1 Питання

Величина обігових коштів, їхні структура і достатність характеризують кількісний бік обігових коштів, проте є і якісний, пов’язаний зі швидкістю їх обороту, оборотністю. Між сумою обігових коштів та показниками оборотності існують тісні зворотні взаємозв’язки. Прискорення оборотності цих коштів сприяє вирішенню фінансових проблем найбільш зручним способом за рахунок використання існуючих внутрішніх резервів підприємств.

Прискорення обороту впливає на прибуток як прямо, так і непрямо.

Прямий вплив досить наглядно демонструється за допомогою моделі Дюпона:

РЕа = РЕоб * Коб.а.

де РЕа – рентабельність (прибутковість активів підприємства); РЕоб – рентабельність обсягу реалізації; Коб.а. – коефіцієнт оборотності активів.

Непрямий вплив прискорення обороту активів на розмір прибутку визначається тим, що зниження періоду обороту цих активів призводить до зниження потреби в них. А це, в свою чергу, викликає зниження витрат, що при інших рівних умовах збільшує прибуток підприємства.

Прискорення оборотності оборотних активів сприяє їх абсолютному або відносному вивільненню з обороту.

Абсолютне вивільнення означає зниження суми оборотних активів в поточному періоді в порівнянні з попереднім при збільшенні обсягів реалізації. Така ситуація спостерігається в теперішніх умовах дуже рідко. Це пов’язано із зростанням платіжного обороту та впливом інфляційного фактору.

Відносне вивільнення має місце тоді, коли темпи росту обсягів продажу випереджають темпи росту оборотних активів. В цьому випадку меншим обсягом оборотних коштів досягається більший обсяг реалізації.

Наслідком прискорення оборотності оборотних коштів є:

а) умовне вивільнення грошових коштів з обороту;

б) іммобілізація оборотних коштів;

в) збільшення потреби в оборотних коштах;

г) необхідність залучення позикового капіталу.

2 Питання

Продуктивність праці є рухливим і динамічним показником результативності праці та ефективності виробництва, який коригується низкою факторів, має визначальне значення в розвитку окремого підприємства в країні в цілому. Тому власники, наймані працівники та керівники повинні постійно шукати шляхи й результати підвищення продуктивності праці.

Резервами зростання продуктивності праці є використані можливості економії затрат праці, які виникають внаслідок дій тих чи інших факторів. Значну роль відіграє науково-технічний прогрес: застосування нової техніки, удосконалення системи машин, впровадження комплексної механізації, інженерних комунікацій, необхідних для виконання процесів, а також передових технологій та наукових розробок сприяють підвищенню продуктивності праці, модернізація діючого обладнання. Адже оновлюється матеріально-технічна база, скорочуються витрати ручної праці.

Суттєвий вплив має організація процесу виробництва. Вона дає змогу знаходити найбільш досконале управління виробництвом, раціональні прийоми виконання операцій та виявлення інших важливих чинників. Наукова організація праці охоплює значні потенційні резерви підвищення ефективності праці з мінімальними додатковими матеріальними витратами. Значний вплив має максимальне використання діючих потужностей, диверсифікація виробництва, скорочення втрат робочого часу ін.

Підвищення продуктивності праці залежить і від соціально-економічних показників, які пов’язані із кваліфікацією і освітою виконавців, рівнем відносин власності на підприємстві, умовами праці, застосуванням оптимальних режимів праці і відпочинку, психологічним кліматом у колективі, його згуртованістю і внутрішньоколективними стосунками, поліпшення умов праці, підвищення творчої активності працівників. Адже кожен керівник чи власник прагне отримати максимальну користь за допомогою най раціонального використання праці робітників, найменшими затратами і з оптимальною чисельністю персоналу, мінімальними витратами робочого часу.

Стимулом підвищення продуктивності праці також є удосконалення форм систем оплати праці, відтворення робочої сили та розв’язання соціальних проблем суспільства. Підвищення продуктивності праці створює умови для зростання заробітної плати, і навпаки, збільшення заробітної плати стимулює її продуктивність.

Отже, питання підвищення продуктивності праці потребує системного підходу, тобто кардинальних змін, суттєвого вдосконалення факторів, що обумовлюють продуктивність. Потрібно розробляти пошук резервів підвищення ефективності праці шляхом мобілізації її факторів: інтенсифікації виробництва, освоєння ресурсо- та енергоощадних технологій, удосконалення організації праці та механізму розрахунку. Для вирішення цього питання можна користуватися такими важелями, як мотиваційні, техніко-організаційні та моральні фактори підвищення продуктивності праці, що суттєво впливає на результати виробничої діяльності.