10.Лінгводидактичний аспект педагогічної спадщини в.О. Сухомлинського.

У педагогічній спадщині Сухомлинського є багато методичних порад стосовно розвитку та навчання дітей рідної мови. Досвід його роботи з дітьми шести років описано в книзі «серце віддаю дітям». Любов до слова рідної мови пронизує всі педагогічні праці Сухомлинського. Рідна мова, за його словами, це безцінне духовне багатство, в якому живе народ, передає з покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції. Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Звідси випливає перше й основне завдання у вихованні молодого підростаючого покоління – прищепити з раннього дитинства любов до рідної мови. Друге завдання розвитку мови дітей і ознайомлення з навколишнім – перші наукові знання, істини дитина повинна пізнати з явищ природи. Важливим методом розвитку мови дітей Сухомлинський називає КАЗКУ. Казка – невичерпне джерело патріотичного виховання вже тому, що вона створена народом. Значне місце у розвитку мови дітей педагог відводив розповідям у природі. В той же час висував цілий ряд пропозицій щодо розповідання дітям.

11.Принципи навчання дітей рідної мови: загально-методичні, частково-методичні, спеціальні

Принципи, частково методи і прийоми методики викладання рідної мови.

Методика викладання формулює власні принципи навчання дітей рідної мови. Вони визначають головні напрямки навчальної діяльності., в якій бере участь і учитель учень.

До них відносяться:

1. Принцип уваги до матерії мови, до розвитку мовних функцій.

2. Принцип розуміння мовних значень, лексичних і граматичних, ролі морфем і синтаксичних одиниць.

3. Принцип виразності мовлення.

4. Принцип розвитку чуття мови.

5. Принцип координації усного і письмового мовлення.

6. Принцип пришвидшення темпу читання.

Під методами розуміємо способи, завдяки яким досягають певних результатів у пізнанніпредмета науки і практиці його освоєння.

Кожен метод має свою структуру і передбачає застосування різних прийомі Fi- конкретних шляхів застосування методу, якими керує вчитель, щоб навчити дітей. На уроках мови в початкових класам можна застосувати як загально-дидактичні так частково методичні прийоми. Загальний метод прийом демонстрацій (таблиць, малюнків), аналіз (поділ слів на морфеми), порівняння (різна вимова звуків), узагальнення (з кінці розбору теми).

12.Методи і прийоми навчання дітей рідної мови (загальна характеристика)

Методи навчання — це способи спільної діяльності вихователя і дітей, спрямовані на розв’язання завдань розвитку мовлення. Значне місце в роботі з розвитку мовлення дітей відведено наочним методам: спостереження, екскурсії, екскурсії-огляди, розглядання предметів, картин і картинок, перегляд діафільмів, кінофільмів, телепередач, дидактичні ігри з наочністю. Використання цих методів відповідає дидактичному принципу наочності і наочно-дієвому та наочно-образному характеру мислення дошкільників. Ефективним і доступним для дітей методом є розповідь вихователя. Прийом - це елемент, складова частина методу. Найважливішими є словесні прийоми’, мовленнєвий зразок, запитання, пояснення, вказівка, оцінювання дитячого мовлення.

13.Засоби розвитку мовлення дітей в дошкільному закладі (загальна характеристика)

Основними засобами з розвитку мовлення дітей є: організація їхнього спілкування у різних напрямах діяльності:

- гра:

А) рольові ігри сприяють самостійним висловлюванням дітей, активі¬зують певну групу слів, пов'язаних зі змістом гри: «професійний» слов¬ник вихователя, помічника вихователя, лікаря, моряка та ін.

Б) Будівельні ігри збагачують дітей словами, що означають якості, величину: просторове розміщення предметів (важкий, довгий, згори, всередині); професійні терміни (перекриття, арка, фанера тощо).

В) Рухливі ігри з текстом, ігри-драматизації сприяють формуванню правильного темпу, мовленнєвого дихання, дикції, виразності дитячого мовлення.

Г) Дидактичні ігри закріплюють і активізують словниковий запас дитини, сприяють формуван¬ню її мовленнєвих умінь і навичок (побудувати речення, описати, при¬гадати вірш, відгадати загадку та ін.).

Завдання вихователя - сприяти встановленню мовленнєвих контактів з однолітками.

- праця: господарсько-побутова, ручна, на лоні природи (розвиток словника дітей).

Мовлення поєднується з активними діями дітей, що сприяє швидкому утворенню тимчасових нервових зв'язків. Специфіка побутової д-сті - розвиток мовлення відбувається з реальними стосунками у природній, невимушеній обстановці: під час одягання, приймання їжі, прогулянки...- збагачується й активізується словниковий запас дітей, формуються навички розмовного мовлення, відбувається засвоєння норм і правил мовленнєвого етикету, широко використовується художнє слово, фольклор.

- сприймання різних видів образотворчого мистецтва ( театрів, кіно, діафільмів і діапозитивів, змісту дитячих книжок тощо.) Важливість емоцій, переживання від сприймання виду мистецтва. Як взірець літературної мови, яку діти потім використовують у сюжетних іграх, іграх-драматизаціях, дитячих концертах. Сприймання картини, предмета, твору прикладного мистецтва, візуальних технічних засобів завжди супроводжується репліками, обміном враженнями, запитаннями.

- довкілля, природа, (як сенсорне підґрунтя для збагачення словникового запасу дітей)

- ознайомлення дітей з художньою літературою, використання технічних засобів;

Художня література активізує й уточнює словник, сприяє розвитку образного мовлення, збагачує мовлення дітей емоційно-експресивною лексикою.

- мовлення вихователя як засіб впливу на мовлення дітей (заохочувати і стимулювати дітей до спілкування, правильно мотивувати)

Організація будь-якої діяльності, в процесі якої діти спілкуються, є дидактичним засобом розвитку мовлення дітей. Розвиток мовлення у дітей можливий лише за умови правильного мовлення вихователя та інших дорослих, які їх оточують, вони переймають усі тонкощі вимови, слововживання, побудови фраз...