Гендерна методологія

ПЛАН

1.Розмежування понять „стать” і „гендер”. Компоненти гендеру.

2.Гендер як важлива категорія соціальної роботи.

3.Індикатори для проведення соціально – ґендерного аналізу місцевих програм.

4.Основні проблеми жінок.

5.Форми та специфіка соціальної роботи з жінками.

6.Становище чоловіків в Україні.

1. Розмежування понять „стать” і „гендер”. Компоненти гендеру.

Термін „стать” описує біологічні відмінності між людьми, обумовлені генетичними особливостями, анатомо-фізіологічними характеристиками й дітородними функціями.

Термін „гендер” указує на соціальний статус і соціально- психологічні характеристики особистості, які пов’язані зі статтю й сексуальністю, але виникають у взаємодії з іншими людьми в рамках певної культури.

З біологічної точки зору між чоловіками й жінками набагато більше подібності, чому відмінностей.

Багато дослідників навіть вважають, що єдина чітка й значима біологічна відмінність між чоловіками й жінками полягає в їхній ролі у відтворенні потомства.

З 92 хромосом, що беруть участь у зародженні нового людського організму, усього тільки одна, чоловіча, визначає стать дитини.

Перша спроба розмежувати поняття „стать” і „гендер” була зроблена психологом Робертом Столлером в 1968 р.

Вивчаючи транссексуалів у Каліфорнійському університеті, він дійшов висновку, що легше хірургічним шляхом поміняти стать транссексуала, ніж змінити його гендерну ідентичність.

Серед вітчизняних дослідників гендерних аспектів соціальної роботи варто відзначити М. Богачевську-Хом’як, І. Богословську, І. Голубєву, Н. Грицяк, Р. Губаня, В. Довженко, О. Іваницьку, Л.Кобелянську, Л. Кормич, А. Комарову,

О. Кулачек, М. Орлик, А. Пашко, С. Станік, Т. Мельник, С. Хрисанову та ін.

Гендер містить у собі наступні компоненти:

•категорія статі – приналежність до біологічної статі з народження залежно від геніталій;

•гендерна ідентичність – особисте сприйняття своєї статевої приналежності у зв’язку із запропонованими статтю соціальними функціями й статусом;

•гендерний шлюбний статус – здійснення або нездійснення запропонованого типу залицяння, репродуктивної поведінки й батьківських ролей;

•сексуальна орієнтація – соціально або індивідуально прийняті зразки сексуальних бажань, почуттів, що відповідають практики й ідентичності;

•гендерна структура особистості – засвоєні зразки соціально прийнятних емоцій і почуттів;

•гендерні переконання – прийняття пануючої в суспільстві ідеології або опір їй;

•гендерні процеси – соціальні практики виховання й навчання гендерній поведінці;

•гендерний дисплей – пред'явлення себе як певного типу гендерної особистості за допомогою одягу, косметики, прикрас, тілесних маркерів (додання тілу бажаної форми, пірсинг, татуювання та ін.)

2. Гендер як важлива категорієя соціальної роботи

Важливе значення у справі реалізації принципів ґендерної рівності належить соціальній роботі, оскільки фундаментальними для цієї професії є принципи прав людини та соціальної справедливості.

Соціальні працівники застосовують свої знання і вміння для надання соціальної допомоги індивідам, сім’ям, групам, організаціям, громадам, соціуму загалом.

Професійні соціальні працівники впливають на зміни в житті окремих індивідів, сімей та громад, яких вони обслуговують, прагнучи при цьому виключити усі форми дискримінації, у тому числі на основі раси, статі та етнічної приналежності.

Соціальні працівники розпізнають нерівність на індивідуальному та інституціональному рівнях, у безпосередніх

стосунках з клієнтами або на структурному рівні в організаційних, соціальних та політичних відносинах

Від оцінки соціальних працівників залежать перспективи анти- дискримінаційного соціального обслуговування, соціальної справедливості та соціального розвитку.

Сьогодні, ґендер є важливою категорією соціальної роботи, що зумовлено наступними чинниками:

-на рівні індивідуальної взаємодії соціальні працівники відносяться до своїх клієнтів як до чоловіків або жінок і відповідним чином сприймаються своїми клієнтами;