О.Г. Жуковський

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО СУДОУСТРІЙ І СТАТУС СУДДІВ

Науково-практичний коментар

За загальною редакцією доктора юридичних наук, доктора теології, професора, заслуженого діяча науки і техніки України ЄЛ. Стрельцова

Харків «Одіссей» 2010

ББК 67.3 Ж48

Ж48 Жуковський О.Г. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» : Науково-практичний коментар. — X.: TOB «Одіссей».—304 с.

ISBN 978-966-633-918-1

Коментар до Закону України « Про судоустрій і статус суддів » написаний людиною, яка багато років пропрацювала суддею. Автор призначався головою міського і трьох районних судів, по праву вважається одним із відомих фахівців у галузі організації роботи судів.

Пан Жуковський є заслуженим юристом України, лауреатом міжнародного рейтингу досягнень та популярності за вагомий внесок у розвиток права, у 2009 році обраний дійсним членом (академіком) Української академії наук.

Автор постійно приділяє велику увагу питанням судового устрою України, з-під його пера у 2002 та 2004 роках виходили два коментарі до Закону України «Про судоустрій України», а у 2009 році — підручник «Судоустрій України: історія, теорія і практика».

Коментар призначений суддям, адвокатам, працівникам пра­воохоронних органів, юрисконсультам, науковцям, аспірантам і 'студентам вищих та учням середніх юридичних навчальних за­кладів, а також тим, хто переймається питанням судоустрою України.

Усі права захищені.

Isbn 978-966-633-918-1 Передрукування чи розміщення в Інтернеті всієї книги, а також окремих розділів переслідується законом.

© Жуковський О.Г., 2010 © TOB «Одіссей», підготовка до друку, 2010

ПЕРЕДМОВА

Прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є одним з елементів судово-правової реформи.

Проведення такої реформи в Україні викликане тим, що виникла необхідність створення такого законодавства про судоустрій, яке б забезпечило незалежність судової влади, гарантувало б право громадянина на розгляд його справи компетентним, незалежним і неупередженим судом.

Основні напрямки судової реформи закріплені в Консти­туції України (ВВР, 1996, № ЗО, ст. 141) якою встановлена така система судів загальної юрисдикції: Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні та місцеві суди. Однак за п'ять років, установлених перехідними по­ложеннями Конституції України для створення нової си­стеми судів, не було прийнято жодних кроків у цьому на­прямку. І тільки в останні дні в терміновому порядку були внесені лише зміни в законодавство, в тому числі створені апеляційні суди, встановлений апеляційний та касаційний порядок оскарження судових рішень, тобто проведена так звана «мала судова реформа».

Закон України «Про судоустрій України» (ВВР, 2002, № 27-28, ст. 180), який діяв до цього часу, також не ви­конав завдань щодо реформування судової системи, а тому прийняття коментованого Закону було викликано життям.

Однак прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 3 серпня 2010 року після публікації в газеті «Голос України» № 142 за 3 серп­ня 2010 року, знову не завершило судову реформу, і ство­рило умови для подальшого вдосконалення судової системи.

Наприклад, до прийняття цього Закону голови місцевих та апеляційних судів були наділені досить широкими повно­важеннями й унаслідок цього на них була покладена й особлива відповідальність за роботу судів.

Нині реально вони виконують тільки представницькі функції, тобто представляють суди як органи державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юри­дичними особами.

У теорії управління проблемі керівництва належить особливе місце, при цьому основним принципом управлін­ня є єдиноначальність, суть якого в тому, що влада, право рішення, відповідальність і можливості контролювати про­цеси й відносини в організації надаються тільки одній по­садовій особі. Відповідно керівник персоніфікує відпові­дальність, владу і право контролю.

Відносини єдиноначальності багато в чому формують ієрархічну піраміду організації, спеціалізація управлін­ських функцій і форми їхньої координації породжують жорсткий рисунок функціональної структури сучасної організації: у створеній таким чином управлінській ієрар­хії кожен працівник має власного керівника і всі, крім рядових виконавців, мають підлеглих.

Цей принцип управління в Законі України «Про судо­устрій і статус суддів » » з незрозумілих причин випущений, у голови суду не має жодного із підпорядкованих йому працівників, а, наприклад, для направлення головою суду відповідній раді подання зі списком народних засідателів (стаття 57) йому щонайменше буде потрібна допомога дру­карки.

При цьому мова не йде про втручання голови суду в роз­гляд справ суддями, таке з урахуванням змін, внесених до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», стало не­можливим, ідеться про здійснення організаційного керів­ництва діяльністю суду.

При викладених обставинах коментований Закон «Про судоустрій і статус суддів» потребує змін.

Коментар до цього Закону є практичним посібником, підготовленим з метою більш глибокого розуміння його положень.

Для зручності користування коментарем посилання на використані нормативні документи і спеціальну літературу зроблені безпосередньо в тексті коментаря, при цьому в посиланнях використані такі скорочення: ВВР — Відомос­ті Верховної Ради України, ВВС — Вісник Верховного Суду України.

О.Г. Жуковський,

суддя у відставці, дійсний член (академік) Української академії наук, заслужений юрист України

Цей Закон визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів дер­жави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, на­родного засідателя, присяжного, систему та порядок здій­снення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та ре­гулює інші питання судоустрою і статусу суддів.

РОЗДІЛ І

ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СУДОВОЇ ВЛАДИ

Стаття 1. Судова влада