2 Питання.

Товар – продукт труда, що здатний задовольнити якусь потребу людини, і призначений для обміну.

Розглядаючи товар, Маркс за видимістю цього явища розкриває його сутність.

Видимість: товар, з одного боку виступає як споживна вартість, а з другого боку, як мінова вартість.

Споживна вартість – це корисність продукту праці, його здатність задовольняти потреби людини в якості предмета споживання або засобу виробництва.

Споживна вартість обумовлена природними якостями продукту (фізичними, хімічними), а також якостями, що він отримав в результаті праці.

Товар має суспільну споживну вартість, тобто для інших людей, а не для самого виробника, окрім того, вона надходить у споживання через ринок, шляхом купівлі-продажу.

Мінова вартість – здатність товару обмінюватись в певних пропорціях на інші товари. Х тов. А = У тов. В.

Оскільки товари прирівнюються і обмінюються, остільки їм притаманне щось спільне, на основі чого можливо визначити їх кількісні співвідношення. Цим спільним не може бути споживна вартість, тому що в якості споживних вартостей товари різнорідні, їх неможливо порівнювати. Загальним є те, що всі товари – продукти труда, результати використання робочої сили , незалежно від її фахових особливостей, тобто результат абстрактного труда (абстракція – відволікання, в даному випадку ми відволікаємося від професійної специфіки праці).

Те спільне, що відображається в міновому відношенні товарів є матеріалізований в них абстрактний людський труд, тобто вартість.

Маркс показав, що за міновою вартістю приховується вартість, таким чином він перейшов від видимості явищ до сутності, до внутрішньої властивості товару.

У товара 2 властивості: споживна вартість і вартість. Мінова вартість – це не самостійна властивість товару, а форма прояву вартості.

Вартість – це не природна властивість товару, тому на відміну від споживної вартості її неможливо виявити за допомогою органів почуттів.

Вартість – суспільна властивість товару, що притаманна продукту труда лише в умовах товарного виробництва, тому вона проявляється в суспільному відношенні – у міновому відношенні, тільки через мінову вартість.

2 властивості товару створюють суперечливу єдність. Споживна вартість є матеріальним носієм вартості, “тілом, в якому живе вартісна душа товару”, без споживної вартості, корисності продукт труда не може мати вартості. З іншого боку, споживна вартість товару може бути використана лише після реалізації її вартості в процесі обміну.

У той же час споживна вартість і вартість – протилежні властивості товару: як споживні вартості товари якісно різнорідні і якісно не вимірювані, а як вартості вони якісно однорідні і кількісно вимірювані. Одна й та ж людина не може використати товар і як споживну вартість і як вартість. Виробником товар використовується як вартість, а споживачем – як споживна вартість.

Споживна вартість і вартість товару взаємозв’язані, передбачають одне одного і заперечують одне одного, це – єдність протилежностей.

3 Питання.

Дві властивості товару обумовлені двоїстим характером праці товаровиробника, що втілена в товарі. Це – відкриття Маркса.

Труд товаровиробників одночасно і конкретний, і абстрактний.

Конкретний труд – це труд, що здійснюється в певній корисній формі, і створює споживчу вартість товару.

Різні види конкретного труда розрізнюються по засобам і предметам праці, по характеру трудових операцій, по цілям і результатам.

Якщо абстрагуватись від конкретних видів праці, то в труді залишиться тільки одне спільне – він є витрачання робочої сили у фізіологічному сенсі (енергії, м’язів, нервів).

Суспільний труд, незалежно від його конкретної форми називається абстрактним трудом, він є джерелом вартості.

Абстрактний труд характеризують 2 моменти:

1. це матеріальне явище, реальна витрата робочої сили у фізіологічному сенсі;

2. це суспільне і історичне явище. Витрата робочої сили у фізіологічному сенсі була й буде у будь-якому суспільстві, але форму абстрактного труда вона набуває тільки в умовах товарного виробництва, де спеціалізація і відокремленість виробників обумовлюють необхідність обміну продуктами, а, отже, їх прирівнювання. Цього нема в умовах натурального господарства, де праця в її конкретній формі доказує свою суспільну значущість. Конкретний труд існує при всіх формах господарства, а роздвоєння труда на конкретний і абстрактний - це специфіка товарного господарства.

Двоїста природа труда товаровиробників – конкретний і абстрактний труд - є наслідком основного протиріччя простого товарного виробництва – протиріччя між приватним і суспільним характером труда товаровиробників.

В процесі виробництва труд товаровиробників одночасно є безпосередньо приватним і скрито суспільним.

Безпосередньо приватний труд – труд економічно відокремлених, роз’єднаних приватною власністю виробників, які заздалегідь, до обміну не знають чи будуть комусь потрібні продукти їх праці (що виробляти, скільки, як – це їх приватна справа).

Скрито суспільний характер труда означає, що його суспільний характер в процесі виробництва не проявляється, він виявляється лише в процесі обміну товарів.

Скрито суспільний характер труда товаровиробників пов’язаний з його включенням у суспільний розподіл праці, спеціалізацією на випуску окремих товарів. Товаровиробник намагається задовольнити суспільну потребу, а задоволення його потреб залежить від праці інших товаровиробників. В умовах товарного господарства прояв суспільного характеру праці окремого виробника, тобто визнання його суспільної значущості , визнання цього труда в якості частини сукупної суспільної праці відбувається в акті обміну одного товару на інший на ринку.

Обмін передбачає прирівнювання товарів, а отже вияв затрат робочої сили в фізіологічному сенсі, абстрактного труда, що був втілений у товарі. Абстрактний труд – специфічна форма суспільного труда в умовах товарного виробництва. Абстрактний труд і вартість є засобом встановлення зв’язку між відокремленими виробниками.