Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та

природокористування

073-105

Ковалець М.О., Вадець Д.І., Орленко В.Ф.,

Никонюк Є.С., Дубчак В.О.

Загальна фізика

Частина 2. Магнетизм. Коливання і хвилі. Оптика. Елементи атомної фізики, квантової механіки і фізики твердого тіла. Фізика ядра та елементарних часток.

За редакцією Є.С. Никонюка

Рекомендовано методичною комісією факультету землеустрою та геоінформаційних систем як конспект лекцій для студентів інженерно-технічних спеціальностей денної форми навчання.

Протокол № 7 від 20.04.07 р.

Рівне 2007

УДК 53 (073)

ББК 22 Я7-6

Конспект лекцій з дисципліни «Загальна фізика. ч. 2. Магнетизм. Коливання і хвилі. Оптика. Елементи атомної фізики, квантової механіки і фізики твердого тіла. Фізика ядра та елементарних часток.» для студентів інженерно-технічних спеціальностей денної форми навчання.

Рівне: НУВГП, 2007, – 111 с.

Розробники: Вадець Д.І., кандидат фізико-математичних наук, доцент;

Дубчак В.О., кандидат фізико-математичних наук, доцент;

Ковалець М.О., кандидат фізико-математичних наук, доцент;

Никонюк Є.С., кандидат фізико-математичних наук, доцент;

Орленко В.Ф., кандидат фізико-математичних наук, доцент.

Комп’ютерний набір: Вінник В. М

Верстка: Рудик Б.П.

Редактор: Никонюк Є.С., кандидат фізико-математичних наук, доцент.

Рецензенти: Заячківський В.П., кандидат фізико-математичних наук, доцент;

Турчин П.Ф., кандидат технічних наук, доцент кафедри хімії.

Відповідальний за випуск: В. Ф. Орленко, канд. фіз. – мат. наук, завідувач кафедри фізики.

© Никонюк Є.С. 2007.

© НУВГП, 2007.

Зміст

Рис. 4.5 5

Розділ 6. Оптика. 35

Рис. 6.8 39

Рис. 6.9 40

Рис. 6.10 41

Рис. 6.11 41

Рис. 6.12 42

Рис. 7.27 82

Рис.7.28 82

§ 8.1. Склад і характеристики ядра 89

§ 8.2. Дефект маси та енергія зв’язку ядра. Ядерні сили 90 Передмова

Друга частина конспекту лекцій з курсу загальної фізики для інженерно-технічних спеціальностей містить виклад розділів: «Магнетизм» (доц. М. Ковалець), «Коливання і хвилі» (доц. В. Вадець), «Оптика» (доц. В. Орленко), «Елементи атомної фізики, квантової механіки і фізики твердого тіла» (доц. Є. Никонюк), «Фізика ядра та елементарних часток» (доц. В. Дубчак). Виклад розрахований орієнтовно на 20 лекцій, що відповідає 5 семестровим кредитам. Конспект можна використовувати і при меншій кількості кредитів, опустивши ряд параграфів без порушення цілісності і послідовності викладу. В конспекті використовуються загальноприйняті найменування і позначення фізичних величин та одиниць вимірювання (в SI). Нумерація параграфів, формул, рисунків проведена в межах кожного розділу.

Розділ 4. Магнетизм

§ 4.1. Магнітне поле і його характеристики. Дія магнітного поля на контур зі струмом. Принцип суперпозиції. Класифікація магнетиків

Більше як 2000 років назад була відкрита властивість магнітної стрілки встановлюватись вздовж земного меридіана. Кінець стрілки, повернутий на північ, дістав назву північного магнітного полюса, а протилежний – південного. Було також відкрито взаємодію полюсів – притягання різнойменних та відштовхування однойменних. В 1820 році Ерстед відкрив явище відхилення магнітної стрілки електричним струмом, а Ампер – взаємодію паралельних струмів; він першим зрозумів, що магнетизм провідників зі струмом і магнетизм постійних магнітів мають однакову природу. Ампер висунув гіпотезу про існування молекулярних мікрострумів (за сучасними уявленнями обумовлених рухом електронів в атомах речовини). Саме мікроструми створюють магнітні поля постійних магнітів. Отже, магнітне поле – це особливий вид матерії, що створюється рухомими електричними зарядами (струмами), і діє на рухомі заряди, провідники зі струмом та постійні магніти.

Вивчають магнітне поле за його дією на контур зі струмом (пробний контур). Він може мати довільну форму але за розмірами має бути достатньо малим, щоб поле в області контура можна було вважати однорідним. Пробний контур характеризується магнітним моментом

, (4.1)

де І – сила струму в контурі, S – його площа, - одиничний вектор позитивної нормалі до площини контура, напрямок якого визначається за правилом правого гвинта (свердлика): якщо обертати ручку свердлика за напрямком струму в контурі, то напрямок поступального руху його вістря вкаже напрямок позитивної нормалі. Досліди показують, що магнітне поле повертає вміщений в нього контур зі струмом, встановлюючи його в певному рівноважному положенні. При відхиленні контура на 90⁰ від рівноважного положення момент сили, що діє на нього, буде максимальним.

В

Рис. 4.1

ідношення максимального моменту сили до магнітного моменту контура не залежить від його форми, а характеризує магнітне поле в даному місці простору. Ця характеристика називається магнітною індукцією

. (4.2)

За напрямок приймається напрямок магнітного моменту контура в положенні рівноваги. Відмітимо, що у випадку довільної орієнтації контура на нього з боку поля діє момент сили

(4.3)

або у скалярній формі

, (4.4)

де α – кут між та (рис. 4.1).

В СІ магнітна індукція вимірюється в Теслах:

.

Г

Рис. 4.2

рафічно магнітне поле зображають лініями магнітної індукції. Це такі лінії, дотичні до яких в кожній точці збігаються з напрямком в цій точці. Лінії магнітної індукції проводять з такою густиною, щоб число ліній, які перетинають нормальну до них площадку одиничної площі, дорівнювало в даному місці простору.

На відміну від ліній напруженості електростатичного поля (починаються на додатніх і закінчуються на від’ємних зарядах) лінії магнітної індукції не мають ні початку, ні кінця – вони або охоплюють провідники зі струмом, або ідуть із нескінченності у нескінченість (рис. 4.2; 4.3). Магнітне поле є вихровим, що фізично обумовлено відсутністю у природі «магнітних зарядів».

Магнітне поле називається однорідним, якщо у всіх його точках . Лінії індукції однорідного поля – паралельні прямі, проведені з однаковою густиною. Однорідним є поле всередині довгого соленоїда (рис. 4.3).

Д

Рис. 4.3

освід показує, що для магнітних полів справджується принцип суперпозиції: індукція магнітного поля, створеного кількома струмами, дорівнює векторній сумі індукцій полів, створених в даній точці простору кожним струмом окремо, тобто

. (4.5)

В

Рис. 4.4

магнетизмі всі струми поділяються на макроструми, що зумовлені напрямленим рухом вільних зарядів (електронів, дірок, іонів), і мікроструми, зумовлені рухом електронів в атомах (рис. 4.4).

У відсутності зовнішнього магнітного поля магнітні моменти мікрострумів, завдяки тепловому руху атомів, орієнтовані хаотично, і їхні магнітні поля в середньому скомпенсовані. В зовнішньому магнітному полі (полі макроструму) магнітні моменти атомів речовини набувають певної орієнтації, сумарне поле мікрострумів стає відмінним від нуля і за принципом суперпозиції, додається до поля макроструму. Фізична величина, яка показує у скільки разів індукція магнітного поля в середовищі (В) відрізняється від індукції поля макроструму (В₀), називається магнітною проникливістю середовища

або , (4.6)

– величина безрозмірна; для вакууму . В залежності від величини всі речовини (магнетики) поділяються на:

діамагнетики () (Bi, H₂)

парамагнетики () (Al, Mn, O₂)

феромагнетики (»1) (Fe, Co, Ni, Gd).

Більш детально магнітні властивості речовин обговорюються в § 4.10 даного розділу.

Історично склалось так, що поле макрострумів характеризується одночасно з іншою силовою характеристикою – напруженістю поля . В СІ індукція і напруженість вимірюються в різних одиницях: , тому ці дві характеристики співпадають з точністю до постійного множника:

, (4.7)

де = - магнітна стала.

Зв’язок між індукцією і напруженості магнітного поля в середовищі встановимо, підставляючи (4.7) у (4.6),

. (4.8)