4.3 Оцінка екологічних ситуацій

До теперішнього часу зложилася певна практика оцінювання екологічних ситуацій і використання відповідних термінів. Для оцінки екологічних ситуацій пропонується використати наступні показники:

- медико-географічні;

- соціально-економічні;

- показники екологічного стану повітряного й водного басейну;

- біотичні;

- біохімічні;

- ландшафтні.

За ступенем відхилення їх від певних норм вибудовують ряд ситуацій – від нормальної до катастрофічної або тяжкої. Поки не існує прийнятої схеми розподілу екологічних ситуацій за ступенем відхилення від норм. Приведемо два варіанти.

І система.

Зона екологічного нещастя – ділянки території, де в результаті господарської або іншої діяльності відбулися глибокі необоротні зміни навколишнього природного середовища, що призвели до істотного погіршення здоров'я населення, порушення природної рівноваги, руйнування природних екологічних систем, деградації флори й фауни.

Зона екологічної небезпеки – територія, у межах якої систематично порушуються екологічні норми й регламенти, проявляються ознаки деградації компонентів природного середовища, в окремих групах населення рівень екологічно залежних захворювань вище середньостатистичного в районі, області, місці, країні.

Зона екологічної кризи – територія, у межах якої відбувається деградація основних екосистем, природні ресурси перебувають на грані виснаження, демографічні й медико-екологічні показники систематично гірше середньостатистичних в районі, області, місці, країні.

ІІ система.

Катастрофічні – ситуації характеризуються глибокими й необоротними змінами природи, втратою природних ресурсів і різким погіршенням умов проживання населення. Спостерігається відчутне погіршення здоров'я людей, а також втрата генофонду біоти й унікальних природних об'єктів.

Критичні (кризові) – ситуації виникають значні й слабкокомпенсуємі зміни ландшафтів, відбувається швидке наростання погрози виснаження або втрати природних ресурсів (у тому числі генофонду), унікальних природних об'єктів, значно погіршуються умови проживання населення. При зменшенні або припиненні антропогенних впливів можлива нормалізація екологічної обстановки, часткове відновлення ландшафтів.

Напружені – ситуації відзначаються негативними зміни в окремих компонентах ландшафтів, порушення природних ресурсів і деяке погіршення умов проживання населення.

Задовільні – ситуації спостерігаються при незначних змінах ландшафтів, що слабко впливають на здоров'я людини й зникаючих у результаті процесів саморегуляції природного комплексу або проведення природоохоронних мір. До цієї категорії можуть бути віднесені культурні ландшафти.

Умовно сприятливі - ситуації формуються в ландшафтах, що мало піддаються антропогенним впливам або дії екстремальних природних процесів.

Для визначення виду екологічної ситуації використають сукупність стану водойм, ґрунтів, рослинності, ландшафтів, соціально-економічного положення й ін.

В інших роботах використовують інші набори показників й інші системи інтеграції. Не існує загальноприйнятої системи оцінки екологічних ситуацій.

З метою подолання різнобою в застосуванні термінів пропонується наступний порядок їхнього використання (таблиця 4.1).

Таблиця 4.1

Терміни несприятливих екологічних ситуацій, які рекомендуються для позначення на різних просторово-тимчасових рівнях

Період	Глобальний масштаб	Регіональний масштаб	Локальний масштаб	Терміни, що рекомен- дуються
Багато- річний період	Глобальні екологічні проблеми (катастрофа)	Регіональні екологічні проблеми: - зони екологічного нещастя; - зони катастрофічної ситуації; - зони кризової ситуації; - зони небезпечної ситуації; - зони напруженої ситуації	Локальні екологічні проблеми: - ділянки екологічної деградації	Проблеми
Сезонний період	Глобальні екологічні порушення	Регіональні екологічні порушення	Локальні екологічні порушення: - ділянки екологічних порушень	Відхилення
Добовий період	Глобальні відхилення від норми	Регіональні відхилення від норми	Локальні відхилення від норми	Порушення

Оцінка екологічних ситуацій повинна враховувати типи природно-господарських систем й територій, що охороняються.

Найбільш характерні з них в умовах Криму: міста, промислові й сільськогосподарські зони, ділянки, зайняті средоохранными лісами, рекреаційні зони, заповідні території. У кожній з них ця оцінка екологічних ситуацій будується за різними критеріями.

Співвідношення функцій названих систем і вимог суб'єктів до екологічних умов показано у таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

Співвідношення функцій природно-господарських систем і вимог суб'єктів до екологічних умов

Типи природно-господарських систем	Характерні суб'єкти	Функції природно-господарських систем	Вимоги до екологічних умов
Селітебні (міста, селища)	Людина, міська інфраструктура (транспорт)	Забезпечення еколого-економічного й соціального середовища	Відповідність санітарно-гігієнічним, медико-біологічним і естетичним нормам
Промислові зони	Виробничі об'єкти	Забезпечення промисловими й продовольчими товарами, спорудженнями	Відповідність санітарно-гігієнічним, медико-біологічним і естетичним нормам для промислових об'єктів
Рекреаційні зони	Людина (рекреант, турист), рекреаційна інфраструктура	Забезпечення відпочинку	Підвищення санітарно-гігієнічних, медико-біологічних та естетичних норм
Сільськогосподарські зони (агроландшафти)	Сільськогосподарські культури	Забезпечення продовольством, сировиною	Збереження такої якості середовища, яке забезпечує екологічно чисті продукти
Охоронні ліси	Ландшафт (еталонний)	Охоронні	Збереження ландшафту в стані близькому до природного
Заповідні території	Ландшафт (еталонний)	Збереження природного генофонду	Збереження природного екологічного фону

На екологічній карті СРСР і карті еколого-географічної ситуації в Україні оцінка дається на основі єдиних критеріїв. Такий підхід може розглядатися в якості одного з можливих варіантів. Він дозволяє зробити порівняння ділянок у якійсь єдиній системі координат. Поряд із цим підходом необхідно оцінювати геоекологічні ситуації на основі просторово диференційованих критеріїв. У цьому випадку стан кожної території, що відповідає певній природній або природно-господарській системі, оцінюється не відносно до вимог одного суб'єкта (найчастіше людини), а стосовно різних суб'єктів і критеріїв, сформульованим на основі обліку різних форм діяльності.

При оцінці екологічної ситуації важливо врахувати, чи є вона успадкованою або виникла тільки. Важливо також визначити знак зміни гостроти прояву: спостерігається погіршення ситуації або її поліпшення. Тому оцінка екологічних ситуацій повинна враховувати багато факторів, а саме:

1. Тип природно-господарської системи. У кожному з них формуються різні суб‘єктно-об‘єктні відносини, мають місце свої пріоритети, використаються різні критерії оцінки й екологічні показники.

2. Тип діяльності (будівельна, сільськогосподарська, рекреаційна, медична й ін.). При обліку типу діяльності різноманіття оцінок, критеріїв і пріоритетів зростає додатково.

3. Просторовий рівень розгляду. Зміна рівнів приводить до зміни набору екологічних показників, рангу аналізованих геосистем й операційних територіальних одиниць.

4. Часовий рівень розгляду. Зміна тимчасових рівнів приводить до зміни набору показників, що випливає з характеру геосистемних взаємодій у кожному тимчасовому інтервалі.

5. Ступінь стійкості ландшафтних систем. Для ландшафту, що характеризується слабкими відбудовними властивостями, не можна рекомендувати ті ж навантаження, що й для ландшафту з високими регулюючими властивостями. Зрозуміло, що те саме екологічне навантаження зробить більш негативний вплив на ландшафт зі слабкою стійкістю.

Можна підійти до оцінки екологічної ситуації через облік збитків, що виникають при споживанні ресурсів, деградації природних ресурсів і геосистем і при погіршенні якості навколишнього середовища. На рисунку 4.2 показані наслідки цих явищ. Багато збитків оцінюються у вартісному вираженні: витрати, необхідні на відновлення природних ресурсів, витрати на лікування, засоби, що вимагаються для компенсації зниження добробуту людей через зниження якості навколишнього середовища, витрати на відновлення техніки, облік упущених вигід, втрати від зменшення кількості туристів й ін. Інші негативні наслідки - погіршення соціального клімату, зменшення екологічного потенціалу ландшафтів, зникнення видів тварин і рослин й ін. - не переводяться в гроші. Проте у всіх випадках ми можемо говорити про одну з екологічних ситуацій.