6.Бюджетний дефіцит і державний борг.

Стан бюджету може характеризуватися балансом доходів і видатків, перевищенням доходів над видатками або, навпаки, видатків над доходами. Найбільш оптимальним і прийнятним для будь-якої країни є збалансованість доходів і видатків бюджету. Перевищення доходів над видатками(профіцит) означає надійну фінансову стабільність держави, але воно не може бути суттєвим і тривалим, оскільки немає сенсу збирати зайві податки. Найгострішою і складною є тут проблема бюджетного дефіциту. Випереджаюче зростання державних витрат порівняно з доходами зумовлює хронічний дефіцит бюджетів більшої частини країн світу. Так, у США державний бюджет збалансовувався без дефіциту за останні півсторіччя лише двічі. У Франції, Великій Британії, Німеччині та інших країнах Західної Свропи тривалий час бюджетний дефіцит становив2—3 відсотки від валового внутрішнього продукту. Значно вищим за середньоєвропейські показники(понад10 відсотків) був його рівень в Італії. В Японії у80-х та на початку90-х років спостерігалось позитивне сальдо державного бюджету. В Україні вперше в2000 р. було сформовано бездефіцитний бюджет. Зокрема, в першій половині90-х років його рівень сягав майже20 відсотків. У1999 р. він зменшився до1,55 відсотка. Таке стрімке зниження дефіциту не завжди гарантує

позитивний вплив на стабілізацію економіки. Подібні ситуації спостерігалися у світовій

практиці, і уряди окремих держав(наприклад, Ірландії) відмовлялися від швидкої

ліквідації великого дефіциту з метою пом'якшення економічного спаду і недопущення

дефляційного ефекту, тобто різкого зменшення і нестачі грошової маси в обігу. Доцільним

вважається поступове, реально забезпечене скорочення бюджетного дефіциту протягом

середньострокової програми економічного розвитку. У ній необхідно встановлювати

обґрунтовану, обов'язкову для виконання контрольну цифру щорічного відновлення

фінансової рівноваги(зарубіжний досвід дає тут орієнтир на рівні1—1,5 відсотка). Тим

більше, що потрібно усувати не лише сам наслідок— наявність бюджетного дефіциту, а

насамперед викорінювати причини, що його зумовили: нестабільність і деформованість

структури економіки, необґрунтоване ціноутворення, надмірна чисельність

управлінського апарату, непомірні воєнні та інші невиправдано і безконтрольно зростаючі

витрати.

Дефіцит державного бюджету— явище в економіці не нове і досить поширене. На жаль,

розробники бюджету не можуть точно визначити майбутніх надходжень і необхідних

витрат. Навіть при налагодженій процедурі прийняття бюджету реальні величини його

обох складових частин(доходів і видатків) значною мірою залежать від стадії ділового

циклу. Дефіцит зростає в період спаду виробництва, оскільки доходи від податкових

надходжень знижуються, а обсяг соціальних витрат зростає.

Якщо держава не спроможна ліквідувати дефіцит свого бюджету, то постає питання про

допустимі його межі. Як переконує світовий досвід, нормально економіка функціонує при

бюджетному дефіциті на рівні2 відсотків від валового національного продукту і не має

ознак фінансової кризи.

За сучасних умов недостатньо просто аналізувати абсолютний чи відносний розмір

бюджетного дефіциту. Все більшого значення набуває можливість мобілізації державою

фінансових ресурсів у разі потреби. Політика покриття дефіциту бюджету мас

проводитись так, щоб не викликати зростання грошової маси і відповідно прискорення

інфляційних тенденцій. Зрозуміло, що повністю позбавитися використання монетарних

методів фінансування негативного сальдо державного бюджету важко, але збільшити

частку немонетарних методів цілком імовірно. Саме з цих позицій широко

використовується випуск державних облігацій, векселів та інших видів державних

паперів, які розміщуються у резервних банках і вже звідти потрапляють на вторинний

ринок цінних паперів. Власники вільних грошових коштів, купуючи позики, стають

фактично кредиторами держави. В їхній ролі виступають не лише банки, а й страхові

компанії, пенсійні фонди, підприємства, приватні особи. Нині майже половина активних

операцій страхових компаній в розвинених країнах припадає на купівлю цінних

державних паперів. Такий шлях покриття бюджетного дефіциту стримує інфляцію. Однак

проблема полягає в тому, що ринок цінних паперів в Україні не досить розвинений.

Облігації державних позик, як правило, випускає центральний банк країни, який

повідомляє передплатникам основні відомості про цінні папери і розмішує їх серед

отримувачів, зараховуючи отримані грошові ресурси на рахунок казни. Протягом усього

періоду позики він виплачує власникам облігацій їх доход, сплачуючи відсоткові купони,

а також гасить позики, випускаючи акції, що вийшли в тираж.

Центральний банк стає безпосереднім кредитором держави, якщо частина державних

цінних паперів залишається у нього в портфелі. Не виключено, що він здійснює і пряме

кредитування державних витрат. У деяких країнах, наприклад у Німеччині, Центральному

банку законом заборонено проводити подібні операції, аби не викликати погіршення

показників у сфері грошового обігу. Тривалий час для України характерним було

позичання великих сум кредитних коштів Національного банку для покриття свого

бюджетного дефіциту. Це свідчило про емісію нічим не забезпечених паперових грошей,

що посилювало інфляцію, яка, по суті, є прихованою формою оподаткування населення.

Переключення фінансування бюджетного дефіциту з емісійного кредитування НБУ на

залучення коштів через ринок не дало належних позитивних результатів. На жаль, це

призвело до деградації фінансових ринків, що з'явилися в монополізації урядом

«широких» грошей, зростанні бартерного обміну, неплатежів, прискореному обороті

грошей, зниженні рівня монетизації.

Випуск цінних паперів, продаж їх з наступним поступовим погашенням спричинює

виникнення внутрішнього державного боргу. Держава стає боржником тих, хто тримає її

облігації, які надходять також на ринки за межами країни, що зумовлено потребами в

іноземній валюті для покриття негативного сальдо, платіжних балансів, розв'язання

економічних проблем. Водночас центральний уряд може використовувати для покриття

дефіциту державного бюджету іноземні кредити, що зумовлює появу і зростання

зовнішнього боргу країни.

Державний борг і державний дефіцит взаємопов'язані: за наявності дефіциту виникає борг,

і чим тривалішим є термін дефіциту бюджету, тим більшим стає борг держави.

Не випадково у загальновживаному значенні державний борг розглядається як сума всіх

минулих непогашених дефіцитів державних бюджетів країни.

Слід також мати на увазі, що великий державний борг перерозподіляється в часі і його

тягар перекладається на майбутні покоління. Ситуація ускладнюється, якщо взяті в борг

кошти використовуються непродуктивно, на поточне споживання. Тоді й бюджетний

дефіцит, і державний борг стануть неминучими, невідворотними явищами. Інша річ—

вкладення коштів у виробничу сферу, що створює передумови для зростання доходів, у

тому числі в державний бюджет.

Офіційно державний борг-України на початок2000 р. становив79840,1 млн. грн. У ньому

частка внутрішнього боргу становила18,7 відсотка(14553,5 млн. грн.). Держава

заборгувала перед юридичними особами за свої облігації11 449 млн. грн., Національним

банком України— 3503,5 млн. грн., фізичними особами— 1 млн. грн.

Особливу увагу слід приділяти зовнішньому державному боргу. На зазначений період

його величина сягала64886,6 млн. грн., або12438 млн. дол. США. Із цієї загальної суми

заборгованість міжнародним фінансовим організаціям дорівнювала4931 млн. дол. (39,6

відсотка), у тому числі: МВФ— 2801 (22,5 відсотка), Світовому банку— 2019 (16,2

відсотка), Туркменістану— 1048 млн. дол. (8,4 відсотка). Борги, що сформувалися в

результаті позики за іноземними кредитними лініями, становили761 млн. дол. (6,1

відсотка), отримання фідуціарних займів— 1769 (14,2 відсотка), інших кредитів— 537

млн. дол. (4,3 відсотка).

Безперечно, якщо порівняти з іншими державами світу, то Україна має відносно

невеликий зовнішній борг. На душу населення він становить усього250 дол. Проте за

нинішніх умов у ньому зберігається потенціальна загроза національній економічній

безпеці. Він накопичився швидкими темпами( за1993—1999 pp. зріс у31,4 раза)

одночасно зі спадом виробництва. Згідно із затвердженим планом вартість його

обслуговування в2000 р. становитиме4103,5 млн. грн. Важливо подолати тенденцію

зростання цього боргу, щоб він не досяг критичних рівнів. Тоді він не спричинятиме

зменшення частки валового внутрішнього продукту, що використовується на розширене

відтворення вітчизняного виробництва.

Висновок

Таблиця.1. Бюджет України на 2000 рік

Вид доходів і видатків	Зведений бюджет		Державний бюджет		Місцеві бюджети
	Обсяг, млн.грн	Структура, %	Обсяг, млн.грн	Структура%	Обсягмлн.грн	Структура%
Податкові надходження	28435,1	68,2	19840,8	59,3	8594,3	63,3
Податок на прибуток підприємств	680,6	16,3	5789,0	17,3	1016,6	7,5
Прибутковий податок з громадян	4860,0	11,7	________	_____	4860,0	36,0
Акцизний збір	2050,0	4,9	1962,1	5,8	87,9	0,6
Інші податки	5002,7	12,0	2372,9	7,1	2629,8	19,5
Неподаткові надходження	9834,9	23,65	8967,3	26,8	867,7	6,4
Утому числі: Кошти від приватизації	2634,1	6,3	2575,2	7,7	67,9	0,5
Цільові фонди	3401,4	8,1	3295,6	9,9	105,8	0,8
Інші надходження	23,0	0,05	1329,5	4,0	3943,1	30,0
Усього доходів	41694,4	100,0	33433,2	100,0	13510,9	100,0
Соціальний захист і забезпечення	6157,8	14,8	3726,9	11,2	2430,9	18,0
Освіта	56976,0	14,3	2313,5	7,0	3662,5	27,1
Фундаментальні дослідження та сприяння НТП	534,1	1,3	534,1	1.6	______	_____
Охорона здоров`я	4578,7	11,0	717,9	2,1	3860,8	28,5
Промисловість та енергетика	1867,0	4,5	1867,0	5,6	______	_____
Сільське господарство	672,0	1,6	412,6	1,2	259,4	1,92
Будівництво	521,1	1,2	419,0	1,2	102,1	0,7
Державне управління	2176,9	5,2	2004,6	6,0	172,3	1,33
Національна оборона	2408,1	5,8	2405,6	7,2	2,5	0,02
Правоохоронна діяльність	1986,9	4,8	1905,7	5,7	81,2	0,63
Обслуговування державного боргу	5957,6	14,3	5957,6	17,8	______	_____
Інші видатки	8858,2	21,2	11168,7	33,4	2939,2	21,8
Усього видатків	41694,4	100,0	33433,2	100,0	13510,9	400,9

Словник термінів

Бюджет— грошове вираження збалансованого розпису доходів і видатків держави, адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, села), підприємства, установи за певний період.

Фінанси (від середньовічно-латинського financia — наявність, дохід) — економічна категорія, що відображає економічні відносини в процесі створення і розподілу фондів грошових коштів.

Фінансова система — це сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових установ, за допомогою яких держава формує, розподіляє і використовує централізовані і децентралізовані грошові фонди. Фінансова система виникла разом з появою держави і нерозривно зв'язана з її функціонуванням. За допомогою фінансової системи держава нагромаджує та використовує кошти для утримання свого апарату, а також спрямовує їх на виконання своїх функцій.

Державний бюджет України — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетна система України — складається з державного бюджету України та місцевих бюджетів. До місцевих бюджетів належать бюджети обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Бюджетний дефіцит — перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною. Є однією з основних причин інфляції, спричиняється економічною нестабільністю, скороченням надходжень до бюджету, зростанням видатків з бюджету. Покриття бюджетного дефіциту може здійснюватися шляхом отримання державних позик та емісією грошей (в Україні згідно зі ст. 15 п.2 Бюджетного кодексу України «Джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Національного банку України»).

Профіцит бюджету— економічне поняття, яке означає, що дохідна частина бюджету перевищує видаткову частину бюджету.

Державний борг в Україні — (борг АРК чи борг місцевого самоврядування) — загальна сума заборгованості держави (АРК чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (АРК чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (АРК чи місцевого самоврядування), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Податок— обов'язковий, індивідуально безоплатний платіж, що стягується органами державної влади різних рівнів з юридичних осіб і фізичних осіб з метою фінансового забезпечення діяльності держави й (або) муніципальних утворень.

Податкова ставка— законодавчо визначена величина податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування.

Бюджетний процес— це регламентована нормами бюджетного права діяльність держави та територіальних громад зі складання, розгляду та затвердження бюджету, його виконання, а також зі складення та затвердження звіту про його виконання.

Система оподаткування — сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів, що справляються в установленому Податковим кодексом порядку.

Бюджетний устрій — організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Б. у. України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу України.

Грошові кошти- поняття бухгалтерського обліку, яке відображає найліквідніші активи підприємства та включає готівку в касі, кошти на рахунках в банках, електронні гроші, які емітуються у відкрито циркулюючій системі, депозити до запитання та кошти в дорозі.

Акциз (фр. accise, від лат. accidere — урізати) — один із різновидів здійснюваних державою податків (зборів), не пов’язаних з одержанням прибутку підприємцем (товаровиробником, торговцем). Це найпоширеніші державні непрямі (побічні) податки (збори) на певні продукти масового попиту (предмети розкоші, тютюн, алкогольні напої, коштовні метали та інше), які стягують з виробників чи продавців товарів. Акциз включається у ціну товару, яку сплачує споживач товару, його розмір і сума стягуються у державний чи місцевий бюджети. Часто застосовується на окремі імпортні товари з метою захисту внутрішнього ринку й підтримки вітчизняного товаровиробника.

Список використаної літератури

Конституція України прийнята 28 червня 1996 року

Бюджетний Кодекс України від 2001.06.21 №2542-III

Закон України „Про державний бюджет України на 2003”.

Бюджетний процес в України: збірник нормативно-інструктивних матеріалів.

Упорядники: С.І. Мельник, З.М.Луценко, І.Ф. Щербина, А.В.Данілова. К:

„проект підтримки економічної та фіскальної реформи”, 2002

Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: навчальний посібник –К.:

Товариство “Знання”, 1998 р.

Основи економічної теорії за редакцією академіка НАН України Чухна А.А.