Синагога у Дубні

В місті документально не засвідчено існування державних бібліотек і музеїв. Невеликі книгозбірні були у заможних родин і в поміщицьких маєтках, але доступу всім бажаючим до них не було. Лише через товариства грамотності незначна частина населення мала доступ до друкованого слова. Учителі шкіл учительської семінарії організували голосні читання для неписьменних і малописьменних.

У 1867 р. почав виходити журнал „Волынские Епархиальные Ведомости”, в якому вміщалися статті А. Хойнацького, А. Сендульського, М. Уводського та ін., які займалися вивченням минулого нашого краю. Учитель духовної семінарії Н. Теодорович у 1888-1898 рр. видав багатотомну працю „Историко-статистическое описание Волыни”, у якій дають відомості про етнічний склад населення краю, перелік і опис церковних споруд археологічних та історичних пам’яток.

На 19 століття припадає занепад палацових апартаментів князів Любомирських. Князь Юзеф Любомирський перед від'їздом з Дубна вивіз таємно до Відня найкращі меблі, срібний столовий сервіз, коштовності. Поміщицьке Дубно разом із замком і околицями було продане у 1876 році княгині Барятинській.

Цікаво знати

Житлові будівлі у селах, як правило, зводились з дерева. Освітлювалося селянське житло каганцем.

Селяни носили домотканий одяг. Взимку він доповнювався кожухами з овечих шкур. Чоботи були рідко у них. Бідні селяни носили личаки. Більшість селян їли з глиняного та дерев’яного посуду.

Традиційно-побутова культура і звичаї населен-ня краю мали багато спільних рис з традиціями і побутом інших частин України, зокрема з населен-ням Білорусії.

У селах та містечках важливою галуззю художньої культури було килимарство, виробництво художньо оздобленого посуду. На території краю залягали багаті поклади каолінів, польового шпату, гіпсу що стало базою для розвитку фарфорово-фаянсового виробництва.

В цілому розвиток культури нашого краю у другій половині ХІХ ст. відзначався складністю і суперечливістю. Реформи 60-70-х років мало вплинули на загальний рівень розвитку культури. Однак, у народі наростало прагнення до здобуття освіти, вивчення рідної мови і літератури, до народної пісні та музики.

П. Чубинський М. Костомаров

Історичний факт

Український письменник, етнограф, історик М. І. Костомаров, який працював вчителем у Рівненській гімназії не оминув своєю увагою Дубно. Його праця , що стосується історії Дубенщини як частини Волині – «Из прожитых на Волыне дней» розкриває події війни 1648-1657 рр.

В 40-х 19 ст. роках завдяки П. Чубинському, поляку Зоріану Доленга-Ходаковському побачили світ історико-краєзнавчі нариси про Волинську землю.

Фортифікація Дубенських околиць

У 19 ст. місто перетворюється на прикордон-ний пункт поблизу російсько-австрійського кордону, в якому стояв значний військовий гарнізон. Для зміцнення західних рубежів у разі війни з Австро-Угорщиною царський уряд споруджує форт-заставу поблизу Дубна. Бетонно-земляне укріплення, яке мало форму ромба, збудоване в середині штучного горба. Земляні вали, бетонно-цегляні укріплення завтовшки чотири метри, широкі рови, залізний висувний міст перед головним входом є особливістю будівництва споруди.

Ця фортеця була міцною і багатофункці-ональною. У 1899 році було проведено електрику, обладнано штучною вентиляцією та телефонізовано. Головну силу форту становила фортечна артилерія. На озброєнні форту було 40 гармат та 10 трьохліній-них кулеметів. На відкриття форту у 1890 році прибув російський імператор Олександр III. У серпні 1915 р. форт захопили австро-угорські війська. Форт прославився також героїчною обороною під коман-дуванням майора польської армії Матчинського.