3.Конституція України – основне джерело конституційного права

Слово “Конституція” - латинського походження, воно походить від constitutio, що означає “установлення, улаштування”. Традиційно в державознавстві цим терміном визначається Основний закон держави, що визначає його суспільний і державний устрій, політичний лад, виборчу систему, принципи організації й діяльності органів влади й керування різних рівнів, основні політичні, економічні й соціальні права, волі й обов'язки громадян даної держави.

Основний Закон - це фундамент законодавства будь-якої країни, що регулює взаємини громадян між собою, з різними органами влади й з державою. Конституція потрібна для того, щоб закони не вступали в протиріччя один з одним і не порушували законні права й волі громадян, що захищають законом.

Конституція України є Основним Законом держави тому, що вона наділена особливою, найвищою юридичною силою, яка знаходить свій вияв у низці положень.

1. Конституція виступає базисом для поточного законодавства. Всі закони та інші нормативні акти мають випливати з Конституції і не суперечити їй. "Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй" — ст. 8 Конституції України.

2. Існує, як вже зазначалося вище, особливий, порівняно з усіма іншими законами, порядок прийняття, зміни та відміни Конституції.

3. Контроль за додержанням Конституції здійснює особливий орган — Конституційний Суд України. Тільки до його компетенції належить вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів нормам Конституції. Аналогічні органи є в багатьох сучасних державах, хоч називаються вони по-різному.

4. Міжнародні договори, які укладає держава, не можутьсуперечити Конституції.

5. Конституція регулює найважливіші суспільні відносини в країні.

Основними рисами конституції є:

1) її основоположний характер, оскільки предметом конституційного регулювання є фундаментальні, найважливіші суспільні відносини, які визначають "лице" суспільства;

2) народний характер, який полягає в тому, що конституція має служити народу, створюється ним, забезпечує його участь в управлінні справами суспільства і держави;

3) реальний характер, тобто відповідність фактично існуючим суспільним відносинам;

4) органічне поєднання стабільності й динамізму конституції.

Конституція закріплює найважливіші суспільні відносини в Україні. Це зумовлює її провідне місце в системі національного законодавства.

Вона є Основним законом держави, що обумовлено наступними її властивостями (специфічними ознаками, які відрізняють конституцію від інших чинних нормативно - правових актів, характеризують її сутність та зміст):

- в Конституції встановлюються правові норми загального характеру, які є базовими для всього поточного конституційно – правового регулювання.

Всі закони й підзаконні акти мають приймаються на основі Конституції й деталізувати її положення;

- в Конституції встановлено особливий, порівняно з іншими законами, порядок прийняття, зміни та відміни конституції;

- Конституція характеризується багатоманітністю встановлених у ній норм, які охоплюють своїм впливом всі сфери життя суспільства;

- Конституція має пряму дію й застосовується на всій території України;

- Конституція на найвищому законодавчому рівні закріплює відносини, що виникають і діють у процесі здійснення основ повновладдя народу України, державного ладу, визначає основи правового статусу особистості і взаємовідносини особи з суспільством і державою;

- Конституція має вищу юридичну силу. Всі інші акти повинні беззастережно їй відповідати. Акт, який не відповідає Конституції, є неконституційним і або скасовується, або приводиться у відповідність з нею;

- Конституція в порівнянні з іншими джерелами є актом не тільки найвищого правового й суспільного значення. Її норми стосуються кожного громадянина, всіх суб'єктів суспільної діяльності.

- Конституція обов'язкова до виконання всіма суб'єктами права і є актом постійної та прямої дії;

- Конституція є стабільною, тобто забезпечується особливим, ускладненим порядком внесення до неї зміні доповнень;

- Конституція забезпечується особливим правовим захистом. Вона містить норми, за допомогою яких забезпечується непорушність Основного Закону. Конституція має внутрішню і зовнішню форми, тобто систему і структуру. Система конституції — це зумовлена змістом об'єкта конституційного регулювання організація норм, яка створюється законодавцем з урахуванням вимог національних традицій і законодавчої техніки. Вона виражає послідовність розміщення преамбули, розділів, статей у тексті конституції. Система дає уявлення про організаційну побудову конституції України, забезпечує внутрішню зумовленість її розділів, статей. Структура конституції — це логічний зв'язок різних інститутів незалежно від місця розміщення норм у тексті конституції. Так, норми, які складають один інститут, можуть бути розміщені в різних розділах, але їх сукупність діє в єдності. Для внутрішньої структури не має значення, складає той чи інший інститут окремий розділ, хоч це було б і бажано. Важливим є реальний взаємозв'язок і супідрядність норм, які складають зміст конкретних конституційних інститутів. Під структурою конституції розуміється прийнятий у ній порядок, за допомогою якого встановлюється чітка система об’єднання однорідних конституційних норм у розділи й послідовність їхнього розташування. У переважній більшості держав структура конституції має такий вигляд: преамбула, основна частина, заключні, перехідні, додаткові положення. За такою структурою побудована і Конституція України 1996 р. Текст конституції не має глав та частин, як це є в конституціях деяких інших країн. Вона складається з преамбули та п'ятнадцяти розділів. які об’єднують 161 статтю, в тому числі 2 статті Прикінцевих положень, та 14 пунктів Перехідних положень.

У преамбулі до Конституції зазначено, що Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України усіх національностей, прагнучи забезпечити права і свободи люди­ни, громадянську злагоду в суспільстві, побудову правової держави, приймає цю Конституцію — Основний Закон України.

Роль Конституції України проявляється в її функціях, під якими слід розуміти суспільне призначення Конституції та способи реалізації її норм. Вони обумовлені змістом Конституції, її роллю щодо регулювання найважливіших і найскладніших суспільних відносин і задоволення соціальних потреб.

Функції Конституції розкривають її суть щодо завдань, які стоять перед суспільством на конкретному етапі його розвитку.

За сферами впливу на суспільні відносини розрізняють такі функції Конституції:

- політична - зміст і особливості політичної функції визначаються тим, що Конституція в цілому, її норми безпосередньо пов'язані з політикою. Конституція закріплює засади консти­туційного ладу, проголошує народовладдя, визначає напрями розвитку суспільства, водночас забороняє дії, спрямовані на насильницьку зміну засад конституційного ладу;

- економічна - полягає у тому, що Конституція визначає основоположні суспільні відносини, які формують економічний лад, економічну систему суспільства, котра базується на власності різних форм і видів;

- юридична - Конституція є Основним Законом держави, базою системи національного права, має найвищу юридичну силу, забезпечує впорядкованість і правове регулювання суспільних відносин;

- ідеологічна - Конституція містить важливі ідеї та закріплює основоположні цінності держави і суспільства - де­мократію, суверенітет народу, права людини і громадянина тощо.

- гуманістична - Конституція закріплює права і свободи особи як складову правової системи держави. Проголо­шується, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

- організаційна - норми Конституції містять положення програмного характеру, а тому стимулюють подальший роз­виток суспільства.

- установча функція Конституції спрямована на встановлення найважливіших інститутів суспільства і держави. За допомогою установчих правових норм визначається конституційний лад держави, державний та суспільний лади.

Основні засади державного будівництва України відображені в конституційних принципах - юридично виражених в Конституції загальних засадах щодо організації і функціонування політичної, економічної, соціальної систем суспільства, правового статусу особи.

Система конституційних принципів включає:

- народний суверенітет;

- економічний, політичний та ідеологічний плюралізм;

- законність;

- свободу особи та її розвиток;

- інтернаціоналізм;

- співіснування представницької і безпосередньої форм демократії;

- рівноправність громадян України тощо.