15. Три аспекти у вивченні звуків.

Основні фонетичні одиниці мовлення – звуки. Фонетика виділяє у будь-якому звуку мови три основні аспекти:

- артикуляційний(артикуляторний)

- акустичний(фізичний)

- функціональний(лінгвістичний)

Артикуляційний аспект фонетики пов’язаний з такими нелінгвістичними дисциплінами як анатомія і фізіологія мовотворення і сприйняття. Об’єктом вивчення тут є артикулярний апарат, його устрій і функції окремих його частин.

Акустичний аспект фонетики, пов’язаний з галуззю фізики, займається вивченням акустики мови – розділу загальної акустики, що досліджує структуру мовного сигналу, систему автоматичного синтезу і розпізнавання мови. Розглядаючи звуки мови в акустичному аспекті, виділяють такі їх характеристики:

- висота звуку

- сила звуку

- довгота

- тембр

- тон і шум

Функціональний аспект фонетики є провідним, оскільки він вивчає структурні і функціональні закономірності звукового устрою мови.

Відсутність орієнтації на функцію звуків мови у акустичного і артикуляційного аспектів фонетики і наявність такої орієнтації у лінгвістичного її аспектів дають основу для розподілу фонетики на власне фонетики і фонологію.

Отже, фонетика включає в себе:

- фонетику у вузькому сенсі, яка вивчає артикуляційні й акустичні особливості звуків

- фонологію, яка вивчає функціональну сторону звукових явищ – структурні і функціональні закономірності мови.

Фонологія на правах функціональної фонетики входить до складу мікролінгвістики разом з такими дисциплінами як морфологія, лексикологія, деріватологія(вчення про словотвір), синтаксис та ін.

16. Принципи класифікації звуків мови. Система голосних. Дифтонги, поліфтонги.

Залежно від положення язика голосні характеризують за місцем артикуляції і ступенем підняття язика. Якщо при вимові звука язик посунений наперед і піднімається до переднього піднебіння, утворює голосні переднього ряду( [і],[и],[е]). Якщо ж при вимові голосних язик зосереджений у задній частині рота і піднімається до м’якого піднебіння, утворюються голосні заднього ряду([а],[ о], [у])

Ступінь підняття залежить від того, якою мірою спинка язика піднімається до піднебіння. Якщо спинка язика піднята вгору найвище, утворюються голосні високого підняття([і],[у]). Трохи нижче піднімається язик при вимові голосного високо-середнього підняття [и]. Ще нижче – при утворенні голосних середнього підняття : [е], [о]. Майже не піднімається язик при вимові голосного низького підняття [а].

Щодо участі губ голосні поділяються на неогублені(або нелабіалізовані) й огублені(лабіалізовані). Огубленими називаються голосні, при вимові яких губи заокруглюються й витягуються вперед. Це голосні [o],[y]. При вимові неогублених губи нейтральні. При цьому утворюються всі інші голосні: [a],[e],[i],[и]. За артикуляційними ознаками всі голосні української мови показано у вигляді схеми:

За місцем творення		За способом творення				За участю губ
Голосні переднього ряду: [і],[и],[е]	Голосні заднього ряду: [а],[ о], [у]	Голосні високого піднесення: [і],[у] ,[и]	Голосні середнього піднесення: [е], [о]	Голосні низького піднесення: [а]	Лабіалізовані: [o],[y]		Нелабіалізовані: [a],[e],[i],[и]

Дифтонг – два голосних, які утворюють один склад, чим і забезпечується їх фонетична цілісність.

Трифтонг – три голосних, які творять один склад, чим забезпечують свою фонетичну цілісність.