Глава XXX

Історії уяви

1. Уява людини, як і пам'ять, і при цьому у залежності від неї, переживає різні періоди, відповідні віку людини. Вона працює тільки над матеріалами, що доставляються їй пам'яттю, але і, у свою чергу, довіряє пам'яті плоди своїх добутків. Уява в цьому відношенні може бути названа пам'яттю, що рухається...

зберігається пам'яттю, має завжди вплив на душу і участь у її діяльності. У душі в строгому змісті слова немає минулого; усе її минуле жваво в її сьогоденні, і найдавніша подія нашого дитинства не є справа, здана в архів... Ми можемо змінювати функцію тієї чи іншої асоціації представлень, але не можемо зробити нездійсненим те, що раз уже було в душі.

15....Весь розвиток тварини і людини відбувається не інакше,як в області пам'яті і через її посередництво, так що весь психіч­ний розвиток живої істоти є власне розвиток пам'яті...

16....Здатність пам'яті, зберігати в нас сліди впливів на нас зовнішнього світу, дає самостійність нашого внутрішнього життя... Без цього ми знаходилися б у такій же залежності від зовнішнього світу, у якій знаходиться рослина.

17....Може здатися, що зміст того, що ми пам'ятаємо, не має значного впливу на наші моральні прагнення... Однак же... у Спарті показували дітям п'яного ілота, щоб укоренити в них назавжди відразу до пияцтва, тобто уявлення п'яного ілота комбінували з почуттям відрази, і ця комбінація представлення з почуттям залишала глибокий сліду душі дітей. Якщо те, що заучується дітьми, не будить у них ніякого почуття, бажання і прагнення, то тоді заучене не може мати ніякого безпосереднього впливу на їхню мораль; але якщо читання чи навчання... торкається серця, то... такий складний образ, слід, збуджуючи свідомість, розбудить у ньому не тільки уявлення, але і бажання, прагнення, почуття.

18. З комбінацій слідів цих... почуттів, бажань і прагнень утворяться пристрасті і завзяті моральні чи аморальні схильності. О і чому далеко не байдуже в моральному відношенні, що учить, що чує і що читає дитя. Звичайно, ще важливіше те, що дитя переживає, відчу­ває; але немає і такої книги і такої науки, що не зачепила б хоч скільки-небудь серце дитини, а від цих маленьких зачіпань утво­ряться риски, а з цих рисок утворяться асоціації, а з цих асоціацій іноді складаються потім такі джерела схильностей і пристрастей, з якими вже не в змозі керувати і доросла людина...

19. ...Якщо всі душевні здібності складаються зі слідів відчуттів, то саме створення усієї внутрішньої людини — у руках виховання... Але ми, додаючи... величезне значення вихованню, як навмисному, так і випадковому, бачимо, однак, що вплив його має межу в природжених силах душі і в... природжених задатках схильностей... Виховання може зробити багато, дуже багато, але не усе: природа людини... має також значну частку в розвитку внутрішньої людини.

в стіну і говорячи при цьому, що «от йде вовк» їсти дитину, нянька, звичайно, не розуміє, що дитя бачить і цього вовка, і як він до нього наближається. Що б зробилося із самою нянькою, якби вона сама дійсно побачила вовка, а вона повинна знати, що дитина вірить їй цілком... Якщо дитина знає навіть, що його лякають навмисно, то і це не заважає йому злякатися...

8....Уява дитини і бідніша, і слабкіша, і одноманітніша, ніж у дорослої людини, і не укладає в собі нічого поетичної о, тому що естетичне почуття розвивається пізніше інших; але справа в тім,що і слабенька дитяча уява має таку владу над слабкою. І ще неорганізована душа дитяти, яка не може мати розвинутої у яви дорослої людини над його розвинутою душею. Не уява в дітей сильна, а душа слабка і влада її над уявою незначна.

9....Розірваність низок представлень, чи, вірніше, завершена окремість їх, тому що вони і не були ніколи сплетені разом,складає найбільш характерну рису дитинства. От чому в дитині найбільше уражає нас швидкість переходу... від сміху до сліз і від сліз до сміху, від гніву до ласки, від нудьги до веселощів і від веселощів до нудьги. Ця незвичайна рухливість дитячої душі залежить саме від того, що в ній, так сказати, ще мало власної ваги; ця невпинна зміна її характерів пояснюється саме тим, що в ній не виробився ще свій характер.

10.Низки представлень у дитяти короткі... кожна з них незабаром відживає свій вік... Рух дитячої уяви нагад} с примхливе пурхання метелика, а вже ніяк не могутній політ орла: найменший рух вітру, найменший шелест листка здається, навіть кожен сонячний промінь можуть змінити напрямок рухів метелика...

П. Але якщо низки уявлень, що наповнюють дитячу пам'ять і рухаються в дитячій уяві, короткі, зате кожна з них у недовгий період свого життя у свідомості царює там повновладно саме тому, що вона окрема... Недолік же внутрішній, що вже утворився в інтересі, не дає дитині можливості керувати своєю уявою: дитині все рівно, куди б його не несла його примхлива мрія.., тільки б ці мрії займали його душу, уже по природі своєї потребуючу невпинної діяльності. Тільки тоді, коли дозріють у душі внутрішні для неї інтереси і коли виплетуться в пам'яті великі мережі з окремих низок, душа, виражаючи метафорично, одержує власну вагу, стає важче і не дозволяє примхливій мрії нести себе, куди потрапилося<...>

16. Якщо ви хочете довідатися, який напрямок приймають роботи дитячої уяви, то спостерігайте уважно за іграми дитини. ...Дитя у своїх іграх виявляє без удавання

2.Уява починає розвиватися в дітях, імовірно, дуже рано... Образи,над якими працює дитяча уява, нечисленні, але зате так що дитя захоплюється ними як би причину цього варто шукати в незвичайній вразливості дитячого мозку, а психічна причина — невміння відрізняти дійсність від створень уяви, тому що вміння це дається тільки досвідом... Незнання самих звичайних законів природи, з якими потім саме собою познайомиться дитя, змушує його вірити самій безглуздій казці; але зате ви дарма побажали б здивувати дитину яким-небудь фокусом: для того щоб зрозуміти, наприклад, що в зникненні кульки є фокус, потрібне переконання в неможливості зникнення речі... Для дитини не існує неможливого, тому що вона не знає,що можливо і чого немає.

3. Слухання казок уже на третьому році починає робити велику приємність дитині... Дитина в казці бачить правду і хоче тільки правди; якщо ж вона помітить, як ви створюєте чи переробляєте казку, то вона перестане її цікавити: художня правда ще не доступ­на дитині. От чому діти більше люблять казки простих людей, у яких звичайно не заміняється жодне слово.

4. ...Варто було б дивуватися могутності дитячої уяви, що ро­бить для них ілюзію можливою. Виліпіть яку завгодно фігуру з воску, лише була би яка-небудь ознака рук і ніг і кулька чи чашок сиділи на місці голови, — і ваша робота буде зробленою людиною в очах дитини... і вона 6} де прекрасно виконувати всі ролі, які дасть йому дитина. Дитина бачить не дурну копію, а образ, що зберігається в її в голові. Воскова фігура для дитини тільки символ,на якому вона не зупиняється.

5....Діти не люблять іграшок нерухомих, закінчених, добре оброблених, котрих вони не можуть змінити по своїй фантазії...От чому краща іграшка для дитяти та, котру вона може заставити змінюватися найрізноманітнішим образом, і от чому... для малень­ких дітей найкраща іграшка — купа піску.

6. Гра для дитини не гра, а дійсність... Дитя щиро прв"язується до своїх іграшок, любить їх ніжно і віддано, і любить у них не красу їх, а ті картини уяви, що саме ж до них прив'язало...

7. Така жвавість дитячої уяви і така віра дитяти в дійсність його власних уявлень показують... як небезпечно грати дитя­чою уявою і дитячою безмежного довірливістю...Багато письмен­ників уже повстали проти залякування дітей домовиками, що стукають у стіну, вовками, що влазять у віконце і т.д. Але і тепер, на жаль, ці залякування продовжуються...Стукаючи в

чому не варто ні гасити цього вогню, ні боятися його... ні стискувати його вільного горіння, а тільки піклуватися про те, щоб матеріал, що у цей час вливається в душу юнака, був гарної якості.

21. Говорять, що в старості уява слабшає, — і це справедливо в тім відношенні, що до цього періоду життя душа вже настроїть стільки асоціацій, що працює в них і над ними, не потребуючи нових.