Тема 10. Фінанси України в другій половині 60-х - на початку 90-х років.

10.1. Державні фінанси урср у 1965-1990 рр.

У післявоєнні роки бюджет України зростав. Для прикладу, у 1950 році в порівнянні з 1940 роком бюджет збільшився у 2,25 разу, у 1960 р. порівняно з 1950 р. – у 4,34 разу, у 1985 р. порівняно з 1960 р. – у 4,16 разу, у 1990 р. порівняно з 1985 р. – у 1,41 разу. В абсолютних показниках державний бюджету УРСР у 1977 році досяг 18,1 млрд. руб., що у 2,4 рази перевищує показник 1960 року. При цьому надходження від соціалістичного господарства складали 16,1 млрд. руб., або 89,0% загального обсягу доходів. Основним бюджетоутворюючим джерелом доходів були платежі з прибутку – 7,8 млрд. руб., або 43,3% обсягу доходів і податок з обороту – 6,2 млрд. руб., або 34,3% доходів бюджету.

Особливістю виконання бюджету за період до 1970 року був його профіцитний характер. Зокрема, у 1977 році видатки державного бюджету УРСР склали 18,1 млрд. руб., в тому числі видатки на народне господарство – 8,3 млрд. руб. (45,6% загального обсягу), видатки на культурні заходи – 9,3 млрд. руб., або 51,2% видатків.

У 1990 р. зведений бюджет УРСР досяг 45,1 млрд. руб., що у 2,4 рази перевищує рівень 1975 року. При цьому посилилася тенденція до фінансової самостійності місцевого самоврядування – частка місцевих бюджетів у структурі доходів зведеного бюджету зросла з 37,9% у 1975 р. до 45,4% у 1990 р., та у структурі видатків зведеного бюджету – з 37,9% у 1975 році до 45,2% у 1990 році.

Впродовж 1960-1980-х років активно розвивалося державне страхування. надходження страхових премій за цей період зросло з 0,94 млрд. руб. у 1961 р. до 12,62 млрд. руб. у 1990 р., або у 13,4 разу. При цьому відбулися зміни у структурі страхових платежів – якщо до середини 60-х років їх основу формували платежі колгоспно-кооперативного сектора, то у 70-80-х роках – надходження від громадян за добровільним страхуванням (70% у 1970 р., 94% - у 1981 р.).

У 60-х роках відбулися зміни у бюджетних взаємовідносинах, особливо це стосувалося місцевих бюджетів. Економічна реформа 1965 р. здійснила перебудову системи платежів до бюджету, а це, в свою чергу, знайшло відображення у структурі його доходів та видатків.

Піднесення ролі платежів з прибутку порівняно з податком з обороту позначились на збільшенні питомої ваги платежів з прибутку в доходах місцевих бюджетів. Якщо у 1950 р. вони становили - 8,2% від сукупних доходів, то у 1968 р. - 33,8%. Зменшення питомої ваги податку з обороту становило за цей період 9,2%. У структурі доходів зменшилась питома вага надходжень податків з населення, від колгоспів і споживчої кооперації. Припинення поширення державних облігацій (примусове та за підпискою) різко зменшило їхню роль у формуванні місцевих бюджетів (з 12, 7% у 1950 р. до 0,2% у 1968 р.). Одночасно спостерігалась негативна тенденція щодо посилення залежності місцевих бюджетів від республіканського. Якщо у 1950 році дотації становили лише 2,3% від доходів місцевих бюджетів, то у 1968 р. їхня питома вага збільшилась до 18,8%.

У структурі видатків бюджетів за період з 1950 по 1968 рр. відбулися зміни в напрямі збільшення розмірів видатків на народне господарство (70%), соціально-культурні заходи (26%) і деяке зменшення видатків на управління.

Змінилося співвідношення між певними видами місцевих бюджетів та зросла роль міських бюджетів. Якщо у 1950 р. з міських бюджетів фінансувалося 27,0% видатків місцевих бюджетів, то у 1968 р. – 41,9%. Спостерігалось зменшення питомої ваги видатків обласних, районних та сільських бюджетів.

У 1965-1970 роках здійснювались заходи по дальшому розвитку фінансів сільського господарства. Колгоспам надавалась фінансова допомога у вигляді списання заборгованості по подоходному податку і банківських позиках, змінився порядок сплати подоходного податку, була удосконалена система страхування майна. Колгоспи перевели на пряме банківське кредитування.

Почали проводити економічні експерименти в промисловості. З 1973 р. запровадили галузевий господарський розрахунок. Для його реалізації створили всесоюзні і республіканські промислові об'єднання як середню ланку управління виробництвом. Об'єднання почали формувати централізовані фонди і резерви, що викликало зміни в організації та розмірах централізованих фондів міністерств.

Неодноразово корегували умови формування фондів економічного стимулювання. Так, у 1971-1975 рр. для розрахунку планового розміру фонду матеріального заохочення встановлювали певні фондоутворюючі показники, а за основу брали фонд заробітної плати 1970 р. У 1976-1980 рр. почали розраховувати розміри заохочувальних фондів на п'ять років з уточненням річних обсягів, за основу використовували фонд заробітної плати 1975 р. Ускладнення розрахунків планових обсягів заохочувальних фондів не давало прямого ефекту в підвищенні зацікавленості робітників у результатах роботи.

Центральною ланкою фінансової системи був державний бюджет. Спостерігався ріст абсолютних показників у бюджетній сфері.

Таблиця 14