- •Частина II Істотні властивості рослинного організму
- •1.Російська мова дуже логічно виражає сутність рослинних організмів самою назвою їх —рослини: вони ростуть, тобто збільшуються в обсязі і збільшуються в числі і — тільки...
- •Тварина, хоча росте і розмножується... Але у тварині, є ще процеси життєві, процеси почуття і руху...
- •Глава IV
- •Глава VIII м язи. М’язове почуття. Орган голосу
- •Глава XIII Звички і навички як засвоєні рефлекси
- •Глава XVI Участь нервової системи в акті пам'яті
- •Глава XV Моральне і педагогічне значення звичок
- •Призвіть до участі слух, змушуючи дитя уважно слухати те, що говорить ясно і голосно вчитель чи повторюють інші діти і зауважувати зроблені помилки.
- •Призвіть до участі дотик, нюх і смак, якщо предмети, які вивчаються... Це допускають.
- •Частина психологічна Глава хviii Перехід від фізіології до психології
- •Глава XX Увага: висновки
- •Глава XIX
- •Глава XXIII
- •15.Для цієї мети Неккер-де-Соссюр рекомендує не тільки вивчення географії по картах і креслення таблиць, синоптичних
- •Глава XXIV
- •9....Дитина... Повільно запам'ятовує предмет, що дорослим запам'ятовується з першого разу... Це... Пояснюється... Спочатку —повною відсутністю, а потім — нечисленністю слідів у пам'яті...
- •Глава XXV
- •10 Однак же... Усяка вправа довільного запам'ятовування (не запам'ятовування) вправляє владу нашої волі над нашою нервовою системою. Змушуючи себе завзято згадувати те чи інше,
- •Глава XXVI
- •9 В психофізичному процесі пам'яті розвивається сама здатність пам'яті, і при цьому так розвивається, що самий зміст пам'яті є мате-
- •Глава XXIX
- •...У пасивній уяві черпають собі матеріал і учений, і художник, і поет. Поширеною і швидкою діяльністю пасивної уяви обумовлюється не тільки дотепність, але і винахідливість...
- •Глава XXX
- •Глава XXXI
- •17.Але... Навколишня... Дійсність має найсильніший вплив на... Гру: вона дає для неї матеріал набагато різноманітнішии і дієвіший, ніж той, котрий пропонується іграшковим магазином...
- •Глава XXXV
- •4. ...Відсутність зору і навіть відсутність слуху і дарунка слова разом не заважають утворенню в людини дуже вірних понять про простір і час... З іншого боку, якщо ми уявимо
- •Глава XXXVI
- •Глава xliv
- •1....До душевних впливів на розумовий процес ми відносимо вплив... 1) зовнішніх почуттів, 2) уваги, 3) пам яті, 4)уяви, 5)
- •Не визнаючи безпричинних явищ... Людина в той же час найбільш дивним чином суперечить самій собі і своїй науці,визнаючи в самій собі свободу волі, тобто явище без причини...
- •Остання філософська система (гегелівська) знищує свободу волі, хоча і хоче спритним софізмом ухилитися від цього...
- •7.Але, визнавши загальну причинність законом, що не має винятків, ми прямо вийдемо на небезпечну і сумну дорогу східного фаталізму... Неминуче дійдемо до положення, що все
- •4. ...Тепер глянемо на самі ці протиріччя, що вводяться духом людини в розумовий процес.
- •4.Розум є плід свідомості; розум — плід самосвідомості,свідомістю володіють і тварини, але самосвідомістю володіє тільки людина...
- •12. Так... Ці великі протиріччя, внесені духом у процес мислення, могутньо рухали вперед і науку, і практичне життя людини.
- •4....Ми переконані, що... Наука... Визнає факт непоєднання духовних і матеріальних явищ...
- •11. Але якщо такий обов'язок виховання, якщо воно повинно, з одного боку, зірко стежити за тим, що відбувається в житті і науці, а з іншого боку - не захоплю захоплюватися тими захопленнями, що
- •13. Придивіться ж до дійсних характерів, що потрапляються вам на очі, вивчайте їх уважно, докладно, без всякої упередженої теорії, і ви побачите, як багато невірного в цих
- •...Сильний характер є не що інше, як велике і добре організоване зібрання слідів відчувань і виникаючих з них бажань.
- •.. Людині вроджене прагнення до волі, що проявляється в ній ще в дитинстві, при перших спробах стиснути пелюшками її довільні рухи.Кант... Прагнення до свободи…називає…
- •14.Та ж схильність до ліні розвивається і...Якщо дитя безперервно займають, забавляють і розважають... При цьому…виховується
- •19.Наслідування легко переходить у самостійну діяльність,
- •Глава V
- •1.Насамперед глянемо на те, для означення якого поняття вживаємо слово прагнення.
- •Глава VI
- •Глава VII
- •Глава VIII
- •Філософи і психологи, що навіть відкидають свободу волі в людині (наприклад, Спіноза, Бен, Локк і ін.), проте визнають... Що людина може виховувати свої почуття...
- •Глава XI
- •Глава XXI
- •Глава XIX
- •Глава XXII
- •...Той, хто почуває себе сильним зробити все, не може випробовувати гніву...
- •Глава X X III
- •... Існування перешкод є необхідною умовою існування діяльності— такою умовою, без якої сама діяльність неможлива.
- •Глава XXIV
- •Глава XXVII
- •Глава X X I X
- •Глава XXVIII
- •Глава XXXII
- •Глава XXX
- •9. На підставі цих розумінь... Ми не поділяємо душу на області, але поділяємо душевні явища на ті відділи, на які вони самі собою розпадаються очевидно для усякої свідомості...
- •Глава XXXV
- •Глава XXXVI
- •12....Ми вказуємо... На необхідність розрізняти дії рефлекторні від дій довільних і між самими рефлексами розрізняти рефлекси,встановлені вже природою, від рефлексів, встановлених звичкою...
- •Глава XXXIII
- •7.Третє розходження полягає в тому, що у великій боротьбі всіх організмів за існування в людині, і тільки в ній одній, пробуджується антагонізм самої
- •Глава XXXIX
- •Особливо важливе значення цей наш розподіл бажань на реальні і формальні здобуває при переносі формальних бажань у реальну область прагнень тілесних.
- •Глава XXXVIII
- •1.Влада душі над тілом є факт, випробовуваний кожним з нас... Особливо таємничим... Здається те, що душа, істота нематеріальна, діє на матерію, на нервову систему.
- •Глава X l
Глава X X III
Почуття сорому і почуття самовдоволення
-
Почуття сорому... змішують... з каяттям, совістю і, на кінець, із сором'язливістю... Але хоча сором дійсно часто поєднується з усіма цими складними видами почуттєвих душевних станів,але існує, однак, і окремо від них як почуття цілком елементарне... Вірніше інших глянули на це почуття все-таки Аристотель і Спіноза.
-
Обидва ці мислителі звертають насамперед увагу на те, що почуття сорому можливе тільки за умови життя людини в суспільстві людей, і при цьому таких, думкою яких вона більш-менш дорожить...
3....Для нас важливо... що почуття сорому визнається таким почуттям, що відповідає прагненню людини до життя гуртом й окремо від цього прагнення вважається неможливим. Аристотель прямо навіть указує на цю неможливість, говорячи, що ніхто не соромиться дітей і тварин, і що сором, відчутний нами в присутності інших людей, саме вимірюється з тією повагою, що ми маємо до їх думки. Відомо, наприклад, як «римляни і римлянки мало соромилися своїх рабів». Древні, знищуючи особистість у рабові, разом з тим втрачали в відношенні до нього майже всяке почуття сорому.
4.Але як Аристотель, так і Спіноза... не відрізнили сорому від каяття, хоча розходження між ними очевидне. Каятися ми може-можемо і тоді, коли упевнені, що ніхто не довідається про наш вчинок, і не маючи на увазі думки інших людей; сором же при такій умові неможливий. ...Дуже звичайне те явище, що почуття сорому спонукає людину ховати свій вчинок, а почуття каяття спонукає відкрити його. Є провини, які не можна інакше виправити, не відкривши їх, і так-то саме дуже часто не виправляються, тому що придушуються почуттям сорому. У цьому випадку ми бачимо, що почуття сорому стільки ж шкідливим, скільки в інших корисним, і що, отже, у моральному відношенні це почуття байдуже: ні добре, ні погане, як і всі інші елементарні почуття<...>
5....Ми повинні вказати на відмінність почуття каяття від почуття угризіння совісті. Ми каємося іноді й у добрій справі,що ми зробили, але не можемо відчувати угризінь совісті і за добру справу
Усякий з нас,ймовірно,випробував на собі цей вплив сміливості,що відроджується,який воскресає.На скільки почуття страху відбирає в нас сили,на стільки сміливість дає нам їх.
23.Ми цілком згодні з Беном, що називає сміливість однією з найбільших якостей душі людської, без якої неможливі ні шляхетна діяльність, ні порядний напрям думок, ні самостійність характеру. Точно так само ми твердо віримо в те, що страх є найбільшим джерелом пороків... Але ми стверджуємо також, що тільки страх своїм реактивним впливом перетворить вроджену людську сміливість у розумну мужність, і якщо людина навчилася переборювати і запобігати небезпеки чи принаймні уникати їх,то цим вона зобов'язана стільки ж почуттю сміливості, скільки і почуттю страху. Люди, у характері яких переважає інстинктивне почуття сміливості, безтурботні і непередбачливі, і неважко зрозуміти, що якби в людини й у тварини зовсім не було почуття страху, то навряд чи і саме існування їх було б забезпечене: вони були б легкою здобиччю різних небезпек, а небезпеки, яких вони уникли б випадково, не врізувалися б у їхній пам'яті і нічому б їх не навчили. Божевільна сміливість, як і божевільне боягузтво, однаково згубні. Уся справа, отже, у розумі, що міг би виміряти небезпеку і знайти спосіб позбутися від неї, і у волі, що була б досить сильною, і могла помішати почуттю страху перейти в органічний афект... Не той мужній, хто лізе на небезпеку, не почуваючи страху, а той, хто може придушити найдужчий страх і думати про небезпеку, не підкоряючись страху.
-
Природна сміливість є та брила дорогоцінного мармуру, з якого страх виробляє величну статую мужності...
-
Не звичка переносити страх, але звичка переборювати його збільшує сміливість... Сміливість ... є не що інше, як природжене людині почуття впевненості у своїх силах. Усякий новий досвід, що доводить нам присутність цих сил у порівнянні з небезпеками, збільшує цю впевненість і отже, збільшує нашу сміливість....«Сміливість міста бере», — говорить російське прислів'я, але вона ж і «кайдани тре», — додає інша.
-
...Дитя народжується з безмежною сміливістю, і ми ясно помічаємо, що чим менше дитя залякане, тим воно сміливіше,так що сміливість виражається в кожній рисі його особи й у кожнім його русі. При цьому... варто мати на увазі: ...страх...заразний, передаючись від людини до людини за допомогою тілесного втілення і нервового співчуття. Вихователь повинний берегти цю природжену сміливість, але не залишати її в первісному вигляді,у якому вона стільки ж може наробити шкоди, скільки і користі.Він повинний ставити дитину в такі положення, щоб вона
13....Природа дала людині почуття сорому не для одних яких-небудь предметів чи відносин, але для усього, що здається людині ганебним. Як тільки ж людина стала розвивати свої духовні суто людські особливості, так і стали для неї ганебними всі ті положення, у яких ці духовні її особливості зовсім підкорялися її тваринній природі. От чому, між іншим, і статеві відносини незабаром стали супроводжуватися почуттям сором язливості... Ми знаходимо цей зв'язок статевих відносин із соромом... у всіх дикунів, а найбільш древні висловлювання вказують на давнину його існування.
14.З усього, що сказано про почуття сорому, видно, що ми маємо право назвати його почуттям громадськості, і легко переконатися, що воно грає дуже важливу роль у всіх наших суспільних відношеннях. Якщо ж кому здасться, що це почуття занадто слабке і хитке для такої важливої ролі, то нехай він зверне увагу на те, яке важливе значення в суспільному житті грають глузування і ганьба. Дія ж глузування у всіх його видах, починаючи від легкої колючості і закінчуючи отруйним сарказмом, і дія ганьби засновані на здатності людини соромитися, що,
у свою чергу, заснована на її прагненні до громадськості....Глузування стільки ж здатне виправляти людину, скільки і псувати, а для того, щоб перебороти почуття сорому, потрібно іноді не менше героїзму,ніж для переборення почуття сорому. Ганьба і похідна від неї мука сорому всіх законодавствах визнавалися завжди однією з найдужчих мір покарання і виправлення.
-
Почуттю сорому Аристотель протиставляє безсоромність,але безсоромність можна протиставити соромливості, а не почуттю сорому, почуттю ж сорому слід протиставити почуття самодостатку, додавши, звичайно, цьому слову трохи змінений технічний зміст. Ми почуваємо сором усякий раз, як наше інстинктивне прагнення до громадськості, до поваги, любові і ласк інших людей одержує сильний поштовх у докорі, презирстві чи глузуванні, а також і при таких вчинках наших, за яких, на нашу думку, повинні випливати докір, глузування чи презирство. Ми випробовуємо почуття самовдоволення кожного разу, як це прагнення до громадськості одержує яке-небудь помітне задоволення, тобто всякий раз, коли нас хвалять чи коли нас пестять<...>
-
Почуття самовдоволення варто відрізняти від почуття гордості, яке є вже складний психічний стан і продукт психічного життя, що відбувся через порівняння нас з подібними нам людьми. Почуття ж самовдоволення... через порівняння може виробитися в гордість, але існує і без усяких порівнянь. Почуття самовдоволення варто також відрізняти і від почуття спокою совісті, що можливо в
6….Звичайно... те ж саме, чого соромляться одні, анітрошки не здається ганебним для інших, і навіть одні часто хваляться тим,чого інші соромляться. ...Один соромиться бездіяльності, інший соромиться праці і хвалиться тим, що він нічого не робить. Один соромиться розпусти, інший хвастає нею, один соромиться жіночності в характері, інший самовдоволено виставляє її напоказ. ...Важко собі представити, що можна соромитися надягти плаття, а тим часом є саме дикуни, що, не соромлячись своєї наготи, соромляться плаття, і є інші, котрі вважають за найбільший сором відкрити своє лице і залишають відкритим все тіло, вважаючи за ганьбу найневинніші дії в очах європейця, вважають у той же час безневинними діями такі, від яких почервоніє самий безсоромний європеєць<...>
-
...Усі ці факти... доводять у той же час, що всі люди чого-небудь тай соромляться: кожний же соромиться того, що визнається ганебним у колі людей, думку яких він поважає. Отже,предмети сорому даються людині історією і вихованням, але саме почуття сорому дане їй природою.Найбільш безсовісний негідник,що хвалиться своїми мерзенними вчинками як подвигами, може відчути почуття сорому, якщо навіть який-небудь з цих подвигів,якими він хвастався, виявиться вигадкою, чи якщо він,похвалившись, що виконав яку-небудь справу, не зможе її виконати. ...Словом, від почуття сорому так само не можна відокремитися, як не можна відокремитися від почуття страху,самі поняття про предмет сорому можуть бути страшно перекручені, але сором залишиться<...>
-
...Якби людина навіть і видумала сором, то не могла би видумати його втілення. ...Наші народні вислови,що говорять про «безсоромних» чи «безсоромні очі», виходять головним чином із влучної спостережливості народу над тим чисто фізичним відчуттям, що випробовує людина в очах при почутті сорому і яке змушує людину, що почуває сором, чи потуплювати очі, чи відводити їх убік, чи, нарешті, часто моргати.
10.На цих підставах ми визнаємо почуття сорому вродженим елементарним відчуванням людини, що находиться в прямім зв'язку з уродженим її прагненням до громадськості.Природа не тільки дала людині прагнення до громадськості, не тільки поставила її в залежність від істот, їй подібних, і вселила їй прагнення шукати їх співчуття, схвалення і ласки, але додала цьому прагненню особливого почуття сорому, що виявляється всякий раз, як це прагнення не задовольняється, і, нарешті,доставила це почуття особливим втіленням. О і чому почуття сорому завжди неприємне, як неприємно нам усяке незадоволення наших вроджених прагнень.<...>
ніщо всі неприємності,пережиті ним... І це трапляється саме з тими людьми, що були дуже діяльні в попередньому житті і при цьому зосередили усю свою діяльність в одній якій-небудь сфері: забули і любов, і дружбу, і мистецтво, і науку за купецькими розрахунками чи політичними розуміннями<...>