Висновок

До основних понять спадкового права належать спадкування — перехід майна після смерті його власника до інших осіб. Під майном прийнято розуміти сукупність прав і обов'язків померлого.

Спадкове право — сукупність правових норм, які регулюють порядок переходу майна померлого до інших осіб.

Особа, після смерті якої залишилося майно, називається спадкодавцем. Особи, до яких переходить у встановленому порядку май­но померлого, називаються спадкоємцями. Ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи .

Спадкове майно, спадкова маса, або спадщина — майно (права і обов'язки), що залишилося після смерті померлого власника. Це сукупність прав і обов'язків померлого, яка визначається на момент смерті спадкодавця.

Заповіт — розпорядження власника своїм майном на випадок смерті. Розрізня­лися дві основні форми заповіту: приватні і публічні. При­ватними заповітами називалися такі, які складалися без участі органів державної влади. Якщо ж в їх складанні тією чи іншою мірою брали участь органи державної влади, вони назива­лися публічними. В свою чергу, приватні заповіти могли бути письмовими і усними, тобто розрізнялися формою волевиявлення.

Спадкування за законом (спадкування проти заповіту) мало місце в таких випадках: а) за відсутності заповіту; б) визнання заповіту недійсним; в) у випадках смерті спадкоємців за заповітом до відкриття спадщини або за їх відмовою від спадщини. Спадкування за законом відбувалося відповідно до визначених класів – усі родичі були поділені на 5 класів, і кожний клас призивався до спадкування за відсутності чи відмови від спадкування попереднього класу.

За сінгулярним наступництвом до окремих осіб переходили лише певні майнові вигоди без обтяжень їх будь-якими обов’язками. Це були так звані легати, або заповідальні відкази, і фідеїкоміси.

Легат, або заповідальний відказ – це розпорядження спадкодавця, що містилося у заповіті, про надання будь-якої майнової вигоди за рахунок спадкового майна третій особі – відказоодержувачу. Фідеїкоміс – це розпорядження, яке робилося спадкодавцем своїм спадкоємцям за законом чи заповітом у письмовій чи усній формі без додержання формальної процедури.