4) Адаптери vga і svga.

В адаптерах VGA, SVGA є всі перераховані вище блоки адаптеру EGA, програмування яких аналогічно EGA. Для растрів 400 рядків і вище в регістри додано декілька полів зберігання десятих розрядів. При аналоговому керуванні відеотерміналом доданий блок цифро-аналогового перетворювача зі своїми 256 вісімнадцятирозрядними регістрами (регістри PEL).

5) Адаптер mcga.

Відеосистема MCGA, що з'явилася в 1987 г., вбудована в молодші моделі 25 і 30 персональних комп'ютерів сімейства PS/2. З точки зору програміста, адаптер MCGA в багатьох відношеннях нагадує адаптер CGA, але забезпечує підвищену спроможність, що дозволяє 640x480 пікселей (символьна матриця 8x16) і покращені кольорові можливості. В адаптері MCGA реалізована суміш попередніх стандартів – регістри адаптеру EGA, режими роботи адаптерів MDA і CGA, але є також два режиму системи VGA. Відмінність адаптеру MCGA від розглянутих вище полягає в тому, що в ньому генеруються аналогові відеосигнали червоного (Red), зеленого (Green) і синього (Blue) кольорів. Попередні адаптери MDA, CGA і EGA формують для керування монітором тільки цифрові (двійкові) ТТЛ-сигнали. Природно, що з адаптером MCGA можна використати тільки спеціальний аналоговий монітор. В MCGA є швидкодіючий цифро-аналоговий перетворювач (Digital Analog Converter - DAC), завдяки чому на екрані можна водночас спостерігати 256 кольорів з палітри 256K кольорів. Окрім аналогового кольорового монітору допускається підключення монохромного аналогового кольорового монітору з одночасним спостереженням на екрані до 64 відтінків (рівнів) сірого кольору.

6) Графічні сопроцесори.

Для спеціальних застосувань розробляються відеосистеми, можливості яких набагато переважають можливості стандартних відеосистем для персональних комп'ютерів. Головна особливість подібних відеосистем полягає в застосуванні так званих спеціалізованих графічних сопроцессорів (graphics coprocessor). Вони працюють паралельно з центральним процесором комп'ютера, звільняючи його від громіздких і часоємнісних задач обробки окремих пікселей.

Центральний процесор видає в сопроцесор команди високого рівня, що називаються графічними примітивами. Прикладами таких команд служать пересилання блоку відеоінформації, формування відрізка прямої, зміна масштабу, заповнення конкретної області пікселями з заданим кольором і т. п. Завдяки спеціалізації сопроцесора ці операції виконуються набагато швидше у порівнянні з їхньою реалізацією програмами центрального процесора.

Зміст буферу в текстовому режимі

В текстових режимах встановлюється наступна відповідність між пам'яттю відеоконтролера і зображенням на екрані: в початок пам'яті записуються дані про символ, що знаходиться на першому рядку в лівому куту, після цього дані про інші символи першого рядка, після цього дані про символи другий рядка починаючи ліворуч і т. д.

При виводі тексту різноманітні відеосистеми працюють однаково. Для екрану відводиться 4000 байт, так що на кожну з 2000 позицій екрану (25 рядків x 80 символів) потрібно 2 байта. Перший байт містить код ASCII символу. Апаратура дисплею перетворює номер коду ASCII в зв'язаний з ним символ і посилає його зображення на екран. Другій байт (байт атрибутів) містить інформацію про те, як повинен бути виведений даний символ. Для монохромного дисплею він встановлює чи буде даний символ підкресленим, виділеним яскравістю, інверсним, або застосовується комбінація цих атрибутів.

В кольорових системах байт атрибутів встановлює основний і фоновий кольори символу, а також ознаку його блимання.

При запису даних прямо в буфер монітору значно підвищується швидкість виводу на екран.

Відеоатрибути символів