2. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку.

Вчені і науковці вирізняють такі види реструктуризації економіки:

• за цільовою спрямованістю розрізняють реструктуризацію, спрямовану на підвищення ефективності виробництва, фінансове оз­доровлення, підвищення конкурентоспроможності;

• за масштабами реструктуризації - комплексну, локальну;

• за тривалістю і обсягами робіт - стратегічну, тактичну, оперативну;

• за сферою реструктуризації – реструктуризацію управління, реструктуризацію виробництва, фінансову реструктуризацію;

• за формами корпоративної реорганізації-злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення, приватизацію, реприватизацію;

• за зміною масштабів підприємства – укрупнення підприємств, розукрупнення підприємств.

Реконструкція являє собою послідовну реалізацію декількох взає­мозв'язаних етапів, основними з яких є:

• аналіз зовнішнього середовища і стану суб'єкта економіки;

• розроблення концепції і формування цілей реструктуризації;

• вибір форми реструктуризації залежно від виду діяльності суб'єкта господарювання;

• розробка бізнес-плану реструктуризації або її системи з окре­мих напрямків розвитку виробничої діяльності;

• розробка комплексної програми реструктуризації з урахуван­ням її стратегічних цілей;

• організація управління процесом реструктуризації.

4.Науково-технічний потенціал України: сучасний стан та особливості територіальної організації.

Науково-технічний потенціал включає:

1. матеріально-технічну базу науки (наукові організації, наукове обладнання і установки, експериментальні заводи, лабораторії, електронно обчислювальна база інформаційного забезпечення);

2. кадри наукової системи (науковці, дослідники, конструктори);

3. інформаційну систему (наукові прогнози, банк патентів, авторських свідоцтв, банк відомостей про світові досягнення в галузі конкретних наук);

4. організаційно управлінську підсистему - планування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР); фінансування НДДКР, і т.д.

Знайти визначення понять:

• Науково-технологічна зона –

• Науково-технологічні парки (технопарки) –

• Технополіс –

Досвід зарубіжний і вітчизняний

Тема Природно-ресурсний потенціал економіки України.

1. Природно-ресурсний потенціал та його структура.

2. Кількісна і якісна економічна оцінка природних умов та ресурсів.

3. Ресурсозбереження і його значення для розвитку народного господарства країни.

1. Природно-ресурсний потенціал та його структура.

Природне середовище розглядається в двох аспектах:

• як джерело природних ресурсів;

• і як умови життя і діяльності людей.

Критерієм віднесення природного фактору до розряду природних ресурсів виступає його безпосередня участь у виробництві.

Природні ресурси - це природні компоненти та сили природи, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва та предмети спожи­вання для задоволення матеріальних та духовних потреб суспільства, підвищення рівня життя людей.

Природні умови - це тіла і сили природи, що на даному рівні розвитку продуктивних сил мають істотне значення для життя і діяльності людського суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і обслуговуючій діяльності людей.

Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Вирізня­ють такі його складові:

• мінеральні - корисні копалини та мінеральна будівельна сиро­вина (мінеральні ресурси - паливні, рудні і нерудні);

• земельні — типи ґрунтів - рілля, сінокоси, пасовища, ліси, ча­гарники, малопродуктивні землі;

• водні – води світового океану, води суходолу (річки, озера, став­ки, водосховища, болота, льодовики, підземні води);

• лісові - всі види лісів (твердої породи, м'якої, чагарники) та лісовкриті площі;

• біологічні ресурси —рослинний і тваринний світ;

• ресурси світового океану, що перебувають у воді у розчинено­му стані, на морському дні й під ним, у товщі земної кори;

• рекреаційні – природнокліматичні, бальнеологічні й заповідні;

• кліматичні й космічні - сонячна енергія, енергія вітру, енер­гія хвиль, внутрішнє тепло землі, освітленість.

За ознакою вичерпності природні ресурси поділяються на:

• неви­черпні – сонячна енергія, внутрішнє тепло Землі, енергія вітру, води;

• вичерпні – ґрунтовий покрив, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, прісну воду, лікувальні грязі тощо;

• невідновлювані – це корисні копалини й мінерально-будівельна сиро­вина.

За ступенем залежності галузі класифікуємо так:

Вирішальний - ступінь залежності розміщення галузей народ­ного господарства та видів виробів від природних ресурсів. Сюди відносять галузі:

• сільськогосподарське виробництво;

• лісове господарство;

• рибне господарство;

• гідроенергетика;

• гірничодобувна промисловість;

• трубопровідний транспорт;

• калійні добрива;

• суднобудування;

• рекреаційне господарство.

Значний ступінь залежності:

• чорна металургія повного циклу;

• кольорова металургія (алюміній, мідь, свинець, цинк, нікель, магній);

• теплоенергетика;

• синтетичний каучук, сода;

• лляні тканини;

• цукрова та овочеконсервна промисловість;

• промисловість будівельних матеріалів;

• охорона здоров'я.

Незначний ступінь залежності:

• легка промисловість (машинобудування);

• атомна енергетика;

• залізничний, автомобільний та авіаційний транспорт;

• освіта, наука, культура.

Земельні ресурси.

До земельних ресурсів входять всі землі України незалежно від їх цільового призначення, господарського використання і особливостей правового режиму і складають єдиний земельний фонд держави. Серед яких виділяють типи ґрунтів, а також типи господарського використання земель: рілля, сінокоси, пасовища, ліси, чагарники, малопродуктивні землі.

Класифікація земель здійснюється за ступенем їх придатності щодо різних сфер господарського призначення в народному господарстві.

Відповідно до властивостей (якості) та напрямків використання всі земельні ресурси України поділяються на такі цільові категорії:

• землі сільськогосподарського призначення;

• землі населених пунктів (міст, поселень міського типу, сільсь­ких населених пунктів);

• землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборо­ни та іншого призначення;

• землі природоохоронного, природно-заповідного та історико-культурного призначення;

• землі рекреаційного та оздоровчого призначення;

• землі лісового фонду;

• землі водного фонду;

• землі запасу тощо.

Загальний земельний фонд України становить 60,4 млн.га. (60354,8 тис. га.)

С/г землі — 43022,3 тис.га, отже освоєність території країни досягла 71,3%,

Рілля —32544 тис.га., розораність – 54,0% (53,9%, інші країни - 15-25%.

Земельна площа (суша) становила на початок 1998 р. 57,9 млн.га;

За цільовим призначенням земель та функціональним використанням земельний фонд України охоплює:

1. сільськогосподарські угіддя (41,8 млн.га, або 69,3% земельного фонду);

2. ліси та лісовкриті площі (10,4 млн.га, або 17,3%);

3. забудовані землі під промисловими і транспортними об'єктами, житлом вулицями тощо (2,5 млн.га, або 4,1%);

4. землі, що покриті поверхневими водами, - (2,4 млн.га, або 4%);

5. інші землі (3,4 млн.га, або 5,3%).

Забезпеченість України с/г угіддями дуже висока - 0,8 га на одного жителя, 0,65 ріллі; в Закарпатті - 0,15 ріллі, 0,36 с/г угідь. В південних областях до 1,5 га ріллі.

В Україні - 24,5% чорноземів світу.

Водні ресурси. які підрозділяються на води Світового океану та води суходолу, які складаються з поверхневих вод (річки, озера і т.д.) і підземних - ґрунтові, артезіанські. Виступають джерелом промислового і побутового водопостачання. Україна є державою з невисоким рівнем водозабезпечення та високим використанням води. Водні ресурси Украї­ни формуються за рахунок припливу транзитних річкових вод із за­рубіжних країн, місцевого стоку і підземних вод.

Рівень забезпеченості України водними ресурсами є недостатнім.

Загальний обсяг річкового стоку 210 км³, 130 м³ формуються за

межами України.

Україна є однією з найменш забезпечених водою країн у Європі, з запасами місцевих водних ре­сурсів у 1 тис.м³ на 1 людину, тоді як Швеція - 2,5 тис.м³, Велика Британія - 5 тис.м³, Франція - 3,5 тис.м³, Німеччина - 2,5 тис.м³, Європейська частина колишнього СРСР - 5,4 тис. м³. Порівняно з Росією у 18 раз менше.

Найвищий рівень водозабезпечення жителів - у західних і північних областях України.

Найменша кількість водних ресурсів формується у місцях зосередження потужних споживачів - Донбас, Криворіжжя, Автономна Республіка Крим, південні області України.

Основними споживачами води є промисловість в першу чергу (електроенерге-тика, металургія, хімічна промисловість), сільське/г-тво, комунальне господарство.

Мінеральні води – 360 родовищ (Закарпаття). Термальні води: Карпати, Закарпатська обл., Крим. 500 м глибини, недостатньо вивчені.

Берегова лінія України становить майже 2 тис. км.

Лісові ресурси

У структурі природно-ресурсного потен­ціалу:

• площа лісів становила 10,8 млн. га, з них:

  • вкриті лісом землі - 9,4 млн. га

  • загальний запас деревини 1,74 млрд. м³, у тому числі 250 млн.м³ стиглих і перестиглих.

Ліси в Україні розміщені нерівномірно.

Найбільші їх площі зосереджені в зоні:

• Карпат 40%

• Поліссі - 29%

• Лісостепу - 14 %,

• Криму -10%,

• степовій частині України - близько 5 %,

Вся територія, яку займають ліси, становить - 15,6%.

Це значно нижче оптималь­ного розрахункового показника (22%), необхідного для збалансування його між запасами лісосировини та обсягами лісоспоживання і еко­логічними вимогами.

Мінеральні ресурси. Мінерально-сировинні ресурси належать до невідновних, оскільки процес їх природного відновлення дуже тривалий - десятки мільйонів років.

За способом їх використання мінеральні ресурси поділяють на три групи:

• паливно-енергетичні, рудні і нерудні.

Паливні ресурси України представленні в основному кам'я­ним і бурим вугіллям.

Основні запаси:

1. кам'яного вугілля зосереджені - в Донецькому(98%) і Львівсько-Волинському басейнах (2%); в Донбасі глибина залягання -1200 м, товщина пласта 0,5-2,0 м;

2. бурого вугілля - переважно в Дніпровському басейні.

Більше третини цих запасів - коксівне вугілля.

Родовища нафти і газу зосереджені в трьох регіонах: Прикарпатсь­кому, Придніпровському, Причорноморському.

Основні запаси містяться на північному сході України та в шельфах Чорноморського узбережжя.

В Україні є великі родовища торфу, запаси яких оцінюються у 2,2 млрд. т, поклади торфу розміщені в основному на Поліссі та Прикар­патті.

Рудні ресурси. Найбільші запаси залізних руд в Україні розта­шовані в Криворізкому басейні (19,5 млрд. т у 32 родовищах ), в Кре­менчуцькому (4,5 млрд. т) Полтавської обл., Білозерському районі (3,4 млрд. т) Запорізької обл.

Значна кількість руд залягає близько до поверхні і видобуток ве­деться відкритим способом.

Україна володіє великими запасами марганцю і займає одне із пер­ших місць у світі.

Найбільшими родовищами є:

• Великотокмацьке (За­порізька обл.)

• і Нікопольське (Дніпропетровська обл.).

Запаси марган­цю становлять понад 2,4 млрд. т. Видобуток марганцю ведуть відкри­тим і шахтним способом.

На території України є певні запаси кольорових металів.

До най­важливіших родовищ належать поклади титану, основні запаси якого розміщені в:

• Іршанському родовищі (Житомирська обл.),

• Самотканському (Дніпропетровська обл.),

• на узбережжі Чорного і Азовського морів.

Самотканське родовище титанових руд залягає досить вигід­но, що дозволяє видобувати їх відкритим способом. Середня по­тужність пластів - 3,5 м, вміст титану в руді високий.

У південній частині Українського щита в Побужжі і Дніпропет­ровські обл. є родовища нікелевих руд.

Найбільш відомі серед них:

• Побузьке (Кіровоградська обл.)

• і Придніпровське (Дніпропетровська обл.) родовища.

Нерудні ресурси. Україна має великі запаси різноманітної не­рудної сировини.

До неї належать: сіль, фосфорити, каоліни, вогнет­ривкі глини, глини для будівельної кераміки, озокерит, графіт, трепел, сірка, вапняк, мінеральна сировина та ін.

5. Рекреаційні ресурси¹ забезпечують відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності, тобто, слугують для регенерації здоров'я і підтримки працездатності населення.

До їх складу входять: 1. бальнеологічні (мінеральні води, грязі);

2. кліматичні;

3. ландшафтні;

4. пляжні та пізнавальні ресурси.

Розміщені вони практично на всій територій України, але нерівномірно.

Найвища концентрація рекреаційних ресурсів склалася в:

1. південних областях України - на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Донецької областей;

2. у Автономній Республіці Крим.

6. Кліматичні і космічні ресурси до яких зараховується сонячна енергія, енергія вітру, внутрішнє тепло землі.