9.Слідча діяльність

Діяльність слідчого є невід’ємною частиною судочинства,завдяки якій відбувається процес втілення права та соц.. справедливості. Слідчу діяльність не можна розглядати відокремлено від діяльності суду або прокуратури. Основне завдання слідства є розкриття злочину.

Слідчий – це спеціаліст,юрист,працівник спеціального відомства,який у встановленому законом порядку здійснює судове розслідування,кримінальних справ; для їх подальшого розгляду органах правосуддя – судах.

Риси слідчої діяльності:

1.Основне призначення слідчої діяльності є розслідування злочинів;

2.слідча діяльність дуже чітко регламентована кримінально-процесуальним законом.

3.здійснення слідства передбачає наявність у відповідного суб’єкта владних повноважень,які гарантовані державою та здійснення від імені держави.

4.діяльність слідчого характеризується високим рівнем відповідальності,а також надмірним рівнем емоційного напруження.

5.слідчій діяльності властиві також елементи примусу. Це пояснюється не тільки власним характером слідчої діяльності,а й тим,що в ходять встановлення об’єктивної істини,зацікавлені,що учасники процесу,чинять протидію для подолання якої і не обхідно застосовувати примус.

6. слідчій діяльності виходячи із специфіки об’єкта свого впливу передбачає виявлення елементів творчості у ході пошуку об’єктивної істини.

Вимоги до особи на посаду слідчого:

1.вища юридична освіта;

2.Логіка мислення;

3.Знання специфіки роботи правоохоронних органів;

4.зання процесуального законодавства;

5.розвинений інтелект;

6.комунікативність

7.Маральна к-ра.

10.Адвокатська діяльність

Укр. законодавство про адвокатуру в цілому відповідає зазначеним міжнародним стандартом,так ст..59 КУ проголосила щонайважливішу соц.. ф-цію адвокатури – забезпечення прав на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішені справ у судах та ін.. державних органах.

Згідно із законом «Про адвокатуру»,адвокатура є добровільним професійним громадянським обєднанням адвокатів,що здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону,незалежності,демократизму,гуманізму і конфіденційності.

Має право – займатися адвокатською діяльностю індивідуально,відкрити своє адвокатське бюро,фірми,контори та ін.. адвокатські обєднання.

Адвокат повинен:

1.биту громадянином Укр.

2.Мати вищу юридичну освіту.

3.стаж роботи за спеціальностю юриста або помічника юриста не менш 2-хрр.

4.скласти кваліфікаційний іспит,одержати свідоцтво про права на заняття адвокатською діяльностю.

5.прийняти присягу адвоката Укр.

При здійснені своїх професійних обов’язків,адвокат зобов’язаний використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Від адвоката вимагається високий рівень професійної підготовки,фундаментальне знання чинного законодавства,практики його застосування,опанування тактики,методів і прийомів адвокатської діяльності,ораторського мистецтва.

Адвокатура – шляхетна професія,що керується піднесеними ідеалом.

11.Нотаріальна діяльність

У системі правозахисних органів важливе місце належить нотаріату. Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок засвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом України "Про нотаріат", для надання їм юридичної вірогідності (ст. 1 Закону). Діяльність нотаріату спрямовано на охорону й захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, на запобігання правопорушенням шляхом правильного й своєчасного вчинення нотаріальних дій. Предметом нотаріальної діяльності є засвідчення безперечних прав, безперечних фактів і вчинення інших дій, що випливає з повноважень нотаріальних органів і посадових осіб, закріплених у Законі України "Про нотаріат". У разі виникнення спору про цивільне право нотаріус зобов'язаний зупинити вчинення нотаріальної дії до розв'язання спірного питання судом. Під час здійснення нотаріальної дії виділяють такі стадії нотаріального провадження: - подання заяви, її прийняття посадовою особою, перевірка передумов права на виконання нотаріальних дій і умов їхнього здійснення; - розгляд заяви по суті; - здійснення нотаріальної дії; - оскарження дії нотаріального органу; - виконання нотаріального акта. Разом з тим нотаріуси повинні вимагати додержання законності всіма громадянами та юридичними особами, які звертаються до них із проханням виконати певну нотаріальну дію; відмовляти у виконанні дій, що суперечать закону; не приймати документи, які оформлено з порушеннями закону або містять відомості, що ганьблять честь і гідність громадян. Не менш важливим принципом діяльності нотаріату є додержання таємниці виконуваних нотаріальних дій. Так, у ст. 5 зазначеного Закону прямо вказано на те, що одним з обов'язків нотаріуса є зберігання в таємниці відомостей, одержаних ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій. Дія цього принципу має поширюватися не лише на нотаріусів, а й на тих осіб, які виконують будь-які допоміжні функції і яким стало відомо про суть вчинюваних нотаріальних дій (наприклад, друкарки, перекладачі). Саме тому довідки й документи нотаріальні контори та приватні нотаріуси видають лише тим громадянам, державним установам і організаціям, для яких або за дорученням яких виконували нотаріальні дії. Довідки стосовно заповітів можуть бути видані тільки після смерті спадкодавця й тільки в разі пред'явлення свідоцтва про його смерть. Довідки й документи про виконувані нотаріальні дії видають також на вимогу (оформлену належним чином) судових органів, органів прокуратури, слідства, пов'язаних із кримінальними або цивільними справами, що є в їхньому провадженні. Важливе значення в діяльності нотаріату має також принцип об'єктивної істини, тобто обґрунтованості дій нотаріусів та інших посадових осіб, які виконують нотаріальні дії. Цей принцип передбачає, що підставою для виконання нотаріальних дій є дійсні обставини, підтверджені необхідними й достатніми письмовими доказами (документами). Подані матеріали нотаріус оцінює з погляду їх належності, допустимості та достовірності (ст. 4 Закону). Значну роль відіграє принцип національної мови нотаріального діловодства (ст. 15 Закону). Мову нотаріального діловодства визначено Конституцією України, законами України "Про нотаріат" та "Про мови" (ст. 20). Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведуть діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем.