- •[Ред.]Біографія [ред.]Рання біографія
- •[Ред.]Зрілість поета
- •[Ред.]Творчість
- •[Ред.]Українські переклади
- •III. Мішель і христина
- •IV. Сльоза
- •V. Чорносмородинна ріка
- •VI. Комедія спраги
- •1. Предки
- •2. Привид
- •3. Приятелі
- •4. Мрія злидаря
- •5. Підсумок
- •VII. Світанкова добра думка
- •[Ред.]Біографія
- •[Ред.]Творчість
- •[Ред.]Твори
- •[Ред.]Література
- •[Ред.]Див. Також
- •[Ред.]Посилання
- •[Ред.]Біографія
- •[Ред.]Участь у політичному житті Франції
- •[Ред.]Творчість
- •[Ред.]Українські переклади
- •[Ред.]Література
- •Жерминаль Золя Эмиль
- •[Править]Сюжет
- •[Править]в ролях
- •[Править]Награды и номинации
- •[Править]Сюжет
- •Гі де Мопассан
- •[Ред.]Біографія [ред.]Родина та дитинство
- •[Ред.]Освіта
- •[Ред.]Робота службовцем
- •[Ред.]Творчість
- •[Ред.]Смерть письменника
- •[Ред.]Огляд творчості [ред.]Естетичні принципи
- •[Ред.]Головні теми творчості
- •[Ред.]Твори [ред.]Романи та новели
- •[Ред.]Театр
- •[Ред.]Поеми
- •[Ред.]Українські переклади
- •[Ред.]Видання українською
- •[Ред.]Восьмитомне україномовне видання
- •[Ред.]Джерела
- •[Ред.]Література
- •[Ред.]Посилання
- •Переклади
- •[Ред.]Твори
- •[Ред.]Примітки
- •[Ред.]Посилання
- •Р. Роллан Кола Брюньон
- •[Ред.]Біографія
- •[Ред.]Творчість
- •[Ред.]Збірка «Радості й дні»
- •[Ред.]Роман «Жан Сантей»
- •[Ред.]«Проти Сент-Бева»
- •[Ред.]«Пастиші й різні тексти»
- •[Ред.]Роман «у пошуках втраченого часу»
- •[Ред.]Рецепція
- •[Ред.]Твори
- •[Ред.]у пошуках втраченого часу (à la recherche du temps perdu)
- •[Ред.]Інші твори
- •[Ред.]Анкета Пруста
- •[Ред.]Література [ред.]Загальні праці та біографії
- •[Ред.]Наукові монографії
- •[Ред.]Журнали, присвячені Прусту
- •[Ред.]Товариства Марселя Пруста
- •[Ред.]Посилання
- •[Ред.]Виноски
- •[Ред.]Історія написання
- •[Ред.]Структура
- •[Ред.]Головні персонажі
- •[Ред.]Український переклад
- •[Ред.]Примітки
- •[Ред.]Література
- •[Ред.]Творчість
- •[Ред.]Визнання
- •[Ред.]Джерела
- •[Ред.]Біографія
- •[Ред.]Погляди та творчість
- •[Ред.]Джерела
- •The 10 most popular misconceptions about Oscar Wilde
- •1. 'Oscar' is the best-known 'Wilde'
- •2. He was homosexual from his schooldays
- •3. He coasted through university, with a reputation for langorousness and a love of lilies
- •4. Apart from writing a couple of plays, a few children's stories, The Ballad of Reading Gaol and The Picture of Dorian Gray he doesn't seem to have done much
- •5. Being Irish was just an accident of birth; he was an English author, surely?
- •6. 'Earnest' was a code-word for 'gay' and wearing a green carnation was a 'secret' sign of homosexuality
- •7. Oscar Wilde's arrest was delayed by several hours to allow him to catch the last boat-train and escape to the continent
- •8. Once Oscar Wilde was arrested, tried and imprisoned, Lord Alfred Douglas, who essentially got him into the mess, abandoned him
- •9. Oscar Wilde died of syphilis
- •10. Oscar Wilde was merely a hedonist who, as he admitted, put his genius into his life but only his talent into his works
- •[Ред.]Оскар Вайлд українською мовою
2. Привид
Нумо, вічні Ундини,
Збурте сині глибини,
Венеро, сестро блакиті,
Яви свої форми налиті!
В норвезьких снігах євреї,
Тримайтесь дороги своєї,
Далеких країв вигнанці,
Море малюйте вранці!
Я. - Не хочу хмільних напоїв,
Не спрагну чар-зілля в чарі.
Скільки б чудес не накоїв,
Лише на дорогу примарі.
Отямся ж, о батьку хрещений
Тієї страшної спраги,
Що смокче, як гідра, з мене
І душу, і решти відваги.
3. Приятелі
Глянь, хвилі-відчайдухи
Женуть вино на пляж.
Глянь, мчать струмки сивухи,
Гірський розмивши кряж.
Ми, друзі, не промажем -
Потрафим в нашу ціль!
Я. - Доволі цих пейзажів!
І, врешті, що є хміль?
Врятуюсь від загулу
І від земних щедрот,
Набравши в рот намулу
Поміж старих колод.
4. Мрія злидаря
Колись я проберусь
В містечко старовинне,
Знайду пивничку винну
І тихо там нап'юсь,
І в тишині загину.
А збудуся недуг
Й добуду грошенята,
Подамся мандрувати.
Ген-ген за виднокруг
Поманить доля клята.
- Ех! Мрія злидаря
Лиш додає осмути.
Ніколи не прибути
Мені до корчмаря
В зелений світ забутий.
5. Підсумок
І голуби, причаєні в полях,
І звірина, що в глупу ніч біжить,
Птах водяний і тихий свійський птах,
Метелик теж - всіх мучить спрага пить.
Розтанути б в захмарній далині...
- О, щастя прохолодної краси! -
В росі фіалок зникнуть навесні,
Коли зоря зволожує ліси.
VII. Світанкова добра думка
О четвертій влітку - благодать!
Ще продовжується сон кохання,
Видихає на гаї світання
Пахощі вечірніх свят.
Де сіяє сонце Гесперід,
На величній гомінкій будові
Вже заметушивсь теслярський рід,
Засукавши рукави байкові.
Теслярі у моховій пустелі
Зводять пишні вигини склепінь,
Де всміхнуться розкішшю оселі
У фальшиву далечінь.
О Венеро! Для Робітників,
Підданих владики Вавілону,
Любих кинь своїх чоловіків,
Що в душі несуть корону.
О Владарко Пастухів!
Дай вина хильнути теслям гідним,
Щоб вони не вибились із сил,
Доки в море не ввійдуть опівдні.
Травень 1872
УглСтефа́н Малларме́ (фр. Stéphan Mallarmé) (18 березня 1842, Париж — 9 вересня1898, Вальвен, біля Фонтенбло) — французький поет, один з найчільніших представників французького символізму, разом з Бодлером і Рембо заклав підвалини сучасної європейської лірики.
Зміст [сховати]
|
[Ред.]Біографія
Стефан Малларме народився в родині дрібного службовця в Парижі. Після смерті матері в 1847 виховувався бабусею. З 1850 жив у інтернатах, 1855 його виключають з інтернату за погану поведінку і він відвідує ліцей в Сансі. 1857 помирає його молодша сестра. Перші вірші Малларме пише 1858-1860 роках (збірка «В чотирьох стінах» — 64 тексти).
По закінченні школи знайомиться з письменницькими колами й уперше натрапляє на тексти Шарля Бодлера. Кілька років проводить в Англії, де знайомиться з Марі Ґерхард, за походженням німкенею В 1863 одружується з Марі Ґерхард. Цього ж року народжується його донька Женев'єва. В 1864 починає роботу над «Іродіадою», розробляючи біблійний сюжет про Саломею, намагається віднайти нову чистоту й красу поетичного слова.
В 1866 йому нарешті вдається опублікувати добірку своїх віршів у часописі парнасців. Знайомиться з Леконтом де Лілем та Жозе Ередіа. В 1871 народжується його син Анатоль у Сансі. Малларме переїздить до Парижа, де працює над перекладами з Едгара По. 1872 знайомиться з Рембо та деякими представниками імпресіонізму. Дружить з Едуаром Мане таЕмілем Золя. З 1874 видає часопис «La dernière mode», який невдовзі закрився.
З 1877 організовує літературний салон: легендарні «mardis» («Вівторки»), де збираються молоді письменники, такі як Еміль Верхарн, Моріс Метерлінк, Оскар Вайльд, Поль Валері, Андре Жид, Вільям Батлер Єйтс, Райнер Марія Рільке, Стефан Ґеорґе.
В 1883 ім'я Малларме набуло розголосу завдяки публікації «Проклятих поетів» Верлена. В 1886 публікує свій перший вірш без знаків пунктуації «M'introduire dans ton histoire». По виході на пенсію в 1894 переїздить з Парижа до Вальвен, де й помирає 1898.