21. Склад і структура ресурсів комерційного банку.

Управління власними ресурсами банків на рівні самих комерційних банків здійснюється шляхом збільшення статутного капіталу (Збільшувати власний капітал банк може шляхом: збільшення статутного фонду, збільшення % і не % доходів банку) або шляхом збільшення прибутку.

Прибуток розподіляється таким чином:

сплата податку на прибуток (в нашій країні ставка податку дорівнює 25%);

відрахування до резервного фонду банку;

відрахування до фонду матеріального заохочення;

відрахування у фонд виробничого та соціального розвитку;

відрахування в інші фонди банку;

сплата дивідендів акціонерам за привілейованими акціями обов’язково і за простими акціями за рішенням акціонерів.

Метод загального фонду – мобілізація коштів з направленням їх на потреби, що виникають на даний момент при цьому відсутня чітка політика у розміщенні ресурсів в залежності від строку та джерел їх виникнення, ступеня ризикованості і доходності активів, що в значній мірі відбивається на стані ліквідності та платоспроможності банку. Переваги: дозволяє оперативно забезпечувати першочергові заходи, пов’язані з фінансовою дія-тю банку. Недоліки: відсутня чітка політика при розміщенні ресурсів залежно від терміну та джерел їх утворення, ступеня ризику та доходності активів, що може призвести до зменшення ліквідності й платоспроможності банку.

Метод розподілу активів(конверсії) – розміщення ресурсів в той чи ін вид активу в залежності від строку та ризику активів. Переваги: дозволяє підвищувати і підтримувати ліквідність і платоспроможність банку, зменшує показники ризику. Недоліки: унеможливлює оперативне маневрування залученими ресурсами залежно від потреб ек ситуації, що може призвести до втрати банком частини потенційних прибутків.

Метод наукового управління – за доп ЕММ виражається мета банку в результаті чого визначаються джерела і терміни залучення та розміщення ресурсів. Переваги: найбільш повне та ефективне використання мобілізованих ресурсів з максимізацію прибутку. Недоліки: не завжди існує можливість реалізації у зв’язку з неможливістю повного передбачення змін різних факторів.

22. Характеристика складових власного капіталу.

Структура банківського капіталу не є сталою за якісним складом і змінюється протягом року залежно від багатьох чинників, зокрема від якості активів, використання прибутку, політики банку щодо забезпечення приросту капітальної бази тощо.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. капітал банку включає основний капітал і додатковий капітал. Основний капітал складається зі сплаченого і зареєстрованого статутного капіталу і розкритих резервів, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загального фонду покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати таким критеріям:

— відрахування до фондів мають здійснюватися з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

— фонди І рух коштів до них та з них повинні окремо розкриватись в опублікованих звітах банку;

- фонди мають бути у розпорядженні банку для покриття збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи збитків;

- збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунок прибутків і збитків.

За умови затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:

1) нерозкриті резерви (такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, однак вони повинні мати такі самі якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);

2) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість «прихованих» резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за Історичною вартістю їх придбання);

3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які повинні відповідати таким критеріям:

- мають бути незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;

— не можуть бути погашені з ініціативи власника;

- можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги про припинення торговельних операцій;

— дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дає змоги здійснити такі виплати;

4) субординований борг (звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше, ніж через п'ять років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів). При цьому сума таких коштів, уключених у капітал, не може перевищувати 50% розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20% від його первинної вартості протягом п'яти останніх років угоди.

Основним видом банківського капіталу є статутний капітал.

— для місцевих кооперативних банків— 1 млн євро;

— для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, — 3 млн євро;

— для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, — 5 млн євро.

Комерційні банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансовими зобов'язаннями. Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5% від прибутку банку до досягнення ним 25% розміру регулятивного капіталу банку.

Крім резервного фонду, у комерційних банках створюються спеціальні фонди, призначені для виробничого та соціального розвитку банку, їх формування здійснюється за рахунок прибутку.

Прибуток є ресурсом внутрішнього походження. Він створюється у вигляді залишку прибутку після сплати податків та відрахування до фондів банку. За його рахунок сплачуються дивіденди акціонерам. Якщо після сплати дивідендів за ставкою, що встановлена зборами акціонерів, виникне їх залишок, то він може бути використаний на поповнення статутного фонду банку. Ця операція (капіталізація) може бути здійснена і без сплати дивідендів акціонерам, але таке рішення мають ухвалити загальні збори акціонерів.