Світове дерево як втілена родючість

Символ світового дерева — це образ утіленої родючості, жінки, Богині-Матері. Природа, мати всього живого, і є древом життя. У зображеннях (на вишивках, писанках, тканих рушниках і килимах) образ жінки пов'язується зі знаком дерева; вона зливається з ним, а іноді повністю його замінює. Кажуть, що дім тримається на жінці, як дах на сволокові. Сволок тримає дах, як світове дерево — небо. Коли з'явилося в людей житло, воно стало ніби точкою відліку в безмежному всесвіті, центром буття для кожної людини. Чотири стіни хати орієнтувалися на чотири сторони світу. Основою житла став сволок, який символізував міцність оселі. При встановленні в хаті сволока існувало чимало обрядів і звичаїв. Коли снився сон, що в хаті нема сволока, вважалося, що це до смерті. Зв'язок «стрижня дому» з уявленнями про світове дерево підтверджують і орнаментальні зображення на сволоках: солярні знаки, змії, зигзагоподібні зображення води, «сосонки».

Древо життя — це й дерево роду. Найпоширеніша схема зображення світового дерева — стовбур із трьома гілочками. Такі родовідні дерева вишивали червоними нитками по білому полотну долі-рушника й вивішували як оберіги над образами, вікнами, портретами родичів. Птахи, які є посередниками між світом живих і світом предків, а також охоронцями роду, в колядках і казках виступають помічниками й порадниками в підборі пари. При цьому вони, звичайно ж, сидять на дереві. Інколи в ролі такої помічниці юнакові виступає змія, яка перебуває поблизу коріння дерева. Весільна символіка рясніє словесними й мальованими, вишитими зображеннями древа життя. Це й весільне гільце, й насичені шлюбною символікою настінні розписи та витинанки, й пісні, в яких мовиться про райське древо, яке породило дві ягідочки — молоду й молодого.

Світове дерево Іґґдрасиль у скандинавській міфології Іґґдрасиль

У скандинавській міфології, Іґґдрасиль (також використовуються назви Мімамейд та Лерад) — це «Світове дерево», велетенське дерево, що, як вважалось, об'єднує та підтримує усі дев'ять світів скандинавської космології. Часто припускають що це ясен, тлумачення загальноприйняте тепер у Скандинавії. Інша версія стверджує що у минулому Іґдрассиль вважався тисом, що співпадає із його описом в Едді як вічнозеленого. Асґард, Альфхейм та Ванахейм спочивають на гілках Іґґдрасиль. Його стовбур це вісь світу, що проходить через центр Мідґарду, навколо якого розташований Йотунхейм, під яким лежить Нідавеллір або Свартальхейм. Три корені простягаються вниз до Хельхейм, Ніфльхейм та Муспельхейм, але лишень у першому світі розташоване джерело із якого поливають Іґґдрасиль.

Дерево життя як об'єкт поклоніння в Монгольській імперії Чингізхана

З середньовічних хронік відомо, що у великій степовій імперії монголів Чингізхана було поширене єдинобожжя у різних формах (поклоніння Сущому, Життю, Всевишньому, Аллаху, Христу, Будді, Вічному Небу), серед яких було також поклоніння «кущам». Зокрема багатьох руських князів змушували їм вклонятися. Є всі підстави вважати, що описані «кущі» використовувались як природній знак (символ, ікона) Вічного дерева життя, подібно до ікон у християнстві. З часом ця практика зменшилась, залишившись лише у віддалених кінцях імперії (шаманізм деяких племен Казахстану і Алтаю), поступившись християнству і знаку хреста, як стародавньому знаку Вічного дерева життя.