Gendernyi-pogliad-2(Гендерологія в соціальній роботі)

ББК 76.01

УДК 070

С91

Сухомлин М. І.

Гендерний погляд – 2: посібник для журналістів-практиків. – Харків: ТМ

«Наклейко», 2010. – 200 с.

ISBN 978-966-1511-21-6

Сухомлин М. І. – медіа-експерт, тренер Гендерного інформаційно-аналітич- ного центру «КРОНА»

У посібнику на конкретних прикладах розглянуто весь спектр типових журналістських помилок, пов’язаних із гендерними аспектами й вельми поширених у практиці вітчизняних мас-медіа.

Цей посібник буде корисним як для студентів, що тільки-но почали вивчати журналістику, так і для досвідчених журналісток / журналістів, передусім із друкованих видань та інтернет-ЗМІ. Переконані, що не менш цікавим він буде також для керівників / керівниць українських засобів масової інформації.

Посібник видано в партнерстві з представництвом Фонду Фрідріха Еберта в Україні.

Оцінки, висловлені в матеріалах посібника, є виключно точкою зору їх авторів / авторок, не завжди збігаються з поглядами Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні і в жодному разі не можуть вважатися його позицією.

Гендерний інформаційно-аналітичний центр «КРОНА» вул. Артема, 4, м. Харків, 61002

Тел.: +38 0 (57) 764-25-75 (76) Тел./факс: +38 0 (57) 714-35-94 E-mail: guslyakova.krona@gmail.com www.krona.org.ua

Представництво Фонду Фрідріха Еберта в Україні вул. Пушкінська, 34 м. Київ, 01004, Україна

Тел.: +38 0 (44) 234 00 38 Тел./факс: +38 0 (44) 451 40 31 E-mail: mail@fes.kiev.ua www.fes.kiev.ua

ISBN 978-966-1511-21-6

4

5

посібник для журналістів-практиків «Гендерний погляд - 2»

Стать і гендер:

Дещо про терміни в журналістиці ТА не тільки*

* Автор статті: І. Кон. Переклад: М. Сухомлин

Стать – одна з найбільш складних і багатозначних наукових категорій. У найзагальнішому вигляді це слово позначає сукупність взаємно контрастних генеративних (від лат. genero – народжую) і пов'язаних з ними ознак. Однак ці ознаки неоднакові в різних видів і передбачають не тільки репродуктивні властивості, але й увесь спектр статевого диморфізму, тобто відмінність анатомічних, фізіологічних, психічних і поведінкових рис особин певного виду залежно від статі. При цьому одні статеві відмінності є контрастними, взаємовиключними, а інші – кількісними, допускають численні індивідуальні варіації.

Довгий час статева належність індивіда здавалась унітарною та однозначною. Проте в ХХ ст. з'ясувалося, що стать – складна багаторівнева система, елементи якої формуються різночасно, на різних стадіях індивідуального розвитку, онтогенезу. Звідси – розчленування категорії статі на ряд дрібніших понять: генетичну стать, хромосомну стать, гонадну стать, внутрішню і зовнішню морфологічну стать, репродуктивну стать і т. д. Після народження дитини біологічні чинники статевої диференціації доповнюються соціальними: на підставі генітальної зовнішності новонародженого/ої визначається його/її цивільна (паспортна, акушерська або аскриптивна, тобто приписана) стать, відповідно до якої дитину виховують (статеве виховання). Усі ці обставини накладаються на життєвий досвід дитини та її образ Я, в результаті чого формується остаточна статева і сексуальна ідентичність дорослої людини. Одні її аспекти задані біологічно, а інші залежать від культури та виховання (статева

6

Стать і гендер: Дещо про терміни в журналістиці та не тільки

соціалізація), причому вони можуть відрізнятися між собою.

Тим більше не зводяться до біології відмінності в соціальній поведінці чоловіків і жінок. У перші два десятиліття ХХ ст. нечисленні дослідження психологічних особливостей чоловіків і жінок зазвичай підводили під рубрику «психологія статі» (psychology of sex), причому «стать» часто ототожнювали з сексуальністю. У 1930–1960-ті рр. «психологію статі» змінила «психологія статевих відмінностей» (sex differences); ці відмінності вже не зводили до сексуальності, але здебільшого вважали вродженими, даними природою. Наприкінці 1970-х років, у міру того, як коло досліджуваних психічних явищ розширювалось, а біологічний детермінізм слабшав, цей термін змінився на більш м'який – «відмінності, пов'язані зі статтю» (sex related differences), причому передбачалося, що ці відмінності можуть узагалі не мати біологічної підоснови.

Відповідно змінювалися уявлення про чоловічі і жіночі якості, а також способи їх вимірювання. У репродуктивному процесі (продовженні роду) чоловік і жінка виступають як протилежні, альтернативні, взаємовиключні і взаємодоповнювальні. Багато інших відмінностей виглядають менш визначеними, мінливими, навіть факультативними. Конкретні чоловіки і жінки бувають різними

7

посібник для журналістів-практиків «Гендерний погляд - 2»

і за фізичною зовнішністю, і за психічними властивостями, і за інтересами та заняттями, а наші нормативні уявленняпро «мужність» (маскулінність) і «жіночність» (фемінінність) хоч і відображають якісь реалії, в цілому є не чим іншим, як стереотипами суспільної свідомості. З появою в 1930-х роках спеціальних психологічних тестів для вимірювання маскулінності та фемінінності ця проблема стала особливо гострою, причому з'ясувалися три важливі обставини.

По-перше, конкретні чоловіки і жінки мають різні ступені маскулінності і фемінінності. Вони можуть бути більш чи менш маскулінними, фемінінними або андрогінними, поєднуючи в собі чоловічі і жіночі властивості.

По-друге,чоловічііжіночівластивостібагатограннійбагатовимірні.«Чолові- ча» тілобудова може поєднуватися з «жіночими» інтересами та почуттями і навпаки, причому багато залежить від ситуації та сфери діяльності (ділова жінка може бути ніжною в ліжку й агресивною в бізнесі).

По-третє, наші уявлення про маскулінність і фемінінність, як і вимірюють їх психологічні тести, базуються не на суворих аналітичних теоріях, а на життєвому здоровому глузді та повсякденному досвіді: ми називаємо якісь риси або властивості фемінінними просто тому, що в доступному нам емпіричному матеріалі їх частіше або сильніше виявляли жінки. Але це може залежати не від біології, а від середовища й виховання. Зміни в соціальному становищі жінок і чоловіків, що відбуваються на наших очах, підірвали багато звичних стереотипів, спонукаючи розглядати ці відмінності й варіації не як патологічні збочення (перверсії) або небажані відхилення (девіації) від норми, а як нормальні, природні і навіть необхідні.

У тому ж напрямку розвивалися суспільні науки, перш за все соціологія й антропологія (докладний аналіз історико-антропологічних даних здійснив І. С. Кон).

Ускладнення проблематики стало вимагати від науки термінологічних уточнень. У 1960–1970-х роках соціальні та психологічні аспекти взаємин між чоловіками і жінками описувалися в таких поняттях, як «статева роль», «статеворольові очікування», «статева ідентичність». Ці терміни чітко говорили, що мова йде не про природні, а про соціальні, інтерактивні стосунки, норми тощо. Але прикметник «статевий» ніс за собою довгий шлейф небажаних значень і асоціацій. По-перше, слово «стать» і його похідні зазвичай асоціюються з сексуальністю, хоча багато навіть явно біологічних процесів і стосунків із нею не пов'язані («секс» як фенотип і як діяльність – явища абсолютно різні). По-друге, ця термінологія свідомо чи підсвідомо передбачає, що соціокультурні відмін-

8

Стать і гендер: Дещо про терміни в журналістиці та не тільки

ності між чоловіками і жінками – тільки надбудова, форма вияву або спосіб оформлення фундаментальних, базових, універсальних відмінностей, зумовлених статевим диморфізмом («анатомія – це доля»).

Щоб позбутися цих асоціацій і подолати біологічний редукціонізм, учені ввели в науку поняття «гендер» (англ. gender, від лат. gens – рід). В англійській мові це слово позначає граматичний рід, який зі статтю не має нічого спільного. У деяких мовах, наприклад, у грузинській, граматичного роду немає зовсім. В інших мовах (наприклад, в англійській) ця категорія застосовується тільки до істот. Ще в інших, як в українській, поряд із чоловічим і жіночим існує середній рід. Граматичний рід слова і стать позначуваної ним істоти часто не збігаються. Німецьке слово «das Weib» (жінка) – середнього роду; у багатьох африканських мовах слово «корова» – чоловічого роду і т. д.

Усупереч поширеним уявленням, слово «гендер» запозичили з граматики і ввели в науку про поведінку зовсім не американські феміністки, а видатний сексолог Джон Мані, якому в ході вивчення гермафродитизму й транссексуалізму треба було розмежувати, так би мовити, загальностатеві властивості, стать як фенотип, з одного боку, і сексуально-генітальні, сексуально-еротичні та сексуально-прокреативні якості, з другого боку (1955). Потім воно було підхоплене соціологами та юристами. При цьому воно завжди було і залишається багатозначним.

Упсихології та сексології слово «гендер» уживається в широкому розумінні, маються на увазі будь-які психічні або поведінкові властивості, що асоціюються з маскулінністю і фемінінністю та, ймовірно, відрізняють чоловіків від жінок (раніше їх називали статевими властивостями або відмінностями).

Усуспільних науках і особливо у фемінізмі «гендер» набув вужчого значення, позначаючи «соціальну стать», тобто соціально детерміновані ролі, ідентичності і сфери діяльності чоловіків і жінок, які залежать не від біологічних статевих відмінностей, а від організації суспільства. Центральне місце в гендерних дослідженнях посідає проблема соціальної нерівності чоловіків і жінок. Таке обмеження терміна цілком виправдане. Той факт, що в Англії, Швеції та Індії жінки обіймали прем'єрські посади, а в пострадянських парламентах їх кіт наплакав, не випливає ні зі статевого диморфізму, ні з репродуктивної біології. Так само, як і світові зрушення в гендерному поділі праці, що відбуваються на наших очах.

Наукова термінологія ще не усталилася. Слова «гендер» і «стать» та їхні похідні часто вживаються як синоніми. Так чинить, наприклад, найбільший у

9

посібник для журналістів-практиків «Гендерний погляд - 2»

світі фахівець із психології статевих відмінностей Елінор Маккобі. Разом із тим їх розмежування не позбавлене сенсу.

За образним висловом американського антрополога Кетрін Марч, стать відноситься до гендеру як світло до кольору. Стать і світло – природні фізичні явища, що допускають об'єктивний вимір. Гендер і колір – історичні, культурно зумовлені категорії, за допомогою яких люди групують певні властивості, надаючи їм символічного значення. Хоча фізіологія сприйняття світла в людей більш-менш однакова, одні культури і мови термінологічно розрізняють лише два чи три, а інші – кілька десятків і навіть сотень кольорів. Це має свої соціальні причини та наслідки.

Зберігаються й дисциплінарні відмінності. Психологи та сексологи, кажучи про гендерні властивості і відносини, як правило, обговорюють риси та особ-

10