15.Функції юридичної практичної діяльності

Ф-ція юр. практики – це відносно самостійні напрямки її впливу на об’єктивну і суб’єктивну реалізацію,в яких проявляється її природа,сутність і соц.. призначення. Юр. практика – багатофункціональне явище,її ф-ції можна поділити на дві великі групи – загально соціальну і спеціально-юридично.

Загально соціальні ф-ції – предметно розкривають управлінську природу юр. практики,відображають її вплив на економ.,політ.., соц..,культурні та інші суспільні відносини. Найбільш значущими серед них є: економ.,політ.,соц..,виховна.

Спеціально-юридичні ф-ції – це основні напрямки впливу на суспільні відносини, в яких розкривається зміст юр. практики та відбувається досягнення наміченого юр.результату. До них відносять:

1.реєстраційно-посвідчувальну ф-цію – юр. закріплення існуючих суспільних відносин,конкретних соц.. ситуацій,посвідчення договорів,узгод,фактів,які мають юр. значення,офіціальна реєстрація документів,засвідчення їх достовірності та ін..

2.правореалізуючу ф-цію – забезпечення умов для використання суб’єктами своїх прав,виконання обов’язків,дотримання встановлених нормами права заборон.

3.правовідновлюючу ф-цію – розробка і закріплення в законодавстві мір захисту,скасування незаконних рішень і юр. актів,фактичне і юр. панування порушеного правопорядку,правових відносин,суб’єктивних прав.

4.правоконкретизуючу ф-цію – перетворення абстрактного змісту юр. акта на бідьш конкретний рівень шляхом обмеження понять,які містяться в даних актах;

5.праворозясеювальну ф-цію – пояснення змісту юр. документів,умов набуття ними чинності,поширення їх дії на певне коло суб’єктів і відповідну територію.

6.парну ф-цію – застосування до конкретних осіб мір примусового впливу,пов’язаних з позбавленими матеріального,особистого чи організаційного характеру.

7.виховна ф-ція – сприяння підвищенню рівня правової свідомості і правової культури громадян і суспільства в цілому,заохочення правової активності,забезпечення населення юридичними знаннями.

8.Дослідницьку ф-цію – виявлення й аналіз закономірностей ф-ціонування державно-правової дійсності,прогнозування тенденцій її подальшого розвитку,розробка рекомендацій щодо удосконалення окремих елементів правової системи,ефективності правового регулювання.

16.Форми юридичної практичної діяльності

Доцільно виокремити внутрішню і зовнішню форми юридичної практики.

Вн. форма – це способи організації і зв’язку елементів змісту юридичної практики,які знаходять свій вираз в процесуальній формі діяльності.

Процесуальна форма – це сукупність однорідних процедурних вимог,які пред’являються до дій учасників юридичної діяльності,і спрямованих на досягнення юридично значущого результату.

Процесуальна форма визначає:

1.завдання,цілі,принципи,ф-ції окремих видів юр.діяльності.

2.коло суб’єктів і учасників юр. практики,обсяг їх прав і обов’язків,умови участі і юр. процесі.

3.зміст і характер дій і операцій суб’єктів і учасників юр. практики.

4.предметний характер юр. дій,який пов'язаний з необхідностю вирізняти процесуальні провадження.

5.перелік засобів і способів юр. практики,оптимальних шляхів їх використання,порядок здійснення з ними відповідних операцій.

6.процесуальні гарантії,які дозволяють забезпечувати права і законні інтереси суб’єктів і учасників юр. практики є складовою процесуального режиму.

7.Строки і час здійснення юр. дій і операцій.

8.систему процесуальних актів, в яких закріплюються результати юр. практики,їх структури та вимоги яким вони повинні відповідати.

9.порядок оскарження дій суб’єктів юр. практики та винесених ними.

10.умови і процедури виконання прийнятих рішень,контроль за їх реалізацій.

Зовн. форма практики – це способи існування і виразу зовні її змісту. До такої форми відносять численні і різноманітні юр. акти-документи як нормативного,так і ненормативного характеру(законодавчі і підзаконні нормативні акти,акти застосування і реалізації норм права тощо)

Нормативні акти виступають в якості джерела права,місять норми права,змінюють чи скасовують дії вже існуючих норм,адресуються не персоніфікованим суб’єктом,регламентують певне коло сусп..відносин,багаторазово застосовуються до передбачених нормою типових ситуацій.

Акти застосування норм права зв’язані з конкретним казусом,життєвою ситуацією,мають персоніфікований (за учасниками, юр. фактами та ін..)характер,забезпечують індивідуальну регламентацію (закріплення,охороно) суспільних відносин.