.

Кільцева діаграма – один із різновидів кругової діаграми. Вона також відображає співвідношення між цілим і його частинами, але містить кілька змінних (цілих).

Діаграма з областями (або діаграма площ) подібна до гістограми із суміщеними стовпцями, її графік – це лінії, що з'єднують верхні точки стовпців гістограми з відповідним штрихуванням. При цьому верхній графік відображає суму значень усіх показників-змінних, а нижній – значення першої змінної. Особливість діаграми з областями полягає в тому, що вона, з одного боку, відображає характер змін окремих показників-змінних, а з іншого – демонструє їх співвідношення. Отже, цій діаграмі притаманні властивості графіка та кругової діаграми.

Точкова діаграма широко використовується у статистиці, відображає не тільки зміну показників, що відбулася за деякий проміжок часу, а й міру відхилення їхніх значень від середнього значення. Інтервали часу тут можуть бути різними.

Інші діаграми зі списку вікна «Мастер диаграмм» використовуються досить рідко.

Вибір даних для побудови діаграми (крок 2 з 4). Перехід до другого кроку роботи Майстра_діаграм проводиться за командою “Далее” або після натиснення на клавішу <Enter>. При цьому відкривається діалогове вікно «Мастер диаграмм (щаг 2 из 4): источник данных диаграмм» із двома вкладками «Диапазон данных» і «Ряд».

Вкладка «Диапазон данных» забезпечує:

• введення або зміну діапазону даних, необхідних для побудови діаграми;

• вибір способу формування рядів діаграм за рядками або за стовпцями виділеного діапазону;

• відображення сформованого зразка, перехід до чергового кроку або повернення до першого.

Діапазон даних, який може включити заголовки стовпців і рядків, вводиться у поле «Диапазон» вручну або вибором його початкової та кінцевої комірок у самій таблиці. Якщо діалогове вікно затуляє таблицю, то його потрібно скоротити до розмірів поля «Диапазон», клацнувши лівою клавішею миші на кнопці мінімізації з червоною стрілкою. Адреси комірок діапазону – абсолютні (з ознакою $), що виключає їх зміну при будь-якому переміщенні діаграми в межах робочого листка.

Режим формування рядів діаграм за рядками, коли ряди відображають щомісячні платежі за конкретним кредитом, реалізує залежність вигляду Kpedum=f(місяць). При цьому змінними є різні кредити, а категоріями – місяці кварталу.

Вкладка «Ряд» фактично реалізує розглянутий вище режим формування рядів діаграми. У полях цієї вкладки задаються:

• ім'я кожного ряду (змінної) та адреси його розміщення;

• діапазон значень кожної змінної (ряду);

• діапазон розміщення категорій по осі X.

За замовчуванням кожному ряду спочатку присвоюється системне ім'я Ряд1, Ряд2 і т. д. Адреси всіх комірок і діапазонів – абсолютні. Розміри вікна можна звести до розмірів будь-якого з діапазонів за допомогою кнопок мінімізації. Імена всіх змінних діаграми відображаються в її легенді. Після завершення всіх процедур кроку 2 треба клацнути лівою клавішею миші на кнопці «Далее» та перейти до кроку 3 роботи Майстра діаграм.

Встановлення параметрів діаграми (крок 3 з 4). Ця процедура здійснюється в однойменному вікні Майстра діаграм з шістьма вкладками: «Заголовки», «Оси», «Линии сетки», «Легенда», «Подписи данных», «Таблица данных».

Вкладка «Заголовки» забезпечує ручне введення заголовків діаграми, заголовків осі X (категорій) та осі Y (значень).

Вкладка «Оси» визначає вмикання (вимикання) міток сей X, Y і заміну осі категорій віссю часу, тобто заміну міток вигляду січень, лютий, березень мітками вигляду 01.01.00, 02.01.00 і 03.01.00 відповідно.

За допомогою вкладки «Линии сетки» вмикаються (вимикаються) основні та проміжні лінії по осях X, Y, і таким чином формується сітка діаграми.

Вкладка «Легенда» дає змогу вмикати (вимикати) легенду та змінювати її положення відносно діаграми.

Вкладка «Подписи даннях» підвищує наочність діаграми, її параметри дозволяють (забороняють) відображення ключів (міток)_легенди і значень змінних або категорій діаграми над її стовпцями.

Вкладка «Таблицы данных» містить два перемикачі: «Таблица даннях» та «Ключ легенды». Перший дозволяє (забороняє) відображення таблиці виділеного діапазону даних знизу діаграми, а другий – відображення ключів легенди, тобто маркерів змінних у цій таблиці.

Розміщення діаграм (крок 4 з 4). Діаграму можна розмішувати на одному з листків робочої книги або на власному листку книги. Вибір варіанта розміщення діаграми здійснюється в діалоговому вікні Майстра діаграм за допомогою двох перемикачів.

Щоб розмістити діаграму на окремому робочому листку, досить увімкнути відповідний перемикач, а потім (за бажанням) замінити системне ім'я «Диаграммаї» ім'ям користувача, наприклад «Залежність Кредит=f(місяць)». Для розміщення діаграм як вбудованого графічного об'єкта в одному з листків робочої книги потрібно ввімкнути однойменний перемикач, а потім вибрати ім'я цього листка із списку, що розкривається.

Останнє діалогове вікно «Мастер диаграмм» закривається натисненням на клавішу <Enter> або клацанням лівою клавішею миші на кнопці «Готово».

Зміну розмірів будь-якої діаграми проводять «буксируванням» й кадрових маркерів у відповідних напрямках Розташування діаграм на екрані можна змінювати за допомогою кнопок-піктограм вирівнювання тексту а також «буксируванням» її кадрових маркерів у відповідних напрямках. Розташування діаграм на екрані можна змінювати за допомогою кнопок-піктограм вирівнювання тексту, а також “буксируванням” її кадру.

Редагування діаграм

Використовуючи інструментальні засоби табличного процесора Excel 97, можна поліпшити зовнішній вигляд діаграми, зробити її більш наочною та ефективною.

Форматування областей діаграм. Розрізняють два великих об'єкти діаграми: область діаграми й область її побудови. Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга – простір між осями координат X, Y. Модифікація об'єктів указаних областей виконується окремо. Будь-яка область активізується подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь-якій її точці. Під час активізації області діаграми на екрані з'являється вікно форматування «Формат области диаграммы» з вкладками «Вид», «Шрифт» і «Свойства».

Вікно «Формат области диаграммы» можна активізувати також за командою “Формат области днаграмы” з контекстного меню.

Вкладка «Вид» дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграми, а також колір і спосіб їх заливання. Останній вибирається користувачем у спеціальному вікні «Заливка», яке активізується параметром «Способы заливки». Вікно «Заливка» надає користувачеві можливість вибрати варіант градієнтності та тип штрихування області, її текстуру і візерунок, а також розмістити в області певний рисунок-картинку з деякого файла.

Заливання області діаграми додає їй привабливого зовнішнього вигляду. В разі використання об'ємних діаграм заливанню можуть підлягати не тільки їхні області, а й стінки та основи стовпців. Останні виділяються так само, як і область діаграми: подвійним клацанням лівою клавішею миші.

Вкладка «Шрифт» забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. д.

Вкладка «Свойства» забезпечує прив'язку об'єкта до області діаграми і захист її комірок.

Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно «Формат области построения», аналогічне вікну «Формат области диаграммы», але тільки з однією вкладкою «Вид». Тому можливості форматування цієї області дещо обмежені. Великі можливості редагування областей діаграм надають користувачеві відповідне контекстне меню та інструментальна панель «Диаграмма».

Контекстне меню редагування діаграм. Це меню активізується клацанням правою клавішею миші, коли область діаграми або область її побудови діаграми виділено. До меню області діаграми входять: команда “Формат области диаграммы” і чотири команди, які практично реалізують функції (кроки) Майстра діаграм. Наприклад, за командою “Тип диаграмм” на екран викликається однойменне вікно, аналогічне вікну «Мастер диаграмм: шаг 1 из 4». Змінюючи тип діаграми, можна досягти найефективнішого відображення даних на екрані.

Інструментальна панель «Диаграмма». Ця панель активізується за командою “Вид–Панель инструментов–Диаграммы”, її використання істотно прискорює процес формування та перетворення діаграм. За допомогою відповідних піктограм панелі можна:

• вибрати зі списку будь-який елемент (легенду, область, вісь X або Y, основи, стіни, таблицю даних, кутки, лінії сітки і т. д.);

• здійснити форматування вибраного об'єкта діаграми;

• вибрати тип або вигляд діаграми;

• приховати, відобразити та змінити легенду;

• добавити (вилучити) таблицю даних;

• увімкнути режим «по рядках» або «по стовпцях»;

• змінити положення об'єктів осі категорій та осі значень на 45° за рухом годинникової стрілки або у протилежному напрямку.