31

Ліквідність банківської установи: поняття, оцінка та методи управління

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методичні аспекти забезпечення оптимального рівня ліквідності банку

1. Сутність ліквідності як складової фінансової стійкості банківської системи.

2. Методичні підходи до аналізу рівня ліквідності банку

3. Теорії управління ліквідністю банку

Розділ 2. Практика діяльності ВАТ «Ощадбанк» щодо формування достатнього рівня ліквідності

2.1. Загальний аналіз активів банку з позицій їх ліквідності

2.2 Аналіз рівня ліквідності ВАТ «Ощадбанк» на основі економічних нормативів та коефіцієнтного методу

Розділ 3. Напрями удосконалення управління ліквідністю банківської системи

Висновки

Вступ

Актуальність теми роботи. Ліквідність банку є однією з найважливіших системних характеристик банківської діяльності, яка потребує аналізу, вивчення та ефективного управління. Через постійне зростання масштабів діяльності вітчизняних банків, посилення конкуренції, розвиток фінансового ринку, комерційні банки дедалі більшу увагу приділяють управлінню ліквідністю.

Управління ліквідністю покликане не лише забезпечити виконання банком своїх зобов’язань, але й задовольнити існуючий попит на кредити, раціонально використовуючи банківські ресурси та мінімізувати ризик ліквідності. Для цього необхідна побудова фінансового механізму управління ліквідністю банку з метою організації ефективної системи взаємодії всіх елементів, які беруть участь у процесі управління ліквідністю банку. Саме тому дослідження фінансового механізму управління ліквідністю банку є досить важливим і актуальним.

Поняття банківської ліквідності є досить багатогранним, тому потребує всебічного дослідження. Метою роботи є розкриття теоретичних аспектів поняття «ліквідність», та механізму управління ліквідністю банку, проведення аналізу рівня ліквідності ВАТ «Ощадбанк» та надання пропозицій щодо підвищення рівня ліквідності в банківських установах.

Для досягнення мети були поставлені та вирішені наступні завдання:

• розкрити сутність ліквідності банку як складової фінансової стійкості банківської системи;

• визначити методичні підходи до аналізу рівня ліквідності банку;

• охарактеризувати теорії управління ліквідністю банку;

• провести аналіз рівня ліквідності ВАТ «Ощадбанк»;

• внести та економічно обґрунтувати напрями удосконалення управління ліквідністю банківської системи.

Об’єктом дослідження є діяльність ВАТ «Ощадбанк».

Предметом дослідження є механізм формування достатнього рівня ліквідності банківської установи.

Теоретичну основу проведеного дослідження складають роботи вчених, присвячені особливостям фінансового механізму управління ліквідністю банку таких як: Ковалюк О.М., Балабанова Т.І., Кірейцев Г.Г., Бланк І.О., Грушко В.І. та багатьох інших дослідників.

Розділ 1. Теоретико-методичні аспекти забезпечення оптимального рівня ліквідності банку

Сутність ліквідності як складової фінансової стійкості банківської системи

Своєчасність і повнота виконання своїх функцій банківськими установами та банківською системою в цілому значною мірою залежить від їх ліквідності, яка є однією із загальних якісних характеристик діяльності банку, що обумовлює його надійність, стійкість та конкурентоспроможність. У процесі своєї діяльності банківські установи постійно наражаються на ризик ліквідності, тобто ймовірності настання ситуації невідповідності між попитом і пропозицією коштів та неспроможності банку своєчасно й у повному обсязі виконати свої грошові зобов'язання.

Причому негативний вплив на діяльність банку має як недо­статня, так і надлишкова його ліквідність. Низький рівень ліквід­ності банку обмежує його платоспроможність, спричиняє втрату довіри клієнтів, зниження доступу та підвищення вартості зовніш­ніх джерел фінансування для підтримання ліквідності, а відповід­но й фінансові проблеми. Враховуючи характер тісних взаємовід­носин між банками через ефект «доміно», криза ліквідності одно­го банку може поширитись на інші банки, створюючи загрозу де­стабілізації усієї банківської системи країни. Надлишкова ліквід­ність банку свідчить про його неспроможність ефективно розпо­ряджатися наявними вільними ресурсами і спричиняє збитки та проїдання капіталу. Надлишкова ліквідність усієї банківської сис­теми знижує дієвість інструментів грошово-кредитної політики, а відповідно й її ефективність щодо досягнення поставлених цілей. Крім цього, надлишкова ліквідність створює інфляційний навіс в економіці країни. Це пов'язано з тим, що інфляція є монетарним явищем, а тому без відповідного економічного зростання, серед­ньої довгострокове розширення пропозиції грошей чинить тиск на ціни у напрямі їх підвищення.

З огляду на це винятково важливого значення набуває проб­лема управління ліквідністю банківської системи, розв'язання якої має ґрунтуватися на глибокому теоретичному осмисленні сутності економічної категорії та явища ліквідності.

Термін «ліквідність» (від лат. liguidus - рідкий, текучий) у бук­вальному розумінні слова характеризує легкість реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей у грошові кошти. В економічній літературі та на практиці категорія застосовується для характеристики різних об'єктів, наприклад, товару, цінних паперів, підприємства, ринку, балансу тощо.

Найпоширенішим є трактування ліквідності банку як його спроможності своєчасно і в повному обсязі виконувати свої зобов'язання. В Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні від 28 серпня 2001 року №368 ліквідність банку визначається як здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виникнення зобов'язань банку, а також строками і сумами інших джерел і напрямів використання коштів. Такий підхід характеризує банківську ліквідність як потік.

У деяких літературних джерелах банківська ліквідність трактується як запас. За цим підходом ліквідність банку визначається наявністю у нього в достатній кількості активів, які в разі необ­хідності можуть бути швидко і з мінімальними втратами реалізо­ваними.

Теоретичні дослідження ліквідності банківської системи, на відміну від лік­відності банку, поки що не знайшли широкого висвітлення в еко­номічній літературі. Серед трактувань сутності ліквідності бан­ківської системи існує підхід, за яким вона ототожнюється із спроможністю банківської системи виконувати свої функції. Так, деякі вітчизняні дослідники під ліквідністю банківської системи розуміють її спроможність забезпечити своєчасне виконання всіх боргових зобов'язань перед вкладниками, кредиторами і засновниками банківських установ, можливість залучати в повному об­сязі вільні кошти юридичних і фізичних осіб та надавати кредити й інвестувати розвиток економіки країни.

Ліквідність банківської системи є її дина­мічним станом, який забезпечує своєчасність, повноту і безпере­рвність виконання усіх грошових зобов'язань банківської системи та достатність коштів відповідно до потреб розвитку економі­ки. Банківська ліквідність, як динамічний стан, характеризується постійними змінами. Ці зміни, що відбуваються у стані ліквідно­сті банківської системи, мають зовнішні ознаки, основні з яких узагальнено в табл. 1.1.

Слід зазначити, що в ринкових умовах неможливо зберегти достатній рівень ліквідності в усіх банках. Проте втрата ліквідно­сті одного або кількох банків ще не означає втрату ліквідності банківської системи країни. В цілому ліквідність банківської сис­теми є складним явищем, яке визначається сукупною ліквідністю банківських установ другого рівня й обумовлюється багатьма фак­торами внутрішнього та зовнішнього впливу на мікро- та макро-рівні, що перебуває в постійній зміні та взаємозв'язку.

Зокрема, на мікрорівні дотримання банком належного рівні ліквідності залежить від таких основних чинників: відповідність структури активів і пасивів за строками та сумами; структури стабільності депозитної бази; якість активів і достатність капіталу банку; стратегія управління ліквідністю; репутація банку тощо. Ліквідність банку визначається його спроможністю адаптуватись до скорочення зобов'язань, здійснити фінансування зростанні активів за мінімальною вартістю чи своєчасно ліквідувати активи за ринковою ціною.

Ураховуючи багатофакторність проблем ліквідності та її роль у забезпеченні стійкості всієї банківської системи, важливого значення набуває питання централізованого управління бан­ківською ліквідністю, яке в Україні здійснюється Національним банком України в процесі реалізації грошово-кредитної політики. На нашу думку, управління ліквідністю - процес створення пере­думов, забезпечення та підтримання оптимального рівня ліквід­ності банку та банківської системи в цілому. Однією з таких пе­редумов є нормативно-законодавче забезпечення банківської діяль­ності, що визначає такі рамки поведінки банків, які сприяють за­безпеченню ліквідної та стійкої банківської системи. Іншим аспек­том регулювання ліквідності є контроль за діяльністю банків, який проводиться з метою забезпечення надійності та стійкості, що передбачає цілісний і безперервний нагляд Національного бан­ку України за здійсненням банками своєї діяльності у відповіднос­ті з діючим законодавством та інструкціями наглядового органу. Важливою складовою управління ліквідністю банківської систе­ми є її регулювання механізмами та інструментами грошово-кредитної політики Національного банку України з метою ніве­лювання впливу волатильності банківської ліквідності на процент­ні ставки на грошово-кредитному ринку та зниження ефективнос­ті політики центрального банку щодо досягнення намічених ці­лей. Оперативному управлінню ліквідністю банківської системи передує процес прогнозування та аналізу її стану за результатами якого центральний банк операційними механізмами та інструмен­тами регулює (надає або вилучає) ліквідність на щоденній основі з метою згладжування небажаних коливань в попиті і пропозиції та її подальшого впливу на ринкові процентні ставки.

1.2 Методичні підходи до аналізу рівня ліквідності банку

Ліквідність банківської діяльності є основною надійного та стабільного функціонування на ринку. Саме тому управління ліквідністю належить до центральних завдань фінансового менеджменту банку. У свою чергу якість процесу управління базується на ефективності методичного інструментарію оцінки ліквідності банку. У вітчизняній практиці виділяють такі напрями оцінки банківської ліквідності: по-перше, нормативи ліквідності, виконання яких перевіряється Національним банком України, а методика їх розрахунку висвітлена у Постанові Національного банку України «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» [24]. По-друге, це метод коефіцієнтів, який дає можливість не тільки оцінити рівень ліквідності окремого банку, але й здійснювати порівняльний аналіз ліквідності різних за розмірами банків. Метод коефіцієнтів дає змогу виявити кількісний зв’язок між різними рахунками, групами та розділами балансу. По-третє, це метод розривів ліквідності, який спрямовано на здійснення моніторингу за ліквідною позицією банку, а також використовується для прогнозування потреби банку в ліквідних коштах на певну перспективу. Методи та прийоми аналізу ліквідності банку, їх взаємозв’язок подано у додатку Г. Охарактеризуємо кожен із зазначених підходів.

З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установив такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6). Методика розрахунку та нормативне значення представлено в табл. 1.2.

Таблиця 1.2.

Нормативи ліквідності банку

Назва показника	Алгоритм розрахунку	Нормативне значення
Норматив миттєвої ліквідності (Н4)	співвідношення високоліквідних активів до поточних зобов'язань банку	не менше 20%
Норматив поточної ліквідності (Н5)	співвідношення активів з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно) до зобов'язань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно)	не менше 40%
Норматив короткострокової ліквідності (Н6)	співвідношення ліквідних активів до зобов'язань з кінцевим строком погашення до одного року	не менше 60%

До високоліквідних активів під час розрахунку нормативу миттєвої ліквідності включаються готівкові кошти, кошти на кореспондентському рахунку банку в НБУ та кошти, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках.

До поточних зобов'язань банку під час розрахунку нормативу миттєвої ліквідності включаються кошти на кореспондентському рахунку НБУ, кошти, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків, кошти Державного бюджету України та інших фондів України, кошти на вимогу суб'єктів господарювання, фізичних осіб і небанківських фінансових установ, строкові кошти суб'єктів господарювання, фізичних осіб і небанківських фінансових установ, кінцевий строк погашення яких настав, прострочена заборгованість за строковими вкладами (депозитами) інших банків, транзитні рахунки за операціями з клієнтами банку та за іншими розрахунками.

Аналіз ліквідності банку може здійснюватись за допомогою методу коефіцієнтів, які характеризують рівень забезпеченості банку ліквідними засобами. У процесі аналізу значення обчислених коефіцієнтів порівнюються з нормативами, середньогалузевими показниками або з рівнем, який визначений банками на базі практичного досвіду. Результати порівняльного аналізу дають змогу виявити загальні тенденції зміни ліквідності банку й імовірність виникнення проблемних ситуацій, а також вжити відповідних заходів щодо поповнення ліквідних активів або реструктуризації балансу.

У процесі аналізу ліквідності банк може додатково використовувати й інші коефіцієнти [1, с. 467]. Орієнтовний набір коефіцієнтів ліквідності, алгоритм їх розрахунку та оптимальне значення подані в таблиці 1.3.

Оскільки використання лише нормативів ліквідності для аналізу ліквідності банку не дають повної та точної оцінки, тому кожному банку слід мати власну методику як щодо визначення граничних та оптимальних показників, так і щодо розроблення плану підтримання ліквідності в банку, особливо в разі виникнення кризових ситуацій.

Таблиця 1.3.