4.3. Режими функціонування єдиної системи цивільного захисту:

• повсякденного функціонування (нормальна виробничо-промислова, радіаційна, хімічна, біологічна (в т.ч. бактеріологічна), сейсмічна, гідрогеологічна та гідрометеорологічна обстановка, відсутні епідемії, епізоотії, епіфітотії).

Забезпечується спостереження і контроль обстановки на потенційно небезпечних об’єктах, виконують науково-технічні програми щодо запобігання НС, заходи щодо забезпечення безпеки і захисту населення від НС, підготовка органів управління і навчання населення до дій в умовах НС, постійне прогнозування обстановки щодо її погіршення, яке може призвести до виникнення НС.

• підвищеної готовності (істотне погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (в т.ч. бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної та гідрометеорологічної обстановка, наявність загрози виникнення НС).

Забезпечується, формуванням комісій для виявлення причин погіршення обстановки і підготовки пропозицій щодо її нормалізації, посиленням спостереження і контролю за ситуацією, розробленням заходів захисту населення від потенційної загрози виникнення НС, приведенням у стан підвищеної готовності сил і засобів реагування, здійсненням заходів запобігання виникнення НС.

• надзвичайної ситуації (встановлюється в разі виникнення та під час ліквідації наслідків НС).

Здійснюється визначенням меж території, на якій виникла НС, організацією захисту населення і територій в умовах НС, організацією робіт з локалізації і ліквідації наслідків НС, залученням необхідних сил і засобів, безперервним контролем за розвитком НС, оперативним зв’язком з вищими органами управління і оповіщенням населення.

• надзвичайного стану;

• воєнного стану.

5. Постійні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, їх мета та завдання. Загальні принципи організації і структури цо України

5.1. Важливе місце в загальній системі захисту населення від промислових аварій, катастроф і стихійних лих посідають постійні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.1996 року № 237 в країні створені і функціонують постійні комісії такі як: урядова, обласна та районна (міська) комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій (при відповідній держадміністрації).

Мета комісії – оперативне вирішення питань, пов‘язаних з попередженням надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, координації та контролю комплексу робіт і заходів в цій сфері.

5.2.Загальні принципи організації і структури цо України

Начальником ЦО України є Прем‘єр-Міністр України.

Загальне керівництво ЦО України здійснюють Кабінет Міністрів України, центральні і місцеві органи державної влади, керівники підприємств і організацій незалежно від форми власності. Безпосереднє керівництво реалізацією завдань ЦО, діями її органів управління, штабів і спеціалізованих формувань ЦО покладається на створене в 1996 році Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (п.2 Положення про МНС України, 1996). Під час НС відповідальність за виконання ЦО покладається також на штаби ЦО та з НС, спеціальні підрозділи міністерств та відомств, задіяних в НС, а також на штатних працівників ЦО підприємств.

В області, місті (районі) начальником ЦО є голова обласної (міської) адміністрації. Створені цих же рівнів і штаби ЦО та з НС, які входять до складу місцевих держадміністрацій на правах подвійної підпорядкованості (Постанова Кабміна України від 4.03.96 р., № 294). До складу Штабу ЦО та з НС області введена інспекція ЦО і техногенної безпеки. В Штабах ЦО та з НС (до району міста) відповідальні посади комплектуються військовослужбовцями. Начальник Штабу є першим заступником відповідного начальника ЦО.

При начальникові ЦО створюється евакуаційна комісія для евакуації населення і розосередження працюючих, що є надійним способом захисту людей при НС і застосуванні зброї масового ураження.