Міністерство освіти і науки України

Хіміко-технологічний коледж імені Івана Кожедуба

Шосткинського інституту

Сумського державного університету

КОНСТИТУЦІЙНИЙ

СУД УКРАЇНИ

НАУКОВИЙ РЕФЕРАТ

Розглянуто та схвалено Підготовлено на засіданні циклової комісії викладачем-методистом соціально-гуманітарних дисциплін Лапінською О.О.

Протокол №____ від „__”_________2008р.

Голова комісії

__________________Л.В. Вачкова

Зміст

Вступ...................................................................................................................с. 2-5

Розділ 1. Теоретичні проблеми поняття та принципів діяльності Конституційного Суду України

1.1 Теоретичні проблеми поняття та порядку формування Конституційного Суду України..................................................................с. 6-12

1.2 Принципи діяльності Конституційного Суду України.............................с. 13-14

1.3 Правова регламентація діяльності Конституційного Суду України.......с. 15-20

Розділ 2. Теоретичні проблеми функцій і повноважень Конституційного Суду України

2.1 Функції та повноваження Конституційного Суду України.....................с. 21-26

2.2 Акти Конституційного Суду України........................................................с. 27-31

2.3 Структура та організація діяльності Конституційного Суду України...с. 32-42

Висновки.............................................................................................................с. 43-46

Примітки.............................................................................................................с. 47-48

Список використаної літератури...................................................................с. 49-50

Додатки................................................................................................................с. 51-54

Вступ

В 2008 році Конституційний суд України відзначить дванадцяту річницю свого утворення. Хоча формально єдиний орган Конституційної юрисдикції почав існувати раніше (нагадуємо, що Закон України «Про конституційний суд України» в першій редакції було прийнято ще в червні 1992 р.), та саме осінь 1996 р. стала точкою відліку початку його діяльності. Адже тоді на виконання припису пункту 6 розділу ХV «Перехідні положення Конституції України було сформовано його персональний склад, надано приміщення і прийнято нову редакцію Закону України «Про Конституційний Суд України».

Згідно з цим Законом основним завданням єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні визначено гарантування верховенства Конституції як основного Закону держави на всій території України.

Метою даної дипломної роботи є визначення поняття конституційного судочинства, структури конституційного процесу здійснюваного Конституційним Судом України, аналізу його діяльності, висвітлення проблем, з якими стикається Суд при реалізації своїх конституційних повноважень, подання власної пропозиції, щодо шляхів їх подолання, уникнувши при цьому надмірної політизації цих питань.

На основі здійснення теоретичного аналізу всіх здобутків, проблем, висновків розглянути доцільність системних змін у чинному законодавстві, норми якого повинні регулювати конституційні процесуальні відносини.

В Україні останнім часом висловлюється думка з приводу того, чи доцільне існування Конституційного Суду України. Вбачається, їх поява обумовлена намаганнями нівелювати роль Конституційного Суду у державному механізмі стримувань і противаг. Адже діяльність цього Суду призначена гарантувати верховенство Основного Закону на території усієї держави, у зв’язку з чим він наділений повноваженнями, реалізація яких дозволяє вирішити найгостріші правові конфлікти між органами державної влади, забезпечуючи тим самим, стабільність у державі і законність.

Це і викликає необхідність і актуальність вивчення даної теми, сутності конституційного судочинства, його здійснення Конституційним Судом з метою гарантування подальшого формування України як правової держави. Сьогодні можливості Конституційного Суду України обмежені правилом зв’язаної ініціативи, є потреба запровадження механізму, який би унеможливлював штучне блокування роботи Суду, потребують внесення змін і деякі положення Конституції України, якими врегульовано діяльність Конституційного Суду щодо забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, є необхідність запровадження інституту конституційної скарги, потребує доповнення і Закон України «Про Конституційний Суд України», зокрема внесення положення про безпосередню дію рішень і висновків суду та безпосереднє застосування Конституції України у випадку виникнення в правовому регулюванні внаслідок визначення нормативного акта неконституційним. Все це і переконує в тому, що тема обраної роботи є важливою, цікавою і актуальною.

Вивчення проблеми розпочате з аналізу світового досвіду щодо становлення конституційного судочинства, його еволюції, побудови ефективного конституційного процесу, який міститься в іноземних джерелах. Наведено декілька з них: загальні питання конституційної юстиції (С.Боботов [1], В.Гергелійник [2]; Конституційного правосуддя (М.Вітрук [3], А.Селіванов [4]); конституційного контролю (В.Комаров [5], В.Тацій, Ю.Грошевий [6], Ж.Овсепян [7]); деякі проблеми конституційного судочинства у Російській Федерації (І.Назарова [8]), доцільність системних змін у системному законодавстві України, норми якого регулюють конституційні процесуальні відносини [9].

Весь матеріал поданий з урахуванням нормативних джерел, основними є: Конституція України, Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року, Регламент Конституційного Суду України від 5 березня 1997 року, Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. Ці джерела визначають конституційно-правовий статус Конституційного Суду України, сутність призначення Суду, як єдиного органу конституційної юрисдикції, ведуть правову регламентацію діяльності Конституційного Суду. Велика чисельність нормативно-правових актів використана з хрестоматії «Конституційне право України», що видана, як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів у 2004 році, упорядкована В.С.Журавським, Ю.М.Тодиком. Вона містить не тільки ті акти, що регулюють діяльність Конституційного Суду України, а у тому разі, коли Конституційний Суд України здійснював офіційне тлумачення відповідних норм основного Закону, то в самому пакеті Конституції України дається посилання на відповідне рішення органу конституційної юрисдикції, що дає змогу читачу оцінювати конституційну норму через її тлумачення Конституційним Судом України, а це дає змогу проаналізувати зміст актів Суду, його діяльність, повноваження, що визначають демократичний вектор розвитку українського суспільства і держави на сучасному етапі державотворення.

Наукових досліджень з конституційного права в контексті становлення конституційного судочинства, насьогодні, досить мало, ці проблеми ще не набули достатнього ступеня вивчення. Цікавою є монографія Шемшученка Ю.С. та Мурашина Г.О. «Конституційний Суд України, що видана в Києві, 1997 року, видавничим домом «Ін Юре». В ній Конституційний процес (судочинство) доцільно визначаються як окремий вид юридичного процесу, аналізуються його особливості, відмінності від судочинства у кримінальних, цивільних та адміністративних справах. Розглядаються стадії прийняття конституційних подань та конституційних звернень, порядок відкриття конституційних проваджень, спрямованих на досягнення конкретного результату – підготовки справи до розгляду.

Монографічне дослідження Тодика Ю.М., Марцеляка О.В. «Конституційний Суд України і прокуратора в конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав громадян», видане в Харкові 1998 року, розкриває значення діяльності Конституційного Суду у забезпеченні в Україні прав і свобод людини і громадянина, розкривається основне завдання Суду в забезпеченні конституційної законності, а це має основоположне значення, для створення в Україні правової державності, основою якої є права людини.

За підручниками: «Конституційне право України» за редакцією академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М.Тодика та доктора юридичних і політичних наук, професора В.С.Журавського, що виданий в 2002 році та О.Ф.Фрицького «Конституційне право України», 2002 року видання, розкрито правовий статус Конституційного Суду України як єдиного органу Конституційної юрисдикції в Україні, тлумачення принципів діяльності Суду його повноважень і порядку діяльності.

Особлива увага в роботі приділена періодичним виданням: «Право України», «Голос України», «Юридичний вісник України», «Вісник Конституційного Суду України», «Відомості Верховної Ради України». З них взятий матеріал оперативних публікацій з визначенням сутності конституційного судочинства, здобутків і проблем конституційного судочинства в Україні, результати досліджень фахівців відповідних наук. Задіяні засоби Інтернету, що дали можливість використати статистичні дані, наприклад, щодо розгляду заяв та повідомлень про злочин, а також рекомендації Суду Верховній Раді України, щодо усунення неточностей в кримінально-процесуальному законодавстві, які призводили до неоднозначного застосування судами його положень; при характеристиці нового режиму роботи Конституційного Суду України в 2007-2008 роках порівняно з попередніми роками, тощо.

Опрацьована достатня кількість джерел, що дало можливість здійснити аналіз, виділити проблеми конституційного судочинства і внести самостійні формування основних положень та висновків, пропозицій.

Робота логічно побудована і є цілісним і завершеним самостійним дослідженням. Вона складається з двох розділів:

Розділ 1. Теоретичні проблеми поняття та принципів діяльності Конституційного Суду України;

Розділ 2. Теоретичні проблеми функцій і повноважень Конституційного Суду України.

Перший розділ розкриває теоретичні проблеми поняття та порядку формування Конституційного Суду України, принципи його діяльності та її правову регламентацію. Виводить значення діяльності Суду в забезпеченні прав і свобод людини і громадянина в забезпеченні стабільності конституційного ладу і захисту Конституції. Показує конституційну юстицію в Україні на стадії свого становлення, розкриває чимало проблем і труднощів в цих процесах. Виносяться пропозиції щодо вдосконалення правової регламентації діяльності Конституційного Суду України.

Другий розділ аналізує функції та повноваження Конституційного Суду України, акти Суду, його структуру та організацію діяльності. Розкриває всі вимоги щодо актів Конституційного Суду України, наводить статистичні дані прийнятих актів за 2007, 2008 роки, засвідчує найвищі показники за всі роки діяльності Суду. Доводить, що на сучасному етапі розвитку вітчизняного судочинства Конституційний Суд має необхідні інструменти для виконання своєї першорядної задачі – захисту конституційних основ суспільного ладу і конституційних прав громадян України. Виділяє проблеми та пропонує шляхи їх подолання в Конституційному судочинстві. Автор аналізує пропозиції доповнень та змін деяких положень Конституції України, Закону України «Про Конституційний Суд України». Наведений перелік проблем конституційного судочинства є далеко неповним. Однак, відзначені, потребують нагального вирішення, оскільки вони стосуються реалізації основоположного конституційного принципу, за яким утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної та правової держави. Звідси і випливають обумовлені авторською концепцією завдання, що поставлені у запропонованій роботі. Вивчення джерел допоможе засвоїти теоретичні проблеми поняття та принципів діяльності, функцій та повноважень Конституційного Суду України на сучасному етапі розвитку держави, здійснити порівняльні характеристики сутності конституційного судочинства України з міжнародно-правовими стандартами конституційного судочинства країн світу; і нарешті, допоможе опрацювати певний масив нормативно-правової бази, закріпить навички роботи з законом, його змістом, особливостями, засобами застосування тощо.

Звичайно, не всі авторські висновки будуть сприйняті, деякі з них будуть перевірятися самим життям, розвиватися, уточнюватись, змінюватись. Але, безумовно вони будуть цікавими для студентів, аспірантів і викладачів. Дані дослідження можуть використовуватись при проведенні практичних та семінарських занять в юридичних вузах та інших навчальних закладах.

Розділ1. Теоретичні проблеми поняття та принципів діяльності Конституційного Суду України

1.1 Теоретичні проблеми поняття та порядку формування Конституційного Суду України

Контроль за відповідністю законів та інших нормативно-правових актів Конституції, тлумачення окремих її положень зумовлюють створення авторитетного і компетентного органу, який функціонував би самостійно і незалежно від будь-яких владних структур і надійно захищав принципи правової держави. Однією з головних ланок політичної системи демократичних держав є органи конституційного правосуддя. Такі суди діють у переважній більшості країн Європи. Такий орган діє і в Україні.

Проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України створило умови для радикальних демократичних перетворень у нашому суспільстві і державі. Змінилась організація державної влади – відбувся поділ її на законодавчу, виконавчу і судову, виникли нові інститути, властиві суверенній демократичній правовій державі, зокрема, інститути Президента України, конституційної юрисдикції, Збройні Сили України та ін. Почалось становлення сучасного українського парламентаризму й правосуддя, цілісної системи органів виконавчої влади.

Поряд із змінами в організації держави й суспільства та завдяки їм, відбулися зміни у правовій системі України. З перших років незалежності було прийнято значну кількість принципово нових законодавчих актів України замість колишніх союзних законів і підзаконних актів та істотно оновлено чимало чинних законів. Конституція України 1996 р. створила основу нової системи права України, всіх її галузей і насамперед такої галузі, як конституційне право України. Прийняті на основі Конституції в розвиток її положень нові законодавчі акти, сприяли становленню більшості основних інститутів конституційного права, насамперед – державного і суспільного ладу, прав та свобод людини і громадянина, форм безпосередньої демократії, державної влади й місцевого самоврядування та ін.

Конституція України закріпила здійснення державної влади на засадах її поділу: на законодавчу, виконавчу і судову. Всі три види державної влади є самостійними, кожна з них діє в межах своєї компетенції, встановленої Конституцією і законами України. Існування судової влади поруч із законодавчою і виконавчою є ознакою демократичної держави.

Особливе, відокремлене місце від судової системи має Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який відрізняється від судів загальної і спеціальної компетенції порядком утворення, складом, специфікою судового провадження та його процедурою, особливістю юридичної сили та обов’язковості рішень Конституційного Суду, а також строком призначення на посаду. Конституційний Суд України є судовим органом конституційного контролю, що самостійно і незалежно здійснює судову владу за допомогою конституційного судочинства.

Проблеми конституційного контролю виявилися у сфері підвищеної наукової уваги. Протягом декількох останніх років по цій темі переведено багато робіт, що відображають зарубіжний досвід, проведено порівняльно-правові дослідження, надруковано роботи з аналізом вітчизняного досвіду конституційного контролю і нагляду. Така активність цілком обґрунтована: цей інститут є найважливішим елементом побудови правової держави, і в сучасній Україні, він став найбільш значним його втіленням. [10, с.88-95].

Інститут конституційного правосуддя існує в переважній більшості сучасних країн. Це пов’язано, зокрема, з тим, що загальновизнаною стала ідея правової держави, однією з визначальних рис якої є верховенство права і його головного джерела – конституції. Верховенство конституції означає підпорядкованість їй як усіх інших джерел права, так і усіх гілок влади, у тому числі і законодавчої. Світовий досвід підтверджує, що найбільш ефективною правовою гарантією верховенства конституції є судовий конституційний контроль.

Конституційний контроль відноситься до числа ефективних засобів забезпечення верховенства конституційних розпоряджень, що є головним атрибутом будь-якої демократичної держави. Основне призначення конституційного контролю складається насамперед у виявленні правових актів і дій державних органів чи посадових осіб, що суперечать конституційним розпорядженням, а також у вживанні заходів по усуненню виявлених відхилень. Практично конституційний контроль виник там і тоді, де і коли почали з’являтися закони, іменовані конституціями. Як і інші закони, конституції мали потребу в гарантіях їхнього реального виконання усіма в умовах конкретних держав.

Традиційно виділяють дві системи конституційного правосуддя: американську і європейську. За американської системи конституційність законів та інших правових актів перевіряють суди загальної юрисдикції. Найбільшого поширення ця система набула в країнах загального права, і має два різновиди:

• В одних країнах конституційний контроль здійснюється усіма судами загальної юрисдикції, тобто будь-який суд може вирішити питання про конституційність нормативного акта;

• В інших країнах конституційний контроль здійснює лише Верховний Суд.

Головна відмінність європейської системи від американської полягає у тому, що конституційне правосуддя в цих країнах виділено із загального правосуддя. [11, с. 14-18].

Конституційний Суд як спеціалізований орган конституційної юрисдикції має як спільні, так і відмінні риси від судів загальної юрисдикції. Діяльність конституційних судів здійснюється в певних процесуальних формах, що зближує їх з судами загальної юрисдикції. Спільними для них є більшість принципів судо-чинства. Закон про Конституційний Суд України (ст. 4) передбачає, що діяльність Конституційного Суду ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень. Відрізняються конституційні суди від судів загальної юрисдикції за способом їх формування, складом і, головним чином, за характером справ, які вони вирішують. Предметом розгляду конституційних судів є конституційні питання.

Незалежно від формального визначення правової природи конституційних судів, сама назва цих органів свідчить про те, що вони розглядаються як особливі органи правосуддя. Конституція України виділяє норми про Конституційний Суд України в окремий розділ. Цим підкреслюється значення Конституційного Суду як спеціального органу конституційної юрисдикції.

Конституційне правосуддя, незалежно від організаційних форм його здійснення, вирішує завдання захисту Конституції: забезпечення її верховенства, принципу розподілу влади, захист прав і свобод людини і громадянина.

Згідно зі ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Як конституційний орган держави він не входить до системи судів загальної юрисдикції. Специфіка його діяльності полягає в тому, що він вирішує не спори, а питання про конституційність законів та інших правових актів. Звідси випливає і основна мета діяльності Конституційного Суду України – гарантування верховенства Конституції на всій території держави.

Конституційний Суд України посідає особливе, відокремлене від інших органів держави, місце. [12, с.8-12]. Це обґрунтовується наступним:

• незважаючи на те, що про Конституційний Суд України йдеться у розділі VІІІ Основного Закону України, він не є складовою, а ні загальних, а ні спеціалізованих апеляційних судів;

• саме тому його правовий статус визначено в окремому розділі ХІІ „Конституційний Суд України”;

• цей розділ міститься не відразу за розділом VІІІ „Правосуддя”, а тому перед розділом ХІІІ „Внесення змін до Конституції України”, що є досить логічним;

• система судів загальної юрисдикції і спеціалізованих судів відрізняється від Конституційного Суду України тим, що: останній не має власної системи;

• порядок призначення суддів загальної і спеціальної юрисдикції докорінним чином відрізняється від порядку формування Конституційного Суду;

• вимоги, які пред’являються до суддів Конституційного Суду відрізняються від вимог щодо суддів загальної і спеціальної юрисдикції;

• основні принципи судочинства останніх докорінно відрізняються від засад Конституційного Суду України не поширюються норми процесуальних кодексів України; Конституційний Суд України має власну, притаманну лише йому, процедуру розгляду питань своєї компетенції;

• специфічні і властиві лише Конституційному Суду України акти, які він приймає;

• до суддів цього Суду пред’являються підвищені вимоги щодо стажу роботи, вікового цензу та місця проживання в Україні;

• акти цього органу не підлягають спеціальному та касаційному оскарженню;

• на відміну від строків повноважень суддів загальної і спеціальної компетенції, судді Конституційного Суду призначаються на суворо визначений строк;

• судді Конституційного Суду не входять до складу Вищої ради юстиції.

Все це дає можливість зробити висновок про те, що Конституційний Суд України є особливим суворим органом Конституційного контролю. [13, с.470-471].

Останніми роками у світі дедалі більше обґрунтовується думка про те, що поряд із законодавчою, виконавчою і судовою владою має існувати четверта влада – контрольна. Контрольна влада згідно з однією із теорій у науці конституційного права – влада, яка посідає самостійне місце в системі розподілу державної влади поряд із законодавчою, виконавчою і судовою. У більшості держав контрольна влада представлена вищими органами держави особливого роду (конституційні суди, рахункові палати, державні контролери, суперінтенданти, омбудсмени). На відміну від відомчого, адміністративного контролю, інститути контрольної влади посідають самостійне місце, вони організаційно відокремлені від інших гілок влади. Специфіка діяльності органів контрольної влади полягає в тому, що вони не встановлюють загальних правил поведінки, як це робить законодавча влада, не займаються державним управлінням, яке притаманне відповідній владі, не розглядають конкретних кримінальних, цивільних, трудових та інших справ, що становлять сферу діяльності судової влади. Органи контролю, і зокрема Конституційний Суд України, займаються лише розслідуванням, перевіркою, вивченням стану справ і не маєть права втручатися в оперативну діяльність установ і підприємств. Звичайно, вони доповідають про результати перевірок іншим органам держави, які і застосовують відповідні заходи до порушників. Самі ж органи контролю, у тому числі і Конституційний Суд України, як правило, ніяких покарань призначати не можуть. [14, с. 58-59].

До складу Конституційного Суду України входить 18 суддів, які представляють три гілки влади: законодавчу, виконавчу і судову. Особливістю порядку формування суддівського корпусу є призначення до його складу суддів Верховною Радою України, Президентом України і з’їздом суддів України. Аналогічний порядок формування Конституційного Суду передбачений в Україні, де участь у ньому беруть парламент, президент і вищі інстанції загальної та адміністративної юрисдикції. [15, с. 428].

Конституційний Суд – колегіальний орган, рішення приймаються за наявності на засіданні не менше як 12 суддів, голосами десяти з них. На початок 2008 року у складі Конституційного Суду України 15 суддів і нерідкими є випадки, коли через хворобу декількох суддів чи інші обставини суд опиняється на межі неповно важності прийняття рішень. Біографічні та інші дані щодо суддів Конституційного Суду нинішнього складу є очним доказом того, що судді нинішнього Конституційного Суду України за своїм професійним рівнем спроможні кваліфіковано розглядати справи і приймати непрості рішення, які мають важливе значення для суспільства і держави. Слід задуматись, однак, над тією проблемою, що майже півроку єдиний орган конституційної юрисдикції, який за Основним Законом України створено саме для забезпечення цього захисту, працює у неповному складі.

Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України, призначають по шість суддів Конституційного Суду України терміном на дев’ять років, без права бути призначеним повторно. Обмеження терміну призначення, а також неприпустимість призначення на цю посаду повторно зумовлюються значними владними повноваженнями, якими наділений Конституційний Суд. Президент України проводить консультації з Прем’єр-міністром України та Міністром юстиції України щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України. Призначеною на посаду Конституційного Суду України вважається особа, про призначення якої видано Указ Президента України, скріплений підписами Прем’єр-міністра України та Міністра юстиції України. У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, який призначався Президентом України, Президент України у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

Верховна Рада України призначає суддів Конституційного Суду України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України вносить Голова Верховної Ради України, а також може вносити не менше як ¼ народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України; при цьому депутат має право поставити підпис під пропозицією про висунення лише однієї кандидатури, і ці підписи депутатів не відкликаються. Відповідальний Комітет Верховної Ради України подає Верховній Раді свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду судді Конституційного Суду України, внесеної у встановленому порядку. Призначеними на посади суддів Конституційного Суду України вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради України. Якщо кілька кандидатів набрали однакову кількість голосів і після їх призначення було б перевищено необхідне для призначення кількість суддів, щодо цих кандидатів проводиться повне голосування. У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, який призначався Верховною Радою України, Верхова Рада України у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду. За результатами голосування Головою Верховної Ради України підписуються постанови Верховної Ради України про призначення суддів Конституційного Суду України.

З’їзд суддів України за пропозицією делегатів з’їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з’їзду визначає кандидатури на посади суддів Конституційного Суду України для включення в бюлетені для таємного голосування. Призначеним на посаду судді Конституційного Суду України вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатів з’їзду суддів України. Якщо голосування проводиться щодо кандидатур, число яких перевищує квоту для призначення на посаду суддів конституційного Суду України, призначеними вважаються кандидати, які за умов, визначених у частині другій статті 8 Закону України „Про Конституційний Суд України”, набрали більше голосів, ніж інші кандидати на ці посади. У разі припинення повноважень суддів Конституційного Суду України, який призначався з’їздом суддів України, з’їзд суддів України у тримісячний строк призначає іншу особу на цю посаду. За результатами голосування головуючим і секретарем з’їзду підписується рішення з’їзду суддів України про призначення суддів Конституційного Суду України. [16, с. 681-682].

Можна погодитись, що існуюча процедура призначення суддів Конституційного Суду є непрозорою та залежить від політичних вподобань суб’єктів права на це призначення. Однак хто заважає Верховній Раді України, Президенту, з’їзду суддів України зробити цю процедуру гласною? В жодній нормі Конституції України не сказано, що Верховна Рада України повинна призначати суддів виходячи не з їх професійної придатності, а відповідно до квот політичних партій, які входять до їх складу. Насьогодні, дискусійною залишається в державі і проблема підбору кандидатів на посаду суддів Конституційного Суду України. Приміром, висувається пропозиція, що Президент, парламент, з’їзд суддів можуть призначати суддів Конституційного Суду з числа осіб, яких внесено до відкритого списку претендентів на цю посаду. Правом формувати такий список можна наділити спеціальну кваліфікаційну комісію з числа суддів Конституційного Суду у відставці та інших правників, які за віком не можуть претендувати на посади суддів цього Суду. [17, с.4].

Виходячи з особливого місця Конституційного Суду в державному механізмі вимоги щодо кандидатур на посади суддів є високими. Суддями Конституційного Суду можуть бути громадяни України, які на день призначення досягли 40-річного віку. Звичайно, це має бути висококваліфікований фахівець у галузі юрисдикції з бездоганною репутацією. Він повинен мати вищу юридичну освіту, стаж практичної, наукової чи педагогічної роботи не менше 10 років. Це мають бути посади юридичного профілю у правоохоронних органах, наукових, навчальних та інших закладах. Кандидат у судді повинен володіти державною мовою і проживати в Україні протягом останніх 20 років. На свою посаду суддя офіційно вступає з дня складення ним присяги судді Конституційного Суду України. Граничний вік перебування судді на посаді – 65 років. Конституційний Суд зі свого складу на спеціальному засіданні шляхом таємного голосування обирає лише на один трирічний термін Голову Конституційного Суду. Голова має досить значні повноваження. Насамперед він організовує діяльність Конституційного Суду, роботу його апарату, головує на засіданнях Суду тощо. Обмеження трьома роками повноважень Голови спрямоване на збереження протягом 9-річного терміну повноважень Конституційного Суду виконання обов’язків Голови більш широким колом суддів, можливо, представниками всіх трьох гілок влади. Головою Конституційного Суду України вважається обраним кандидат, за якого проголосувало більше половини від конституційного складу суддів Конституційного Суду. У разі, якщо було запропоновано більше двох кандидатів і жодного з них не було обрано, проводиться повторне голосування щодо двох кандидатів, які отримали більшість голосів. У разі ж , якщо Голову в обох випадках не було обрано, проводяться нові вибори з висуванням нових кандидатур.

Судді Конституційного Суду України не можуть належати до політичних партій та профспілок, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. [18].

Статус судді Конституційного Суду України визначається Конституцією України, Законом України „Про Конституційний Суд України” та законами України щодо статусу суддів. Повноваження судді Конституційного Суду України та його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені при введенні воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Голова Конституційного Суду України має двох заступників Голови Конституційного Суду України. Заступники Голови Конституційного Суду України виконують за дорученням Голови Конституційного Суду України окремі його повноваження. У разі відсутності Голови Конституційного Суду України або неможливості здійснення ним своїх повноважень його обов’язки виконує заступник, який є старшим за віком. У разі відсутності обох заступників обов’язки Голови Конституційного Суду України виконує найстарший за віком суддя Конституційного Суду України. Заступники Голови Конституційного Суду України обираються за пропозицією Голови Конституційного Суду України лише на один трирічний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів у порядку, визначеному статтею 20 Закону України „Про Конституційний Суд України”. Повноваження суддів Конституційного Суду України припиняються у разі: закінчення строку призначення; досягнення суддею шістдесятип’ятирічного віку; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я; порушення суддею присяги; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; у разі смерті. Судді мають наукового консультанта і помічника. Вони є державними службовцями. Голова Конституційного Суду України, заступник Голови Конституційного Суду України звільняються з посади за їх заявами Конституційним Судом України. Рішення про дострокове звільнення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини конституційного складу суддів Конституційного Суду України. [19, с. 214-215].

Закон „Про Конституційний Суд України” передбачає гарантії незалежності та недоторканості суддів, підстави щодо звільнення з посади та вимоги щодо несу місництва суддів. При виконанні своїх повноважень вони є незалежними і підкорюються тільки Конституції України, їм гарантується особиста недоторканість, яка полягає в тому, що суддя не може бути затриманий та заарештований без згоди Верховної Ради України до винесення вироку суду. Вони не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання в Конституційному Суді України і в його комісіях, за винятком відповідальності за образу або наклеп при розгляданні справ, прийнятті рішень і винесенні висновків Конституційним Судом України. Важливою гарантією їх незалежності є те, що судді не можуть перебувати в політичних партіях та профспілках, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Такі вимоги мають сприяти незалежності суддів при виконанні ними службових обов’язків і уникнути політизації цього органу. [20, с. 23-25].

Суддю ніхто не має права змінити, припинити його повноваження, крім випадків і в порядку, передбачених ст. 126 Конституції України. Судді Конституційного Суду мають право вимагати від державних та недержавних органів, організацій, установ, посадових осіб будь-які документи та іншу інформацію з питання, яке готується до розгляду в Суді, вислуховувати з цих питань пояснення відповідних посадових осіб. Судді мають право вирішального голосу при прийнятті рішення чи висновку Конституційного Суду. Суддя не має права на публічне висловлювання своїх поглядів на питання неконституційності актів, які перебувають на розгляді Суду.

1.2 Принципи діяльності Конституційного Суду України

Свою діяльність Конституційний Суд України здійснює на основі принципів:

• верховенства права – при прийнятті рішення Конституційний Суд України керується нормами Конституції України, яка закріплює ідеї справедливості;

• незалежності – Конституційний Суд України незалежно приймає рішення з питань своєї компетенції. І його діяльність ніхто не має права втручатися, нав’язувати йому свою точку зору. Судді при здійсненні своїх повноважень підкоряються тільки Конституції України та Закону „Про Конституційний Суд України”. [21, с. 27-30];

• колегіальності – згідно зі ст. 4 Закону „Про Конституційний Суд України” розгляд справ і прийняття рішень здійснюється Судом колегіально. Рішення приймаються тільки суддями, які брали участь у розгляді справи в судовому засіданні. Рішення Конституційний Суд може приймати на пленарних засіданнях, якщо у розгляді справи брали участь не менше двох третин від загальної кількості суддів;

• гласності – справи Конституційний Суд України розглядає на своїх засіданнях відкрито. У судовому засіданні можуть брати участь Президент України, народні депутати України, Генеральний прокурор України та інші посадові особи. Закриті засідання можливі тільки у випадках, передбачених законом. Рішення у будь-якому випадку ухвалюються публічно. [22, с. 12].

Конституційний Суд України фінансується із державного бюджету окремим рядком. Його акти публікуються у „Віснику Конституційного Суду України”, засновником якого є сам Конституційний Суд. Місцем знаходження Конституційного Суду є м. Київ. Символіка Конституційного Суду визначена Законом „Про Конституційний Суд України”. Невід’ємними атрибутами Залу засідань Конституційного Суду України є Державний Герб України та Державний Прапор України.

Суддя Конституційного Суду України при відправленні своїх обов’язків на пленарному засіданні, на засіданні Конституційного Суду України повинен бути одягнений у мантію, мати нагрудний знак, опис і форма якого затверджена Верховною Радою України;

• повноти і всебічності розгляду справ та обґрунтування прийнятих ним рішень – акти Конституційного Суду України приймаються відкритим голосуванням. Засідання вважається правомочним, якщо у ньому бере участь не менше двох третин складу Конституційного Суду України, а акт – прийнятий, якщо за нього проголосували не менше 10 суддів. Акти мають бути вмотивовані, викладені письмово, підписані усіма суддями, які брали участь у розгляді справи. Судді мають право на особисту думку, якщо не згодні з рішенням чи висновками Суду. [23, с. 25-30].

Слід відзначити, що і в проблемах судово-правової реформи в Україні особливо приділена увага принципам діяльності Конституційного Суду України. Чи не найперше місце в реформуванні посідає принцип верховенства права. За роки, що минули з часу прийняття чинного Основного Закону, наше суспільство і юридична громадськість глибоко просунулись уперед по шляху осмислення цього принципу. Почалось практичне його застосування. Конституційний Суд при розгляді справ повинен керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права і свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. [24, с.33].

Дані принципи Конституційного Суду України, їх реалізація зберігають його міжнародний авторитет. Рада Європи схвально поставилась щодо пропозиції проведення в Україні міжнародної конференції на тему „Конституційний Суд в системі органів державної влади: актуальні проблеми, шляхи їх вирішення” в 2008 році. Проведення такої конференції в Україні є доцільним ще й огляду на те, що потреба в удосконаленні вітчизняної законодавчої бази процесу конституційного судочинства вже давно назріла. Йдеться саме про удосконалення, а не про докорінне реформування, як вимагають деякі політичні діячі. [25, с. 6].

1.3 Правова регламентація діяльності Конституційного Суду України

Конституційно-правовий статус Конституційного Суду визначається розділом ХІІ Конституції та Законом України „Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р. Стаття 147 Конституції України визначає сутність Конституційного Суду України та його призначення. Конституційний Суд України визначається як єдиний орган конституційної юрисдикції. Призначення цього органу:

• вирішувати питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України;

• давати офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Конституція України визначає склад Конституційного Суду України та порядок його формування. Визначаються вимоги до суддів Конституційного Суду України. Ст. 150 Конституції України тлумачить повноваження Конституційного Суду, його компетенцію.

Конкретні питання правового статусу, завдань, організації та діяльності Конституційного Суду України визначає Закон України „Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року. Згідно з цим Законом завданнями Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону на всій території України. Закон визначає основні принципи діяльності цього органу, до яких належать всі раніш зазначені принципи. Визначається також порядок призначення суддів, повноваження Конституційного Суду України, на підставі яких приймаються рішення та даються висновки у справах. Закон також передбачає: вимоги до судді; порядок вступу його на посаду; статус судді. Окремо визначаються повноваження Голови Конституційного Суду України, двох його заступників. Визначаються також підстави припинення повноважень суддів, порядок організації та діяльності Конституційного Суду України.

Питання провадження у справах та діяльності Конституційного Суду України, його Секретаріату, порядок діловодства, правила внутрішнього розпорядку Конституційного Суду України визначаються Конституцією України , Законом та актами Конституційного Суду України, що встановлюють порядок організації внутрішньої роботи Конституційного Суду України. Закон „Про Конституційний Суд України” визначає процедуру конституційного провадження.

На підставі Закону України „Про Конституційний Суд України” 5 березня 1997 р. був прийнятий Регламент Конституційного Суду України, в якому визначено процедуру виборів Голови, заступників Голови Конституційного Суду, призначення секретарів колегії суддів, керівника Секретаріату та їх повноваження. У Регламенті детально визначено процедуру проведення пленарних засідань та засідань Суду; порядок прийняття конституційних подань, конституційних звернень та відкриття конституційних проваджень; порядок розгляду справ Конституційним Судом; питання організації діяльності Суду з інших питань. Заслуговує на увагу вичерпний перелік актів, що приймаються під час розгляду справ на пленарних засіданнях Конституційного Суду України – рішення та висновки; акти, що виносяться; процесуальні ухвали, протокольні ухвали Конституційного Суду України.

В руслі судової реформи є потреба внесення змін і до правової регламентації діяльності Конституційного Суду України. Президент України В.Ющенко підтримує необхідність підготовки законопроекту про внесення змін до Закону України „Про Конституційний Суд України”. Зокрема, є необхідність внести доповнення до цього Закону, якими врегулювати такі питання:

• надання висновків щодо відповідності законопроектів про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Основного Закону України;

• надання висновків про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції і Законів України;

• прийняття рішень щодо відповідності Конституції України актів Кабінету Міністрів України та нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, дію яких зупинено Президентом України відповідно до проекту 15 частини першої статті 106 та частини 16 статті 137 Конституції України;

• затвердження механізму, який би унеможливлював штучне блокування роботи Конституційного Суду України, зокрема шляхом ненадання можливості новопризначеному судді скласти присягу, що є умовою для його вступу на посаду;

• визначення питання „порушення присяги суддею Конституційного Суду України” та розроблення процедури встановлення факту такого порушення;

• конкретизація положення частини четвертої статті 70 закону, за якого невиконання рішення, недодержання висновків Конституційного Суду тягнуть за собою відповідальність згідно із законом. Необхідно визначити, яку саме відповідальність несуть посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування у разі невиконання ними рішень Конституційного Суду, оскільки такі дії є порушенням засад і змісту конституційного контролю як гарантії дотримання конституційного принципу верховенства права;

• оптимізація строків розгляду справ, при цьому мають бути враховані всі фактори, які можуть призвести до порушення встановлених строків. [26, с. 6-7].

Потребує змін і слідуючи цікава ситуація: порядок звільнення суддів Конституційного Суду сьогодні по-різному (!) регулюють три (!!!) нормативно-правові акти:

перший – Конституція України – встановлює повноваження Президента щодо звільнення суддів Конституційного Суду, призначених на посаду (пункт 22 статті 106);

другий – Закон України „Про Конституційний Суд України” – наділяє Верховну Раду України повноваженням звільнити суддів Конституційного Суду (частина 2 статті 23);

третій – Закон України „Про статус суддів” – передбачає участь у процедурі звільнення суддів голови відповідного суду або суду вищої юрисдикції.

Це є яскравим свідченням „якості” українського законодавства і ще одним прикладом недосконалої роботи Верховної Ради України.

Потребують внесення змін і деякі положення Основного Закону України, якими врегульовано діяльність Конституційного Суду щодо забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, з чим погодились керівники органів Ради Європи. Насамперед це стосується необхідності запровадження інституту конституційної скарги. Суть його полягає у наданні можливості громадянам України, виходячи із змісту частини третьої статті 8 Конституції України, безпосередньо звертатися до Конституційного Суду у разі, якщо дії або бездіяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб призвели до порушення їхніх конституційних прав і свобод. Практика конституційного судочинства Австрії, Бельгії, Угорщини, Німеччини, Росії та інших країн, в яких допускається звернення до конституційного Суду з індивідуальною скаргою, показала, що це право, як ніяке інше, гарантує дотримання конституційних прав і свобод та сприяє формуванню у громадян впевненості в тому, що вони живуть у суспільстві, в якому запроваджено режим демократичної конституційної держави. [27, с. 7-10].

Нині за чинним законодавством громадяни України, іноземці, особи без громадянства, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до Конституційного Суду з конституційними зверненнями лише щодо офіційного тлумачення Конституції і Законів України. При цьому законом обмежено це право лише випадками наявності неоднозначного застосування зазначених норм органами судової влади. Як наслідок – за одинадцять років своєї діяльності Конституційний Суд розглянув лише 16 справ такої категорії, тобто приблизно лише десяту частину із загальної кількості розглянутих ним справ. І це за умови, що надійшло таких звернень за цей період часу до Конституційного Суду майже півтори тисячі. Слід зазначити, що таке обмеження також негативно позначається на міжнародному іміджі України, оскільки, не знайшовши судового захисту у своїй державі, громадяни змушені звертатися до Європейського суду з прав людини і, як засвідчує статистика, щороку кількість таких звернень невпинно зростає. Зокрема, за станом на 1 січня 2007 року до Страсбурга надійшло 6800 скарг від наших співвітчизників, причому із 46 країн Європи більше від нас до цього міжнародного судового органу зверталися лише росіяни, турки та румуни. Звичайно, за таких умов навантаження на Конституційний Суд зростає, але з цим можна буде впоратись, оскільки є пропозиції надати суддям право розглядати такі справи в складі відповідної колегії, а також, передати повноваження тлумачити закони України органу державної влади, який їх приймає – Верховній Раді України, що також сприятиме зменшенню навантаження на Конституційний Суд. До речі, у багатьох країнах, у тому числі в Російській Федерації, офіційне тлумачення законів до повноважень Конституційного Суду не віднесено. Голова Верховної Ради України Арсеній Яценюк офіційно наголосив у засобах масової інформації на тому, що український парламент готовий підставити плече Конституційному Суду. [28, с. 2].

Цікавими є пропозиції Президента України В.Ющенка, щодо змін правової регламентації діяльності Конституційного Суду України. Президентський законопроект № 1318 (далі – законопроект) передбачає внесення змін до Закону України „Про Конституційний Суд України”, які стосуються:

1. процедури призначення Президентом України суддів Конституційного Суду України (нова редакція);

2. порядку вступу на посаду судді Конституційного Суду України (нова редакція статті 17);

3. припинення повноважень судді Конституційного Суду України (зміни до статті 23).

Багато депутатів парламенту виступають проти даних змін, оскільки, вбачають в них те, що Президент України прагне відстояти своє повноваження одноосібно звільняти третину суддів Конституційного Суду України, призначених за президентською квотою. Вони вважають, що ст. 23 Закону України „Про Конституційний Суд України” в чинній редакції, за якою дострокове припинення повноважень усіх суддів Конституційного Суду, незалежно від суб’єкта їх призначення, здійснюється парламентом і яка не збігається з приписами Конституції України, є більш конституційною, ніж президентський законопроект.

Ще однією проблемою є проблема незалежності та недоторканості суддів – фундаментального принципу, що є невід’ємною ознакою і водночас гарантією демократії та конституційного ладу. Цей принцип, проголошений статтею 126 Конституції України, закріплено у низці міжнародно-правових актів, які визнають незалежність правосуддя обов’язковим атрибутом демократичної держави. Незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, непов’язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею. Забезпечення принципу незалежності суддів правовими засобами вимагає, по-перше, законодавчого врегулювання процедури звільнення з посади, по-друге, дотримання цієї процедури при вирішенні питання по суті. Можна підкреслити, що ні Конституція України, ні законопроект Президента не забезпечують незалежності єдиного органу конституційної юрисдикції, оскільки не передбачають процедури неупередженого й відкритого розслідування в разі звільнення судді Конституційного Суду за рішенням Президента (зазначено, що подібного повноваження не має глава жодної демократичної держави). Серед можливих способів вирішення цієї проблеми два лежать на поверхні : перший – внести до Конституції України зміни, згідно з якими Президент позбавляється повноваження звільняти суддів Конституційного Суду, натомість ним наділяється Верховна Рада; другий – деталізувати в Законі „Про Конституційний Суд України” положення статті 15 Закону „Про статус суддів”. Можливі й інші варіанти. Головне – зробити і якнайшвидше, Конституційний Суд України по-справжньому незалежним. [29, с. 65-70].

Удосконалення правової регламентації діяльності Конституційного Суду України виходить ще й з кризи Конституційного Суду України. Першу кризу Суд переніс в період 2004-2006 років. В цей період Верховна Рада України понад встановлений законом термін не могла сформувати свою частину Конституційного Суду. По-друге, парламент відмовився (нечувана у світовій конституційній практиці справа!) приймати присягу вже призначених іншими гілками влади конституційних суддів. Друга криза охопила Конституційний Суд в 2007 році, коли були ухвалені зміни до Закону „Про Конституційний Суд України”, було розпочато боротьбу за незалежність і самостійність Суду. Основним проявом кризи є наявність слідуючи факторів:

1. втрачено одну з основних цінностей Конституційного Суду – його легітимність;

2. склад Конституційного Суду потребує оновлення за рахунок більш кваліфікованих, чесних та морально стійких суддів;

3. знижено рівень забезпечення верховенства Конституції України та інших конституційних цінностей, які мав би захищати Конституційний Суд.

В результаті на практиці органами державної влади, їхніми посадовими і службовими особами ухвалюється велика кількість неконституційних актів.

4. Конституційний Суд не може бути перетворений з органу Конституційного правосуддя в орган політичного арбітрування, що прямо заборонено Конституцією і законами України. Не утвердження верховенства права, а політична доцільність та бажання вгодити певним політичним силам було чи головним для деякої частини конституційних суддів.

Ці негативні наслідки діяльності Конституційного Суду не можуть існувати. Для їх подолання пропонуються слідуючи кроки:

• забезпечити незалежність, професіоналізм та злагоду в роботі Конституційного Суду;

• внесення відповідних змін до Закону „Про Конституційний Суд України”;

• додержання Конституції та законів України в роботі Конституційного Суду України.

Можна ствердно сказати, що держава і суспільство будуть створювати умови для відновлення нормальної роботи єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні. Правовий волюнтаризм та безвідповідальність повинні бути покарані в установленому законом порядку, щоб наступні покоління політиків чітко засвоїли легітимні правила політичної гри. Це буде справедливо і законно. [30, с. 4-8].

Отже, можна зробити такі висновки:

• Конституційний Суд України є незалежним державним органом, який здійснює свою діяльність на колегіальній основі;

• формується Конституційний Суд України Президентом України, Верховною Радою України, з’їздом суддів України, чим забезпечується його не підконтрольність і не підзвітність, проте слід зазначити, що ні Конституція України, ні Закон „Про Конституційний Суд України” не передбачають засобів реагування у випадку, коли один з трьох повноважених органів, які призначають конституційних суддів, своєчасно не призначає суддю. Це, безперечно, негативно впливає на здійснення правосуддя;

• завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України;

• рішення та висновки Конституційного Суду України є остаточними. Конституційний Суд не може подолати своє рішення, навіть коли дійде висновку, що воно помилкове, таку правову позицію може подолати парламент шляхом внесення змін в законодавство. Але це досить складна процедура. Закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконстуційність;

• є потреба записати в Законі „Про Конституційний Суд України” положення про безпосередню дію рішень і висновків Конституційного Суду та безпосереднє застосування Конституції України у випадку виникнення прогалин в правовому регулюванні внаслідок визнання нормативного акта неконстуційним;

• згаданий Закон необхідно доповнити нормою щодо перегляду в установленому порядку не лише рівень судів загальної юрисдикції, а й рішень інших органів, в основу яких покладено акти, визнані неконстуційними. Конституційний Суд не може навіть звернути увагу законодавця на прогалини чи неузгодженості в законодавстві, або виступити з законодавчою ініціативою з питань свого відання. Отже, можливості суду обмежено правилом зв’язаної ініціативи;

• порядок формування та діяльності, завдання, повноваження Конституційного Суду визначаються Конституцією України (розділ ХІІ) та Законом України „Про Конституційний Суд України”. Згідно з чинним законодавством Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України. Конституція України (ч.3 ст. 148), Закон „Про Конституційний Суд України” (ст. 16) та Закону України „Про статус суддів” передбачають досить високі вимоги до членів Конституційного Суду;

• незалежно від формального визначення правової природи конституційних судів, сама назва цих органів свідчить про те, що вони розглядаються як особливі органи правосуддя. Конституція України виділяє норми про Конституційний Суд України в окремий розділ. Цим підкреслюється значення Конституційного Суду як спеціального органу конституційної юрисдикції. Конституційне правосуддя, незалежно від організаційних форм його здійснення, вирішує завдання захисту Конституції; забезпечення її верховенства, принципу розподілу влади, захист прав і свобод людини і громадянина;

• велике значення має діяльність Конституційного Суду у забезпеченні в Україні прав і свобод людини і громадянина. Важливим його завданням є забезпечення конституційної законності, а це має основоположне значення для створення в Україні правової державності, основою якої є права людини. Не меншу роль відіграє Конституційний Суд у забезпеченні стабільності Конституційного ладу і захисту Конституції. Конституційний Суд України виконує досить важливі повноваження в аспекті становлення конституціоналізму в нашій державі, і його діяльність в умовах економічної і політичної нестабільності має все більше значення. Інститут конституційного контролю є гарантом додержання конституційної законності, забезпечення найвищої юридичної сили конституційних принципів. Конституційна юстиція в Україні перебуває на стадії свого становлення і є чимало проблем і труднощів у діяльності Конституційного Суду України. Але практика його функціонування вже свідчить, що він починає суттєво впливати на процес державотворення в Україні для добробуту народу. [31, с. 21-27].

Розділ 2. Теоретичні проблеми функцій і повноважень Конституційного Суду України

2.1 Функції та повноваження Конституційного Суду України

Функціями Конституційного Суду є вирішення питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (конституційний контроль) і офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Згідно ст. 13 Закону України „Про Конституційний Суд України” Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо:

1. конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2. відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість;

3. додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України;

4. офіційного тлумачення Конституції та законів України.

До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

Згідно зі ст. 150 Конституції України Конституційний Суд наділений широкими повноваженнями, їх можна поділити на такі різновиди.

Повноваження, пов’язані з вирішенням питань про відповідність Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Право на таке звернення до Конституційного Суду мають: Президент України, не менше як 45 народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Повноваження, пов’язані з офіційним тлумаченням Конституції України та законів України. Мета такого тлумачення полягає в необхідності єдиного розуміння і застосування Конституції та законів. Тлумачення Конституційного Суду України є офіційним і обов’язковим для всіх суб’єктів правовідносин. Конституція України, на жаль, не вказує тих суб’єктів, які мають право на звернення з цих питань до Суду. Здійснюючи тлумачення закону, Конституційний Суд України тільки створює необхідні умови для однакового і неухильного виконання законів. Його рішення має відповідати не лише букві, а й духові закону, загальним принципом права. Проте під виглядом тлумачення не повинні ухвалюватися рішення, які за змістом встановлюють нову правову норму. [32, с. 23-28].

Повноваження, пов’язані з розглядом справ про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що відносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість. Маються на увазі міжнародні договори України, які вже діють, а також ті, що вносяться на ратифікацію до Верховної Ради України. Звертатись зі запитом до Конституційного Суду мають право Президент України та Кабінет Міністрів України. Конституційний Суд виносить своє рішення з цього питання у вигляді висновку.

Повноваження, пов’язані із винесенням висновків щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. Згідно із ст. 111 Конституції Президент України може бути усунений з поста в порядку імпічменту Верховною Радою України в разі скоєння ним державної зради або іншого злочину. Запит про такий висновок можливий якщо рішення про обвинувачення Президента України буде прийнято Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу.

Як випливає зі ст. 150 Конституції України, повноваження Конституційного Суду також є:

вирішення спрів про компетенцію – сюди відносять спори про компетенцію між парламентом і Президентом, парламентом і урядом, вищими державними органами України і Автономної Республіки Крим та ін.;

повноваження, що здійснюються з питань скарг на порушення конституційних прав і свобод громадян. Таким правом звернення до Конституційного Суду користується Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Прийняття до розгляду такої скарги можливе, якщо чинне законодавство порушує конституційні права і свободи громадян, та в інших випадках. Для вирішення покладених на нього функцій Конституційний Суд України має необхідні повноваження, в тому числі процесуально-процедурного характеру. Так, він має право витребувати від органів законодавчої, виконавчої влади, об’єднань громадян та окремих громадян надання будь-яких документів чи інформації, що має відношення до справи, яка підлягає розгляду Конституційним Судом, викликати свідків, експертів, посадових та інших осіб, участь яких дасть можливість забезпечити об’єктивний та повний розгляд справи.

Відповідність повноваження Конституційного Суду України формам звернення до КСУ стосовно кожного повноваження, суб’єктам права звернення до КСУ, строкам розгляду конституційних подань та конституційних звернень, актам КСУ встановлюється в Додатку 1.

Формами звернення до Конституційного Суду є конституційне подання і конституційне звернення.

Конституційне подання - це письмове клопотання до Конституційного Суду про визнання правового акта чи його окремих положень неконституційними, про визначення конституційності міжнародного договору, про необхідність офіційного тлумачення Конституції законів України, а також звернення Верховної Ради про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Суб’єктами права на конституційне подання з питань прийняття рішень Конституційним Судом щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим є Президент України, не менш як сорок п’ять народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рана Автономної Республіки Крим.

Суб’єктами права на конституційне подання з питань дачі висновків Конституційним судом є:

• щодо відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що зносяться до Верховної Ради України; для надання згоди на їх обов'язковість, - Президент України, Кабінет Міністрів України;

• стосовно додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту - Верховна Рада України;

• щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України - Президент України, не менш як сорок п'ять народних депутатів України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд України, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування.

Право громадян на конституційне подання до Конституційного Суду України прямо не обумовлене, але здійснити його вони можуть шляхом звернення до Президента України, який відповідно до ст. 102 Конституції України є гарантом прав і свобод людини і громадянина, або до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Конституційне звернення це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи. Суб’єктами права на конституційне звернення з питань дачі висновків Конституційним Судом щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи в Україні.

Конституційний суд вправі відмовити у відкритті провадження у справі за таких підстав: відсутність встановленого законодавством права на конституційне подання чи конституційне звернення; невідповідність конституційного подання, конституційного звернення вимогам, передбаченим законодавством; непідвідомчість Конституційному Суду питань, порушених у конституційному поданні або конституційному зверненні.

На засіданнях Конституційного Суду розглядаються всі питання, що потребують вирішення Конституційним Судом, крім тих, що вирішуються на його пленарних засіданнях.

Для забезпечення повноти розгляду справи Колегія суддів Конституційного Суду під час підготовки справи, Конституційний Суд в процесі провадження у справі мають право витребувати від Верховної Ради, Президента, Прем’єр-міністра, Генерального прокурора, суддів, місцевих органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств і організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об’єднань громадян і окремих громадян необхідні документи, матеріали та інші відомості, що стосуються справи. Колегія суддів і Конституційний Суд мають право викликати посадових осіб, експертів, свідків, громадян, участь яких повинна забезпечити об'єктивний і повний розгляд справи.

Учасниками конституційного провадження є суб’єкти права на конституційне подання і конституційне звернення, їхні представники, а також залучені Конституційним Судом до участі у розгляді справи органи та посадові особи, свідки, експерти та перекладачі. У Конституційному Суді України провадження ведеться, рішення і ухвали приймаються, висновки даються та оприлюднюються державною мовою. Строк провадження у справах за конституційним поданням не повинен перевищувати трьох місяців, а за конституційним зверненням – шести –місяців. У разі провадження конституційним поданням, яке визнане Конституційним Судом невідкладним, строк розгляду такого подання не повинен перевищувати одного місяця.

Конституційне подання або конституційне звернення може бути відкликане за письмовою заявою суб’єкта, який його направив до Конституційного Суду України, в будь-який час до дня розгляду на пленарному засіданні Конституційного Суду України.

Процесуальна ухвала про припинення провадження у справі за конституційним поданням, конституційним зверненням, що відкликається, приймається на засіданні Конституційного Суду України.

Підставами для відмови у відкритті провадження у справі в Конституційному Суді України є:

1. відсутність встановленого Конституцією України, Законом України „Про Конституційний Суд України” права на конституційне подання, конституційне звернення;

2. невідповідність конституційного подання, конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України „Про Конституційний Суд України”;

3. непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні, конституційному зверненні.

Кожен має знати, з яких питань він може звертатися до Конституційного Суду України і які вимоги до таких звернень встановлено Законом України „Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року.

І. Згідно із Законом громадяни, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи можуть звертатися до Конституційного Суду лише з питань офіційного тлумачення Конституції та законів України.

ІІ. Формою звернення зазначених осіб до Конституційного Суду України є конституційне звернення.

ІІІ. Конституційне звернення повинно відповідати вимогам, встановленим Законом щодо форми, змісту та підстав для такого звернення. Недотримання заявником хоча б однієї з цих вимог є підставою для відмови у прийнятті до розгляду конституційного звернення.

Конституційне звернення надсилається до Конституційного Суду України як поштова кореспонденція або подається безпосередньо до Секретаріату Суду. У конституційному зверненні обов’язково зазначаються:

1) прізвище, ім’я, по батькові громадянина України, іноземця чи особи без громадянства, адреса, за якою особа проживає, або повна назва та місцезнаходження юридичної особи;

2) відомості про представника особи за законом або уповноваженого за дорученням;

3) статті (окремі положення) Конституції та/або законів України, тлумачення яких має дати Конституційний Суд України;

4) обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції та/або законів України;

5) дані щодо інших документів і матеріалів, на які посилаються суб’єкти права на конституційне Звернення (копії цих документів і матеріалів додаються);

6) перелік документів і матеріалів, що додаються.

До конституційного звернення має бути додано:

- тексти статей (окремих положень.) - Конституції та/або закону України, офіційне тлумачення яких необхідно дати, із зазначенням джерел їх опублікування;

- довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження представника за законом або уповноваженого за дорученням;

- належним чином оформлені копії рішень судів або інших органів державної влади, які підтверджують факти неоднозначного застосування положень Конституції та/або законів України, по потребують офіційного тлумачення;

- інші матеріали та документи, на які посилаються автори, обґрунтовуючи необхідність в офіційному тлумаченні положень Конституції та/або законів України. Правильність копій документів має бути належним чином завірена (печаткою (штампом) та підписом відповідної посадової особи юридичної особи за місцем роботи чи проживання).

Конституційне звернення, документи та інші матеріали до нього подаються у трьох примірниках.

Конституційні звернення надсилаються до Конституційного Суду без сплати державного мита (стаття 60 Закону „Про конституційний Суд України”).

Направляючи звернення до Конституційного Суду України, автори повинні врахувати два важливих моменти. По-перше, за Законом „Про конституційний Суд України” однією з основних вимог до змісту конституційного звернення є наявність обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції та/або законів України (стаття 42). По-друге, підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції та/або законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції та/або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб’єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод (стаття 94).

Неоднозначність застосування положень Конституції та/або законів України судами, іншими органами державної влади полягає в тому, що за юридично однакових обставин у справах однієї і тієї ж категорії положення Конституції та/або законів України у загальній юридичній практиці застосовуються по-різному.

Не є підставою для конституційного - звернення неоднозначне трактування (роз’яснення) правових норм органами державної влади, органами місцевого самоврядування установами, організаціями в листах, коментарях тощо.

Конституційні звернення, які не відповідають зазначеним вимогам Закону, не підлягають розгляду Конституційним Судом України, про що суб’єкту права на конституційне звернення надається письмова відповідь.

З метою прискорення попереднього вивчення конституційних звернень та зменшення кількості необґрунтованих письмових звернень у Конституційному Суді України створено приймальню для громадян та юридичних осіб, де чергують досвідчені працівники Секретаріату Конституційного Суду України. Вони приймають належно оформлені конституційні звернення та надають консультації

з питань щодо повноважень Конституційного Суду України, кола суб’єктів права на конституційне звернення, підстав, форми та змісту конституційних звернень, з якими громадяни та юридичні особи можуть звертатися до Конституційного Суду України, та щодо порядку розгляду таких звернень Конституційним Судом.

Прийом громадян та представників юридичних осіб здійснюється щодня, крім вихідних та святкових днів, з 10.00 до 17.00 з перервою з 13.00 до 14.00 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 14, телефон 238-13-17, довідкова АТС Конституційного Суду України 8-044-238-10-11. [33].

Отже, повноваження Конституційного Суду України розкриті відповідно до глави 2 Закону України „Про Конституційний Суд України”; підставами для визнання перелічених актів не неконституційними, повністю чи частково є:

• невідповідність Конституції України;

• порушення встановленої Конституцією процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності;

• перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

До повноважень Конституційного Суду України не належить питання щодо законності актів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

2.2 Акти Конституційного Суду України

Актами, які приймаються під час розгляду справ на пленарних засіданнях Конституційного Суду України, є рішення, висновки, актами, які виносяться – процесуальні ухвали та протокольні ухвали Конституційного Суду України. Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки іменем України. З інших питань, які розглядаються на пленарному засіданні Конституційного Суду України, виносяться процесуальні ухвали та протокольні ухвали. [34, с. 30-32].

Рішення Конституційний Суд приймає за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради, актів Президента, актів Кабінету Міністрів, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується у встановленому законом порядку.

Висновки Конституційний Суд дає у справах з питань офіційного тлумачення Конституції та законів України; про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов’язковість; щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Рішення і висновки Конституційного Суду підписуються не пізніше семи днів після прийняття рішення, дачі висновку і офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання. [34, с. 201-205].

Рішення і висновки Конституційного Суду рівною мірою є обов’язковими до виконання. У разі необхідності Конституційний Суд може визнати у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх реалізації, а також покласти на відповідні державні органи обов’язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду тягнуть за собою відповідальність згідно із законом.

Важливе значення має питання про те, з якого моменту втрачає чинність нормативний акт, визнаний органом конституційного правосуддя неконституційним. По-перше, з певної дати в майбутньому, вказаному в рішенні органу конституційної юрисдикції. По-друге, з моменту прийняття рішення органом конституційного правосуддя; такий порядок закріплений Конституцією України (ст. 152) і чинним законом „Про Конституційний Суд України” (ст. 73).

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Рішення приймаються, висновки даються Конституційним Судом України поіменним голосуванням шляхом опитування суддів Конституційного Суду України. Пропозиції суддів Конституційного Суду України до проекту рішення чи висновку голосуються у порядку надходження. Судді Конституційного Суду України не мають права утримуватись від голосування. Рішення і висновки Конституційного Суду України мотивуються письмово, підписуються окремо суддями Конституційного Суду України, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню. Підписання суддею Конституційного Суду України рішення, висновку Конституційного Суду України є обов’язковим.

Окрема думка судді Конституційного Суду України, який підписав рішення чи висновок Конституційного Суду України, викладається суддею Конституційного Суду України у письмовій формі і додається до рішення чи висновку Конституційного Суду України.

Відповідно до ст. 65 Закону України „Про Конституційний Суд України” рішення Конституційного Суду України містить:

1) найменування рішення, дату і місце прийняття, його номер;

2) персональний склад суддів Конституційного Суду України, які брали участь у розгляді справи;

3) перелік учасників судового засідання;

4) зміст конституційного подання;

5) повну назву, дату прийняття, порядковий номер, за яким органом, посадовою особою прийнято правовий акт, конституційність якого розглядається;

6) положення Конституції України, якими керувався Конституційний Суд України при прийнятті рішення;

7) мотивувальну частину рішення;

8) резолютивну частину рішення;

9) обов'язкове зазначення того, що рішення Конституційного Суду України є остаточним і оскарженню не підлягає.

Відповідно до ст. 66 висновок Конституційного Суду України містить:

1) найменування висновку, дату і місце дачі висновку, його номер;

2) персональний склад суддів Конституційного Суду України, які брали участь у розгляді справи;

3) перелік учасників судового засідання;

4) зміст конституційного подання, конституційного звернення;

5) положення Конституції України, якими керувався Конституційний Суд України при дачі висновку;

6) мотивувальну частину висновку;

7) резолютивну частину висновку;

8) обов’язкове зазначення того, що висновок Конституційного Суду України є остаточним і оскарженню не підлягає.

Рішення і висновки Конституційного Суду України публікуються у „Віснику Конституційного Суду України” та в інших офіційних виданнях України.

Копії рішень і висновків Конституційного Суду України надсилаються наступного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб'єкту права на конституційне подання чи конституційне звернення, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт, який був предметом розгляду в Конституційному Суді України.

У разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов’язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду України тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.

Рішення і висновки Конституційного Суду України офіційного оголошуються головуючим на пленарному засіданні Конституційного Суду України. Конституційний Суд України після офіційного оприлюднення рішення, висновку може з власної ініціативи або за заявою однієї із сторін конституційного провадження виправити допущені в рішенні, висновку неточності, описки, редакційні або технічні огріхи. Рішення, висновки Конституційного Суду України можуть бути роз’яснені Конституційним Судом України за клопотанням однієї із сторін конституційного провадження.

Ухвала Конституційного Суду України про виправлення неточностей у рішенні, висновку або про їх роз’яснення приймається на пленарному засіданні Конституційного Суду України і підлягає опублікуванню в тих видання, де було опубліковано рішення, висновок.

Копії рішень, висновків та ухвал Конституційного Суду України засвідчуються печаткою Секретаріату Конституційного Суду України №1.

Розглянемо особливість прийняття актів Конституційним Судом України на сучасному етапі. Конституційний Суд звинувачують у політичній заангажованості при прийнятті рішень. Як правило, ці звинувачення надходять від політичних сил, які вважають, що рішення прийнято на користь їх опонентів. Зупинимось на одному з останніх рішень у справі про припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України.

Ось деякі подробиці цієї справи. Народні депутати України звернулися до Конституційного Суду України з клопотанням про офіційне тлумачення низки положень Конституції України, обґрунтовуючи це тим, що цими нормами не визначено чітко порядку і процедури звільнення з посад членів Кабінету Міністрів України, зокрема, Міністра закордонних справ України, Міністра оборони України та Прем’єр-міністра України, і наслідків такого звільнення. При цьому самі народні депутати України вважали, що звільнення зазначених осіб повинне відбуватися за тією ж процедурою, що й призначення, тобто Верховна Рада України має право розглядати питання щодо звільнення з посад зазначених членів уряду лише у разі наявності подання Президента України, а решту – за поданням Прем’єр-міністра України. Розглянувши цю справу, Конституційний Суд України установив, що в пункті 12 частини першої статті 85 Конституції України словосполучення „за поданням Президента України” не має синтаксичного зв’язку зі словосполученням „звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету міністрів України”. Водночас в інших нормах Основного Закону, якими врегульовано порядок звільнення певних посадових осіб, такий зв’язок є наявним, наприклад, щодо порядку звільнення Верховною Радою України Голови Служби безпеки України, Голови Національного банку України, членів Центральної виборчої комісії. Таким чином Суд дійшов висновку, що Верховна Рада України може реалізувати своє повноваження щодо звільнення з посад Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України і без подання Президента України.

На користь якої політичної сили прийнято це рішення? Аж ніякої, бо воно прийнято на користь Конституції. Конституційний Суд, тлумачачи положення Конституції і законів, нічого не дозволяє і нічого не забороняє, він лише досліджує та роз’яснює чинні правові норми. Зокрема, щодо питання про звільнення членів уряду Суд визначив, що у випадках, коли законодавець хоче встановити певні умови для реалізації повноважень органу державної влади, то він про це прямо зазначає у правовій нормі. А за відсутності такого припису норма повинна застосовуватися лише у такому вигляді, якою вона є, а не так, як це комусь хочеться. У цьому аспекті слід навести елементарний приклад з російської мови: „казнить нельзя помиловать”. Так ось, куди поставити кому у цьому реченні, вирішує не Суд, а законодавець, Суд може лише роз’яснити, до яких наслідків це призведе. Отже, попереднє рішення Конституційного Суду не налаштовано а ні на утиск Президента, а ні на утиск уряду та не залежить від того, яку політичну силу представляє цей уряд, біло-синю – як на момент звернення до Суду, чи помаранчеву – як на цей час. Можливо, право парламенту звільняти міністрів, призначених за квотою Президента без погодження з ним, є несправедливим по відношенню до глави держави, однак так встановлено Основним Законом, причому в редакції зі змінами, внесеними відповідно до Закону України № 2222 від 8 грудня 2004 року. Саме тому, вносити зміни до Основного Закону держави необхідно тільки тоді, коли вже не можна їх не вносити. При цьому такі зміни повинні мати системний характер та стати наслідком вирішення проблеми, яка назріла, а не породження нових проблем, як, зокрема, у цьому випадку. Основний Закон держави – це фундамент її правової системи, необережне поводження з яким може призвести до порушення всієї системи. „Закон суворий – але це закон”, говорили стародавні римляни. За понад 250 років існування Конституції США Верховний Суд цієї країни прийняв колосальну кількість рішень щодо її тлумачення – більше 540 томів, однак поправок до американської конституції було прийнято лише 27. Попри всі перепони Конституційний Суд сьогодні вийшов на робочий режим. У 2007 році було прийнято більше 120 актів Конституційного Суду України, з них 13 рішень на понад ста ухвал з питань діяльності Суду. Це один з найвищих показників за всі роки діяльності Суду. Слід зазначити, що 2007 рік був розпочатий із залишком у більш ніж 60 нерозглянутих матеріалів минулих років, у тому числі за 25 конституційними поданнями та зверненнями, щодо яких справи було порушено ще у 2003-2005 роках. До цього слід додати 314 конституційних подань та звернень, які надійшли у 2007 році. Залишок перехідних справ на 2008 рік складає вже близько 45 матеріалів, у тому числі лише 3 справи минулих років, які знаходяться на завершальній стадії розгляду.

Слід відзначити ті рішення Конституційного Суду України, які матимуть практичне значення для поліпшення рівня соціального захисту громадян України, у тому числі громадян похилого віку. Зокрема, ті, у яких Конституційний Суд України визнав:

• конституційними положення Закону України „Про внесення змін до статті 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”, за яким особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до цього Закону, мають право на перерахунок пенсій;

• неконституційними, що мало наслідком втрату ними чинності з дня прийняття такого рішення, положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, відповідно до яких пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, повинні надаватися їм тільки у разі, якщо зазначені працівники мають право на податкову соціальну пільгу, та у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань” планувалося здійснити у розмірах менших, ніж встановлено зазначеними законами.

Також визнано такими, що не відповідають Конституції України, окремі положення законів України „Про судоустрій України”, „Про політичні партії в Україні” та підтверджено конституційність певних положень законів України „Про державну службу”, „Про службу в органах місцевого самоврядування” та „Про дипломатичну службу”. Було надано офіційне тлумачення окремих положень Конституції та законів України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, „Про політичні партії в Україні” та „Про прокуратуру”, а також Кримінально-процесуального кодексу України.

Важливими є й прийняті нинішнім складом Конституційного Суду процесуальні ухвали, їх ухвалено понад шістдесяти. Прийняття деяких з них відбувалося доволі складно, в окремих випадках набагато складніше, ніж рішень, що навіть потребували формування правових позицій з питань процесу конституційного судочинства. Активізація діяльності єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні не залишилась поза увагою міжнародної громади. Генеральний секретар Ради Європи Террі Девіс та Генеральний секретар Парламентської Асамблеї Ради Європи Матео Сорікас відзначили позитивну динаміку роботи Конституційного Суду України щодо кількості розглянутих справ і прийнятих рішень за останній рік. [36].

Отже, акти Конституційного Суду України приймаються відкритим голосуванням. Засідання вважається правомочним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин складу Конституційного Суду, а акт – прийнятим, якщо за нього проголосували не менше 10 суддів. Акти мають бути вмотивовані, викладені у письмовій формі, підписані суддями, які були присутні на відповідному засіданні при розгляді справи. Судді не мають права утримуватися від голосування, але мають право на особисту думку, якщо не згодні з рішенням чи висновком. Рішення та висновок Суду можуть бути переглянуті самим Конституційним Судом згідно зі ст. 68 закону при виявленні нових обставин у справі, які не були предметом його розгляду і прийняття рішення або надання висновку у справі.

Згідно зі ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України можуть бути визнані неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Такі акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня рішення про їх неконституційність. В 2007 році Конституційний Суд України вийшов на робочий режим. За рік було прийнято більше 120 актів Конституційного Суду України, з низ 13 рішень та понад ста ухвал з питань діяльності Суду. До речі, це один з найвищих показників за всі роки діяльності Суду.

2.3 Структура та організація діяльності Конституційного Суду України

Питання провадження у справах та діяльності Конституційного Суду України, його Секретаріату, порядок діловодства, правила внутрішнього розпорядку Конституційного Суду України визначаються Конституцією України, Законом України „Про Конституційний Суд України” та актами Конституційного Суду України, що встановлюють порядок організації внутрішньої роботи Конституційного Суду України.

Фінансування Конституційного Суду України передбачається в Державному

бюджеті України окремим рядком.

Пропозиції щодо обсягу фінансування Конституційного Суду України і проект відповідного кошторису подаються Головою Конституційного Суду України до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України при складанні проекту Державного бюджету України на кожний наступний рік.

Організаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Конституційного Суду України здійснює Секретаріат Конституційного Суду України на чолі з керівником Секретаріату Конституційного Суду України.

Положення про Секретаріат Конституційного Суду України, його структура і штати затверджуються Конституційним Судом України.

Керівник Секретаріату Конституційного Суду України призначається Конституційним Судом України за поданням Голови Конституційного Суду України з числа громадян, які мають право на зайняття посади професійного судді.

Керівник Секретаріату Конституційного Суду України не може належати до політичних партій, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Керівник та інші посадові особи Секретаріату Конституційного Суду України є державними службовцями.

Конституційний Суд України на своєму засіданні утворює з числа суддів Конституційного Суду України постійні комісії Конституційного Суду України, що є його допоміжними робочими органами з питань організації його внутрішньої діяльності.

Положення про постійні комісії Конституційного Суду України затверджується Конституційним Судом України на пленарному засіданні.

Голови постійних комісій призначаються Головою Конституційного Суду України на строк своїх повноважень.

Відповідно до глави ХІ, § 72 Регламенту Конституційного Суду України Конституційний Суд України шляхом відкритого голосування утворює на своєму засіданні такі постійні комісії:

1. комісія з питань регламенту та етики;

2. комісія з питань бюджету та кадрів;

3. комісія з питань наукового та інформаційного забезпечення;

4. комісія з міжнародних зв’язків.

У разі необхідності може бути утворено інші постійні комісії, ліквідовано або реорганізовано раніше створені, змінено їх кількість та персональний склад. Постійні комісії утворюються із числа суддів Конституційного Суду України. Кількісний склад постійних комісій визначається Конституційним Судом України. Кандидатури для обрання до складу постійних комісій Конституційного Суду України висуваються суддями Конституційного Суду України з урахуванням побажань суддів. Спірні питання членства в постійних комісіях вирішуються Конституційним Судом України. Постійні комісії діють як допоміжні робочі органи з питань організації його внутрішньої діяльності. Голови постійних комісій призначаються із складу постійної комісії Головою Конституційного Суду України, ведуть їх засідання, щорічно звітують про роботу комісії на засіданні Конституційного Суду України. Голова Конституційного Суду України та його заступники не можуть бути головами постійних комісій. Комісія є повноважною за умови присутності на її засіданні більше половини її членів. З питань, що обговорюються, постійна комісія приймає рішення.

Конституційний Суд України може утворювати на своїх пленарних засіданнях тимчасові комісії для додаткового дослідження питань, пов’язаних з конституцій-ним провадженням у справі, за участю фахівців у відповідних галузях права.

Матеріали діяльності Конституційного Суду України зберігаються в Архіві Конституційного Суду України.

Матеріали справ, щодо яких Конституційним Судом України прийнято рішення або дано висновок, зберігаються в Архіві Конституційного Суду України сто років.

Оригінали рішень та висновків Конституційного Суду України зберігаються в Архіві Конституційного Суду України безстроково.

Інші матеріали щодо діяльності Конституційного Суду України зберігаються в Архіві Конституційного Суду України на загальних підставах, визначених законодавством України.

Положення про Архів Конституційного Суду України затверджується Конституційним Судом України.

Для забезпечення Конституційного Суду України нормативно-правовими актами, науковою та іншою спеціальною літературою утворюється Бібліотека Конституційного Суду України.

Положення про Бібліотеку Конституційного Суду України затверджується Конституційним Судом України.

Друкованим органом Конституційного Суду України є „Вісник Конституцій-ного Суду України”.

Суддя Конституційного Суду України може мати наукового консультанта та помічника, які виконують доручення судді Конституційного Суду України зі справ конституційного провадження. Вони є державними службовцями.

Повна структура Конституційного Суду України подається в додатку 2.

Питання провадження у справах та діяльності Конституційного Суду України, його Секретаріату, порядок діловодства, правила внутрішнього розпорядку Конституційного Суду України визначаються Конституцією України, Законом України „Про Конституційний Суд України” та актами Конституційного Суду України, що встановлюють порядок організації внутрішньої роботи Конституційного Суду України.

Закон про Конституційний Суд України регулює, крім загальних положень діяльності Конституційного Суду, процедури розгляду ним певних категорій справ. Основною функцією органів конституційного правосуддя є здійснення контролю за додержанням Конституції в процесі правотворчої діяльності шляхом перевірки правових актів з точки зору їх відповідності Конституції.

Тому Закон про Конституційний Суд України першим регулює порядок провадження у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради, актів Президента, актів Кабінету Міністрів, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Суб’єкти права на конституційне подання з цих питань направляють до Конституційного Суду конституційні подання, в яких викладаються аргументи і стверджується про неконституційність відповідних актів, визначають до трьох представників для участі у розгляді справи. Конституційний Суд обов’язково залучає до участі в провадженні у справі представників органів влади, акти, яких оспорюються щодо їх конституційності. У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Іншим видом справ, що розглядається Конституційним Судом, є провадження у справах щодо конституційності правових актів, що викликають спір стосовно повноважень конституційних органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Підставою для конституційного подання є наявність спору стосовно повноважень вказаних органів, якщо один із суб’єктів права на конституційне подання, визначених у ст. 40 Закону про Конституційний Суд України (Президент, не менше як сорок п’ять народних депутатів України, Верховний Суд, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим), вважає, що правові акти, якими встановлено повноваження зазначених органів, не відповідають Конституції України. У резолютивній частині рішення Конституційного Суду дається висновок щодо конституційності правового акта, яким встановлено повноваження конституційних органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Конституційний Суд розглядає також справи щодо конституційності актів про призначення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим. Предметом розгляду Конституційним Судом є питання щодо конституційності правових актів Верховної Ради України, актів Президента України та правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим про Призначення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим. У разі визнання таких актів неконституційними у рішенні Конституційного Суду зазначається про припинення діяльності всіх органів, які були створені для проведення цих виборів чи референдумів, про знищення бюлетенів, агітаційних матеріалів і про припинення фінансування заходів щодо проведення виборів чи референдумів та повернення державі перерахованих, але не використаних коштів.

Наступним видом справ, які розглядаються Конституційним Судом, є провадження у справах щодо відповідності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим конституційним принципам і нормам стосовно прав та свобод людини і громадянина. Підставами для порушення питання про відкриття провадження у справі щодо відповідності норм чинного законодавства принципам і нормам Конституції України стосовно прав і свобод людини і громадянина є наявність спірних питань щодо конституційності прийнятих і оприлюднених у встановленому порядку законів, інших правових актів; виникнення спірних питань щодо конституційності правових актів, і виявлених у процесі загального судочинства; виникнення спірних питань щодо конституційності правових актів, виявлених органами виконавчої влади в процесі їх застосування та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини у процесі його діяльності. У разі виникнення у процесі загального судочинства спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується судом, провадження у справі зупиняється і відкривається конституційне провадження, справа розглядається Конституційним Судом невідкладно.

Предметом конституційного провадження у справах щодо конституційності норм законів, якими суперечливо регулюється порядок реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина є вирішення спірних питань конституційності норм двох чи більше законів і актів міжнародного права, визнаних обов’язковими на території України, що встановлюють різний порядок реалізації одних і тих самих конституційних прав та свобод, чим суттєво обмежуються їх використання. У рішенні Конституційного Суду визначається, норми якого закону є конституційними, а якого - неконституційними і нечинними.

Конституційний Суд розглядає справи й дає висновки щодо конституційності чинних міжнародних договорів України та міжнародних договорів України, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість. Питання щодо конституційності чинного міжнародного договору розглядається Конституційним Судом за конституційним поданням Президента України, Кабінету Міністрів України. У разі дачі висновків про невідповідність міжнародного договору Конституції України Конституційний Суд у цьому ж провадженні вирішує також питання щодо неконституційності цього договору чи його окремих частин. Питання щодо конституційності міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість, розглядаються Конституційним Судом за конституційним поданням Президента України, Кабінету Міністрів України до прийняття Верховною Радою України відповідного закону. Відкриття конституційного провадження у цих справах зупиняє розгляд Верховною Радою України питання щодо надання згоди на їх обов’язковість.

Підставою для відкриття конституційного провадження у справі щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту є конституційне подання Верховної Ради України з даного питання. На підставі аналізу поданих Верховною Радою України документів і матеріалів Конституційний Суд дає відповідний висновок. В зарубіжних країнах органи конституційного правосуддя грають різну роль у процедурі імпічменту. В одних країнах вони дають лише висновки з різних питань, пов’язаних з процедурою імпічменту, в інших - безпосередньо вирішують питання про усунення глави держави з поста на підставі звинувачення, висунутого парламентом.

Підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з’ясуванні або роз’ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції та законів України. Підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб’єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод. У резолютивній частині висновку Конституційного Суду офіційно тлумачаться положення Конституції та законів України, щодо яких було подано конституційне подання чи конституційне звернення. У разі, якщо при тлумаченні Закону України його окремих положень була встановлена наявність ознак його невідповідності Конституції України, Конституційний Суд у цьому ж провадженні вирішує питання щодо неконституційності цього Закону. [29, с. 44-52].

Успіх молодої української демократії не буде залежати від наявності чи відсутності конституційного суду. В Україні поки немає багатьох елементів демократичної системи, які мають важливе значення. Проте серед неодмінних умов функціонування демократичної системи вперше з’явився механізм, що забезпечує ефективний захист конституційних прав і свобод, у той час як протягом 70 років авторитарність Радянської влади перешкоджала розвитку інститутів, здатних вирішити подібну задачу. Український Конституційний Суд є єдиним органом юрисдикції, здатним виносити остаточні і непідлягаючі заперечуванню рішення. Якщо в перші роки діяльність Суду була надто обережна, то зараз при наявності ряду позитивних змін, Суд показав, що він у стані і захищати індивідуальні права, і обмежувати перевищення влади на державному рівні, що вже саме по собі є істотним досягненням.

Конституційний Суд - важливий елемент політичної системи. Він слугує забезпеченню політичної стабільності, розвитку політичних процесів у встановлених Конституцією межах. При цьому, політична функція Суду може і повинна здійснюватися тільки у формі судового розгляду. Саме в цьому випадку позиція Суду як арбітра чи посередника-миротворця має правове значення і тягне юридичні наслідки, обов’язкові для сторін конституційної суперечки.

Головна особливість і важлива відмінність Конституційного Суду України від судів загальної юрисдикції арбітражних судів у тім, що Конституційний Суд України – це не тільки судовий орган, але й такий конституційний орган, якому надане право у встановлених Конституцією і законом формі і межах здійснювати контроль над органами законодавчої і виконавчої влади, а в опосередкованому вигляді – і над іншими судовими органами, а в даному змісті він сам представляє вищу державну владу. Цією якістю обумовлена інтегруюча роль Конституційного Суду України як гаранта політичної стабільності в суспільстві і державі та хранителя довгострокових конституційних цінностей. Усі вчені, які вивчали проблеми Конституційної юрисдикції взагалі та конституційного судочинства, зокрема, зазначали, що назване судочинство – це насамперед певний процесуальний порядок, предметом якого є конкретна справа. Умовою і підставою звернення до конституційного суду можна визначити правовий конфлікт – спір про право, звернення щодо тлумачення певної норми Конституції чи законодавчого акта тощо. Доцільність визначення предмета конституційного судочинства саме через правовий конфлікт ґрунтується на існуючих теоретичних положеннях щодо змісту цього конфлікту. Так, будь-який соціальний конфлікт, який має хоча б один правовий елемент (правову норму, правовідношення) та завершується юридичним способом, називають правовим (юридичним) конфліктом у широкому розуміння. [37, с. 212].

У суто юридичному значенні правовий конфлікт безпосередньо пов’язаний з правовідносинами, спорами суб’єктів права з приводу реалізації протилежних інтересів, як правило, тих, котрі стосуються одного предмета спору. Дослідники зазначають, що контрольні функції органу конституційної юрисдикції уявляються як механізм вирішення конфліктів конституційного характеру [38], в основі яких лежить розгляд конституційно-правових спорів.

Підставами конституційного судочинства є спір про право або правопорушення (у випадку надання висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту). Ці підстави узагальнено можна розглядати як конституційно-правовий конфлікт. Доцільні встановлення додаткової ознаки конституційності ґрунтується на регулюванні підстав конституційного судочинства Конституцією України та конституційним законом. Конституційно-правовий конфлікт (спір про право або правопорушення) вирішується шляхом здійснення певних операцій з нормами права. Відповідні відносини врегульовані нормами Розділів ІІ і ІІІ Регламенту Конституційного Суду України, де визначено процесуальний порядок підготовки матеріалів за конституційними поданнями та конституційними зверненнями до розгляду на пленарних засіданнях Конституційного Суду.

Конституційне судочинство має конкретні стації, їх можна виділити, проаналізувавши норми Закону „Про Конституційний Суд України”, а процедури їх здійснення конкретизовані Регламентом Конституційного Суду як окремі його структурні складові:

• прийняття конституційних подань та конституційних звернень, відкриття конституційних проваджень (Розділ ІІ);

• розгляд справ Конституційним Судом (Розділ ІІІ).

Виділення саме таких стадій конституційного судочинства ґрунтується на відповідності кожної з них ознакам певної стадії: є часткою визначеної у часі структури, яка складається з об’єктивної логічної послідовності здійснення певного числа дій з прийняття процесуального акта допоміжного або основного призначення; виступає як визначена у часі форма, що наповнена відповідним функціональним змістом, тобто тими вимогами, які пред’являються до учасників процесу та їх дій з метою досягнення останніми матеріально-правового результату, передбаченого правовою нормою [39 с. 28-29]; визначає початковий, проміжні та кінцевий етапи розгляду юридичної справи. [40, с. 115].

Стадія прийняття конституційних подань та конституційних звернень, відкриття конституційних проваджень являє собою певну логічну послідовність процесуальних дій, спрямованих на досягнення конкретного результату – підготовки справи до розгляду. Ця стадія починається прийняттям конституційних подань і конституційних звернень та їх реєстрацією, а закінчується – оформленням судової справи. Стадія розгляду справи розпочинається внесенням справи на розгляд пленарного засідання в межах строків, визначених ст. 57 Закону „Про Конституційний Суд України”, а закінчується – прийняттям Конституційним Судом рішення (висновку) та його офіційним оприлюдненням.

Конституційний процес (судочинство) доцільно визначити як окремий вид юридичного процесу, оскільки він має такі особливості, відмінні від судочинства у кримінальних, цивільних та адміністративних справах:

1. підстави визначені Конституцією України та Законом „Про Конституційний Суд України”;

2. процесуальний порядок реалізації встановлений Законом „Про Конституційний Суд України” та конкретизований Регламентом Конституційного Суду;

3. в основу конституційного судочинства покладені не усі основні принципи судочинства у кримінальних, цивільних та адміністративних справах, а ті, які є, реалізуються у особливих формах. Наприклад, такий процесуальний принцип як змагальність обмежений або взагалі відсутній при розгляді окремих категорій справ.

Крім того, процесуальні норми, якими регулюється порядок розгляду справ у цивільному, адміністративному та кримінальному процесах, не можуть безпосередньо застосовуватися для розгляду справ Конституційним Судом України, оскільки вони не зовсім відповідають специфіці конституційного провадження.

Сутність конституційного судочинства полягає в:

• це процесуальний порядок розгляду конституційно-правових конфліктів Конституційним Судом на підставі і у спосіб, визначений нормами конституційного права;

• конституційне судочинство можна розглядати як конституційний процес, тобто комплексну систему взаємопов’язаних правових форм діяльності Конституційного Суду України. Воно має усі ознаки юридичного процесу;

• підставою конституційного судочинства є конституційно-правовий конфлікт – спір про право або правопорушення;

• конституційне судочинство в Україні здійснюється за такими стадіями: 1) прийняття конституційних подань та конституційних звернень, відкриття конституційних проваджень; 2) розгляд справ Конституційним Судом України. Кожна з них визначена Законом „Про Конституційний Суд України” і конкретизована окремими розділами Регламенту Конституційного Суду України;

- конституційний процес (судочинство) визначається як окремий вид юридичного процесу . [41, с. 7-8].

Розглянемо порядок провадження в справах у Конституційному Суді України.

Відкриття провадження у справі за конституційним поданням чи конституційним зверненням ухвалюється Колегією суддів Конституційного Суду України або Конституційним Судом України на його засіданні. Справа, за якою відкрито конституційне провадження, розглядається Конституційним Судом України на пленарному засіданні у порядку та в строк, установлений Законом „Про Конституційний Суд України”. Дата розгляду справи визначається Головою Конституційного Суду України. У складі Конституційного Суду України утворюється колегія суддів для розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за конституційними поданнями та колегії суддів для розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за конституційними зверненнями. Рішення про утворення колегій суддів Конституційного Суду України, затвердження складу та призначення секретарів колегій суддів приймається на засіданні Конституційного Суду України протягом першого місяця кожного календарного року. Секретар Колегії суддів призначається із числа суддів, які входять до складу Колегії, та очолює її.

Колегія суддів у справах за конституційними поданнями більшістю суддів, які входять до її складу, приймає процесуальну ухвалу про відкриття провадження у справі в Конституційному Суді України або про відмову у такому провадженні. У разі прийняття Колегією суддів процесуальної ухвали про відкриття провадження у справі ця справа вноситься Головою Конституційного Суду України на розгляд пленарного засідання Конституційного Суду України. У разі прийняття Колегією суддів процесуальної ухвали про відмову у відкритті провадження у справі секретар Колегії суддів направляє матеріали Голові Конституційного Суду України для розгляду справи на засіданні Конституційного Суду України. Колегія суддів приймає процесуальну ухвалу про відкриття провадження у справі в Конституційному Суду України або про відмову у такому провадженні в порядку, встановленому статтею 48 Закону „Про Конституційний Суд України”.

Конституційний Суд України на своїх засіданнях розглядає питання щодо відкриття провадження у справі в Конституційному Суді України у разі прийняття Колегією суддів процесуальної ухвали про відмову у відкритті такого провадження.

У разі прийняття на засіданні процесуальної ухвали про відкриття провадження у справі в Конституційному Суді України ця справа вноситься Головою Конституційного Суду України на розгляд пленарного засідання Конституційного Суду України.

Прийнята Конституційним Судом України на його засіданні процесуальна ухвала про відмову у відкритті провадження у справі є остаточною.

На засіданнях Конституційного Суду України розглядаються всі питання, що потребують вирішення Конституційним Судом України, крім тих, що вирішуються на його пленарних засіданнях, відповідно Закону „Про Конституційний Суд України”.

Засідання Конституційного Суду України є повноважним, якщо на ньому присутні не менше одинадцяти суддів Конституційного Суду України.

Рішення Конституційного Суду України на його засіданнях приймається, якщо за це рішення проголосувало більше половини суддів Конституційного Суду України, які брали участь у засіданні.

Розгляд справ, провадження в яких відкрито за конституційними поданнями та конституційними зверненнями, а також інші питання, внесені до розгляду, Конституційний Суд здійснює на своїх пленарних засіданнях. Тут приймаються рішення у справах, передбачених пунктом 1 ст. 13, та даються висновки у справах, передбачених п.2,3,4 ст. 13 Закону України „Про Конституційний Суд України”. Пленарне засідання є повноважним, якщо на ньому присутні не менше двадцяти суддів. Рішення приймаються та висновки даються, якщо за них проголосувало не менше десяти суддів.

Порядок пленарних засідань встановлюється Законом „Про Конституційний Суд України” та актами Конституційного Суду, що регламентують організацію внутрішньої роботи. Головуючим на пленарних засіданнях Конституційного Суду України є Голова Конституційного Суду України. Він забезпечує порядок проведення пленарного засідання. Порушник даного порядку притягається до встановленої законом відповідальності.

Колегія суддів Конституційного Суду України під час підготовки справи, Конституційний Суд України в процесі провадження у справі мають право витребувати від Верховної Ради України, Президента, Прем’єр-міністра, Генерального прокурора, суддів, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об’єднань громадян і окремих громадян необхідні документи, матеріали та інші відомості, що стосуються справи. Може бути призначена експертиза у справі, можуть викликатися посадові особи, експерти, свідки, представники за законом та уповноважені за дорученнями, громадяни, участь яких повинна забезпечити об’єктивний і повний розгляд справи. Ухилення без поважних причин від явки, а так само відмова подати необхідні документи, матеріали та інші відомості або їх умисне приховування тягнуть за собою відповідальність винних осіб за законом. Провадження ведеться, рішення, ухвали приймаються, висновки даються та оприлюднюються державною мовою. Ті учасники, які не володіють державною мовою, мають право користуватися послугами перекладача.

Строк провадження у справах за конституційними поданнями не повинен перевищувати трьох місяців. У разі провадження за Конституційним Судом України невідкладним, строк розгляду такого подання не повинен перевищувати одного місяця. Строк провадження у справах за конституційними зверненнями не повинен перевищувати шести місяців. Строки починають обчислюватися з дня прийняття процесуальної ухвали про відкриття конституційного провадження у справі . у разі якщо до Конституційного Суду України надійшло кілька конституційних подань, конституційних звернень, що стосуються того самого питання, вони об’єднуються в одне конституційне провадження у справі. Витрати учасників конституційного провадження відшкодування з бюджетних коштів за рішенням Конституційного Суду України. Конституційне подання або конституційне звернення надсилається до Конституційного Суду України без стягнення державного мита.

Отже, у складі Конституційного Суду України створюються комісії суддів для розгляду питань про відкриття провадження у справах за конституційними поданнями і колегія суддів для розгляду питань про відкриття провадження у справах за конституційними зверненнями. Рішення про це приймається Конституційним Судом України упродовж першого місяця кожного календарного року. Колегії приймають рішення про відкриття провадження у справі в Конституційному Суді України або у відмові в такому провадженні.

Конституційний Суд України може відмовити у порушенні справи, якщо запит не підлягає розгляду Конституційним Судом у зв’язку з непідвідомчістю справи, якщо він надійшов від органу чи посадової особи, які не мають права звернення до Конституційного Суду; невідповідності конституційного звернення, подання вимогам, передбаченим Конституцією України і Законом „Про Конституційний Суд України”.

Конституційний Суд України відкриває нове провадження у справі, що не були предметом його розгляду, але існували на час розгляду і прийняття рішення або дачі висновку в справі.

Копії рішень і висновків Конституційного Суду України надсилаються наступного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб’єкту права на конституційне подання чи конституційне звернення, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що приймають правовий акт, який був предметом розгляду в Конституційному Суді України.

У разі потреби Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов’язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. Конституційний Суд України має право зажадати від органів письмового підтвердження виконання свого рішення, додержання висновку Конституційного Суду України. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду України тягнуть за собою відповідальність згідно із законом.

При Конституційному Суді України утворюється Науково-консультативна рада. Склад, повноваження і порядок діяльності її затверджується Конституційним Судом України.

Затверджується орієнтовний графік розгляду справ на квартал, визначаються дні тижня, в які проводяться пленарні засідання, засідання Конституційного Суду України, засідання Колегій суддів, затверджується графік відпусток суддів, план відряджень суддів, включаючи закордонні, визначаються судді для участі в конференціях, симпозіумах. Режим роботи працівників Секретаріату визначається Положенням про Секретаріат, положеннями про його структурні підрозділи і Правилами внутрішнього розпорядку. Кожний суддя самостійно обирає свого наукового консультанта і помічники. Вони не можуть бути призначені або звільнені без згоди судді.

Конституційний Суд України здійснює робочі контакти з органами конституційної юрисдикції інших держав шляхом укладання угод про співробітництво, взаємного обміну делегаціями, обміну рішеннями Суду та іншою інформацією, стажування співробітників, організації спільних науково-практичних заходів тощо.

Проаналізувавши основні правові принципи й основи діяльності Конституційного Суду України можна дійти висновку, що на сучасному етапі розвитку вітчизняного судочинства Конституційний Суд має необхідні інструменти для виконання своєї першорядної задачі – захисту конституційних основ суспільного ладу і конституційних прав громадян України. Незважаючи на деякі складності в організації судової практики головна проблема ефективності роботи Конституційного Суду в Україні укладається не в недоліках процедури конституційного судочинства чи конституційного законодавства, а в забезпеченні виконання рішень Суду, що часом відкрито ігноруються як суб’єктами держави, так і галузями державної влади. Невиконання судових рішень – характерна риса всього українського правопорядку. Законність в державі, у тому числі і конституційну, повинні забезпечувати не Конституційний Суд, а виконавча влада, прокуратура, правоохоронні відомства. Конституційний Суд – це фактично вища й остання інстанція, і він повинен вступати в дію лише тоді, коли не спрацьовує вся інша система влади чи правосуддя. Таким чином, краща гарантія виконання рішень Конституційного Суду – не примус, а такий стан суспільної свідомості, при якому в жодного органу, посадової особи чи громадянина, не виникало бажання діяти всупереч цьому рішенню. Під „такою” суспільною свідомістю мається на увазі підвищення рівня правової культури.

Порядок діяльності Конституційного Суду України визначається Конституцією України, Законом „Про Конституційний Суд України”. Конституційний Суд приймає акти, що регламентують організацію його внутрішньої роботи у відповідності з цим Законом (стаття 3). Діяльність ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обґрунтування прийнятих ним рішень. Конституційний Суд України вирішує лише питання права, він не може вирішувати питання законності, встановлювати фактичні обставини справи, вирішувати з власної ініціативи актуальні питання, які виникають у суспільстві і країні.

Висновки

Фундаментальними загальносоціальними та індивідуальними цінностями є права людини, демократія, право і закон, конституціалізм, правова держава. У такій державі особливе місце посідає судова влада, що організаційно функціонує у формі судів. Судова система постає ефективним елементом у державному механізмі стримувань і противаг, функціонування якого спрямоване на вирішення правових конфліктів, не підміняючи при цьому законодавчу чи виконавчу гілки влади. У контексті дії принципів правової держави гарантом їх реалізації та формування реальної демократії виступає конституційне правосуддя, здійснюване конституційними судами у формі самостійного виду судочинства – конституційного.

В умовах подальшого формування України як правової держави існує необхідність вивчення сутності конституційного судочинства, його здійснення Конституційним Судом України. Дана робота визначає поняття конституційного судочинства, структури конституційного процесу, здійснюваного Конституційним Судом України, розглядає питання про доцільність системних змін у чинному законодавстві, норми якого регулюють Конституційні процесуальні відносини.

В Україні останнім часом висловлюються думки з приводу того, чи доцільне існування Конституційного Суду України. Вбачається, їх поява обумовлена намаганнями нівелювати роль Конституційного Суду у державному механізмі стримувань і противаг. Адже діяльність цього Суду призначена гарантувати верховенство Основного Закону на території усієї держави, у зв’язку з тим він наділений повноваженнями, реалізація яких дозволяє вирішити найгостріші правові конфлікти між органами державної влади, забезпечуючи, тим самим, стабільність у державі і законність.

Даний науковий доробок доводить необхідність діяльності Конституційного Суду, оскільки саме нею обумовлена потреба гарантування подальшого формування України як правової держави. Він підводить деякі підсумки діяльності Конституційного Суду, висвітлює проблеми, з якими зіткнувся Суд при реалізації своїх конституційних повноважень, та шляхи їх подолання, уникнувши при цьому надмірної політизації цих питань. Всі ці питання є досить актуальними, особливо з огляду на останні події в державі, коли відбувається велика чисельність політичних змагань.

Отже, можна зробити такі висновки:

1. Конституційний суд України є згідно з Конституцією (ст.147) єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, тобто це незалежний від законодавчої і виконавчої гілок влади спеціальний судовий орган, який здійснює перевірку нормативних актів на їх відповідність Конституції України шляхом конституційного судочинства.

2. Порядок формування та діяльності, завдання, повноваження Конституційного Суду визначаються Конституцією України (розділ ХІІ) та Законом України «Про Конституційний Суд України». На підставі Закону 5 березня 1997 року був прийнятий Регламент Конституційного Суду України, в якому визначено процедуру виборів Голови, заступників Голови Конституційного Суду, призначення секретарів колегії судів, керівника Секретаріату та їх повноваження. У Регламенті детально визначено процедуру проведення пленарних засідань та засідань Суду; порядок прийняття конституційних подань, конституційних звернень та відкриття конституційних проваджень; порядок розгляду справ Конституційним Судом; питання організації діяльності Суду з інших питань. Заслуговує на увагу вичерпний перелік актів, що приймаються під час розгляду справ на пленарних засіданнях Конституційного Суду України – рішення та висновки: акти, що виносяться; процесуальні ухвали; протокольні ухвали Конституційного Суду України [42].

3. Конституційний Суд України здійснює як абстрактний, так і конкретний контроль, сприяє реалізації принципу поділу влади шляхом: вирішення питань про конституційність законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; офіційного тлумачення Конституції України та законів України; вирішення питань відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів,

що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість; дачі висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; дачі висновку про порушення Конституції України або законів України Верховною Радою Автономної Республіки Крим; дані висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 цієї Конституції.

4. В межах своїх повноважень Конституційний Суд України вирішує лише питання права, він не може вирішувати питання законності, встановлювати фактичні обставини справи, вирішувати з власної ініціативи актуальні питання, які виникають у суспільстві і країні.

5. Конституційний Суд України є незалежним державним органом, який здійснює свою діяльність на колегіальній основі. Згідно з чинним законодавством Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України. Конституція України (ч.3 ст.148), Закон «Про Конституційний Суд України» (ст..16) та Закон України «Про статус суддів» передбачають досить високі вимоги до членів Конституційного Суду.

6. Формується Конституційний Суд України Президентом України, Верховною Радою, з’їздом суддів України, чим забезпечується його не підконтрольність і не підзвітність, проте слід зазначити , що ні Конституція України, ні Закон «Про Конституційний Суд України» не передбачають засобів реагування у випадку, коли один з трьох повноважних органів, які призначають конституційних суддів, своєчасно не призначає суддю. Це, безперечно, негативно впливає на здійснення правосуддя.

7. Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як основного Закону держави на всій території України.

8. Функціями Конституційного Суду є вирішення питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (конституційний контроль) і офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

9. Формами звернення до Конституційного Суду є конституційне подання та конституційне звернення.

10. Конституційний Суд може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

11. У справах з питань офіційного тлумачення Конституції України та законів України; відповідності Конституції України чинним міжнародним договорам України або тим міжнародним договорам, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість; додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту Конституційний Суд України дає висновки. Рішення приймаються, висновки даються Конституційним Судом поіменним голосуванням шляхом опитування суддів Конституційного Суду. Рішення і висновки рівною мірою є обов’язковими до виконання, не можуть бути оскаржені посадовими особами, державними органами та судовими установами всіх рівнів. Конституційний Суд не може подолати своє рішення, навіть коли дійде висновку, що воно помилкове, таку правову позицію може подолати парламент шляхом внесення змін в законодавство. Але це досить складна процедура.

12. Закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність. Проте є потреба записати в Законі «Про Конституційний Суд України» положення про безпосередню дію рішень і висновків Конституційного Суду та безпосереднє застосування Конституції України у випадку виникнення прогалин в правовому регулюванні внаслідок визнання нормативного акта неконституційним. На думку автора, згаданий Закон необхідно доповнити нормою щодо перегляду в установленому порядку не лише рішень судів загальної юрисдикції, а й рішень інших органів, в основу яких покладено акти, визнані неконституційними. Конституційний Суд не може навіть звернути увагу законодавця на прогалини чи неузгодженості в законодавстві, або виступити з законодавчою ініціативою з питань свого відання. Отже, можливості Суду обмежено правилом зв’язаної ініціативи. Це все ще раз доводить специфіку конституційної юрисдикції В Україні, а також переконує в тому, що тема обраної дипломної роботи є важливою, цікавою і актуальною.

13. Незалежно від формального визначення правової природи конституційних судів, сама назва цих органів свідчить про те, що вони розглядаються як особливі органи правосуддя. Конституція України виділяє норми про Конституційний Суд України в окремий розділ. Цим підкреслюється значення Конституційного Суду як спеціального органу конституційної юрисдикції. Конституційне правосуддя, незалежно від організаційних форм його здійснення, вирішує завдання захисту Конституції і забезпечення її верховенства, принципу розподілу влади, захисту прав і свобод людини і громадянина.

14. На сьогодні конституційне судочинство має багато проблем:

- майже півроку єдиний орган конституційної юрисдикції працює у неповному складі. На цей час у складі Конституційного Суду 15 суддів і нерідкими є випадки, коли через хворобу декількох суддів чи інші обставини суд опиняється на межі неповноважності прийняття рішень;

- існуюча процедура призначення суддів Конституційного Суду є непрозорою та

залежить від політичних вподобань суб’єктів права на це призначення;

- запровадження механізму, який би уможливлював штучне блокування роботи

Конституційного Суду України;

- визначення поняття «порушення присяги суддею Конституційного Суду України та розроблення процедури встановлення факту такого порушення;

- необхідно визначитися, яку саме відповідальність несуть посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування у разі невиконання ними рішень Конституційного Суду, оскільки такі дії є порушенням засад і змісту конституційного контролю як гарантії дотримання конституційного принципу верховенства права;

- оптимізація строків розгляду справ, при цьому мають бути враховані всі фактори, які можуть призвести до порушення встановлених строків;

- потребують внесення змін і деякі положення Основного Закону України, якими врегульовано діяльність Конституційного Суду щодо забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина. Насамперед це стосується необхідності запровадження інституту конституційної скарги. Суть його полягає у наданні можливості громадянам України, виходячи зі змісту частини третьої статті 8 Конституції України, безпосередньо звертатися до Конституційного Суду у разі, якщо дії або бездіяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб призвели до порушення їхніх конституційних прав і свобод.

15. Окреслений перелік проблем конституційного судочинства далеко неповний. Існують й інші проблеми, однак саме окреслені, потребують нагального вирішення, оскільки вони стосуються реалізації основоположного конституційного принципу, за яким утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної та правової держави.

Конституційна юстиція в Україні перебуває на стадії свого становлення і є чимало проблем і труднощів в діяльності Конституційного Суду України. Але практика його функціонування вже свідчить, що він починає суттєво впливати на процес державотворення в Україні для добробуту народу. Є всі можливості для подальшого вдосконалення Конституційного Суду України, по гарантуванню верховенства права, верховенства Конституції як Основного Закону держави.

Зроблені висновки та внесені пропозиції даного доробку щодо вдосконалення конституційного судочинства в Україні, чинного законодавства будуть цікавими для студентів, аспірантів і викладачів.