6.3. Евакуаційні заходи. Організація і планування евакуаційних заходів, їх особливості у випадку аварій, катастроф і стихійних лих

Евакуація - це організований вивіз (виведення) населення, робітників та службовців ОНГ, які перервали свою діяльність, із зони надзвичайних ситуацій в заміську зону на весь період дії цих ситуацій,

Відселення - організований вивіз населення з районів, небезпечних для його проживання, в безпечні місця на постійне проживання.

Розосередження - організований вивіз робітників і службовців ОНГ, які продовжують виробничу діяльність у зоні лиха, за межі вогнищ ураження з розміщенням їх в безпечних районах заміської зони для проживання і відпочинку (між робочими змінами).

Заміська зона - це територія, що розташована за межами зон можливих вогнищ ураження при НС.

Організація і планування евакозаходів здійснюються органами управління ЦО МНС України на основі прогнозування і аналізу обстановки, котра може скластися в населених пунктах і ОНГ в результаті аварій, катастроф і стихійних лих. В основу планування цих заходів, як одного із основних способів захисту населення (робітників і службовців), покладено територіально-виробничий принцип. Евакуація і розосередження робітників, службовців і членів їх сімей здійснюються за виробничим принципом, тобто за місцем їх роботи (через ОНГ). Евакуація та відселення непрацюючого населення здійснюються за територіальним принципом, тобто за місцем проживання (через ЖЕК і домоуправління).

Райони розосередження розташовуються безпосередньо за зоною можливих уражень при НС. Далі розташовується район для евакуації населення.

Практика наступних років свідчить про доцільність повернення до такого районування при виникненні НС: район відселення, район непідселення, район розосередження і район евакуації (В.С. Компанец, 1972, та ін.).

Основним способом евакуації на випадок аварій (катастроф) і стихійних лих є комбінований, при якому 70% населення виводиться пішим порядком по усім можливим маршрутам, а решта вивозиться усіма видами транспорту.

Евакуація може бути екстреною і планомірною (завчасною), частковою і повною (загальною) та ін.

Проведення евакуації здійснюють спеціальні евакуаційні органи: евакокомісії, збірні евакопункти (ЗЕП) в містах, пункти посадки (ПП), проміжні пункти евакуації (ППЕ), приймальні евакокомісії, приймальні евакопункти (ПЕП) в заміській зоні, пункти висадки (ПВ).

Евакуація населення із м. Прип'яті здійснювалася 27 квітня 1986 р. з 15.00 до 18.00 (після підготовки в ніч з 26.04.86 на 27.04.86). Було евакуйовано 49360 чоловік (автотранспортом - 33460, залізничним транспортом -2200, індивідуальним транспортом - 5000 чоловік та ін.).

Далі, у зв'язку з ускладненням радіаційної обстановки в період з 2 по 3 травня із 10-ти-км зони було евакуйовано 10749 чоловік, а з 4 по 7 травня із 30-ти-км зони - 30176 чоловік. Загалом було евакуйовано 90285 чоловік.

Розміщення евакуйованого (відселеного) населення проводилося у віддалених районах областей України в державному і приватному секторах.