Національний склад

Переселення слов'ян, німців, татар, чеченців і корейців у Казахстан у різні періоди ХІХ-ХХ ст. і вольове проведення кордонів республік за радянських часів призвели до того, що казахи в загальній чисельності населення республіки становили меншість (у 1980-х роках - 38-39%). У 1998 році частка казахів збільшилася до 50,6%, частка росіян знизилася до 32,2%, українців - до 4,5%, німців - до 1,9%.

У Північному Казахстані більшість становлять росіяни, у Східному Казахстані, Семиріччі і Західному Казахстані компактно проживають російські козаки, які виділяються своєрідною культурою і життєвим устроєм. У республіці проживають представники понад 100 національностей, в тому числі більше 300 тисяч українців.

За переписом 2009 року з 16 004 800 осіб населення країни: 63.1% Казахи, 23.7% Росіяни, 2.9% Узбеки, 2.1% Українці, 1.4% Уйгури, 1.3% Татари, 1.1% Німці, 4.5% Інші 

Міське та сільське населення

Активна індустріалізація економіки Казахстану 50-70-х років сприяла розвитку міст і збільшенню частки міського населення (до 52%). Вже у 1970 році було 16 міст з населенням понад 100 тис. осіб, у тому числі два міста - Алмати і Караганда - понад 500 тис. мешканців (776 і 541 тис. осіб).

Великі центри індустрії виникли в районах Центрального Казахстану - Караганда, Теміртау (179 тис. жит.), Балхаш (78 тис.), Джезказган (68 тис.), у Північному Казахстані - Рудний (101 тис.), Єрмак, Аркалик; у Південному Казахстані - Каратау, Кентау, Текелі. Збільшилась чисельність населення і в старих містах: Алматі, Чимкенті (265 тис.), Семипалатинську (251 тис.), Усть-Каменогорську (241 тис.), Павлодарі (208 тис.), Джамбулі (205 тис.), Актюбінську (159 тис. жит.).

Найбільша частка міського населення в промислово-розвинутих областях: Східноказахстанській, Джезказганській, Карагандинській, Мангишлакській. У той же час у Тургайській, Кокчетавській областях, де природні умови сприятливі для сільського господарства, у містах живе тільки приблизно 1/3 населення.

Понад дві третини населення Алматинської, 63% Південно-Казахстанської і 62% Північно-Казахстанської областей проживають у сільській місцевості. Сільське населення становить меншість у Кизилординській (39,5%), Східно-Казахстанській (41,2%), Атирауській (41,8%) і Актюбінській (43,8%) областях.

З 7684 сіл республіки тільки 344 (4,3 % від їх загальної кількості) є великими, у кожному з них мешкає в середньому від 3 до 5 тис. жителів. На ці села припадає майже третя частина сільського населення, або 2010,7 тис. осіб. У той же час у 2084 малих селах (26%), з чисельністю населення до 200 осіб, проживає 3,2% від числа всіх селян, або 211,3 тис. осіб.

Густота населення

Розміщення населення дуже нерівномірне. Середня густота - 6 осіб на 1 кв. км. Найбільш густо заселена південна передгірська смуга, де в оазисах поливного землеробства густота сягає подекуди більше 100 осіб на 1 кв. км. Порівняно висока густота і на півночі, у чорноземній лісостеповій і степовій землеробській смузі - до 20 і більше осіб. Висока густота населення спостерігається в ряді промислових вузлів і районів. Разом з цим, величезні простори пустель і напівпустель дуже слабко заселені. У західній, центральній і південній частинах середня густота становить 1,4 - 1,8 ос. на 1 кв. км.

Прапор Казахстану

Дата прийняття: 4 червня 1992 року.

Державний прапор Казахстану являє собою прямокутне полотнище блакитного кольору з зображенням у його центрі сонця з 32 променями, під яким розташований орел з розправленими крилами. Біля древка – вертикальна смуга з національним орнаментом. Зображення сонця, променів, орла та орнаменту – кольору золота. Відношення ширини прапора до його довжини 1:2.

Однобарвність прапору – символ єдності Казахстану. Блакитний колір є традиційним для тюркських народів. На прапорі він означає нескінченність неба над усією землею і людьми, а також є символом загального благополуччя, спокою, світу та єдності.

Сонце – джерело життя та енергії. Час визначається для кочівника рухом сонця. За законом геральдики, силует сонця є символом багатства і достатку.

Орел або беркут у світорозумінні кочівників займає особливе місце. Його зображення в гербах і прапорах народів і етнічних груп, що населяли Казахстан, має давню традицію. мовою символіки силует орла означає державну владу, широту та прозорливість. Для степовиків це символ волі, незалежності, прагнення до мети, до висоти, політ у майбутнє. Разом з тим, орел, маючи могутню силу, здатний дати гідну відсіч кожному, хто намагається перешкодити в досягненні майбутнього. Силует орла виник і від ідеї прагнення молодого суверенного Казахстану досягнути висот світової цивілізації.

Державний прапор Казахстану

Герб Казахстану

Золотий шанирак (верхня склепінна частина юрти) на блакитному тлі, від якого в усі сторони у виді сонячних променів розходяться уикі (опори) в обрамленні крил тулпарів (міфічних коней). У нижній частині герба – напис „Казахстан”. Всі елементи герба – золотого кольору.

Автори гербу – художники Жандарбек Малібеков та Шота Уаліханов.

Герб Казахстану