Глава 7

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Міжнародно-правова відповідальність – за визначенням Комісії міжнародного права ООН, це всі види правовідносин, що виникають в рамках міжнародного права в результаті міжнародно-протиправного діяння держави, незалежно від того, чи йдеться лише про правовідносини між державою, яка вчинила протиправне діяння, і державою, яка безпосередньо постраждала, або ж вони розповсюджуються також на інших суб’єктів міжнародного права і незалежно від того, чи сконцентровані вони на зобов’язанні винної держави відновити в правах державу, яка постраждала, і відшкодувати завдані їй збитки (шкоду), або охоплюють також право самої держави, яка постраждала, або інших суб’єктів міжнародного права застосувати до держави, яка винна, будь-яку санкцію, допустиму за міжнародним правом.

Відповідальність держав охоплює ті наслідки, які те чи інше міжнародне-протиправне діяння може мати згідно з нормами міжнародного права в різних випадках. Відповідальність міжнародно-правова реалізується в міжнародних правоохоронних відносинах між державою-порушницею і постраждалою державою; виникає в наслідок вчинення міжнародного правопорушення; пов’язана з негативними наслідками для правопорушника; має за мету забезпечення міжнародної законності і міжнародного правопорядку.

Норми міжнародного права, які регулюють підстави, зміст і реалізацію відповідальності міжнародно-правової складають окремий загальносистемний інститут сучасного міжнародного права, що досі складається переважно із звичаєвих норм. Його кодифікацію було розпочато наприкінці 50-х рр. ХХ ст. Останній на сьогодні проект статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння було прийнято у 2001 р. на 53-й сесії Комісії міжнародного права ООН.

Виділяють нормативно-правові та фактичні підстави відповідальності міжнародно-правової. До перших відносять юридично обов’язкові міжнародно-правові акти, на підставі яких певне діяння кваліфікується як міжнародне правопорушення і в силу яких суб’єкт міжнародного права повинен нести міжнародно-правову відповідальність. Діяння держави може бути кваліфіковане як міжнародно-протиправне лише на підставі міжнародного права. На таку кваліфікацію не може вплинути кваліфікація цього ж діяння як правомірного згідно з внутрішньодержавним правом. Фактичною підставою виникнення відповідальності міжнародно-правової є міжнародні правопорушення. Елементами останнього є:

• суб'єктивний елемент – наявність вини даного суб'єкта;

• об'єктивний елемент – порушення суб'єктом його міжнародно-правових зобов'язань.

Тому можна сказати, що відповідальність – це правовідносини, які, з одного боку, покладають на правопорушника обов'язок припинити протиправні дії, ліквідувати або компенсувати наслідки правопорушення, а з іншого – наділяє постраждалого суб'єкта правом вимагати здійснення згаданих акцій.

Настання відповідальності без вини можливе тільки в чітко визначеній ситуації, передбаченій договором. Таких договорів (в основному багатосторонніх конвенцій) поки що небагато, і вони всі відносяться до тієї сфери міждержавних відносин, які пов'язані з експлуатацією джерел підвищеної небезпеки (наприклад, Конвенція про міжнародну відповідальність за збиток, заподіяний космічними об'єктами, 1972 р.)

Цілі відповідальності полягають у такому:

1)             стримувати потенційного правопорушника;

2)             спонукати правопорушника виконати належним чином свої обов'язки;

3)             надати потерпілому компенсацію за заподіяну йому матеріальну або моральну шкоду;

4)             відновити міжнародні відносини до того рівня, на якому вони були до подій, які призвели до настання відповідальності.

Міжнародні правопорушення поділяються на делікти, злочини міжнародного характеру, міжнародні злочини.

До числа міжнародних злочинів відносяться порушення зобов'язань, настільки істотних для захисту корінних інтересів міжнародного співтовариства, що останнє кваліфікує їх як особливо небезпечні та тяжкі. Це, насамперед, серйозні порушення зобов'язань, важливих для забезпечення миру і безпеки (у першу чергу агресія), для захисту прав людини (рабство, геноцид, апартеїд), для охорони навколишнього середовища (великомасштабне забруднення океану або атмосфери).

У випадку міжнародного злочину виникають універсальні правовідносини відповідальності, у силу яких правопорушник несе відповідальність не тільки перед потерпілим, але і перед міжнародним співтовариством в цілому. Мова йде про порушення універсальних зобов'язань, зобов'язань erga omnes. У такому випадку кожний суб'єкт міжнародного права вправі жадати від правопорушника припинення злочинних дій і ліквідації їхніх наслідків.

Злочини міжнародного характеру – діяння, які посягають на нормальні відносини між державами, завдають шкоди міждержавному співробітництву в різних галузях, а також фізичним та юридичним особам, і підлягають покаранню згідно з нормами, встановленими в міжнародних угодах або згідно з нормами національного кримінального законодавства відповідно до цих угод. Злочини міжнародного характеру також називають конвенційними, оскільки співробітництво держав у боротьбі з конкретними злочинами міжнародного характеру здійснюється згідно з багатосторонніми міжнародними угодами.

Специфіка злочинів міжнародного характеру, порівняно з міжнародними злочинами, полягає в тому, що їхні суб'єкти діють в особистій якості, за власним мотивом, поза безпосереднім зв'язком з політикою тієї чи іншої держави. Відповідальність за злочини міжнародного характеру настає не за міжнародним, а за національним правом, хоча і на підставі міжнародного договору. Підставами для віднесення того чи іншого злочину до категорії злочинів міжнародного характеру в літературі називають дві обставини: 1) суспільна небезпека діяння, що посягає на міжнародний правопорядок; 2) наявність спеціальної міжнародної конвенції про боротьбу з таким протиправним діянням або спеціальних постанов у міжнародних договорах подібного змісту. Міжнародний характер мають такі злочини, як піратство, ненадання допомоги на морі, работоргівля, торгівля жінками та дітьми, розповсюдження порнографічних видань, підробка грошових знаків, легалізація злочинних доходів, геноцид, найманство, міжнародний тероризм, забруднення морського середовища, незаконний обіг наркотичних засобів та психотропних речовин тощо.

Правопорушення, що не відносяться до категорії злочинів, є міжнародними деліктами. Відповідальність, породжувана деліктом, носить характер двостороннього правопорушення, через що порушник несе відповідальність тільки перед потерпілим. Міжнародно-правова відповідальність покладена на державу в цілому. Держава в цілому відповідає за дії:

• своїх органів;

• посадових осіб;

• фізичних і юридичних осіб під її юрисдикцією;

• дії, вчинені на її території іншою державою  й спрямовані проти прав і інтересів третьої держави. Така ситуація може виникнути, наприклад, якщо з військової бази, розташованої на орендованій території, здійснюється агресія проти третьої держави.

Міжнародне право передбачає обставини, які виключають протиправність діяння, а відтак і міжнародно-правову відповідальність. Вони поділяються на дві групи: а) обставини, що виключають виникнення міжнародно-правової відповідальності; б) обставини, що звільняють від реалізації міжнародно-правової відповідальності. Обставинами, що виключають виникнення міжнародно-правової відповідальності вважаються «випадки, коли, незважаючи на наявність двох умов існування міжнародно-протиправного діяння, не можна зробити висновок про його існування». Не допускається можливість існування таких обставин, які звільняли б суб’єкта міжнародного права від відповідальності за порушення імперативних норм (jus cogens). Правомірні дії однієї сторони у відповідь на неправомірні дії іншої (контрзаходи, міжнародно-правові санкції) можуть також призвести до порушень. Але в силу їх характеру відповідальність виключається. Не є протиправними дії держави, якщо вони є законними заходами самооборони відповідно до ст. 51 Статуту ООН.