Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекції з конституційного права України на 2008-....doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
27.10.2018
Размер:
1.79 Mб
Скачать

3 Система галузі конституційного права. Конституційно-правові норми та інститути.

Конституційне право є складною системою, що вміщує велику кількість взаємодіючих частин й елементів, що характеризують його внутрішню структуру й відокремлюють його від інших галузей права.

Основу системи конституційного права складають норми, інститути та принципи конституційного права.

Конституційно-правові норми - це загальнообов'язкові правила поведінки, встановлені або санкціоновані державою з метою охорони та регулювання суспільних відносин, які становлять предмет галузі конституційного права. Зазначені норми здійснюються через конкретні права й обов'язки суб'єктів цих відносин і забезпечуються примусовою силою держави. У порівнянні з нормами інших галузей права норми конституційного права мають ряд специфічних особливостей:

- їх змістом є конституційні норми, які регулюють найбільш важливі, корінні суспільні відносини;

- норми конституційного права встановлюють правила поведінки в самому загальному вигляді без деталізації й конкретизації;

- вони мають особливу структуру (як правило складається з гіпотези і диспозиції, в окремих випадках є санкція) та вищу юридичну силу щодо інших норм права.

Певний правовий результат звичайно досягається дією не однієї правової норми, а досить широкої їхньої сукупності. Тому важливо встановити приналежність норми до більш широкого кола норм - конституційно-правового інституту.

Конституційно-правовий інститут — це певна система конституційно-правових норм, що регулюють однорідні й взаємозалежні суспільні відносини Найбільш великими (загальними) конституційно-правовими інститутами, які регулюють великі афери суспільних відносин, є інститути:

- загальних засад конституційного ладу України;

- основ правового статусу людини і громадянина;

- безпосереднього народовладдя (вибори, референдум);

- конституційної системи органів державної влади( Президент, Верховна Рада, органи виконавчої влади України тощо);

- територіального устрою України;

- конституційно-правових основ місцевого самоврядування.

Ці загальні інститути у свою чергу складаються із значно менших частин, які об’єднують правові норми, що регулюють певні групи однорідних суспільних відносин. Наприклад, інститут основ правового статусу людини і громадянина враховує інститут громадянства, інститут конституційних прав і свобод особи тощо. У свою чергу ці інститути діляться ще на менші інститути конституційного права, які об’єднують кілька правових норм, що регулюють окрему групу суспільних відносин.

Поряд з конституційно-правовими нормами й інститутами, основної складової системи конституційного права, існують загальні принципи конституційного права.

Принципи конституційного права – це найважливіші засади і вимоги, в яких втілюється сутність і призначення галузі та Конституції України. Вони поділяються на загальні і спеціальні.

Загальні принципи становлять ніби би кістяк, каркас системи конституційного права й надають їй єдину спрямованість. У них втілюються основні ідеї конституції, її призначення і соціальна роль. Вони декларуються безпосередньо в Конституції і регулюють суспільні відносини не безпосередньо, а через конкретні конституційно-правові норми й втілюються в цих нормах і правозастосовній діяльності органів влади. Це такі принципи, як державний суверенітет, гуманізм, демократизм, верховенство права, пряма дія норм конституції, політичний, економічний та ідеологічний плюралізм, розподіл влад, виразом якого є механізм противаг, взаємного контролю гілок влади, їх врівноваженості, рівноправність громадян, непорушність прав та свобод людини і громадянина .

Спеціальні принципи знаходять конкретне застосування в безпосередній діяльності держави та її органів. До них відносять принципи органів державної влади, виборності, місцевого самоврядування та інші.

У результаті впливу правових норм на суспільні відносини виникають конституційно-правові відносини - суспільні відносини, урегульовані нормами конституційного права, змістом яких є юридичний зв'язок між суб'єктами у формі взаємних прав й обов'язків, передбачених даними нормами. Специфіка конституційних відносин полягає в такому:

- їх відрізняє специфічний зміст, тому що вони виникають в особливій сфері відносин, що становлять предмет конституційного права;

- особливий суб'єктивний склад. Серед суб'єктів конституційно-правових відносин є такі, які не можуть бути учасниками інших видів правовідносин.

- значна різноманітність видів правовідносин;

Найбільш класичний вид правовідносин - конкретні конституційно-правові відносини, у яких чітко визначені суб'єкти їх взаємні права й обов'язки. Інший вид - правовідносини загального характеру, у яких конкретно не визначені суб'єкти відносин, не встановлені конкретні права й обов'язки.

Особливим видом правовідносин є правові стани. Їх суб'єкти чітко визначені. Але зміст прав й обов'язків цих суб'єктів конкретно не визначено, а виводиться з великого масиву діючих норм. До правових відносин такого виду належать стан у громадянстві, статус Автономної Республіки Крим тощо.

Об'єктами конституційно-правових відносин виступають різноманітні матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких суб'єкти вступають до правовідносин. Ними можуть бути основи економічної, соціальної і політичної системи, духовного життя суспільства, правового статусу особи тощо.

Суб'єкти конституційного права - це учасники конституційно-правових відносин. Коло суб'єктів дуже широке, ними можуть бути всі, на кого правові норми покладають обов'язки й надають права. Серед них такі специфічні суб'єкти, як Українська держава в цілому, народ, органи дер­жавної влади та їх посадові особи, виборчі комісії, депутати, громадяни, особи без громадянства, орга­ни місцевого самоврядування, об'єднання громадян та ін.

Змістом конституційно-правових відносин є суб'єктивні права і юридичні обов'язки учасників цих відносин.