2 Опис схеми установки

Для досліджень властивостей генератора постійного струму па­ралельного збудження складають установку (рис.1.3), в якій в якості привідного пристрою використаний 3-фазний асинхронний двигун M1.

В колі генератора M2 передбачені прилади для вимірювань його напруги, струмів навантаження і збудження. Регулювальним реостатом RR1 змінюється величина струму збудження, а однополюсний рубиль­ник SA2 служить для розриву кола збудження генератора з метою визна­чення величини Е_зал залишкової EPC. Навантаження генератора здійснюється з допомогою навантажувального реостата RR_н.

Швидкість обертання асинхронного електродвигуна приймається постійною при всіх режимах роботи генератора.

3 Проведення досліду

3.1 Ознайомитись з приладами, апаратами, машинами і другим обладнанням експериментальної установки і записати їх технічні характеристики.

3.2 Зібрати схему для випробування генератора постійного струму паралельного збудження.

3.3 Розімкнути рубильник SA1 та рубильник SA2 , ввести регулювальний реостат RR1 повністю і після перевірки схеми ке­рівником включити автоматичний вимикач QF1 привідного асинхронного електродвигуна з короткозамкнутим ротором. Переконатись у відповідності напрямку обертання якоря генератора і АД по зібра­ній схемі (див. рис.3), в іншому випадку змінити напрямок обер­тання асинхронного двигуна M1 шляхом відключення останнього від мережі (автоматичним вимикачем QF1) і зміною в ній порядку чергу­вання фаз, для чого необхідно поміняти місцями будь-які два дроти, які підходять до обмоток статора.

Рисунок 1.3 – Схема установки для випробування генератора паралельного збудження

3.4 Зняти характеристику холостого ходу, для чого знімають перший. показ по вольтметру PV1 при I_з = 0, а потім замикають рубиль­ник SA2 , підключаючи тим самим обмотку збудження LM2 до затискачів генератора M2. Поступово зменшуючи тільки в одному напрям­ку опір реостата RR1, збільшують струм в обмотці збудження до величини, при якій ЕРС на затискачах буде на 20-30 % вища за номінальну напругу генератора U=1,2U_н , тобто намагні­чують генератор. При цьому знімають 5-6 показів вольтметра V і амперметра А₂. Потім, збільшуючи опір реостата RR1 тільки в од­ному напрямку, зменшують струм в обмотці збудження (розмагні­чують генератор), також знімають 5-6 показів вольтметра PV1 та амперметра PA₂. Останній показ знімають при струмі збуджен­ня рівному нулю (І_з= 0).

Результати спостережень заносять до таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Результати досліджень генератора при холостому ході

№ досліду	Напруга генератора при холостому ході, В	Струм збудження, А
1
2
3
4
5
6

3.5 Зняти зовнішню характеристику, для чого збуджують генератор до напруги, яка перевищує номінальну на 20 - 25 %, включити рубильником SA1 навантаження (реостат навантаження RR_н повинен бути попередньо повністю введений) і, регулюючи величи­ну RR_н та струм збудження І₃, встановити такий режим, при якому генератор почне віддавати номінальний струм при номінальній напрузі (І = І_н , U = U_н ). Потік, не змінюючи величини опору (RR1= const) повністю розвантажують генератор шляхом введення навантажувального реостата RRн та відклю­ченням рубильника SA1 відключають генератор. При відключеному SA1записують покази всіх приладів. Включають рубильник SA1 і виводячи реостат RR_н, навантажують генератор струмами, близькими до 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 90, 100 % номінального струму генератора, далі проводять дослід при перенавантаженні (I > І_н) з таким роз­рахунком, аби дістати явище перекидання та короткого замикання. Причому випробування генератора в перенавантажувальному режимі слід вводити як найскоріше, щоб уникнути перегріву обмотки якоря.

Результати спостережень заносять до таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 – Результати спостережень для побудови зовнішньої характеристики генератора

№ досліду	Напруга генератора, В	Струм, А
		Навантаження, І	Збудження, Із
1
2
3
4
5
6
7
8

3.6. Зняти регулювальну характеристику, для чого відключити навантаження генератора, відрегулювати номінальну напругу режиму холостого ходу (U₀ = U_н) і записати, який при цьому буде струм збудження І_з . Ввімкнути рубильник SA1 і навантажувати машину струмами, близькими до 10,25,50,75,90,100 та 110 % номінального струму генератора, при чому кожний раз встановлюючи такий струм збудження, при якому напруга генератора залишалась би номінальною.

На протязі цієї частини досліду повзунок реостата RR1 слід пересувати тільки в напрямку, який відповідає зменшенню опору. Потім дослід проводять у зворотному напрямку і отримують (при зменшенні І) другу вітку регулювальної характеристики, котра внаслідок гістерезису не співпадає з першою. Повзунок реостата R_р на протязі другої частини досліду слід пересувати в сторону, яка від­повідає збільшенню опору.

Результати спостережень заносять до таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 – Результати спостережень для побудови регулювальної характеристики

Із , A

Іе , A

U , B

За практичну регулювальну характеристику приймають середню криву, проведену між вітками характеристики.