27.Базисна характеристика мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку.

Мовленнєвий розвиток дитини — один з основних чинників становлення особистості в дошкільному дитинстві.Актуальність своєчасного мовленнєвого розвитку в дошкільному дитинстві визначається завданнями щодо створення оптимальних умов для якнайповнішого розкриття потенційних можливостей кожної дитини, в специфічно дитячих видах діяльності й пов'язані із комунікацією .Мовлення дітей, які мають різний вік, але перебувають на одному рівні комунікативної діяльності, приблизно однакове за лексичним складом, складністю граматичного оформлення і розгорненістю речень .мовленн явиникло в спілкуванні і в своєму подальшому розвитку й становленні тісно пов'язане з комунікативною діяльністю дошкільника. Його рівень складност івизначається широтою і дієвістю мотивів спілкування.На етапі свого виникнення і становлення мовлення дитини характеризується ситуативністю: дитина позначає словом елементи даної наочної ситуації. Лише поступово слово наповнюється понятійним змістом і дає дітям можливість вийти за межі однієї окремої ситуації у простір широкої пізнавальної діяльності.

28.Теоретичні основи методики формування оцінно-контрольних дій у навчально-мовленнєвій діяльності

У навчально-виховній діяльності дошкільних закладів оцінні еталони є зразком для формування оцінок і оцінних дій у дітей. Вони представлені насамперед в оцінках педагогів.Педагогічна оцінка-це позитивне або негативне судження педагога про процес діяльності або вчинки дитини. Під впливом оцінки педагога формується перші оцінки й контрольні дії дітей. Педагогічна оцінка поведінки й мовлення впливає на оцінку й оцінні судження дітей щодо людей,які їх оточують.Методика поетапного формування оцінно-контрольних дій сприяла усвідомленню дитиною правильності чи неправильності мовленнєвого висловлювання, засвоєння оцінних еталонів(зразка правильної вимови,побудови речення,узгодження слів у реченні тощо).Самоконтролю і самооцінка в мовленнєвій діяльності дошкільників передбачає вміння:складати розповідь або переказувати за своїм або пропонованим планом;перевіряти себе під час викладу думок і своєчасно виправляти мовленнєві помилки чи запобігати їм;зіставляти складну розповідь з вимогами,зразком,планом;виправляти помилки після висловлювання(констатувальний,підсумковий самоконтроль);адекватно оцінювати свою розповідь.Під час навчання у дошкільників істотно підвищився рівень адекватності оцінно-контрольних дій, що запобігає появі нових помилок в активній практиці, формує своєрідний імунітет,виховує звичку граматично правильного мовлення і позитивно впливає на оволодіння дитиною писемним мовленням у школі,підвищує її грамотність.Завдання вихователя – сформувати у дітей старшого дошкільного віку оцінно- контрольні дії під час навчально-мовленнєвої діяльності.У навчально-мовленнєвій діяльності оцінно-контрольні дії виконують подвійну функцію;по-перше,вони є необхідною умовою і засобом засвоєння елементарних лінгвістичних знань,формування відповідних мовленнєвих умінь і навичок;по-другу-важливою умовою використання засвоєних знань, сформованих мовленнєвих умінь і навичок у мовленнєвій практиці дитини.Систематичне навчання дітей дошкільного віку оцінно-контрольних дій дасть можливість успішно підготувати їх до школи,розвивати у них правильне мовлення,сформувати передумови навчальної діяльності у школі.

29.Особливості сприймання дітьми художніх творів. Джерела і жанри художнього читання.

Активність дошкільника у сприйманні художнього твору проявляється в тому, що він легко приймає позицію героя, подумки діє разом з ним, імітує жестами деякі його дії, бореться з його ворогами. Образи художніх творів викликають у дітей почуття співпереживання, співчуття. Слухаючи оповідання, казку, дитина дошкільного віку виявляє особливу внутрішню активність, стає немовби співучасником подій, що описуються і сприймаються. Реалістичні розповіді, казки, є для дітей однією із форм пізнання світу. Вони допомагають дитині уточнити уявлення про світ. Дитина довіряє художньому слову. Слухаючи розповіді або казки, вона живе життям героя, ніби сама стає учасником подій, співчуває добру, засуджує зло.

Народна казка захоплює дитину не тільки сюжетом, поетичною формою, але й своєю ідейною сутністю. Характерне для казки торжество справедливості, перемога добра над злом викликають співчуття дитини.Позитивний герой казки завжди працьовитий, він захищає слабших, долає перешкоди, досягає поставленої мети. У казках діють типові персонажі,взяті з життя і діяльності народу, тому казкові сюжети допомагають дитині краще орієнтуватися в навколишньому житті, уявляти предмети в різному

співвідношенні, глибше розуміти і наслідувати поведінку героя.

Отже, сприймання художніх творів – це складна пізнавальна

діяльність дітей, що передбачає слухання, уявлення, усвідомлення прослуханого, розуміння. Розуміння викликає в дитини емоційні переживання,співчуття героям літературних творів, стає регулятором поведінки дитини.

Навчити дитину сприймати і розуміти художній твір у єдності думки і почуття – це означає виховати в майбутньому талановитого читача. Чим більш глибоким буде сприймання дітьми змісту художнього твору, тим більшим буде його виховний вплив на дитину.

Джерелом художньої літератури для дітей є твори класиків і сучасних письменників, центральне місце в роботі з дітьми посідають твори таких письменників: Тичини,Шевченко,Леся Українка та інші.

Жанри

1)тексти створені дорослими для дітей;

2)твори,які перейшли у дитячий фольклор із гогольного фольклорного доробку;

3)твори самих дітей.