4.4. Загальна схема формування екологічних ситуацій

Формування екологічних ситуацій зв'язано як із зовнішніми впливами на екологічні об'єкти, так і із властивостями самих об'єктів, характером їхнього функціонування. Ефективність впливу на геосистему далеко не завжди прямо залежить від сили впливу.

Сигнальний характер. Наприклад, для надавання руху сніжних мас на схилах гір нерідко досить буває пострілу. Для фотосинтезу необхідна не будь-яка енергія, а в інтервалі 0,4-0,76 мкм.

Час впливу. Наприклад, атмосферні опади набагато більше ефективні на стадії росту рослини, ніж при дозріванні плодів або колосінні злаків.

Характер погоди, умови рельєфу. Наприклад, ступінь забруднення повітряного басейну залежить більше від погоди і місцевості, а не від кількості викинутих забруднюючих речовин.

Таким чином, вплив (природний або антропогенний) переломлюються через властивості геосистем, у результаті чого виникають наслідку у формі зміни екологічного стану, економічних і соціальних характеристик (рисунок 4.2).

4.5 Передумови виникнення надзвичайних екологічних ситуацій

Базовим при розв'язку питань класифікації надзвичайних ситуацій є закон України.

У законі " Про захист населення й територій від надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру" надзвичайна ситуація визначається як "обстановка на певній території, що склалася в результаті аварії, небезпечного природного явища, катастрофи, стихійного або іншого нещастя, які можуть спричинити або спричинили людські жертви, шкоду здоров'ю людей або навколишньому природному середовищу, значні матеріальні витрати й порушення умов життєдіяльності людей".

У понятійному апараті надзвичайних ситуацій важливе місце займають терміни "аварія", "катастрофа", "нещастя".

Рисунок 4.2 – Схема формування екологічних ситуацій

Аварія – надзвичайна подія техногенного характеру, яка відбулася за конструктивними, виробничими, технологічним або експлуатаційними причинами, або через випадкові зовнішні впливи, що призвело до ушкодження, виходу з ладу, руйнуванню технічних пристроїв або споруджень.

Катастрофа (виробнича або транспортна) – велика аварія, яка призвела до людських жертв, значний матеріальний збиток і інші важкі наслідки.

Екологічне катастрофа – надзвичайна подія особливо великих масштабів, викликана зміною (під впливом антропогенних факторів) стану суши, атмосфери, гідросфери й біосфери та призвело до негативного впливу на здоров'я людей, їх духовну сферу, середовище проживання, економіку або генофонд. Екологічні нещастя часто супроводжуються необоротними змінами природного середовища.

Особливу роль у житті людини грають надзвичайні ситуації, що виникають при стихійних лихах або техногенних катастрофах. Поряд із соціальним й економічним збитком надзвичайні ситуації наносять й екологічний збиток, що виражається в руйнуванні й деградації природних систем, великому забрудненні повітря, водойм і ґрунтів. У результаті виникають надзвичайні екологічні ситуації.

Нерідко ставиться знак рівності між поняттями "надзвичайна екологічна ситуація" (НЕС) і "екологічна катастрофа" або "екологічне нещастя". В інших випадках по шкалі гостроти екологічних ситуацій надзвичайні екологічні ситуації розташовуються між катастрофічними й кризовими.

Надзвичайна екологічна ситуація – ситуація, що виникла внаслідок раптових природних нещасть або техногенних аварій і супроводжується великим збитком. Характерною рисою НЕС є більша гострота прояву, значне відхилення показників навколишнього середовища від норми: перевищення ГДК забруднюючих речовин у сотні, тисячі й навіть десятку тисяч разів, ураганні швидкості вітру, затоплення селітебних територій, виникнення катастрофічних селевих потоків і т.п.

Таким чином, між поняттями "надзвичайна екологічна ситуація" й "екологічна катастрофа" розходження полягає в тому, що перша триває порівняно коротко (години або дні), наступає раптово й відрізняється винятково високими відхиленнями стану навколишнього середовища від норми, а друга триває досить довго (роки), але гострота прояву значно менше.

Прикладом НЕС є ситуація в Бхопале (Індія) в 1984 році, коли викид токсичних речовин привів до загибелі 2,5 тис. чоловік. Через декілька годин рівень забруднення досяг прийнятних величин внаслідок розсіювання отруйних речовин в атмосфері.

Прикладом катастрофічної екологічної ситуації є ситуація в Приарал‘є. Вона створювалася протягом багатьох років. У цьому районі немає тисячних перевищень ГДК забруднюючих речовин, але сукупність екологічних, соціально-економічних і медико-географічних показників призвела до необоротних змін природи, різкому погіршенню умов проживання населення і його здоров'я. Ця ситуація триває вже багато років.

Надзвичайна ситуація може перейти в катастрофічну.

Прикладом може служити ситуація в Чорнобильській зоні. Протягом приблизно місяця радіаційна обстановка в Чорнобилі була надзвичайною. Після спорудження саркофага викиди радіоактивних елементів різко зменшилися, але забруднення до того часу охопило великі території. Стан досить високого радіаційного забруднення триває вже більше десяти років. По оцінці фахівців, екологічна ситуація в Чорнобильській зоні відповідає катастрофічної.

Надзвичайні екологічні ситуації можуть переходити також в інші типи: кризові, напружені, задовільні й т.д. У цілому трансформація різних типів екологічних ситуацій показана на рисунку 5.1.

Рисунок 5.1 – Динаміка різних типів екологічних ситуацій: - трансформація ситуацій (взаємопереходи).

Надзвичайні екологічні ситуації виникають внаслідок трьох основних груп факторів:

• свідомого руйнування природного середовища, техніки, економічних об'єктів у ході війн і при диверсійних актах;

• руйнівних катастроф, що виникають внаслідок некомпетентних і помилкових технічних рішень;

• природних стихійних явищ.

Надзвичайні ситуації не можуть бути віднесені ні до чисто природного (геофізичним), ні до чисто технічним явищам. Ці явища носять еколого-соціально-економічний характер, оскільки збиток викликаний сукупністю причин.

Якщо брати всю сукупність можливих надзвичайних ситуацій, то їх можна розділити на конфліктні й безконфліктні. До конфліктних насамперед можуть бути віднесені військові зіткнення, економічні кризи, екстремістська політична боротьба, соціальні вибухи, національні й релігійні конфлікти, протистояння розвідок, тероризм, розгул карної злочинності, широкомасштабна корупція й ін.

До безконфліктних надзвичайних ситуацій відносяться ситуації техногенного, екологічного й природного характеру. Вони можуть бути класифіковані (систематизовані) за числом ознак, що описують явища з різних сторін їх природи й властивостей.

Можна побудувати класифікаційні структури по типах і видам надзвичайних подій, що лежать в основі надзвичайних ситуацій, масштабу їх поширення, складності обстановки й ваги наслідків, масштабу й рівням приваблюваних для їхньої ліквідації органів керування, сил і засобів.

Важливої є також класифікація, побудована по масштабу поширення надзвичайних подій. При цьому враховуються не тільки розміри території, що піддаються впливу надзвичайних ситуацій, але й можливі її непрямі наслідки. Це, скажемо, важкі порушення організаційних, економічних, соціальних і інших істотних зв'язків, що діють на значних відстанях.

Надзвичайні ситуації класифікуються залежно від кількості людей, що постраждали в цих ситуаціях, людей, у яких виявилися порушені умови життєдіяльності, розміру матеріального збитку, а також границі зон поширення вражаючих факторів надзвичайних ситуацій.

За масштабом поширення й важкості наслідків надзвичайних ситуацій підрозділяються на:

локальні надзвичайних ситуацій, у результаті яких постраждало не більш 10 людей, або порушені умови життєдіяльності не більше 100 людей, або матеріальний ущерб становить не більш 1 тис. мінімальних розмірів оплати праці на день виникнення надзвичайної ситуації й зона надзвичайної ситуації не виходить територіально й організаційно за межі робочого місця або ділянки, малого відрізка дороги, садиби, квартири.

місцеві надзвичайні ситуації – ситуації, у результаті яких постраждало понад 10, але не більш 50 людей, або порушені умови життєдіяльності понад 100, але не більш 300 людей, або матеріальний збиток становить понад 1 тис., але не більш 5 тис. мінімальних розмірів оплати праці на день виникнення надзвичайної ситуації й зона надзвичайної ситуації не виходить за межі населеного пункту, міста, району, області, краю, республіки.

територіальні надзвичайні ситуації – ситуації, у результаті яких постраждало понад 50, але не більш 500 людей, або порушені умови життєдіяльності понад 300, але не більш 500 людей, або матеріальний збиток становить понад 5 тис., по не більш 0,5 млн. мінімальних розмірів оплати праці на день виникнення надзвичайної ситуацій і зона надзвичайної ситуації не виходить за межі країни, де відбулася катастрофа або аварія.

регіональні надзвичайні ситуації – ситуації, у результаті яких постраждало понад 50, але не більш 500 людей, або порушені умови життєдіяльності понад 500, але не більш 1000 людей, або матеріальний збиток становить понад 0,5 млн., але не більш 5 млн. мінімальних розмірів оплати праці на день виникнення надзвичайної ситуації й зона надзвичайних ситуацій поширюється на кілька областей (країн, республік) або економічних районів. Для ліквідації їх наслідків потрібні об'єднані зусилля цих територій, а також участь федеральних сил, засобів і ресурсів.

федеральні (національні) надзвичайні ситуації – ситуації в результаті якої постраждало понад 500 людей, або порушені умови життєдіяльності понад 1000 людей, або матеріальний збиток становить понад 5 млн. мінімальних розмірів оплати праці на день виникнення надзвичайної ситуації й зона надзвичайної ситуації охоплює велику територію країни, але не виходить за її границі. Тут задіються сили, засоби й ресурси всієї держави. Часто прибігають і до іноземної допомоги.

транскордонні (глобальні) надзвичайні ситуації, в результаті яких забруднення виходять за межі країни, або надзвичайні ситуації відбулася за межами країни і торкаються території даної країни. Їхні наслідки усуваються силами й засобами як постраждалих держав, так і міжнародного співтовариства.

Кожному виду надзвичайних ситуацій властива своя швидкість поширення небезпеки, що є важливої складової інтенсивності протікання надзвичайної події ступінь, що й характеризує, раптовості впливу вражаючих факторів. Із цього погляду такі події можна підрозділити на:

• раптові (вибухи, транспортні аварії, землетруси і т.д.);

• швидкі (пожежі, викид газоподібних СДЯР гідродинамічні аварії з утвором хвиль прориву, селі і ін.);

• помірковані (викид радіоактивних речовин, аварії на комунальних системах, виверження вулканів, повіні та ін.);

• небезпечні. що повільно поширюється (аварії на очисних спорудженнях, посухи, епідемії, екологічні відхилення і т.п.).

Результати різних екологічних нещасть, обумовлених природними й антропогенними факторами, оцінюються двома показниками: екологічним збитком і числом жертв. Другий показник є складовою частиною першого, тому що загибель людини це величезний матеріальний і моральний збиток.

На рисунку 5.2 приводяться показники збитку й жертв, обумовлені різнотипними екологічними катастрофами. Максимальний збиток і найбільше число жертв викликаються землетрусами й техногенними катастрофами.

Стихійне лихо – катастрофічне природне явище (або процес), яке може викликати численні людські жертви, значний матеріальний збиток і інші важкі наслідки.

Стихійні лиха на нашій планеті - явища досить розширені. Вони завжди створюють екстремальні ситуації. Небезпечні природні явища в основному визначаються проявом трьох головних груп факторів - ендогенних, екзогенних і гідрометеорологічних процесів.

Класифікація стихійних лих природного характеру:

1. Геофізичні небезпечні явища:

• землетрус; виверження вулканів.

2. Геологічні небезпечні явища (екзогенні геологічні явища):

• зсуви; сілі; обвали, осипи; лавини; склонові змиви; осідання лесових порід; осідання (провал) земної поверхні в результаті карсту; абразія, ерозія; пилові бурі.

3. Метеорологічні й агрометеорологічні небезпечні явища:

• бурі (9-11 балів); урагани (12-15 балів); смерчі, торнадо; шквали; вертикальні вихри; великий град; сильний дощ (злива); сильний снігопад; сильна ожеледь; сильний мороз; сильна заметіль; сильна жара; сильний туман; посуха; суховій; заморозок.

4. Морські гідрологічні небезпечні явища:

• тропічні циклони (тайфуни); цунамі;сильне хвилювання (5 балів і більш); сильне коливання рівня моря; сильний протяг портах; ранній крижаний покрив і припай; напір льоду, інтенсивний дрейф льоду; непрохідний (важкопрохідний) лід; зледеніння судів і портових споруджень; відрив прибережних льодів.

5. Гідрологічні небезпечні явища:

• високі рівні води (повені); повені; дощові паводки; затори; вітрові нагони; низькі рівні води; ранній льодостав і поява льоду на судноплавних водоймах і річках.

Рисунок 5.2 – Показники ущербу та жертв від катастрофічних ситуацій: ущерб

6. Гідрогеологічні небезпечні явища:

• низькі рівні ґрунтових вод; високі рівні ґрунтових вод.

7. Природні пожежі:

• лісові пожежі; пожежі степових і хлібних масивів; торф'яні пожежі; підземні пожежі горючих копалин.

8. Інфекційна захворюваність людей:

• одиничні випадки екзотичних і особливо небезпечних інфекційних захворювань; групові випадки небезпечних інфекційних захворювань; епідемічний спалах небезпечних інфекційних захворювань; епідемія; пандемія; інфекційні захворювання людей не виявленої природи.

9. Інфекційна захворюваність сільськогосподарських тварин:

• одиничні випадки екзотичних і особливо небезпечних інфекційних захворювань; ензоотія; епізоотія; панзоотія; інфекційні захворювання сільськогосподарських тварин не виявленої природи.

10. Враження сільськогосподарських рослин хворобами й шкідниками:

• прогресуюча епіфітотія; панфітотія; хвороби сільськогосподарських рослин не виявленої природи; масове поширення шкідників рослин.

Справжнім екологічним лихом є землетруси, повені, зрушення, селеві потоки, бури, урагани, сніжні замети, лісові пожежі. Тільки за останні 20 років вони забрали життя понад трьох мільйонів людей. По даним ООН, за цей період майже 1 млрд. жителів планети були вражені стихійним лихам. Тільки у 1998 році стихійні лиха забрали життя 32 000 людей, нанесені збитки оцінені в 89 млрд. доларів. Для порівняння – за всі 1980-е роки збитки склали 55 млрд.

На думку багатьох учених, природні катастрофи визначаються змінами в розташуванні Землі й Сонця. Зокрема, В.В. Поліщук (1998) науково обґрунтував десять світових потопів, пов'язаних з періодичними зрушеннями Землі. При певних змінах у розташуванні Землі й Сонця на Землю накачується космічна енергія, ядро планети катастрофічно швидко стискується, зменшується обсяг земної кулі й величезні маси води стрімко затоплюють земну сушу. По всій земній кулі активізуються вулкани, порушуючи термодинамічну рівновагу, що, у свою чергу, породжує стихійні лиха на величезних територіях. Енергетичний дисбаланс різко змінює клімат континентів і призводить до загибелі цілих цивілізацій, зокрема Атлантиди.

З таблиці 5.1 видне, що на ріст природних катастроф впливає ріст техногенного впливу людської діяльності. Якщо в X ст. було зареєстровано всього 38 природних катастроф, то в XIX їх було вже 675 із загальної кількості 2414.Вивчення даних динамічних рядів, які характеризують чисельність і руйнівну силу більших стихійних лих миру, до яких статистика ООН відносить ті, які приводять загибель більше 10 людей, а збиток - понад 1 млн. доларів, свідчить про їхній ріст.

По даним шведського Червоного Хреста, кількість усіх стихійних лих у світі в 1960-ые роки збільшилися на 54%, або на 4,4% у середньому за рік, в 1970-х - на 81%, або 6,1%, а за останні роки - ще більше. Кількість природних катастроф в 1975-1990 рр. перевищили аналогічний показник за попередні десятиліття вдвічі, кількість жертв збільшилися в 6 раз.

Кількість смертельних випадків від стихійних лих: з 20 тис. жертв в 1960-ые роки до 143 тис. в 1970-х, тобто більш ніж в 7 раз. у цей час спостерігається така ж тенденція.

Ці стихійні лиха наносять населенню й світовому народному господарству збитків на суму понад 70 млрд. доларів щорічно. Враховуючи матеріальні збитки від стихійних лих, витрати на обновні роботи оцінюються в середньому в 1,5-2,0% валового національного продукту, а в державах «третього миру» вони становлять усі 15-20% валового національного продукту.

Таблиця 5.1

Екстремальні природні явища, зареєстровані в історії

Природні явища	століття										Загальна кількість
	x	XI	XII	XIII	XIV	XV	XVI	XVII	XVIII	XIX
Посухи	18	25	34	35	38	26	27	46	42	70	360
Навали шкідників	-	4	3	-	1	2	9	15	7	52	93
Дощове літо	6	7	15	21	20	15	22	28	20	53	207
Дощова весна	4	2	7	8	6	8	14	3	7	34	93
Морози наприкінці літа	-	-	4	4	5	8	7	13	7	32	80
Холодні зими	16	17	18	25	30	31	32	32	41	51	293
М'які зими	-	2	15	14	8	9	20	7	27	28	130
Сильні повені	4	2	4	8	9	7	11	13	43	36	137
Морози на початку літа	-	1	3	4	4	6	14	18	30	45	105
Штормові бури й грози	2	2	18	14	25	30	34	31	31	59	136
Сильні землетруси	3	4	10	3	4	6	7	8	50	67	162
Епідемії	-	4	7	11	24	26	23	19	18	63	185
Голодомори	13	11	24	34	37	41	48	65	75	85	433
Усього	38	81	162	181	211	215	268	298	378	675	2414

Класифікація стихійних лих техногенного характеру:

1. Транспортні аварії (катастрофи):

- аварії товарних та пасажирських поїздів, метрополітенів; аварії річкових і морських вантажних та пасажирських судів; авіакатастрофи в та поза аеропортів і населених пунктів; аварії (катастрофи) на автодорогах (великі автомобільні катастрофи);

аварії транспорту на мостах, залізничних переїздах і в тунелях; аварії на магістральних трубопроводах.

2. Пожежі, вибухи, загроза вибухів:

- пожежі (вибухи) у будинках, на комунікаціях і технологічному устаткуванні промислових об'єктів, на об'єктах видобутку, переробки й зберігання легкозаймистих, горючих і вибухових речовин; пожежі (вибухи) на транспорті, у шахтах, підземних і гірських виробітках, метрополітенах, у будинках і спорудженнях житлового, соціально-побутового, культурного призначення; на хімічно- та радіаційно-небезпечних об'єктах; виявлення боєприпасів.

3. Аварії з викидом (загрозою викиду) хімічно небезпечних речовин (ХПР):

- аварії з викидом (погрозою викиду) ХПР при їхньому виробництві, переробці або зберіганні (похованні); аварії на транспорті з викидом (загрозою викиду) ХПР; утвір і поширення ХПР у процесі хімічних реакцій, що почалися в результаті аварії; аварії з хімічними боєприпасами; втрата джерел ХПР.

4. Аварії з викидом (загрозою викиду) радіоактивних речовин (РР):

- аварії на АС, атомних енергетичних установках виробничого й дослідницького призначення з викидом (погрозою викиду) РР; аварії з викидом (погрозою викиду) РР на підприємствах ядерно-паливного циклу; аварії транспортних засобів і космічних апаратів з ядерними установками або вантажем РР на борті; аварії при промислових і дослідних ядерних вибухах з викидом (погрозою викиду) РР; аварії з ядерними боєприпасами в місцях їх зберігання, експлуатації або установки; втрата радіоактивних джерел.

5. Аварії з викидом (загрозою викиду) біологічно небезпечних речовин (БНР):

- аварії з викидом (загрозою викиду) БНР на підприємствах і в науково-дослідних установах (лабораторіях); аварії на транспорті з викидом (погрозою викиду) БНР; втрата БНР.

6. Раптове обвалення будинків, споруд:

- обвалення елементів транспортних комунікацій, виробничих будинків і споруд; будинків і споруд житлового, соціально-побутового й культурного призначення.

7. Аварії в електроенергетичних системах:

- аварії на автономних електростанціях з довгочасною перервою електропостачання всіх споживачів; аварії на електроенергетичних системах (мережах) з довгочасною перервою електропостачання основних споживачів або великих територій; вихід з ладу транспортних електроконтактних мереж.

8. Аварії в комунальних системах життєзабезпечення:

- аварії в каналізаційних системах з масовим викидом забруднюючих речовин; аварії на теплових мережах (системах гарячого водопостачання) у холодну пору року; аварії в системах постачання населення питною водою; аварії на комунальних газопроводах.

9. Аварії на очисних спорудах:

- аварії на очисних спорудах стічних вод промислових підприємств із масовим викидом забруднюючих речовин; аварії на очисних спорудах промислових газів з масовим викидом забруднюючих речовин.

10. Гідродинамічні аварії:

- прориви гребель (дамб, шлюзів, перемичок і ін.) з утвором хвиль прориву й катастрофічних затоплень; прориви гребель (дамб, шлюзів, перемичок і ін.), що призвели до змиву родючих ґрунтів або відкладання наносів на великих територіях.

За частотою прояву техногенні катастрофи поділяються:

• транспортні аварії - 35%;

• пожежі й вибухи - 33%;

• аварії в комунальних системах життєзабезпечення - 7,5%;

• викиди сильнодіючих отруйних речовин - 3,5%;

• обвалення будинків і споруджень - 1,3%;

• радіаційна ураження (аварії на АЕС й ін.) - 1,2%;

• інші техногенні заподій - близько 5%.

Розрізняють такі типи космічних катастроф:

• ударно-зіткненна (УЗ), коли не зруйновані в атмосфері частини космічних матеріалів зустрічаються з поверхнею Землі, утворюючи на ній кратери,

• повітряно-підривна (ПВ), при якій об'єкт повністю руйнується в атмосфері.

• комбіновані катастрофи.

Прикладом УЗ може служити Аризонский метеоритний кратер діаметром 1,2 км, що утворювався близько 50 тис. років тому внаслідок падіння залізного метеорита масою 10 тис. т, а ПВ – тунгуська катастрофа (метеорит діаметром 50 м повністю розпорошився в атмосфері).

Наслідки катастроф, що виникають при впливі на Землю космічних об'єктів, можуть бути наступні:

• природно-кліматичні - виникнення ефекту ядерної зими, порушення кліматичного й екологічного балансу, ерозія ґрунту, необоротні й оборотні впливи на флору й фауну, загазованість атмосфери окислами азоту, рясні кислотні дощі, руйнування озонного шару атмосфери, масові пожежі; загибель і ураження людей;

• економічні - руйнування об'єктів економіки, інженерних споруджень і комунікацій, у тому числі руйнування й ушкодження транспортних магістралей;

• культурно-історичні - руйнування культурно-історичних цінностей;

• політичні - можливе ускладнення міжнародної обстановки, пов'язаної з міграцією населення з місць катастрофи, і ослаблення окремих держав.

Вражаючі фактори і їх енергетика в кожному конкретному випадку залежать від виду катастрофи, а також від місця падіння космічного об'єкта. Вони в значній мірі схожі із вражаючими факторами, характерними для ядерної зброї (за винятком радіологічних), а саме:

1. Ударна хвиля:

• у повітрі - викликає руйнування будинків і споруд, комунікацій, ліній зв'язку, ушкодження транспортних магістралей, ураження людей, флори й фауни;

• у воді - руйнування й ушкодження гідроспоруд, надводних і підводних судів, часткові поразки морської флори й фауни (у місці катастрофи), а також стихійні природні явища (цунамі), що приводять до руйнувань у прибережних районах;

• у ґрунті - явища, аналогічні землетрусам (руйнування будинків і споруд, інженерних комунікацій, ліній зв'язку, транспортних магістралей, загибель і поразки людей, флори й фауни).

2. Світлове випромінювання – приводить до знищення матеріальних цінностей, виникненню різних атмосферно-кліматичних ефектів, загибелі й поразці людей, флори й фауни.

3. Електромагнітний імпульс – впливає на електричну й електронну апаратуру, ушкоджує системи зв'язку, теле- і радіомовлення й ін.

4. Атмосферна електрика – наслідки аналогічні впливу блискавок.

5. Отруйні речовини – це виникнення загазованості атмосфери в районі катастрофи в основному окислами азоту і його отрутними з'єднаннями.

6. Аерозольне забруднення атмосфери - ефект цього подібний курних бур, а при більших масштабах катастрофи може привести до зміни кліматичних умов на Землі.

Оскільки з надзвичайними ситуаціями пов'язаний найбільший збиток, актуальним є питання про заходи для їхнього запобігання або подолання наслідків. Ці міри можуть бути згруповані в три класи, що представлені в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2

Заходи попередження й подолання надзвичайних екологічних ситуацій

Організаційні заходи		Інженерно-технічні заходи	Технологічні заходи
Планувальні	Оперативні
1	2	3	4
Заходи зниження схильності об'єктів небезпечним впливам
Загальне обмеження використання територій (і акваторій) з високим ризиком. Розміщення об'єктів на ділянках, де мінімальний ризик для цих об'єктів. Розміщення об'єктів на ділянках, де мінімальний ризик руйнування середовища, пов'язаної із цими об'єктами	Активне зменшення епізодично виникаючих вогнищ екологічної небезпеки. Вибір способів поточних мінімізуючих дій: зіткнення з небезпеками; посилення небезпечних явищ і процесів. Оперативні дії по ліквідації наслідків екологічного ураження	Будівництво інженерних захисних споруджень: обмежуючих поширення або інтенсивність ураження; забезпечуючих укриття у випадку небезпеки; Уведення технічних засобів локалізації аварії	Відмова від використання занадто небезпечних технологій, речовин, апаратів. Обмеження технологічних температур, тисків, обсягів небезпечних речовин. Збір і ізоляція небезпечних відходів

1	2	3	4
Заходи зниження чутливості об'єктів до небезпечних впливів
Виключення з територіальних виробничих комплексів об'єктів, ушкодження яких веде до неприпустимо великого збитку. Дублювання життєво важливих елементів територіальних комплексів, резервування земель і інших природних ресурсів на випадок переселення людей із зон важких катастроф	1. Зниження втрат від катастроф шляхом оптимального виконання підготовчих, аварійно-рятувальних і відбудовних робіт, шляхом створення служби оповіщення й швидкого реагування на надзвичайні ситуації, підтримки в районі, що відповідають рівню ризику запасів палива, медикаментів, транспорту, продовольства, організації страхування життя й майна	Застосування особливих конструктивних розв'язків для будинків, механізмів і інших об'єктів, що попадають у небезпечні умови, за рахунок зміцнення каркаса або оболонок цих об'єктів, дублювання їх життєво важливих елементів, використання: спеціальних конструкційних матеріалів, легко відновлюваних і біопозитивних конструкцій	Передбачення в технологічних схемах виробництв можливості підладжування режиму їх роботи до режиму передбачення небезпек Реалізація принципів біопозитивної техносфери, створення біопозитивних місць розселення, енергетики, промисловості, транспорту, сільського господарства, створення самодостатніх будинків

З таблиці 5.2 ми бачимо, що заходи щодо попередження й подолання надзвичайних ситуацій можуть бути розділені на два типи: міри зниження схильності об'єктів небезпечним впливам і міри зниження чутливості об'єктів до небезпечних впливів. У першому випадку здійснюють дії по зовнішньому захисту об'єктів, виключенню територій з використання у виробничих цілях і т.п. Зниження чутливості об'єктів до небезпечних впливів досягається насамперед за рахунок регулювання технологічних режимів у зв'язку із природними циклами, створення систем дублювання об'єктів, кращих інформаційних систем і систем швидкого реагування.

Основні функції по попередженню й подоланню надзвичайних екологічних ситуацій на державному рівні виконують міністерства з надзвичайних ситуацій України.

1