91. Взаємозв’язок кредитних і інвестиційних операцій банків.

Визначення взаємозв’язку між інв-ми та кред-ми операціями банків полягає у визначені рис схожості та відмінності у цих операцій.

Риси схожості: 1.ці операції є найбільш важливими, оскільки саме в них банки направляють найбільшу суму коштів. 2.ці операції є найбільш прибутковими 3.ці операції є найбільш ризиковими, тому банку необхідно підтримувати оптимальну структуру своїх активів і в залежності від ситуації направляти кошти або в кред. або в інвес. операції.

Риси відмінності: 1.в кр-х угодах банк виступає як один із головних кредиторів, в той же час він є одним із декількох інвесторів. 2.кредити передб-ть викор-ня коштів протягом невеликого періоду на умовах строк-ті, платності та поверненості. Інв-ня перед-є приток коштів на тривалий час до того як вони повернуться до свого власника. 3.при банк-му кред-ні ініціатором угоди виступає позичальник, а при інвес-ні к.б. 4.банк-ке кред-ня пов’язане із особистими відносинами банку з позичальником, а інвес-ня – безособова діяльність банку через різні види ЦП.

92. Ризики, властиві інвестиційним операціям та шляхи їх зниження.

Види ризиків, властивих інвест-м опер-м

Діяльність банків на ринку цінних паперів пов'язана з безліччю ризиків. Ризики звичайно поділяють на дві групи:

• фінансові, пов'язані з непередбаченими змінами в обсягах, дохідності, вартості і структурі активів і пасивів;

• функціональні, пов'язані з використанням банками різної техніки і технологій, з діяльністю операційних підрозділів, з помилками в управлінні тощо.

Розрізняють також системний ризик і несистемний.

Системний — це ризик понесення збитків від зміни умов функціонування фінансового ринку в цілому або окремих його сегментів (наприклад, інфляційний ризик, ризик відмови уряду від виконання своїх боргових зобов'язань або затримки виконання урядом зобов'язань).

Несистемний — це ризик, пов'язаний з особливостями обігу конкретних фінансових інструментів, з діяльністю окремих учасників ринку (наприклад, ризик невиплати дивідендів).

Банки в процесі інвестування в цінні папери підпадають під дію багатьох ризиків, основні з них:

• ринковий — пов'язаний з можливістю непередбаченої зміни дохідності та вартості цінних паперів на ринку;

• ризик процентних ставок — пов'язаний із мінливістю процентних ставок на фінансовому ринку;

• кредитний, пов'язаний із можливістю невиконання боргових зобов'язань емітентом.

93. Відкриття валютних рахунків.

В Україні такий порядок визначає НБУ.

Банки можуть відкривати рахунки зареєстрованим у встановленому чинним законодавством порядку: юридичним особам; фізичним особам — суб’єктам підприємницької діяльності; філіям; представництвам; відділенням та іншим відокремленим підрозділам підприємств, у тому числі структурним підрозділам, що виокремлені в процесі приватизації; представництвам юридичних осіб — нерезидентів; іноземним інвесторам; фізичним особам на умовах, викладених у договорі між установою банку та власником рахунку.

Кожне підприємство-резидент, його відокремлений підрозділ, іноземний інвестор можуть відкривати по одному поточному рахунку в іноземній валюті (за кожним кодом валют Класифікатора іноземних валют НБУ) не більше ніж у двох установах банків.

Представництва юридичних осіб-нерезидентів можуть відкривати відповідно до ліцензії НБУ в іноземній валюті по одному поточному рахунку не більше ніж у двох уповноважених банках.

У разі відкриття (закриття) підприємству-резиденту або його відокремленому підрозділу та фізичній особі — суб’єкту підприємницької діяльності, а також представництвам юридичних осіб-нерезидентів та іноземним інвесторам усіх видів рахунків та у разі зміни номерів відкритих рахунків установа банку зобов’язана повідомити про це податкові органи за місцем реєстрації власника рахунку та НБУ протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку. Копії повідомлень з документальним підтвердженням про його відправлення залишаються у справі про відкриття рахунку.

Операції за рахунками здійснюються після отримання повідомлення від податкового органу про взяття цих рахунків на облік.

Місцезнаходженням власника рахунку вважається адреса, вказана у картці із зразками підписів та відбитком печатки, причому вона має відповідати адресі, вказаній у статуті.

Банківські рахунки бувають: поточні; розподільчі; кредитні; депозитні (вкладні).

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України.

Розподільчий рахунок призначений для попереднього зарахування коштів в іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи-резидента згідно з чинним законодавством України.

Розподільчий (блокований або транзитний) рахунок — це валютний рахунок, на який зараховується сума валютних надходжень від продажу товарів та послуг за іноземну валюту, незалежно від джерел її походження.

Кредитні рахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженим банком у встановленому чинним законодавством України порядку на договірній основі юридичним особам-резидентам, фізичним особам-резидентам, які займаються підприємницькою діяльністю, та юридичним особам-нерезидентам — банківським установам. Кредитні рахунки відкриваються уповноваженим банком незалежно від наявності поточного рахунку позичальника в цьому банку.

Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, які надані шляхом оплати розрахункових документів чи шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

Депозитні рахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженим банком фізичним та юридичним особам (резидентам і нерезидентам) на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та банком на визначений у договорі строк.

Згідно з чинним законодавством усі міжнародні розрахунки, пов’язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг та іншими комерційними угодами, здійснюються резидентами (юридичними особами, зареєстрованими як підприємці) лише через уповноважені банки.

Зарахування коштів на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента, яка займається підприємницькою діяльністю, та використання коштів з цього рахунку здійснюється за режимом поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів.

Відповідно до чинного законодавства України юридичним особам-нерезидентам поточні рахунки в іноземній валюті в уповноважених банках України не відкриваються.