Культурні перетворення
Японський уряд прагнув модернізації країни в усіх сферах національного життя і активно сприяв впровадженню західних новітніх ідей та західного способу життя. Ці заходи були сприйняті позитивно більшістю японських інтелектуалів й набули широкої реклами серед громадськості стараннями журналістів. В японському суспільстві з'явилася мода на все нове, прогресивне, західне. Японський традиційний побут, який практично не мінявся століттями, зазнав карколомних змін. Центрами цих змін ставали великі урбаністичні центри — Токіо, Йокогама, Осака,Кобе та інші. Явище модернізації японської культури шляхом запозичення європейських досягнень отримало назву за популярним гаслом тієї доби — «Цивілізація і просвітництво».
В галузі філософії панівними ідеологіями стали західні лібералізм та індивідуалізм. Морально-етичні принципи попередніх епох, що базувалися на конфуціанстві, буддизмі й синто, розцінювалися як застарілі. Видавалися переклади праць Русо, Гегеля, Спенсера, Дарвіна. На базі цих робіт японські мислителі розвинули тезу про «природні права людини» на свободу, рівність і щастя. Популяризаторами цієї тези були Фукудзава Юкітіта Накамура Масанао. Їхні роботи «Стан справ на Заході», «Просування наук», «Конспект теорії цивілізації», «Легенди Заходу», «Теорія свободи» та інші були бестселерами свого часу. Вони сприяли демонтажу традиційного світогляду і формуванню нової японської національної свідомості.
Перетворення часів реставрації Мейдзі змінили релігійну карту Японії. Після проголошення в 1868 році курсу на відновлення стародавньої японської держави, уряд вирішив зробити місцеве язичництво синто державною релігією. Того ж року було видано указ про розмежування синто і буддизму, що поклав край тисячолітній традиції синто-буддистського синкретизму. Язичницькі святилища і буддистські монастирі були розмежовані, а тисячі буддистських храмів ліквідовані. Серед японських чиновників, інтелектуалів та міщан виник потужний антибуддистський рух. 1870 року Імператор проголосив Декларацію про Велике Вчення, за якою синто ставало державною релігією Японії. Усі синтоїстькі святилища Японії були інтегровані в одну організацію, на чолі з Імператором як синтоїстьким первосвящеником. День народження Імператора та день заснування японської держави були оголошені державними святами.
На тлі одержавлення синто, японський уряд продовжував політику заборони християнства, успадковану з 17 століття. Особи, що сповідували цю релігію, переслідувалися владою і страчувалися. Лише під тиском західних держав, у 1873 році, японський уряд відмінив усі заборони. Завдяки цьому до Японії стали прибувати католицькі й протестантські місіонери, які окрім проповідування християнства сприяли становленню в Японії системи освіти та охорони здоров'я західного зразка. Нова релігія стала популярною серед японської інтелігенції, проте в урядових колах і особливо в армії до християн як і раніше ставилися вороже.
В ході реставрації Мейдзі в країні особливого розвитку набула видавнича справа і журналістика. В Токіо виходили щоденні газети та журнали. Вони сприяли формуванню громадянського суспільства, друкуючи не лише новини, а й критичні статті про актуальні політично-соціальні проблеми. Так, 1873 року японські західники Морі Арінорі, Фукудзава Юкіті, Нісі Амане, Като Хіроюкі та Нісімура Сіґекі заснували Товариство 1873, яке видавало «Часопис Товариства 1873», й ратувало за модернізацію світогляду нації та ліквідацію «феодальних пережитків» минулого.
1872 року японський уряд прийняв європейську систему літочислення та григоріанський календар. 3 число 12 місяця 5 року Мейдзі було проголошено 1 січням 1872 року. Новий календар став використовуватися в офіційній урядовій документації, регіональних адміністраціях, війську, тощо. Проте традиційний сонячно-місячний календар зберігся на селі як такий, що краще відповідав потребам японського сільського господарства. Була також змінена система відліку часу – поділ доби на японські 12 годин був замінений на 24 європейські години.
Модернізація сильно змінила побут японців. У великих містах почали носити західний одяг та короткі зачіски. Спочатку цієї моди дотримувалися урядовці та військові, але з часом вона набула поширення серед широких верств населення. В Токіо та Йокогамі з’явилися перші цегляні будинки, газові ліхтарі, а також новий вид транспорту – рікша. Поступово, з розвитком транспорту та видавничої справи, нова мода на західні новинки поширилася з міст у японську провінцію. Незважаючи на позитивні зрушення, модернізація завдала сильної шкоди традиційним культурі та світогляду японців. Чимало культурних надбань Японії були вивезені за кордон як непотріб, осівши у приватних колекціях та музеях США, Франції і Великобританії.