- •Лекція 4. Культура україни у другій половині XIII - першій половині XVII століття
- •Загальна характеристика культури україни у другій половині XIII - першій половині XVII століття.
- •Усна народна творчість.
- •Героїчний епос
- •3.Архітектура XIV - середини XVI ст.
- •Іконописання хіv-хv ст.
- •Іконопис.
- •В архітектурі панують сильні контрасти об'ємів, перебільшена пластика фасадів, світлотіньові та кольорові ефекти.
- •Живопис і скульптура відзначаються декоративно-театральними композиціями, тонкою розробкою колориту і ефектів освітлення, ускладненою пластикою, парадністю.
- •У музиці — поява опери.
- •5.Література XV ст.
- •Берестейська церковна унія
- •6.Освіта і наука
- •Братства.
- •Загальна характеристика братських шкіл.
- •7.Література у другій половині XVI - на початку XVII ст. Полемічна література.
- •8.Мистецтво другої половини XVI - початку XVII ст.
Берестейська церковна унія
Ранні спроби на здійснення церковної Унії
Потреба Унії постала після розколу Вселенської Церкви у 1054 р. на західну католицьку і східну православну церкви. Між візантійською і латинською церквами першу Унію укладено на соборі в Ліоні (1274), другу — на Флорентійському соборі (1439), проте ні одна, ані друга не довели до єдності Вселенської Церкви. Було кілька спроб об'єднання руської (українсько-білоруської) Церкви з римською: на Ліонському І соборі (1245) брав участь архієпископ Петро, висланий правдоподібно київським князем Михайлом або галицьким Данилом, щоб одержати від Заходу через папу Інокентія IV допомогу проти татар. Внаслідок розмов Данила і Василька з папським леґатом Плано де Карпіні дійшло до Унії Данила з Римом (1253) і надання Данилові королівської корони — але ця Унія протрималася недовго: Данило не одержав допомоги і під тиском татар розірвав стосунки з Римом. 1439 укладено Унію на Флорентійському соборі: київський митрополит Ісидор підписав Унію від імені київської митрополії, та через вороже ставлення Москви й польської ієрархії покинув київську митрополію і повернувся до Риму, хоч місцеві князі на Україні і Білорусі Олелько Володимирович і Юрій Лінгвенович Смоленський були прихильні митрополиту Ісидорові.
Безпосередніми приводами до унії були:
-
невдоволення руських православних єпископів тим, що у церковні справи дедалі більше втручалося міщанство, організоване у братства;
-
бажання єпископів звільнитися від підлеглості східним патріархам, які підтримували братства;
-
намагання верхівки руського православного духовенства добитися рівності з католицькими єпископами, які засідали в сенаті та титулувались «князі церкви» — і залежали тільки від Папи та почасти відкороля.
У 1596 році у Бересті відбувся собор, який проголосив унію (союз) православної і католицької церков. Польський уряд бачив у цьому засіб посилення свого впливу в українському суспільстві. Православні ж єпископи України пішли на цей крок, сподіваючись зміцнити особисту владу. Однак по суті було укладено не союз церков, а створено нову Українську греко-католицьку (уніатську) церкву, православну за обрядовістю, але адміністративно підпорядковану Риму. З 1596 польським урядом визнавалися лише католицькі і греко-католицькі общини, фактично ж більшість приходів залишалися православними.
Всупереч розрахункам польського короля, папи Римського, єзуїтів Берестейська унія не спростила, а загострила ситуацію в Україні. Вона викликала гарячі суперечки, чітко виявила позиції, активізувала консолідацію українських культурних сил — православної української шляхти, духовенства, міщан, козацтва. Відразу після проголошення унії її противники зібралися в будинку князя Острозького і прокляли змову. Розгорілася запекла полеміка між найбільш освіченими священиками — противниками і прихильниками унії, склався особливий жанр — полемічна література. У 1620 році за сприяння гетьманаП. Сагайдачного православна митрополія з центром у Києві була відновлена. У містах активну діяльність розгорнули братства.