102. Як практично можна визначити урожайність культури з площі, яка була зібрана своєчасно?

1) різницю між фактичним валовим збором і валовим збором з площі, зібраної пізніше оптимальних термінів, поділити на площу, зібрану не своєчасно;

2) різницю між фактичним валовим збором і валовим збором з площі, зібраної пізніше оптимальних термінів, поділити на площу, зібрану своєчасно;

3) різницю фактичним валовим збором і валовим збором площі, зібраної пізніше, поділити на загальну фактичну площу;

4) різницю між фактичною урожайністю по підприємству і урожайністю, що одержана з площі, зібраної пізніше оптимальних термінів.

103. Яка група факторів безпосередньо впливає на зміну валового виробництва окремого виду продукції тваринництва?

1) поголів’я і середньодобова продуктивність однієї голови;

2) продуктивність однієї голови за рік і кількість кормо днів;

3) середньорічної продуктивності і середньорічного поголів’я ;

4) продуктивність і рівень забезпеченості худоби кормами.

104. Яка група факторів не впливає безпосередньо на рівень продуктивності тварин?

1) рівень годівлі і дотримання раціону годівлі;

2) поголів’я і рівень забезпеченості виробничих процесів кваліфікованими працівниками;

3) умови утримання худоби;

4) порідний і віковий склад стада.

105. Розмір впливу поголів’я на зміну валового виробництва обчислюється як різниця між:

1) фактичним і плановим обсягом виробництва;

2) фактичним і розрахунковим обсягом виробництва, обчисленим при умові фактичного поголів’я і планової продуктивності однієї голови;

3) розрахунковим (обчисленому при умові фактичного поголів’я і планової продуктивності) і плановим обсягом виробництва;

4) Немає правильної відповіді.

106. Розмір впливу продуктивності однієї голови на зміну валового виробництва продукції тваринництва (результативний показник) розраховують як різницю між:

1) фактичним і умовним (обчисленому при фактичній продуктивності і плановому поголів’ю), результативними показниками;

2) фактичним і умовним (обчисленим при фактичному поголів’ю і плановій продуктивності однієї голови) результативними показниками;

3) умовним (обчисленому при фактичній продуктивності і плановому поголів’ю) і плановим результативним показником;

4) умовними (обчисленому при фактичному поголів’ї і планової продуктивності однієї голови) і плановим результативним показниками.

107. Рівень забезпеченості худоби кормами визначаються як

1) відношення фактичних витрат кормів га 1голову до планових;

2) відношення фактичних витрат кормів до планових;

3) різниця між фактичними і плановими витратами кормів на 1 голову;

4) різниця між фактичними і плановими витратами кормів на усе поголів’я .

108. В процесі аналізу забезпеченості худоби кормами не суттєвими факторами є:

1) визначення рівня годівлі;

2) дотримання раціонів годівлі;

3) спосіб заготівлі і доставки кормів;

4) ефективність використання корму.

109. При аналізі ефективності використання корму основним показником у розрахунках є:

1) витрати кормів на 1 голову;

2) витрати кормів на 1 ц продукції;

3) витрати кормів на усе поголів’я ;

4) витрати кормів на фактично отриману продукцію.

110. Економію або перевитрати кормів на виробництво продукції обчислюють, як:

1) добуток різниці між фактичними і плановими витратами кормів на 1 ц та фактичним обсягом продукції;

2) добуток різниці між фактичним і плановим обсягом продукції на планові витрати кормів на 1 ц;

3) різниця між фактичними і плановими витратами кормів на увесь обсяг продукції;

4) різниця між фактичними і плановими витратами кормів на 1 голову помножити на плановий обсяг продукції.

111. Можливий резерв збільшення обсягів виробництва окремого виду продукції тваринництва за рахунок покращення породного складу стада в економічному аналізі обчислюють, використовуючи методику розрахунку впливу фактора:

1) кількісного;

2) якісного;

3) структурного;

4) немає правильної відповіді.

112. Резерв збільшення обсягів виробництва молока за рахунок ліквідації яловості корів обчислюють як:

1) добуток кількості недотриманого молока від ялової корови на маточне поголів’я ;

2) різниця між фактичним валовим надоєм молока та надоєм від ялових кормів;

3) різниця між фактичним і плановим валової надоєм молока;

4) кількість недотриманого молока від ялової корови помножити на кількість ялових корів в стаді.

113. Аналіз ринків збуту продукції починають з вивчення:

1) попиту на продукції;

2) його структури;

3) пропозиції продукції;

4) кількість учасників ринку.

114. Місткість товарного ринку (U) визначається обсягом товарів, які на ньому реалізуються протягом оку, і обчислюється за формулою:

1) U=В – З + І – Е , де В – виробництво товарів;

2) U=В + З – І – Е ; З – залишки товарних запасів;

3) U=В + З + І + Е; І – імпорт товарів;

4) U=В – З – І + Е . Е – експорт товарів.

115. Показник ринкової частки (сегмент ринку) обчислюють як відношення:

1) обсягу продажу певного товару окремим підприємством до сумарного обсягу продажу цього товару на ринку;

2) сумарного обсягу продажу певного товару на ринку до обсягу продажу цього товару окремим підприємством;

3) загального обсягу імпортного товару до обсягу його експорту;

4) загального обсягу експорту певного товару до обсягу його імпорту.

116. При аналізі змін обсягів реалізації продукції сільського господарства (I) здійснюють розрахунки за формулою:

1), деq – кількість реалізованої продукції;

р – ціна реалізації одиниці продукції;

2) ; і – вид продукції

3) ;п, ф – плановий і фактичний показник

4) .

117. Рівень товарності окремих видів продукції обчислюють як:

1) відношення кількості виробленої продукції до реалізованої;

2) різниця між кількістю виробленої та реалізованої продукції;

3) сума кількості виробленої та реалізованої продукції;

4) відношення кількості реалізованої продукції до виробленої.

118. При факторному аналізі суми доходу від реалізації продукції с.-г. до чинників першого порядку не входять:

1) обсяг реалізованої продукції;

2)структура реалізованої продукції;

3) якість реалізованої продукції;

4) середня ціна реалізованої продукції.

119. Можливий резерв збільшення обсягів реалізації окремих видів продукції за рахунок збільшення обсягів виробництва обчислюють як:

1) добуток резерву збільшення обсягу виробництва на рівень товарності;

2) різницю між фактичним і плановим обсягом реалізації;

3) добуток планового обсягу реалізації на рівень товарності;

4) різницю між фактичним обсягом реалізації та резервом його збільшення.

120. В процесі аналізу ринку ступінь відчутності попиту до зміни ціни вимірюється за допомогою

1) коефіцієнта цінової еластичності;

2) відносної частки ринку;

3) темпу зростання ринку;

4) індексу зміни ціни.

121. Коефіцієнт еластичності попиту через дохід (Е_д) визначають за формулою:

1) Е_д=∆% п ∙ ∆%с , де ∆% п – відсоткова зміна кількості попиту і-того товару;

2) Е_д=∆% п : ∆%с; ∆%с – відсоткова зміна доходів покупців.

3) Е_д=∆% с:∙ ∆%п;

4) Е_д=∆% п + ∆%с.

122. Якщо величина коефіцієнтів еластичності (Е) більше 1, то це означає, що попит:

1) еластичний;

2) нееластичний;

3) абсолютно нееластичний;

4) абсолютно еластичний.

123. До витрат на виробництво відносять

1) собівартість реалізованої продукції;

2) адміністративні витрати;

3) втрати на збут;

4) інші операційні витрати.

124. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) не включають

1) прямі матеріальні витрати;

2) прямі витрати на оплату праці;

3) інші прямі витрати;

4) адміністративні витрати.

125. Аналіз витрат на виробництво та собівартості продукції проводиться з метою

1) виявлення тенденцій і причини зміни собівартості продукції;

2) формування оптимальної величини собівартості продукції, її складових та пошуку резервів її зниження;

3) обчислення розміру негативного впливу окремих факторів на зміну собівартості;

4) вивчення динаміки змінних собівартості продукції, порівняння з планом та середніми даними підприємствах району.

126. Аналіз загальної суми витрат на виробництво починають з вивчення динаміки її змін для чого можна використати формулу загального індексу собівартості (І_z)

1) деz - собівартість 1 ц, грн.

2) q – кількість виробничої продукції, ц

3) 0, 1 – період часу

4)

127. Суму економії або перевитрат (е) коштів на виробництво можна визначити за формулою

1) , де,q – кількість виробленої продукції,ц;

2 ; z – собівартість 1 ц, грн. ;

3) ;0, 1 – період часу.

4) .

128. Визначити суму витрат на виробництво (В) через взаємозв’язок обсягу продукції (U) постійних (ПВ) і змінних (зв) витрат можна через рівняння

1) В = U х зв - ПВ;

2) В = U х зв : ПВ;

3) В = U : ПВ+ зв ;

4) В = U х зв + ПВ.

129. Причинами зміни матеріальних витрат на виробництво продукції (безпосередній вплив) не може бути

1) зміна кількості витрачених матеріалів;

2) вартість одиниці придбаних матеріалів;

3) собівартість одиниці матеріальних ресурсів власного виробництва;

4) якість витрачених матеріальних ресурсів.

130. Як визначити розмір впливу урожайності (у) на зміну собівартості зерна ()

1) , деВ – витрати на 1 га, грн

2) ; 0, 1 – період часу;

3) ;

4) .

131. Взаємозв’язок собівартості 1 ц молока () з сумою постійних(ПВ) і змінних (зв) витрат описується таким рівнянням

1) z=ПВ х У + зв , де У – продуктивність, кг/гол. ;

2) z=ПВ : у - зв;

3) z=ПВ : у+зв;

4) z= У х зв+ ПВ.

132. Розмір впливу суми витрат на 1 га (В) на зміну собівартості 1 ц соняшнику () обчислюється так

1) , деУ – урожайність, ц/га;

2) ;

3) ;

4) .

133. При розрахунку розміру впливу окремих факторів на зміну собівартості одиниці продукції у факторній моделі: z=ПВ : у + зв використовують метод:

1) абсолютних різниць;

2) ланцюгових підстановок;

3) відносних різниць;

4) індексний.

134. На відхилення фактичної суми витрат по статті «Корма» від плану впливають фактори першого порядку:

1) затрати кормів на 1 ц продукції (ц к.од.) і собівартості 1 ц к.од. ;

2) затрати кормів на 1 ц продукції та продуктивність 1 голови;

3) продуктивність 1 голови і собівартістю 1 ц корм.од. ;

4) якість кормів і продуктивність 1 голови.

135. До можливих резервів зниження витрат на виробництво зерна не відноситься

1) правильне агрегатування техніки;

2) термін проведення агротехнічних заходів;

3) сумісництво технологічних операцій;

4) зниження вартості послуг і робіт.

136. Організація проведення аналізу собівартості продукції (робіт, послуг) не передбачає

1) планування проведення аналізу та підбір джерел інформації з перевіркою її на достовірність;

2) проведення факторного аналізу;

3) виявлення і підрахування резервів зниження собівартості;

4) вивчення кон’юнктури ринку даного виду продукції.

137. До об’єктів аналізу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) не входять

1) загальна сума витрат на виробництво;

2) собівартість окремих видів продукції (робіт, послуг) ;

3) витрат на збут;

4) витрати на одиницю продукції (робіт, послуг) по статтям.

138. З метою виявлення тенденції зміни собівартості окремих видів продукції необхідно

1) порівняти фактичний рівень собівартості з плановим;

2) порівняти рівень собівартості з середніми даними по підприємствах району;

3) провести вирівнювання динамічного ряду собівартості;

4) визначити темпи росту або зниження собівартості.

139. Яке з нижче наведених джерел не використовують при аналізі фінансових результатів від реалізації:

1) Статистична звітність ф. 50 с.-г. ;

2) Звіт про фінансові результати;

3) Бухгалтерський баланс;

4) Звіт про власний капітал.

140. Дані якої форми статистичної звітності являються джерелом для аналізу фінансових результатів

1) ф. 29 с.-г. «Про урожай і урожайність» ;

2) ф. 24 с.-г. «Про стан тваринництва» ;

3) ф. 50 с.-г. «Основні економічні показники» ;

4) Немає правильної відповіді.

141. Аналіз фінансових результатів починають з вивчення …

1) складу та структури доходів і витрат підприємства;

2) складу і динаміки чистого прибутку;

3) виконання плану по прибутку;

4) залежності показників фінансових результатів від певних факторів.

142. Згідно П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», чистий дохід обчислюється як:

1) різниця між сумою доходу і виробничою собівартості реалізованої продукції;

2) різниця між сумою доходу і ПДВ, акцизного збору та інших вирахувань з доходу;

3) сума валового прибутку і ПДВ;

4) сума ПДВ, акцизного збору і собівартості реалізованої продукції.

143. Згідно П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» суму валового прибутку (збитку) від реалізації визначається як:

1) різниця між сумою чистого доходу і виробничою собівартістю реалізованої продукції;

2) сума ПДВ, акцизного збору і собівартості реалізованої продукції;

3) різниця між сумою доходу і чистого доходу;

4) сума чистого доходу, ПДВ, акцизного збору та інших витрат.

144. За даними звіту про фінансові результати сума чистого прибутку (збитку) визначається …

1) по кожному виду діяльності;

2) по операційній діяльності;

3) по усіх видах діяльності разом;

4) по звичайній діяльності.

145. Факторна модель чистого прибутку (збитку) відноситься до моделі детермінованого факторного аналізу типу:

1) мультиплікативної;

2) кратної;

3) адитивної;

4) змішаної.

146. На зміну суми валового прибутку від реалізації продукції с.-г. впливають фактори першого порядку:

1) обсяг, ціна, собівартість і якість реалізованої продукції;

2) обсяг, ціна, собівартість і структура реалізованої продукції;

3) обсяг, ціна, якість реалізованої продукції і витрати на збут;

4) обсяг, собівартість реалізованої продукції, попит і пропозиція ринку.

147. Застосовуючи метод ланцюгових підстановок для визначення розміру впливу ціни на зміну суми валового прибутку від реалізації, необхідно

1) від фактичної суми виручки відняти планову суму виручки;

2) від фактичної суми виручки відняти фактичну суму витрат;

3) від фактичної суми виручки відняти планову суму витрат;

4) від фактичної суми виручки відняти умовну суму виручки.

148. Вплив структури реалізованої продукції на зміну валового прибутку від реалізації продукції неможна визначити використовуючи метод

1) абсолютних різниць;

2) пропорційного ділення;

3)ланцюгових підстановок;

4) індексний.

149. Яка факторна модель відображає залежність прибутку від реалізації окремого виду продукції (П) від кількості (q), ціни (р) і собівартості (z) реалізованої продукції?

1) П= q х z – q х р;

2) П= q : (р – z) ;

3) П= q х (р – z) ;

4) П= q х (р : z).

150. Як визначити розмір впливу кількості реалізованої продукції (q) на зміну суми прибутку (∆П) від реалізації

1) ∆П=( q₁ - q₀)(р₀ – z₀) де р – ціна 1 ц, грн

2) ∆П=( q₁ - q₀)(р₁ – z₁) z – собівартість 1 ц, грн

3) ∆П=( q₁ - q₀)(р₁ – z₀) 0, 1 – базисний і звітний періоди

4) ∆П=( q₁ - q₀)(р₀ – z₁)

151. Розмір впливу ціни реалізації зерна (р) на зміну суми прибутку (∆П)обчислюють як

1) ∆П=( р₁ - р₀): q₁ де q – кількість, ц

2) ∆П=( р₁ - р₀)х q₁ z – собівартість 1 ц, грн

3) ∆П=−( р₁ -р₀)х q₀ 0, 1 – період часу

4) ∆П=( р₁ - z₀)х q₁

152. Вплив собівартості 1 ц продукції (z) на зміну суми прибутку від її реалізації (∆П)обчислюють як

1) ∆П=( z₁ - z₀)х q₀ де q – кількість, ц

2) ∆П=− ( z₁ - z₀)х q₁ 0, 1 – період часу

3) ∆П=− ( q₁ - q₀)х z₀

4) ∆П=( q₁ - q₀)х z₁

153. Застосовуючи метод ланцюгових підстановок, вплив якого фактора на зміну прибутку від реалізації можна визначити, якщо є такий розрахунок ∆П= q₁ ( р₁ - z₀) - q₁ (р₀ – z₀)?

1) кількість реалізованої продукції (q) ;

2) ціни реалізації (р) ;

3) собівартості (z) ;

4) прибутку на 1 ц (р - z).

154. Який показник не характеризує рівень рентабельності?

1) прибуток з розрахунку на одиницю виробничих витрат;

2)прибуток з розрахунку на одиницю вартості товарної продукції;

3) прибуток з розрахунку на одного працюючого ;

4) прибуток з розрахунку на одиницю власного капіталу.

155. Яку групу показників рентабельності характеризує наступний розрахунок: відношення суми чистого прибутку до середньорічної вартості активів?

1. рентабельність виробництва;

2) рентабельність капіталу;

3) рентабельність продаж;

4) рентабельність основних виробничих засобів.

156. При факторному аналізі норми прибутку (НП) використовують таку факторну модель:

1) НП=П х (ОВЗ+О_бЗ) де П – сума прибутку

2) НП=П х (ОВЗ – О_бЗ) ОВЗ – основні виробничі засоби

3) НП=(ОВЗ – О_бЗ) : П О_бЗ – оборотні засоби

4) НП=П : (ОВЗ+О_бЗ)

157. Можливий резерв зростання суми прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації конкретного виду продукції обчислюють як добуток

1) планового обсягу реалізації на фактичну ціну;

2) можливого резерву збільшення обсягу реалізації на плановий прибуток від реалізації 1ц;

3) фактичного обсягу реалізації на планову ціну;

4) можливого резерву збільшення обсягу реалізації на фактичну ціну реалізації.

158. Методика маржинального аналізу фінансових результатів базується на розподілі витрат на:

1) прямі і непрямі;

2) постійні і змінні;

3) виробництво і збут;

4) загальновиробничі і адміністративні.

159. Застосування методики маржинального аналізу фінансових результатів для дослідження факторів зміни прибутку та його прогнозування використовують таку модель:

1) П= q х (р – зв)- ПВ де q – кількість

2) П= q х (р – ПВ) – зв р – ціна одиниці продукції

3) П= q х зв (ПВ – р) зв – зміни витрат на одиницю продукції

4) П= q х ПВ(р –зв) ПВ – постійні витрат на увесь обсяг продукції

160. Маржинальний дохід визначається як

1) різниця виручки і витрат;

2) сума змінних витрат і прибутку;

3) сума постійних витрат і прибутку;

4) різниця прибутку і постійних витрат.

161. Точку беззбитковості обсягів реалізації обчислюють шляхом ділення

1) суми постійний витрат на ставку маржинального доходу;

2)суми змінних витрат на ставку маржинального доходу;

3) суми маржинального доходу на ціну реалізації;

4) суми загальних витрат на прибуток.

162. Система показників, що відображає стан капіталу у процесі його кругообігу та спроможності суб’єкта господарювання фінансувати свою діяльність на фіксований термін часу, характеризує

1) платоспроможність підприємства;

2) ліквідність підприємства;

3) фінансовий стан підприємства;

4) ймовірність банкрутства підприємства.

163. Фінансовий стан підприємства не залежить від:

1) результатів виробничої діяльності;

2) форм і методів організації виробництва;

3) фінансової діяльності;

4) комерційної діяльності.

164. Аналіз ФСП базується, головним чином, на використанні показників:

1) абсолютних;

2) відносних;

3) натуральних;

4) умовно-натуральних.

165. В процесі аналізу порівняння показників досліджуваного підприємства із загальноприйнятими (або теоретичними) «нормами» дозволяють

1) оцінити ступінь ризику і прогнозування можливостей банкрутства;

2) виявити сильні і слабкі сторони підприємства та його можливості;

3) вивчити тенденції покращення або погіршення ФСП;

4) визначити можливості нарощування обсягів продаж.

166. Аналіз ФСП починають з оцінки:

1) фінансової стійкості та платоспроможності;

2) ефективності та інтенсивності використання капіталу;

3) майнового стану і структури капіталу;

4) кредитоспроможності та ризику банкрутства.

167. В процесі аналізу змін у складі і структурі балансу застосовують такі методи:

1) індексний і динамічних рядів;

2) абсолютних і відносних величин, середніх величин;

3) горизонтальний, вертикальний, коефіцієнтний;

4) групування, середніх величин.

168. Розміщення господарських засобів в активі балансу здійснено відповідно їх

1) вартості;

2) собівартості;

3)ступеню ліквідності;

4) значущості у процесі виробництва.

169. Сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговує господарський процес і повністю використовується протягом одного операційного циклу, - це визначення

1) власного капіталу;

2) оборотних активів;

3) оборотного капіталу;

4) необоротних активів.

170. Залежність стійкості ФСП від оптимальності розміщення засобів визначають шляхом аналізу

1) структури оборотних активів;

2) структури капіталу підприємства;

3) показників платоспроможності;

4) зміни валюти балансу.

171. При аналізі структури оборотних активів за ступенем ризику вкладання капіталу особливо вивчають оборотні активи з

1) мінімальним ризиком ;

2) невеликим ризиком;

3) високим ризиком;

4 за усіма видами ризиків.

172. Ступінь інтенсивності використання капіталу, вкладеного у запаси і матеріали, аналізують за показниками

1) динаміки;

2) оборотності;

3) ліквідності;

4) ресурсовіддачі.

173. До показників оборотності матеріальних оборотних активів не відносять

1) коефіцієнт оборотності;

2) коефіцієнт фінансової незалежності;

3) коефіцієнт закріплення;

4) тривалість одного обороту.

174. Коефіцієнт оборотності виробничих запасів обчислюють як відношення:

1) суми виручки до середньорічної вартості запасів;

2) середньорічної вартості запасів до суми виручки;

3) середньорічної вартості запасів до валюти балансу;

4) суми виручки до середньорічної вартості оборотних активів.

175. Розрахунок суми коштів (ек), які умовно вивільнюються з обороту при прискоренні оборотності запасів (або потребують додаткового введення в оборот при уповільнені оборотності), проводять як

1) де Т – тривалість одного обороту в днях

2) ОСО – одноденна сума обороту, грн

3) 0,1 – базисний і звітний період

4)

176. Суму власних джерел формування запасів (ВОК) обчислюють за такою формулою

1)деІ-V – нумерація розділів

2) П - пасиву

3) А - активу

4)

177. Якщо сума власних джерел формування запасів (ВОК) перевищує суму запасів (З), то фінансову стійкість підприємства характеризують як

1) абсолютну;

2) нормальну;

3) нестійку;

4) кризову.

178. Якщо сума запасів (З) перевищує суму власних джерел (ВОК), але менше суми «нормальних» джерел (НД) формування запасів, то фінансову стійкість характеризують як

1) абсолютну;

2) нормальну;

3) нестійку;

4) кризову.

179. В процесі аналізу стану розрахунків з’ясовано, що кошти досліджуваного підприємства використовують інші організації, така ситуація свідчить про наявність заборгованості

1) дебіторської;

2) кредиторської;

3) невиправданої;

4) нормальної.

180. З метою визначення виправданої або невиправданої заборгованості проводять

1) порівняння загальних сум дебіторської та кредиторської заборгованості;

2) аналіз стану розрахунків за строками виникнення заборгованості;

3) аналіз динаміки сум заборгованості за останні 3-5 років;

4) обчислення структури дебіторської та кредиторської заборгованості.

181. Коефіцієнт платоспроможності обчислюється як

1) різниця між платіжними засобами і платіжними зобов’язаннями;

2) відношення платіжних засобів до платіжних зобов’язань;

3) відношення платіжних зобов’язань до платіжних засобів;

4) відношення різниці між платіжними засобами і платіжними зобов’язаннями до платіжних зобов’язань.

182. До платіжних засобів підприємства не входять:

1) грошові кошти та їх еквіваленти;

2) дебіторська заборгованість;

3) готова продукція;

4) виробничі запаси.

183. Система показників для оцінки фінансового стан підприємства складаються з трьох груп, до яких не входять показники:

1) структури капіталу;

2) ділової активності;

3) фондозабезпеченості;

4) рентабельності.

184. Як на підставі балансу підприємства визначити суму робочого капіталу

1) різниця між активами і пасивами балансу;

2) різниця між необоротними активами і поточними зобов’язаннями;

3) різниця між оборотними активами і поточними зобов’язаннями;

4) різниця між сумою власного капіталу і оборотними активами.

185. Як визначити коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття) на підставі балансу підприємства?

1) шляхом ділення суми оборотних активів на суму поточної заборгованості;

2) шляхом ділення суми оборотних активів на суму кредиторської заборгованості;

3) шляхом ділення суми оборотних активів на суму довгострокових зобов’язань;

4) шляхом ділення суми оборотних активів на суму власного капіталу.

186. Коефіцієнт фінансової незалежності підприємства визначається:

1) відношення власного оборотного капіталу до валюти балансу;

2) відношення власного капіталу до валют балансу;

3)відношення власного капіталу до залученого;

4) відношення власного капіталу до необоротних активів.

187. Під «інвестиціями» розуміють:

1) капіталовкладення у відтворення основних засобів – як виробничого, так й невиробничого характеру;

2) довгострокове вкладення коштів в активи підприємства з метою збільшення прибутку і нарощування власного капіталу;

3) будь-яке вкладення капіталу, навіть якщо воно не пов’язане з отриманням прибутку;

4) вкладення грошових коштів до балансових установ.

188. За об’єктами вкладання інвестиції поділяють на

1) матеріальні і грошові;

2) довгострокові і короткострокові;

3) реальні і фінансові;

4) одноразові і постійні.

189. За своєю суттю реальні інвестиції не відображають:

1) вкладання коштів в оновлення матеріально-технічної бази підприємства;

2) вкладання коштів в оборотні матеріальні активи;

3) нарощування виробничих потужностей підприємства;

4) освоєння нових технологій або видів продукції.

190. Інвестиції, що акумулюють вкладання коштів у різні фінансові інструменти (цінні папери, депозити, тощо) класифікують як:

1) фінансові;

2) приватні;

3) пасивні;

4) валові.

191. За видами обраної інвестиційної стратегії розрізняють:

1) валові і чисті інвестиції;

2) реінвестиції та дезінвестиції;

3) пасивні та активні інвестиції;

4) внутрішні та іноземні.

192. При аналізі обсягів інвестицій вивчають динаміку і виконання плану інвестування за звітній період за такими напрямами

1) придбання основних засобів;

2) формування основного стада;

3) меліорація земель;

4) усі відповіді вірні.

193. До джерел інвестицій на формування основного стада не входить:

1) виручка від реалізації дорослої худоби, вибракуваної з осново стада;

2) виручка від реалізації виробничих запасів;

3) кредити банка;

4) чистий прибуток.

194. Ретроспективна оцінка ефективності реальних інвестицій проводиться за допомогою комплексу показників, за виключенням:

1) збільшення чистого прибутку з розрахунку на 1 грн інвестицій;

2) термін окупності інвестицій;

3) підвищення трудомісткості продукції;

4) зниження собівартості продукції з розрахунку на 1 грн інвестицій.

195. Термін окупності інвестицій визначається як відношення:

1) суми інвестицій до суми додаткового прибутку;

2) суми додаткового прибутку до суми інвестицій;

3)суми отриманого прибутку до суми витрат на виробництво;

4) суми інвестицій до суми витрат на їх впровадження (освоєння).

196. Для прогнозування ефективності інвестиційної діяльності підприємству необхідно здійснювати

1) аналіз витрат підприємства за останній рік;

2) довгостроковий аналіз доходів і витрат;

3) оперативний аналіз грошових потоків;

4) аналіз обсягів виробництва.

197. За яким методом оцінки ефективності інвестицій можна визначити: скільки коштів треба вкласти сьогодні, щоб отримати певну суму по закінченню встановленого періоду?

1) Метод дисконтування грошових надходжень;

2) Розрахунок окупності інвестицій;

3) Усі названі методи;

4) Немає правильної відповіді.

198. Для узагальнення одержаних результатів економічного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства використовують методику

1) обчислення середнього узагальнюючого показника;

2) комплексної оцінки;

3) факторного аналізу;

4) визначення показників рентабельності.

199. Визначення найкращого результату діяльності шляхом обчислення максимальної суми балів характеризує метод

1) бальної оцінки;

2) суми місць;

3) коефіцієнтів;

4) рейтингової оцінки.

200. Метод комплексної оцінки, який дозволяє врахувати не тільки абсолютний показник діяльності кожного підприємства, а й ступінь їх близькості (віддаленості) до найкращих значень показників по групі підприємств, називають:

1) бальної оцінки;

2) суми місць;

3) коефіцієнтів;

4) рейтингової оцінки.

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

1. Економіка підприємства є наукою:

1) суспільною;

2) природничою;

3) економічною;

4) технічною.

2. Виробничі відносини й економічні закони та закономірності, що виникають і діють лише в аграрних підприємствах і враховують особливості сільськогосподарського виробництва є об’єктом дослідження:

1) політичної економії;

2) макроекономіки;

3) мікроекономіки;

4) економіки підприємства.

3. Що є спільного між мікроекономікою та економікою підприємства?

1) досліджують економіку в цілому та її великі підрозділи;

2) досліджують процес розширеного відтворення в сільському господарстві й організаційних формах його функціонування;

3) досліджують конкретні економічні суб’єкти – окремі підприємства і галузі, окремі домогосподарства;

4) досліджують питання, пов’язані з впливом на ринки окремих товарів політики урядів і змін економічної кон’юнктури в інших країнах світу.

4. Предмет науки „Економіка підприємства” пов’язаний з вивченням:

1) процесу розширеного відтворення в сільському господарстві й організаційних формах його функціонування;

2) продуктивних сил з погляду їх впливу на виробничі відносини на рівні підприємств;

3) причин зміни обсягу виробництва продукції та її впливу на ціни і доходи підприємств;

4) всі відповіді правильні.

5. Інструментарієм діалектики є її загальні методи дослідження:

1) економіко-статистичний та монографічний;

2) розрахунково-конструктивний та балансовий;

3) індукція та дедукція;

4) нормативний та економіко-математичний.

6. Результатом застосування індуктивного і дедуктивного методу є:

1) теорії;

2) економічні принципи й узагальнення;

3) методики та рекомендації;

4) всі відповіді вірні.

7. Логічна схема застосування індуктивного методу дослідження виглядає як:

1) абстрактне осмислення проблеми, гіпотеза, пошук фактів, виведення економічних теорій;

2) збір, систематизація, аналіз, узагальнення фактів, виведення економічних теорій;

3) розробка економічної політики, впровадження у відповідні сфери діяльності;

4) формування економічних узагальнень, теорій концепцій, методик і шляхів вирішення економічних проблем.

8. Логічна схема застосування дедуктивного методу дослідження виглядає як:

1) формування економічних узагальнень, теорій, концепцій, методик і шляхів вирішення економічних проблем;

2) розробка економічної політики, впровадження у відповідні сфери діяльності;

3) абстрактне осмислення проблеми, гіпотеза, пошук фактів для підтвердження чи спростування гіпотези, виведення економічних теорій;

4) збір, систематизація, аналіз, узагальнення фактів, виведення економічних теорій.

9. Економічні показники – це:

1) явища, процеси, факти і виявлені тенденції та закономірності їх розвитку;

2) нормативні витрати матеріальних ресурсів, праці, капіталовкладень;

3) інформаційний носій певних кількісних та якісних характеристик економічних явищ і процесів;

4) категорії, поняття, висновки та рекомендації.

10. При вивченні масових явищ, процесів, фактів і виявленні тенденцій та закономірностей їх розвитку застосовують метод:

1) економіко-статистичний;

2) монографічний;

3) абстрактно-логічний;

4) експериментальний.

11. Для всебічного й глибокого вивчення окремих явищ, процесів та виявлення причинно-наслідкових зв’язків їх розвитку використовують метод:

1) економіко-статистичний;

2) розрахунково-конструктивний;

3) монографічний;

4) балансовий.

12. При прогнозуванні і плануванні виробництва й економічних процесів розвитку застосовують метод:

1) розрахунково-конструктивний;

2) балансовий;

3) нормативний;

4) експериментальний.

13. При оптимізації виробництва в цілому, а також окремих складових агрегованих систем застосовується метод:

1) економіко-статистичний;

2) монографічний;

3) балансовий;

4) економіко-математичний.

14. Постановку експериментів, що розглядаються як практичний крок до перевірки теоретично осмислених проблем передбачає метод:

1) розрахунково-конструктивний;

2) економіко-математичний;

3) економіко-статистичний;

4) експериментальний.

15. Міжгосподарська кооперація – це:

1) об’єднання господарств в певну виробничу структуру під єдиним керівництвом одного із його засновників з метою підвищення ефективності виробництва;

2) укрупнення господарств і поглиблення їх спеціалізації;

3) об’єднання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств для спільного виробництва продукції;

4) удосконалення виробничих зв’язків сільськогосподарських виробників з переробною промисловістю.

16. За формою власності підприємства класифікуються на:

1) приватні ;

2) державні;

3) комунальні;

4) усі відповіді правильні.

17. Дайте визначення поняття “підприємство”:

1) підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, який функціонує з метою реалізації продукції;

2) підприємство – це організаційно відокремлена первинна ланка сфери народного господарства, яка виконує роботу або надає платні послуги;

3) підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, який здійснює свою діяльність з метою одержання продукції;

4) підприємство – це економічно самостійна первинна ланка сфери народного господарства, місія якої полягає у виробництві продукції.

18. Підприємства, що забезпечують усі організаційні форми господарю­вання на селі необхідними для них матеріальними ресурсами – це:

1) партнери;

2) постачальники;

3) посередники;

4) агросервісні підприємства.

19. Головною умовою стратегічного управління підприємством в умовах ринку є:

1) максимізація прибутку, який одержує підприємство;

2) підвищення конкурентоспроможності підприємства;

3) збільшення обсягів діяльності підприємства та його частки на ринку;

4) створення умов для самофінансування.

20. Підприємство, яке ґрунтується на особистій власності фізичної особи і функціонує виключно за рахунок її власної праці називається:

1) сімейне підприємство;

2) приватне підприємство;

3) індивідуальне підприємство;

4) колективне підприємство.

21. До ринкової інфраструктури входять:

1) оптові бази, ярмарки, аукціони, фірмені магазини, комісійні магазини;

2) товарно-сировинні, товарні, фондові і валютні біржі, банківські структури, брокерські контори, маклерські структури, кредитні спілки;

3) ринок фінансів, ринок засобів виробництва, торгівля, ринок робочої сили;

4) ціна, попит, пропозиція, конкуренція.

22. Роздержавлення власності – це:

1) передача державної власності невеликим державним виробникам;

2) обмеження державного втручання в господарську діяльність державних підприємств;

3) відокремлення функцій господарювання від функцій адміністративного управління державними підприємствами;

4) система заходів, здійснюваних під час провадження справи про банкрутство, що спрямовані на запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації.

23. Які важелі використовує держава при регулюванні ринкових відно­син?

1) біржову діяльність, маркетинг;

2) зовнішньоекономічну діяльність, вивчення попиту і пропозицій;

3) державні програми, системи оподаткування, фінансово-кредитну і банківську, законодавство про працю, цінові обмеження, антимонопольні заходи, амортизаційну політику;

4) директивне управління виробничою і фінансовою діяльністю під­приємств, монополізація виробництва, мінімальні умови для конкуренції.

24. Приватизація – це:

1) привласнення засобів виробництва новими державними структурами;

2) форма роздержавлення при якій державна власність перетворюється на інші форми із повною або частковою заміною власника;

3) випуск акцій під вартість засобів виробництва і продажа їх всім бажаючим;

4) впровадження організаційно-економічних доходів, спрямованих на вдосконалення внутрішньогосподарського економічного механізму.

25. Ринкова економіка – це:

1) економіка, яка жорстко регулюється державою;

2) економіка, яка не регулюється державою;

3) економіка вільного підприємництва в межах існуючих законів;

4) сукупність методів економічного впливу на виробництво.

26. Основною сферою АПК є:

1) та в якій виробляють для сільського господарства засоби виробництва промислового походження;

2) яка здійснює промислову переробку сільськогосподарської продукції та сировини;

3) сільське господарство;

4) інфраструктура сільськогосподарського виробництва.

27. Конкуренція – це:

1) економічне змагання;

2) суперництво між товаровиробниками за кращі, економічно більш вигідні умови виробництва і реалізації продукції;

3) це боротьба за монополію на ринку;

4) урізноманітнення видів діяльності підприємств у виробничій та маркетингових сферах.

28. Якими факторами визначається складність зовнішнього середовища діяльності аграрних підприємств?

1) кількістю зовнішніх сил, що впливають на підприємство;

2) ступенем впливу зовнішніх сил на діяльність підприємства;

3) ступенем невизначеності зовнішнього середовища для підприємства;

4) всі відповіді правильні.

29. Основними ланками макросередовища, що тією чи іншою мірою впливають на підприємства, є:

1) економічне та інформаційне середовище;

2) природно-екологічне та науково-технічне середовище;

3) політико-правове та міжнародне середовище;

4) усі відповіді правильні.

30. Під банкрутством розуміють:

1) економічне середовище яке характеризується рівнем інфляції та дефляції, ступенем розвитку конкурентоспроможного середовища;

2) процес забезпечення організаційних форм господарювання на селі необхідними матеріальними ресурсами;

3) систему заходів, що спрямована на запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації;

4) визнану арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів.

31. Система заходів, що здійснюється під час провадження справи про банкрутство та спрямована на запобігання боржника банкрутом та його ліквідації називається:

1) мирова угода;

2) процедура розпорядження майном боржника;

3) санація;

4) ліквідація боржника.

32. Складовими мікросередовища, в якому функціонують аграрні підприємства є:

1) споживачі сільськогосподарської продукції;

2) посередники та постачальники ресурсів;

3) агросервісні підприємства й організації;

4) всі відповіді вірні.

33. Родючість, що характеризується здатністю ґрунту забезпечувати рослини необхідними поживними речовинами за рахунок запасу, створеного внаслідок ґрунтоутворюючих процесів, а також визначається кліматичними умовами, називається:

1) економічна;

2) штучна;

3) природна;

4) абсолютна.

34. Передача власником у строкове володіння та використання земельної ділянки іншим юридичним або фізичним особам за відповідну плату – це:

1) продаж землі;

2) іпотека землі;

3) оренда землі;

4) заповіт землі.

35. Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів визначається за таким показником:

1) ступенем господарського використання землі;

2) ступенем розораності;

3) питомою вагою інтенсивних культур у загальній посівній площі;

4) усі відповіді правильні.

36. Родючість, яку визначають як кількісне співвідношення врожаю з виробничими витратами називають:

1) природна;

2) економічна;

3) абсолютна;

4) відносна.

37. Трансформація земельного фонду – це:

1) перехід власності на землю від одного власника до іншого без продажу;

2) зміна структури самого ґрунту;

3) перехід одних земельних угідь в інші;

4) процентне відношення площі сільськогосподарських угідь до загальної земельної площі.

38. Родючість, що визначається врожайністю культур з гектара посіву називається:

1) природна;

2) штучна;

3) економічна;

4) абсолютна.

39. Родючість, що розглядається як наслідок органічної єдності природної і штучної родючості називають:

1) природна;

2) штучна;

3) економічна;

4) абсолютна.

40. Рівень ефективності використання землі характеризується показниками виходу продукції:

1) на одиницю виробничих фондів;

2) на одиницю обсягу механізованих робіт;

3) на одиницю площі сільськогосподарських угідь;

4) на одиницю бонітету ґрунту.

41. Економічна оцінка характеризує продуктивну здатність землі як:

1) предмету праці;

2) природного тіла;

3) засобу виробництва;

4) народногосподарську цінність.

42. Комплекс заходів, спрямованих на перебудову земельних відносин через роздержавлення земель, утвердження різних форм власності на неї та розвиток нових організаційних форм господарювання на селі називається:

1) реструктуризація земель;

2) роздержавлення земель;

3) трансформацією земельного фонду;

4) земельною реформою.

43. Економічна оцінка землі характеризує:

1) продуктивну здатність землі як засобу виробництва;

2) урожайність певної земельної ділянки;

3) економічну родючість землі;

4) якість земельної ділянки.

44. Рівень розораності сільськогосподарських угідь визначається як:

1) питома вага площі ріллі в площі сільськогосподарських угідь;

2) відношення площі сільськогосподарських угідь до загальної земельної площі;

3) питома вага окремих угідь в загальній земельній площі господарства;

4) питома вага площі ріллі і багаторічних культурних насаджень в площі сільськогосподарських угідь.

45. Ефективність використання землі визначається за показниками:

1) економічною оцінкою землі;

2) собівартістю, продуктивністю праці;

3) урожайністю, виробництвом продукції тваринництва на одиницю угідь, вартісними показниками на одиницю угідь;

4) усі відповіді правильні.

46. Сільськогосподарські угіддя – це:

1) уся земля у користуванні аграрних підприємств;

2) ті угіддя, з яких можливе одержання сільськогосподарської продукції;

3) рілля, сіножаті, пасовища;

4) усі відповіді правильні.

47. До вартісних показників ефективності використання землі відносять:

1) урожайність сільськогосподарських культур;

2) виробництво окремих видів тваринницької продукції на 100 га відповідних угідь;

3) виробництва валової продукції, товарної продукції та прибутку на 100 га сільськогосподарських угідь;

4) виробництво певних видів продукції рослинництва на 100 га ріллі.

48. До натуральних показників ефективності використання землі відносять:

1) урожайність сільськогосподарських культур;

2) виробництво окремих видів тваринницької продукції на 100 га відповідних угідь;

3) виробництво окремих видів продукції рослинництва на 100 га ріллі;

4) усі відповіді правильні.

49. Сукупність юридично-правових і економічних відносин, що виникають між суб’єктами ринку в процесі обігу земельних ділянок є:

1) капіталізована земельна рента;

2) ринок землі;

3) оренда землі;

4) земельні відносини.

50. Продуктивність праці визначається:

1) кількістю трудових операцій виконаних за одиницю робочого часу;

2) здатністю конкретних робітників виробляти певну кількість продукції на одиницю робочого часу;

3) загальним обсягом продукції, виготовленої трудовим колективом підприємства;

4) прямими затратами людино-годин, що виникають у процесі виконання технологічних операцій.

51. Під економічною концентрацією розуміють:

1) реальну можливість здійснення вирішального впливу однієї або декількох осіб на господарську діяльність інших суб’єктів господарювання;

2) вартість основного й оборотного капіталу на одиницю земельної площі;

3) виплати уповноваженим державним органом регулювання продовольчого ринку, що пов’язані з придбанням сільськогосподарської продукції;

4) виділення з державного або місцевого бюджетів грошових коштів для надання фінансової допомоги збитковим галузям.

52. Залежно від умов найму працівники бувають:

1) постійні;

2) тимчасові;

3) сезонні;

4) всі відповіді вірні.

53. Структура персоналу – це відсоткове співвідношення окремих груп персоналу за такими класифікаційними ознаками, як:

1) категорія персоналу;

2) вік персоналу;

3) освіта та класифікація персоналу;

4) усі відповіді правильні.

54. Відношення виробленої продукції до затрат праці, які вимірюються в людино-годинах, людино-днях, або середньорічній кількості працівників характеризує:

1) інтенсивність праці;

2) продуктивність праці;

3) економічну ефективність затрат праці;

4) трудомісткість продукції.

55. Трудовий потенціал аграрного підприємства характеризується абсолютним показником:

1) сукупність працівників, які мають необхідний фізичний розвиток та знання;

2) професійний і кваліфікаційний склад працівників, доцільна кадрова структура;

3) працезабезпеченість виробництва, що визначається як частка від ділення середньооблікової кількості працівників на площу сільсько­господарських угідь;

4) середньооблікова кількість працівників.

56. Реалізована здатність конкретної праці в одиницю робочого часу виробляти певну кількість продукції або виконувати відповідний обсяг роботи, це:

1) трудомісткість праці;

2) ефективність праці;

3) продуктивність праці;

4) інтенсивність праці.

57. Продуктивність праці розраховується співставленням:

1) валової продукції господарства до площі сільгоспугідь;

2) валової продукції господарства в порівняних цінах і середньорічної чисельності працівників;

3) валового доходу господарства до площі сільськогосподарських угідь;

4) чистого доходу до площі сільгоспугідь.

58. Найважливіша властивість праці – це:

1) продуктивність;

2) сезонність;

3) праця за фахом;

4) кваліфікація персоналу.

59. Ступінь використання трудових ресурсів характеризується:

1) за допомогою натуральних та вартісних показників продуктивності праці;

2) співвідношенням між фактично відпрацьованим часом в розрахунку на одного робітника та нормативом, прийнятим для даної зони;

3) ступенем виконання норм виробітку на механізованих та кінноручних роботах;

4) нормативами закріплення землі та тварин за одним працюючим.

60. Що є найбільш ефективним засобом підвищення продуктивності праці?

1) зменшення землезабезпеченості;

2) зростання інтенсивності праці;

3) збільшення кількості працівників;

4) зростання енергоозброєності праці.

61. Співвідношення чисельності основних робітників і чисельності допоміжних робітників – це показник:

1) частки окремих категорій працівників;

2) плинності персоналу;

3) рівня дисципліни;

4) продуктивності праці.

62. Продуктивність праці – це:

1) витрати суспільно необхідної праці на виробництво одиниці продукції;

2) витрати живої праці на виробництво одиниці продукції;

3) міра кількості затраченої праці;

4) кількість продукції на одиницю робочого часу.

63. Сезонність сільськогосподарського виробництва виявляється в:

1) залученні зі сторони додаткових фінансових ресурсів;

2) меншій інвестиційній привабливості;

3) нерівномірному, переривчатому використанні робочої сили і засобів виробництва;

4) тривалому періоді виробництва сільськогосподарської продукції.

64. Праця – це:

1) цілеспрямована діяльність людини;

2) абстрактна праця;

3) прямі затрати праці людини;

4) люди та їх майстерність.

65. Співвідношення кількості звільнених працівників з усіх причин і середньоблікової її чисельності – це показник:

1) частки окремих категорій працівників;

2) плинності персоналу;

3) рівня дисципліни;

4) продуктивності праці.

66. Який з нижченаведених показників характеризує ступінь технічної оснащеності персоналу?

1) фондоозброєність праці;

2) трудомісткість продукції;

3) продуктивність праці;

4) жоден із наведених показників.

67. Фондооснащеність розраховується як відношення:

1) вартості основних невиробничих фондів до площі сільськогосподарських угідь;

2) вартості основних невиробничих фондів до загальної земельної площі;

3) вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призна-чення до площі сільськогосподарських угідь;

4) вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призна­чення до загальної земельної площі.

68. Фондоозброєність праці розраховується як відношення:

1) вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві;

2) вартості основних виробничих фондів до середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві;

3) вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до чисельності постійних працівників;

4) вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до загальної кількості працівників, що є в списках підприємства.