Польові роботи

Виконавцем робіт із представником землекористувача і представниками суміжних землекористувачів , які мають відповідні повноваження , проводиться узгодження і встановлення в натурі меж землеволодіння , землекористування .

В процесі обходу меж встановлюється в натурі місцеположення меж і кутів її повороту , характер закріплення меж (огорожа , стіни будівель , стовпи і т.д.) , узгоджуються місця закладки межових знаків , поділ земельної ділянки на угіддя (забудована територія , багаторічні насадження , рілля) , ведеться абрис .

В абрисі вказують номери кутів повороту зовнішніх меж ділянки , номера точок контурів угідь , на які поділяється ділянка , суміжні землекористування, складається опис меж землекористування . Нумерація кутів поворотів меж ділянки і точок контурів угідь має бути сквозною в кварталі .

Абрис складається в умовних знаках для планів масштабів 1:500 - 1: 5000.

Абрис є основою для складання плану землекористуваня, землекористування, має бути чітким і акуратним .

У випадках коли межа ділянки проходить по огорожах різних типів чи співпадає зі стінами різних будівель , закріплення її межовими знаками не виконується , а координується ріг огорожі чи будівлі . При цьому координується зовнішній кут межі .

Якщо межа не закріплена фізично , тоді вона може закріплюватись межовими знаками .

Для усунення розбіжностей при узгодженні меж використовують документи по землеволодінням , землекористуванням . Невирішені претензії фіксуються в протоколі розбіжностей , в якому вказується , що роботи по встановленню меж на суперечливих ділянках буде виконана по фактичному її положенню . Протокол підписується виконавцем робіт і представниками зацікавлених сторін і прикладається до акту про встановлення і узгодження меж землекористувань .

Результати робіт по узгодженню і встановленню меж закріплюються актом погодження меж земельної ділянки .

Результати обстеження меж , зібранні відомості про геодезичну основу є підставою для проектування робіт по геодезичній прив’язці кутів поворотів зовнішніх меж земельної ділянки та топографічному зніманню земельної ділянки .

Топографічне знімання виконується згідно вимог “Інструкціїї по топографічному зніманню в масштабах 1 : 500 , 1 : 1000 , 1 : 2000 , 1 : 5000 ” Укргеодезкартографія , 1998 р. Масштаб знімання встановлюється : у містах обласного підпорядкування – 1 : 500; у містах районного підпорядкування та селищах – 1 : 1000; у сільських населених пунктах – 1 : 2000.

Граничні похибки положення точок знімальних мереж та точок зовнішніх меж земельних ділянок не повинні перевищувати : у містах обласного підпо-рядкування – 0,1 м; у містах районного підпорядкування та селищах – 0,2 м; у сільських населених пунктах – 0,4 м.

По картах місцеположень геодезичних пунктів проводиться їх обстеження. При необхідності геодезичні пункти розшукують інструментально . При недостатній щільності геодезичної основи виконується її згущення .

Рекомендуються такі методи : прокладання ходів полігонометрії 1 і 2 розрядів; побудова триангуляційних і трилотераційних мереж 1 і 2 розрядів; побудовою аналітичних засічок; прокладання теодолітних ходів.

Приведені методи можуть використовуватись як окремо так і спільно .

Найбільш практичним методом згущення геодезичної основи та геодезичної прив’язки кутів поворотів меж земельних ділянок є прокладання теодолітних ходів . Теодолітні ходи з використанням оптичних теодолітів , світловіддалемірів і електронних тахеометрів прокладаються з граничними відносними похибками 1 : 2000 у відповідності з таблицею 16.

Масштаб	∆гр = 0.2 мм
	допустимі довжини ходів	допустима кількість сторін
1: 2000	8,0	20
1: 1000	5,0	20
1: 500	2,5	20

Довжини сторін в теодолітних ходах не повинні бути :

- на забудованих територіях більше 1000 м і менше 20 м;

- на незабудованих територіях більше 1500 м і менше 40 м.

Сторони теодолітних ходів вимірюються світловіддалемірами і елект-ронними тахеометрами згідно вимог відповідних інструкцій по есплуатації даного типу приладу. Абсолютні лінійні похибки не повинні перевищу-вати 1.0 м для знімання в масштабі 1: 2000 , 0.6 м – 1:1000 , 0.3 м – 1:500.

Кутові нев’язки в теодолітних ходах не повинні перевищувати

ƒβ=20”√ п де п – число кутів в ході .

Горизонтальні кути в теодолітних ходах вимірюються теодолітами двома півприйомами з перестановкою лімба між ними 1-2º для теодолітів з односторонньою системою відліку по кругах ( 2Т30П , 2Т5К , 3Т5КП ) і 90º - для теодолітів з двосторонньою системою відліку ( 2Т2 , 3Т2КП ).

Лінійно-кутові виміри реєструються в журналах відповідної форми , або в електронних реєстраторах при використанні електронних тахеометрів.

Допускається прокладання висячих теодолітних ходів. Довжини висячих ходів не повинні перевищувати величин , вказаних в таблиці 17.

При чому , число сторін у висячих теодолітних ходах на незабудованій території повинно бути не більше трьох , а на забудованій – не більше чотирьох .

Масштаб	з використанням мірних стрічок та рулеток		з використанням світловідда- лемірів та електронних тахеом.
	забудовані	незабудовані	забудовані	незабудовані
1: 2000	200	300	1600	2500
1: 1000	150	200	1000	1500
1: 500	100	150	500	750

Точки теодолітних ходів закріплюються металевими штирями довжиною 0.3 м , при роботі на території з твердим покриттям

( асфальт , бруківка) і дерев’яними або металевими штирями 0.7 м при роботі на території з м’яким покриттям ( різні грунти ). Біля точок , на місцевих предметах , фарбами пишеться їх номер.

У випадку неможливості включення кутів поворотів меж і межових знаків безпосередньо в мережі геодезичної основи для їх координування використовують різні засічки і додаткові аналітичні побудови :

• кутові засічки не менше чим з 2-х точок геодезичної основи ;

• лінійні засічки не менше чим з 2-х точок геодезичної основи ;

• лінійно-кутові ( полярні ) засічки з 1-єї точки геодезичної основи ;

• додаткові побудови на сторонах теодолітного ходу ( визначення

створних точок , висячих точок з виміром всіх елементів).

При довгих прямих відрізках меж координуються проміжні точки через 50-80 м. На криволінійних відрізках меж точки вибираються в залежності від радіуса кривизни. Наступна точка координується в місцях , де дотична , що проходить через попередню точку і крива розходяться більше ніж 0.25 м. При координуванні кутів поворотів меж враховуються всі виступи меж більше за 0.25 м і які по площі перевищують 1.0 квадратного метра .

Для контролю геодезичних прив’язок кутів зовнішніх меж землеволодінь, землекористувань виконують лінійні проміри по зовнішній межі земельної ділянки. Розходження в лініях обчисленних по координатах та поміряних безпосередеьо не повинні перевищувати :

• у містах обласного підпорядкування - 0.14 м ;

• у містах районного підпорядкування та селищах - 0.28 м ;

• у сільських населених пунктах - 0.56 м ;

Топографічне знімання земельної ділянки включає поділ земельної ділянки на угіддя , згідно форми 6-зем. (під дворами , проїздами і лісами в т.ч. всі будівлі та споруди , під багаторічними насадженнями , під ріллею ) та знімання цих угідь.

Топографічне знімання виконується в масштабі принятому для даного населеного пункту . Точність знімання має відповідати вимогам до масштабу знімання.

В результаті виконання польових робіт для камеральної обробки передають наступні матеріали: журнали лінійно-кутових вимірів (файли реєстрації вимірів з електронного тахеометра); схеми розвитку геодезичної основи і координування кутів поворотів меж; абриси меж землекори-стувань; описи меж землекористувань; акти погодження меж земельної ділянки; картки закладки межових знаків; акти здачі межових знаків на нагляд по схоронності .