12. Поняття структури мови і мовної системи.

Мова належить до розряду складних гетерогенних систем, оскільки об'єднує неоднорідні елементи (фонеми, морфеми, слова і так далі), які утворюють підсистеми з певними відношеннями між ними.

Схематичне відображення організації мовної системи залежить від аспекту її розгляду. Зважаючи на матеріальний бік мови можна стверджувати про ієрархічні зв’язки між трьома основними її одиницями: звуками, словами та синтаксичними конструкціями (Рис.1).речення-слово-звук.

Білатеральність мовних знаків призводить до багатоярусної складної організації мовної системи, в якій відображається не лише її матеріальна складова, але й семантика (внутрішньомовна та позамовна) і процес пізнання, що впорядковує мову у єдине концептуальне ціле (Рис.2).

■ Елементи мови  перебувають у різного типу зв’язках і відношеннях: парадигматичних та синтагматичних, генетичних та функціональних, матеріальних та семантичних, односторонніх, двосторонніх, багатосторонніх, ієрархічних, внутрішньосистемних та міжсистемних тощо.

■ У мові нерозривно пов'язані ідеальна й матеріальна сторони, вона призначена для передачі інформації за допомогою мовних знаків, а тому її слід розглядати як вторинну семіотичну систему.

■ Мова належить до відкритих і динамічних систем, тобто вона відкрита для змін і поповнюється новими елементами, що забезпечує їй здатність завжди бути комунікативно придатною в різні розвитку мовної спільноти. Внутрішні системи мови відзначаються різним ступенем відкритості. Якщо фонологічна система має закритий характер (українська мова після XII ст. не поповнилася жодною фонемою, як і не втратила хоча б однієї фонеми), морфологічна система належить до маловідкритих, то лексико-семантична система є найбільш відкритою (мова постійно поповнюється новими словами, а також втрачає застарілі функціонально непридатні).

З відкритістю пов'язана така властивість мовної системи, як динамічність, яка виражається в неперервній зміні та розвитку мови, пристосуванні до умов існування.

■ У динамізмі й відкритості мовної системи виявляється її потенційність, яка зумовлює нереалізовані можливості, своєрідні «порожні клітини». Наприклад, у системі українського словотвору іменників є модель «дієслівна основа + суфікс –тель-», «дієслівна основа + суфікс –ач-», «дієслівна основа + суфікс –ник-», проте поєднуються ці суфікси з дієслівними основами вибірково. Потенційність мови регулюється нормою, яка завжди є вужчою від системи. Норма відбирає і закріплює далеко не всі дозволені системою форми.

■ Мовна система перебуває у стані відносної рівноваги, тобто поряд із системними фактами і явищами мови можливі несистемні прояви. Приміром, неповна парадигма числа деяких іменників.