19. Генетичний фонд та надбання людського інтелекту як природні ресурси.

Сукупність видів рослин і тварин Землі становить генетичний фонд. Рослинний світ планети утворює фітосферу (грец. phiton – рослинна сфера), до якої входить приблизно 500 тис. видів рослин. До складу основних груп рослин належить таке число видів:

До складу фауни входить близько 1,5 млн видів, у тому числі: комах – 1 млн, джгутикових – 8000, інфузорій – 6000, губок – 5000, коралів – 6100, нематод – 10 000, моховаток – 2700, черевоногих молюсків – 9000, двостулкових молюсків – 15 000, ракоподібних – 25 000, павукоподібних – 35 000, риб – 20 000, земноводних і плазунів – 6000, птахів – 8590, ссавців – 4000-4500 та багато інших.

Рослинний і тваринний світ є дзеркалом, в якому відбивається ставлення людини до природи. Всі елементи живої речовини біосфери тісно пов’язані між собою трофічними ланцюгами (мережею). Зміни в природі впливають на життєздатність, екологію та поширення окремих рослин і тварин. Екологічна рівновага в глобальній екосистемі – біосфері забезпечується біологічним розмаїттям. Зникнення будь-якого виду в біогеоценозі руйнує усталені віками зв’язки між окремими видами та іншими компонентами біогеоценозу (мікроорганізмами, комахами тощо). В природі кожний вид організмів відіграє певну і тільки йому властиву роль. Зникнення одного виду автоматично призводить до зникнення багатьох інших, об’єднаних спільним трофічним ланцюгом.

20. Поняття «екологічний фактор». Класифікація екологічних факторів.

Екологічний фактор – це будь-який нерозчленований далі елемент середовища, здатний прямо чи опосередковано впливати на живі організми хоча б упродовж однієї з фаз їх індивідуального розвитку. Фактори поділяють на три групи: абіотичні (або фізико-хімічні), біотичні та антропогенні. До абіотичних належать кліматичні, атмосферні, ґрунтові (едафічні), геоморфологічні (орографічні), гідрологічні та ін. До біотичних належать фактори живої природи – вплив одних організмів або їх співтовариств на інші. Антропогенні – це фактори людської діяльності. Серед них розрізняють фактори прямого впливу на організми (наприклад, промисел) і опосередкованого – вплив на місце проживання (наприклад, забруднення середовища, знищення рослинного покриву, будівництво гребель на ріках тощо).

Визначення екологічного фактора характеризується такими ознаками:

1) нерозчленованість даного елемента середовища.

2) дія екологічних факторів може бути не прямою, а опосередкованою, тобто в цьому разі вони діють через численні причинно-наслідкові зв’язки.

Прояв впливу факторів виражається в зміні життєдіяльності організмів. Це призводить до зміни чисельності популяції. При цьому слід зазначити такі закономірності:

1) за певних значень фактора складаються найсприятливіші умови для життєдіяльності організмів. Такі умови називають оптимальними, а відповідні значення фактора – оптимумом (рис. 4.1);

2) чим більше значення фактора відхиляється від оптимальних, тим сильніше пригнічується життєдіяльність особин;

3) діапазон значень фактора, за межами якого нормальна життєдіяльність особин стає неможливою, називають межею витривалості.

21. Що таке лімітуючий фактор? Які закони відображають цей фактор? Дайте пояснення дії законів.

Лімітуючі фактори – фактори, значення (рівень, доза) яких наближається до межі витривалості організму (зн-ня фактора менше або більше від оптимуму). Поняття лімітуючого фактора започатковане законами мінімуму Лібіха і толерантності Шелфорда. Найчастіше лімітуючими факторами є температура, світло, тиск, біогенні речовини тощо.

Правило Лібіха, або закон обмежувального фактора (правило мінімуму): в комплексі факторів сильніше діє той, який ближче до межі витривалості.

Правило взаємодії факторів: одні фактори можуть підсилювати/пом’якшувати силу дії інших факторів. Наприклад, надлишок теплоти може якоюсь мірою пом’якшувати зниження вологості повітря. Проте це не означає, що фактори можуть взаємозамінятися.

Закон лімітуючого фактора лежить в основі теоретичного обґрунтування величини гранично допустимої конц-ції (ГДК) або дози (ГДД) забрудників.