180. Метою аудиту відповідно до мса є:
1) визначення і попередження помилок;
2) надання допомоги керівництву в підготовці фінансової звітності;
3) перевірка фінансової звітності і висловлення про неї думки;
4) вірна відповідь відсутня.
181. Які послуги не має право надавати аудитор:
1) консультування клієнта з приводу розміщення власних активів у цінні папери інших підприємств;
2) поновлення бухгалтерського обліку під час проведення аудиту;
3) оцінка об’єктів нерухомості;
4) представлення інтересів клієнта в судових органах.
182. Звітність яких з перелічених нижче суб’єктів підлягає обов’язковому щорічному аудиту:
1) сільськогосподарських підприємств;
2) публічних акціонерних товариств;
3) товариств з обмеженою відповідальністю;
4) господарюючих суб’єктів з річним господарським оборотом менш як двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів.
183. Керівники та інші посадові особи підприємства, що перевіряється, повинні:
1) надавати аудитору роз’яснення у письмовій та усній формі за запитом аудитора;
2) обмежувати коло питань, які належить з’ясувати;
3) обов’язково виконувати всі рекомендації аудитора щодо підвищення ефективності виробництва;
4) стежити за ходом проведення аудиту.
184. Фізична особа:
1) не може займатись аудиторською діяльністю;
2) може займатись аудиторською діяльністю після реєстрації як приватний підприємець;
3) може займатись аудиторською діяльністю після отримання сертифіката аудитора та подвійної реєстрації: як приватний підприємець та як суб’єкт аудиторської діяльності;
4) може займатися аудиторською діяльністю після проходження сертифікації.
185. Офіційний документ, який засвідчує право фізичної особи на здійснення аудиту підприємств і банків на території України, це:
1) сертифікат аудитора;
2) посвідчення аудитора;
3) свідоцтво аудитора;
4) диплом аудитора.
186. Чи може проводити перевірку аудитор, який є засновником підприємства, що перевіряється:
1) ні;
2) так;
3) може, якщо аудитора включено до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності;
4) може, на безоплатній основі.
187. Чи має право аудитор самостійно визначати форми і методи аудиту:
1) ні, це визначається нормативними актами України;
2) ні, форми і методи аудиту визначає керівництво суб’єкта перевірки;
3) так, це його право;
4) ні, це визначає АПУ.
188. Аудиторський ризик має такі складові:
1) властивий ризик, ризик контролю, ризик невиявлення;
2) властивий ризик, ризик контролю;
3) ризик контролю, ризик невиявлення;
4) ризик контролю, ризик не виявлення, ризик аналітичного огляду.
189. Аудиторський ризик – це:
1) імовірність невиявлення помилок системою внутрішнього контролю;
2) імовірність невиявлення суттєвих помилок у процесі проведення вибіркової перевірки;
3) імовірність складання неправильного висновку про перевірену фінансову звітність;
4) ризик, притаманний бізнесу клієнта, зумовлений характером і умовами діяльності організації.
190. Чим вище рівень суттєвості, тим аудиторський ризик:
1) вищий;
2) нижчий;
3) суттєвий;
4) немає залежності.
191. Суттєвість в аудиті – це:
1) ступінь неправильного відображення даних обліку і звітності, що перекручують сутність фінансових і господарських операцій;
2) гранично припустимий рівень можливого перекручення окремої статті чи показника фінансової звітності;
3) попередня оцінка ймовірності перекручень звітності;
4) правильна відповідь відсутня.
192. Лист-зобов’язання про згоду аудиторської фірми на проведення перевірки направляється клієнту:
1) до укладення договору на проведення аудиту;
2) після укладення договору на проведення аудиту;
3) одночасно з укладенням угоди на проведення аудиту;
4) немає правильної відповіді.
193. Аудиторські процедури, в яких основну увагу приділяють дослідженню системі внутрішнього контролю, – це:
1) анкета з внутрішнього контролю;
2) перевірка залишків за рахунками на суттєвість;
3) тестування системи контролю;
4) правильна відповідь відсутня.
194. Який документ підтверджує згоду аудитора на проведення аудиту та супутніх аудиту послуг:
1) лист-зобов’язання;
2) лист-погодження;
3) лист-пропозиція;
4) контракт.
195. Які розділи повинні бути у договорі на проведення аудиту:
1) вступ, основна частина, висновок;
2) мета, обсяг аудиту, гонорар, строки виконання, відповідальність сторін, юридичні адреси;
3) обов’язки сторін, обсяг робіт, відповідальність тощо;
4) предмет договору, період перевірки, строк перевірки, мета і масштаб аудиту, права і обов’язки сторін, відповідальність сторін, реквізити сторін.
196. Визначте дії аудитора на етапі оцінки інформації про бізнес клієнта відповідно до вимог МСА:
1) розроблення загального плану аудиту;
2) ознайомлення з інформацією про зовнішні чинники, що впливають на господарську діяльність економічного суб’єкта;
3) розроблення програми перевірки;
4) визначення витрат праці.
197. Чи мають право аудитори при проведенні аудиторських перевірок отримувати необхідну інформацію від третіх осіб:
1) мають право в будь-якій формі;
2) мають право лише за письмовим запитом;
3) не мають права;
4) мають право лише в усній формі.
198. Які з перелічених доказів мають найбільший рівень надійності:
1) внутрішні документи фірми;
2) письмове пояснення, отримане від керівництва фірми;
3) документи, отримані від третьої сторони;
4) інформація, отримана аудитором у результаті проведення аналітичних процедур.
199. До робочих документів аудитора згідно з МСА належать:
1) записи аудитора;
2) лист-зобов’язання;
3) пояснення клієнта;
4) договір на проведення аудиту.
200. Чи має право аудиторська фірма здійснювати обов’язковий аудит фінансової звітності суб’єкта господарювання, якому вона надає інформаційно-консультаційні послуги:
1) так;
2) ні;
3) так, у разі погодження з Аудиторською палатою України;
4) ні, якщо це не передбачено договором на аудиторські послуги.
201. Чи має право аудитор як суб’єкт аудиторської діяльності після проведення обов’язкового аудиту фінансової звітності господарюючого суб’єкта надавати йому послуги з ведення податкового обліку:
1) так;
2) ні;
3) так, але він не має права проводити аудит у майбутньому;
4) так чи ні, залежно від умов договору.
202. Служба внутрішнього аудиту на підприємстві виконує такі функції:
1) контрольні;
2) контрольні та аналітичні;
3) аналітичні (здійснює аудит ефективності);
4) контрольні або аналітичні.
203. Аудит по відношенню до вимог законодавства поділяється на :
1) суцільний і вибірковий;
2) обов’язковий та ініціативний;
3) зовнішній і внутрішній;
4) періодичний і постійний.
204. Аудит по відношенню до способу проведення поділяється на :
1) суцільний , вибірковий і комбінований;
2) обов’язковий та ініціативний;
3) зовнішній і внутрішній;
4) поточний і перспективний.
205. Реєстр аудиторів і аудиторських фірм веде:
1) Міністерство фінансів;
2) Аудиторська палата;
3) Рахункова палата;
4) Податкова адміністрація.
206. До аудиторських процедур відносять:
1) спостереження, запит, підтвердження;
2) складання робочих документів;
3) формування аудиторського висновку;
4) всі варіанти вірні.
207. Який вид аудиторського висновку не існує:
1) умовно-позитивний;
2) умовно-негативний;
3) негативний;
4) позитивний.
208. Методи аудиторської перевірки – це:
1) організація перевірки документів і записів;
2) система прийомів і способів, що використовуються для одержання аудиторських доказів;
3) система прийомів і способів бухгалтерського обліку;
4) немає правильної відповіді.
209. Якщо аудитор хоче перевірити операції з придбання на повноту, то яка з даних вибіркових сукупностей дасть йому найбільшу впевненість:
1) вибірка за документами на оплату, яку звірено з актом приймання товарів;
2) вибірка за актами приймання товарів, яку звірено з рахунками-фактурами на купівлю;
3) вибірка за документами на отримання товарів, яку звірено з замовленнями;
4) всі варіанти рівнозначні.
210. З якої процедури після укладення договору необхідно починати перевірку фінансової звітності:
1) планування аудиту;
2) запитання клієнта про наявність претензійних сум;
3) отримання письмових пояснень від керівництва фірми-клієнта;
4) ознайомлення з організацією внутрішнього контролю.
211. До якого виду робочих документів слід віднести документи, які підтверджують залишки основних засобів клієнта на дату складання фінансової звітності:
1) постійний архів;
2) поточні аудиторські документи;
3) документи управління аудитом;
4) аудиторські докази.
212. Аудиторський висновок про фінансову звітність клієнта є:
1) підтвердженням аудиторською фірмою правильності і точності визначення всіх показників бухгалтерської і статистичної звітності;
2) актом перевірки фінансово-господарської діяльності;
3) думкою аудиторської фірми про достовірність фінансової звітності в усіх суттєвих аспектах;
4) рекомендаціями з усунення виявлених недоліків у веденні бухгалтерського обліку.
213. Аудиторський звіт повинен бути адресований:
1) акціонерам, керівнику підприємства;
2) головному бухгалтеру економічного суб’єкта;
3) фінансовому директору економічного суб’єкта;
4) голові місцевої податкової інспекції.
214. Аудиторський висновок подається в обов’язковому порядку аудиторською фірмою:
1) тільки клієнту;
2) клієнту і місцевій податковій службі;
3) клієнту і всім користувачам фінансової звітності клієнта за їх вимогою;
4) клієнту і до Аудиторської палати.
215. Аудитори, які пройшли атестацію та бажають працювати самостійно, а також аудиторські фірми починають свою діяльність:
1) після одержання сертифіката;
2) після одержання ліцензії;
3) після державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, одержання сертифіката та включення в державний Реєстр аудиторів;
4) після складання кваліфікаційного іспиту.
216. Аудиторський висновок про фінансову звітність являє собою:
1) інформацію про своєчасність і повноту сплати податків;
2) відомості про фінансовий стан суб’єкта, що перевіряється;
3) думку про достовірність фінансової звітності;
4) думку аудитора про достовірність фінансової звітності в усіх суттєвих аспектах.
217. Після укладення договору на проведення обов’язкового аудиту з підтвердження річної фінансової звітності аудитор встановив факт незаконних операцій, що тягнуть за собою у найближчому майбутньому банкрутство підприємства-клієнта. Які дії повинен вжити керівник аудиторської фірми:
1) розірвати договір на проведення аудиту;
2) розірвати договір на проведення аудиту і повідомити відповідні органи;
3) провести аудиторську перевірку і видати відповідний аудиторський висновок;
4) звернутись до суду.
218. Якщо аудитору відмовлено в наданні додаткової інформації (пояснень) щодо об’єкту перевірки він повинен:
1) розірвати договір на проведення аудиту;
2) надати безумовно-позитивний висновок;
3) надати умовно-позитивний висновок;
4) надати висновок за видом, відповідним рівню невпевненості або незгоди аудитора.
219. Під датою аудиторського висновку розуміють:
1) дату, коли аудиторський висновок передається клієнту;
2) дату опублікування річного фінансового звіту клієнта;
3) дату закінчення аудиторської перевірки;
4) дату передачі аудиторського висновку за місцем вимоги.
220. Про який вид аудиторського висновку свідчить вислів у тексті «за винятком невідповідностей…»:
1) позитивний висновок (існує безумовна позитивна згода);
2) умовно-позитивний висновок (існує нефундаментальна невпевненість);
3) негативний висновок;
4) відмова від надання висновку.
221. Хто несе відповідальність за достовірність фінансової звітності, перевіреної аудитором:
1) аудитор;
2) керівник підприємства, де проводилася перевірка;
3) головний бухгалтер підприємства, де проводилася перевірка;
4) усі відповіді вірні.
222. Найбільш достовірним доказом для підтвердження повноти обліку грошових коштів є:
1) інвентаризація;
2) відомості, отримані від робітників підприємства;
3) аналіз руху грошових коштів, проведений аудитором;
4) контрольний замір.
223. Виявлені за результатом інвентаризації надлишки грошових коштів у касі підприємства:
1) перераховуються в бюджет;
2) повертаються матеріально-відповідальній особі;
3) оприбутковуються підприємством у складі доходів;
4) один із перерахованих варіантів за вибором.
224. Які аудиторські докази будуть використані при перевірці основних засобів за критерієм «існування»:
1) акт приймання-передачі;
2) товарно-транспортна накладна;
3) платіжне доручення;
4) інвентарна картка.
225. Аудитор визнає правильним віднесення витрат на придбання необоротних активів на рахунок:
1) адміністративних витрат;
2) капітальних інвестицій;
3) довгострокових фінансових інвестицій;
4) виробничих запасів.
226. Яким доказам аудитор повинен віддавати перевагу під час перевірки рахунків клієнта у банках:
1) усним повідомленням клієнта;
2) документам з обліку операцій на рахунках у банках;
3) випискам банку;
4) результатам зустрічної перевірки.
227. Які прийоми використовує аудитор при перевірці своєчасності оприбуткування готівки, отриманої з рахунку в банку, та її збереження у касі підприємства:
1) спостереження;
2) інвентаризація;
3) огляд приміщення каси;
4) звіряння записів у касовій книзі і виписок банку.
228. Які з наведених завдань не належать до комплексу завдань з оплати праці, що необхідно перевірити аудитору:
1) облік і контроль виробітку і нарахування заробітної плати працівників-відрядників;
2) розрахунки з визначення середньої заробітної плати;
3) розрахунки з підзвітними сумами;
4) розрахунки утримань із заробітної плати фізичних осіб.
229. Які відхилення при перевірці повноти і достовірності фінансової звітності класифікують як шахрайство чи помилку:
1) відхилення від чинного законодавства;
2) відхилення від нормативних актів, що визначають організацію і методологію обліку;
3) недотримання протягом звітного періоду прийнятої облікової політики відображення у бухгалтерському обліку окремих господарських операцій і оцінки майна;
4) усі названі відхилення.
230. Аудиторський висновок про результати аудиту фінансової звітності акціонерних товариств може мати форму:
1) стандартну;
2) стандартну або модифіковану;
3) модифіковану;
4) модифіковану, крім безумовно-позитивного.
231. Під час дослідження системи внутрішнього контролю аудитор встановив, що на підприємстві більше двох років не проводилася інвентаризація матеріальних цінностей, що є недоліком системи:
1) бухгалтерського обліку;
2) контрольних процедур;
3) бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;
4) внутрішнього контролю.
232. У сучасних умовах використовують такі способи обробки інформації в аудиті:
1) ручний;
2) механічний;
3) автоматизований;
4) усі перелічені.
233. При перевірці облікової політики основних засобів встановлюють дотримання вимог:
1) МСА 300;
2) П(С)БО 7;
3) МСА 700;
4) П(С)БО 16.
234. Обов’язковою умовою створення аудиторської фірми є:
1) наявність хоча б одного сертифікованого аудитора;
2) наявність трьох сертифікованих аудиторів;
3) штат працівників має становити не менше 10 осіб;
4) директором має бути особа з вищою юридичною освітою.
235. Хто такий аудитор:
1) інспектор ДПС;
2) випускник ВУЗу за спеціальністю «Облік і аудит»;
3) особа, яка має сертифікат аудитора, здійснює діяльність у складі аудиторської фірми або самостійно;
4) працівник міністерства.
236. Хто встановлює форми та методи проведення зовнішнього аудиту:
1) аудитор самостійно відповідно до мети аудиту;
2) замовник на рівні підприємства;
3) МСА;
4) визначено Законом «Про аудиторську діяльність».
237. Рівень ризику та суттєвості зазначається в:
1) плані та програмі аудиту;
2) договорі на проведення аудиту;
3) листі-зобов’язані;
4) листі-замовленні.
238. Розробка загальної стратегії й детального підходу до очікуваного характеру, часу та обсягу аудиту – це:
1) тактика аудиту;
2) методика аудиту;
3) планування аудиту;
4) аудиторські процедури.
239. Яким критеріям повинні відповідати аудиторські докази:
1) достатність і необхідність;
2) законність і надійність;
3)повнота і своєчасність;
4) обмеженість і надійність.
240. Процедура одержання аудиторських доказів, яка відповідно до МСА 500 полягає у вивченні процесів або процедур, виконуваних іншими особами, має назву:
1) інспектування;
2) підрахунок;
3) запит;
4) спостереження.
241. Процедура одержання аудиторських доказів, яка відповідно до МСА 500 полягає у перевірці записів, документів або матеріальних активів, має назву:
1) інспектування;
2) підрахунок;
3) запит;
4) спостереження.
242. Процедура одержання аудиторських доказів, яка відповідно до МСА 500 полягає у пошуку і одержанні інформації у обізнаних осіб, має назву:
1) інспектування;
2) підрахунок;
3) запит;
4) спостереження.
243. Питання визначення суттєвості в аудиті регламентує:
1) МСА 700;
2) Закон України «Про аудиторську діяльність»;
3) МСА 320;
4) МСА 500.
244. Визначення мети при аудиті регламентує:
1) МСА 700;
2) Закон України «Про аудиторську діяльність»;
3) МСА 200;
4) МСА 500.
245. Здійснення планування в аудиті регламентує:
1) МСА 700;
2) МСА 300;
3) МСА 320;
4) МСА 500.
246. Фундаментальні принципи професійної етики аудиторів встановлені:
1) Кодексом професійної етики бухгалтерів;
2) МСА 300;
3) Законом України «Про аудиторську діяльність»;
4) Положенням з контролю якості аудиторських послуг.
247. Які з вищеназваних заходів не є аудиторськими процедурами:
1) аналітичні процедури;
2) процедури огляду;
3) процедури по суті;
4) процедури прогнозування.
248. Твердження, яке використовує аудитор згідно з МСА 500, що передбачає відображення всіх операцій і подій, які мають бути відображені у фінансовій звітності, має назву:
1) повнота;
2) відсікання;
3) існування;
4) відображення.
249. Твердження, яке використовує аудитор згідно з МСА 500, що передбачає відображення операцій і подій у відповідному звітному періоді, має назву:
1) повнота;
2) відсікання;
3) існування;
4) відображення.
250. Твердження, яке використовує аудитор згідно з МСА 500, що передбачає відображення операцій і подій на відповідних рахунках, має назву:
1) повнота;
2) відсікання;
3) існування;
4) відображення.
251. З якого року Міжнародні стандарти аудиту прийняті АПУ в якості національних:
1) 2010;
2) 1999;
3) 1993;
4) 2004.
252. Аудиторські фірми згідно чинного законодавства мають право:
1) залучати на договірній основі до аудиторської перевірки аудиторів, працюючих самостійно;
2) вилучати первинні документи і облікові регістри по фактах виявлених порушень або зловживань;
3) вимагати від керівництва клієнта звільнення з посади осіб, винних у виявлених зловживаннях;
4) повідомляти державну податкову адміністрацію про всі факти виявлених порушень або зловживань.
253. Суб’єкти внутрішнього аудиту звітують перед:
1) керівництвом підприємства;
2) головним бухгалтером;
3) економічною службою;
4) службою безпеки.
254. Ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних або логічних помилок у облікових записах і розрахунках відповідно до МСА 240 має назву:
1) шахрайство;
2) помилка;
3) недбалість;
4) злочин.
255. Що із перерахованого не є формою шахрайства:
1) маніпуляція обліковою політикою;
2) фальсифікація бухгалтерських документів і записів;
3) неправильне представлення в обліку фактів господарської діяльності внаслідок несвідомих дій;
4) невідповідне відображення записів у обліковій політиці.
256. Чи є різниця між негативним висновком і відмовою від видачі висновку?
1) немає ніякої різниці.
2) підставою для негативного висновку є фундаментальна незгода, а для відмови - фундаментальна невпевненість;
3) причини рішення одні й ті ж самі, але відмова для клієнта більш вигідніша;
4) підставою відмови є несуттєвість виявлених відхилень.
257. Документ, що містить послідовний перелік робіт для досягнення мети аудиту має назву:
1) договір на проведення аудиту;
2) лист-зобов’язання;
3) тест внутрішнього контролю;
4) план аудиту.
258. Внутрішні стандарти, розроблені аудитором, мають бути спрямовані на:
1) розкриття переліку робочої документації;
2) затвердження процедур обмеження доступу та надійності збереження;
3) стандартизацію вимог до складання документації;
4) усі відповіді вірні.
259. Впровадження внутрішнього контролю на підприємстві регулюється:
1) незалежним аудитором;
2) керівником підприємства;
3) податковою інспекцією;
4) контроль-ревізійним управлінням.
260. До етапу планування аудиторської перевірки не відносять:
1) дослідження економічного стану підприємства;
2) вивчення системи внутрішнього контролю;
3) перевірку інформаційних джерел по суті;
4) дослідження організації обліку.
Організація і методика економічного аналізу
1. Економічний аналіз можна вважати наукою, якщо він:
1) вивчає основи громадського виробництва і закони його функціонування та розвитку;
2) досліджує проблеми виробництва, розподілу, обліку і споживання матеріальних благ на макрорівні;
3) спираючись на теорія пізнання, забезпечує практичну корисність, підвищує економічну ефективність практичної діяльності людини;
4) здійснює «нагляд», наступний контроль за правильністю складання звітів про фінансові результати, а, головне, глибокого дослідження цих результатів.
2. Теорія пізнання, виступаючи як методична основа усіх галузей науки, визначає й для економічного аналізу його…
1) об’єкт і суб’єкт пізнання;
2) сутність, необхідність і послідовність;
3) методи і прийоми дослідження;
4) можливості отримання конкретних результатів.
3. Теоретичною основою економічного аналізу, що визначає його зміст як на мікро- так і на макрорівні, є…
1) загально-наукові принципи, методи організації й методика дослідження економічних явищ;
2) закони економічного розвитку в сфері економіки країни;
3) наукові підходи контролю, ревізії та перевірки результатів фінансово-господарської діяльності;
4) система товарно-грошових відносин, через яку реалізується один з основних економічних законів – закон вартості.
4. Яка зі складових економічного аналізу не є частиною аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства?
1) Управлінський (господарський) аналіз;
2) Фінансовий аналіз;
3) Техніко-економічний аналіз;
4) Стратегічний аналіз.
5. Що не входить до об’єктивних вимог, які обумовлюють економічний аналіз як функціональну науку?
1) Відповідність потребам практики;
2) Розвиток самої науки в цілому та її окремих галузей;
3) Необхідність досягнення нового ступеню знань;
4) Отримання позитивних результатів досліджень.
6. За ступенем охоплення вивчаємих об’єктів відрізняють такий вид аналізу
1) оперативний;
2) вибірковий;
3) попередній;
4)функціональний.
7. За методом вивчення об’єкту виділяють вид аналізу, як:
1) Факторний;
2) Підсумковий;
3) Зовнішній;
4) Фінансовий.
8. Головними завданням економічного аналізу є:
1) Об’єктивне і всебічне дослідження виконання бізнес-планів підприємств і дотримання нормативів;
2) Оцінка діяльності підприємства з метою пошуку та визначення внутрішньогосподарських резервів;
3) Виявлення недоліків з фінансово-господарській діяльності підприємства, з’ясування причин їх виникнення;
4) Оцінка конкурентоспроможності підприємства і продукції.
9. Предметом економічного аналізу є:
1) дія загальних, часткових і специфічних законів на розвиток економічних процесів в конкретних умовах галузі або конкретного підприємства;
2) кількісні сторони масових економічних явищ і процесів, які відбуваються у господарській діяльності;
3) причинно-наслідкові зв’язки економічних явищ і процесів всебічної діяльності підприємств;
4) кругообіг капіталу в процесі господарської діяльності підприємств.
10. До об’єктів предмета економічного аналізу не входять
1) обсяги виробництва і реалізації продукції;
2) обсяги інвестицій та їх використання;
3) закони розвитку природи та суспільства;
4) фінансовий стан підприємства.
11. Під економічним методом досліджень розуміється:
1) необхідність постійних порівнянь;
2) діалектичний спосіб підходу до вивчення господарських процесів в їх становленні та розвитку;
3) максимальна деталізація вивчаємих явищ і процесів та їх систематизація;
4) необхідність вивчення позитивних та негативних сторін кожного явища або процесу.
12. До особливостей методу економічного аналізу не входить:
1) отримання позитивних результатів при дослідженні економічного явища або процесу;
2) використання системи показників, які всебічно характеризують господарську діяльність;
3) вивчення причин зміни економічних показників;
4) виявлення та вимір взаємозв’язку між економічними показниками.
13. Методика економічного аналізу являє собою…
1) систему факторів досліджуваного явища;
2) систему показників, що всебічно характеризує досліджуване явище або процес;
3) систему найбільш цілеспрямованих правил, принципів, прийомів, напрацьованих практикою і наукою, для вивчення предмету і об’єкту досліджень;
4) систему прийомів і методів, за допомогою яких вивчається певний об’єкт або явище.
14. Факторний аналіз являє собою:
1) причинно-наслідкові зв'язки економічного явища ;
2) методику комплексного і системного вивчення та кількісного виміру впливу факторів на розмір результативного показника;
3) методику визначення тенденцій зміни результативного і факторних показників;
4) прийоми визначення співвідношення величини одного явища з величиною будь-якого іншого.
15. Факторний аналіз не передбачає:
1) поступовий перехід від початкової факторної системи до кінцевої факторної системи;
2) розкриття повного набору прямих, кількісно вимірюваних факторів, які впливають на зміну результативного показника;
3) поступовий перехід від кінцевої факторної системи до початкової факторної системи;
4) визначення відносних темпів зростання та приросту показників за кілька років до рівня базисного року.
16. Зворотний факторний аналіз характеризує дослідження причинно-наслідкових зв'язків від окремих їх факторів до узагальнюючих, тобто методом:
1) синтезу;
2) індукції;
3) дедукції;
4) порівняння .
17. Методика дослідження факторів, взаємозв'язок яких із результативним показником має функціональний характер, відображає:
1)детермінований аналіз;
2) стохастичний аналіз;
3) кореляційний аналіз;
4) вірогідний аналіз.
18. До часового факторного аналізу не входить:
1) ретроспективний;
2) перспективний;
3) статичний;
4) оперативний.
19. Факторний аналіз, який вивчає вплив різноманітних факторів у даний момент, відносять до:
1) ретроспективного;
2)оперативного;
3) вибіркового;
4) підсумкового.
20. Факторна модель, яка відображає результативний показник як алгебраїчну суму факторів, називають:
1) адитивна;
2) мультиплікативна;
3)кратна;
4) змішана.
21.
Визначити
тип факторної моделі, якщо залежність
результативного показника (у)
від факторів (хі)
має
вигляд:
1) адитивна;
2) мультиплікативна;
3) кратна;
4) змішана.
22. Які типи факторних моделей не знайшли відображення в наведеній змішаній моделі?
у=(х1+х2)*(х3-х4)
1) адитивна;
2) мультиплікативна;
3) кратна;
4) змішана.
23. Рівень рентабельності можна відобразити через факторну модель:
1)адитивну;
2) мультиплікативну;
3) кратну;
4) змішану.
24. Валовий збір окремої культури можна виразити через факторну модель типу:
1) адитивну;
2) мультиплікативну;
3) кратну;
4) змішану.
25. До методів елімінування не відносять технічний прийом як:
1) метод ланцюгових підстановок;
2) кореляційний метод;
3) спосіб абсолютних різниць;
4) індексний метод.
26. За допомогою якого метода, окрім ланцюгових підстановок, можна проводити розрахунок впливу факторів, якщо економічна ситуація описана такою факторною моделлю: Р=а(в-с)?
1) абсолютних різниць;
2) пропорційного ділення ;
3) індексний;
4) правильної відповіді немає.
27.
Як визначити вплив кількісного фактора
(b)
на зміну результативного
показника
(
)у
моделі типу:
1)
;
2)
;
3)
;
4)
.
28. Який з наведених алгоритмів вірно відображає методику визначення впливу фактора "b" на зміну результативного показника (Р) в моделі: y=a∙b∙c∙d (а, с, d - фактори).
1)
;
2)
;
3)
;
4)
.
29. Як визначити вплив фактору "а" у факторній моделі Р=а(b-с) на зміну результативного показника (Р)
1)
;
2)
;
3)
;
4)
.
30. Індекси не використовують для визначення впливу факторів на зміну результативного показника в моделях:
1) мультиплікативних;
2) кратних;
3) змішаних типу а:(b+с) ;
4) немає правильної відповіді.
31. До основних принципів організації економічного аналізу не входить:
1) чіткий розподіл зобов’язань з комплексного аналізу діяльності між окремими підрозділами, службами і працівниками;
2) забезпеченість економічності та ефективності аналітичної роботи;
3) регламентація і стандартизація аналітичної роботи;
4) планування виробничої програми підприємства.
32. Принцип уніфікації (стандартизації) організації аналітичної роботи передбачає створення типових форм і таблиць, стандартних програм, що забезпечує
1) співставність результатів аналізу на усіх рівнях аналізу;
2) можливість виявлення недоліків в організації виробництва;
3) своєчасність і повноту надання необхідної інформації керівництву підприємства;
4) вивчення причин невиконання плану виробництва.
33. Процес підготовки економічної інформації до аналізу не включає
1) перевірку вихідної інформації на достовірність;
2) приведення показників у співставний вигляд;
3) виявлення факторів, що впливають на окремі показники;
4) спрощення цифрових даних.
34. При оформленні результатів аналізу, як правило, не використовують
1) звіт;
2) довідку;
3) пояснювальну записку;
4) заключення.
35. При використанні результатів аналізу внутрі підприємства складають
1) звіт;
2) пояснювальну записку;
3) довідку;
4) заключення.
36. У випадках, коли результати аналізу надаються вищестоящим органам управління, то для їх оформлення складають
1) звіт;
2) довідку;
3) пояснювальну записку;
4) заключення.
37. Результати аналізу, який проводиться вищестоящою організацією або іншими органами, оформлюють у вигляді
1) звіт;
2) довідки;
3) пояснювальної записки;
4) заключення.
38. Усю сукупність інформації, яка використовується в економічному аналізі й забезпечує управлінську систему та зацікавлених сторонніх користувачів, можна розподілити на:
1) внутрішню та зовнішню групи;
2) планово-обліку та поза облікову;
3) оперативну та підсумкову;
4) усі відповіді вірні.
39. Теза: «інформація повинна надходити до користувача, перш ніж застаріє або повністю втратить свою корисність» - характеризує одну з вимог до інформації в економічному аналізі
1) повнота і різноманітність даних;
2) оперативність, своєчасність і безперервність надходження даних;
3) якість і вірогідність даних;
4) доступність, гласність даних.
40. До джерел зовнішньої інформації не входить:
1) наукові публікації;
2) аналітичні журнали;
3) дані аналітичних заключень підприємства;
4) довідники та інструкції.
41. До джерел внутрішніх даних не входять:
1) планово-нормативні інформація;
2) дані бухгалтерського, статистичного, оперативного обліку;
3) звітні дані споріднених підприємств і матеріали галузевих видань;
4) дані особистих спостережень аналітика.
42. При аналізі структури площі сільськогосподарського призначення враховують таки види земельних угідь:
1) рілля, пасовища, ліси, чагарники, багаторічні насадження;
2) рілля, перелоги, багаторічні насадження, пасовища, сіножаті;
3) рілля, багаторічні насадження, пасовища, землі під водою;
4) рілля, багаторічні насадження, землі під водою.
43. Як визначити трудомісткість 1 ц кормових одиниць?
1) затрати праці на 1 га поділити на урожайність;
2) затрати праці на 1 ц корму помножити на урожайність;
3) затрати праці на 1 ц корму поділити на вміст в 1 ц кормових одиниць;
4) затрати праці на 1 ц корму помножити на вміст в 1 ц кормових одиниць.
44. З метою оцінки ступеню інтенсивності використання земель в господарстві необхідно:
1) розрахувати структуру посівних площ підприємства;
2) розглянути показники питомої ваги кожного виду угідь в площі с.-г. угідь і їх зміну по роках;
3) розрахувати показник виробництва валової продукції на 100 га с.-г. угідь;
4) розглянути динаміку площ окремих видів земельних угідь.
45. При аналізі структури посівних площ оптимальною вважається структура, яка дозволяє підприємству:
1) забезпечити всі внутрігосподарські потреби в продукції рослинництва;
2) виконати усі договірні зобов'язання, забезпечити внутрігосподарські потреби при умові мінімальних затрат праці і отримати максимум чистого прибутку;
3) отримати максимум виручки від реалізації продукції рослинництва;
4) виконати усі договірні зобов'язання підприємства по продукції рослинництва.
46. З метою оцінки економічної ефективності вирощування товарних культур необхідно розрахувати групу таких показників:
1) отримано доходу з 1 га, собівартість 1 ц, середня ціна реалізації 1 ц;
2) отримано з 1 га прибутку, затрати праці на 1 ц, урожайність;
3) отримано з 1 га кормових одиниць, доходу і трудомісткість;
4) отримано прибутку з 1 га і на 1 люд.-годину, затрати праці на 1 га, рівень рентабельності.
47. Для оцінки економічної ефективності виробництва кормових культур обчислюють такі показники:
1) одержано прибутку, чистого доходу з розрахунку на 1 ц кормових одиниць;
2) вихід кормових одиниць, перетравного протеїну, кормопротеїнових одиниць з 1 га, собівартість 1 ц кормових одиниць, затрати праці на 1 ц кормових одиниць;
3) вихід з 1 га кормових одиниць, прибутку, собівартість 1 ц кормів, затрати праці на 1 ц кормів;
4) урожайність, собівартість 1 ц кормових одиниць, затрати праці на 1 ц кормових одиниць.
48. При оцінці економічної ефективності товарних с.-г. культур рівень рентабельності визначається як:
1) добуток урожайності на ціну;
2) часне від ділення грошово-матеріальних витрат на 1 га на урожайність;
3) добуток ціни на затрати праці на 1 га;
4) часне від ділення прибутку на 1 га на матеріально-грошові витрати на 1 га.
49. При оцінці економічної ефективності вирощування товарних с.-г. культур прибуток на 1 га визначається як:
1) добуток урожайності на різницю між ціною і собівартістю 1 ц;
2) добуток урожайності на собівартість;
3) часне від ділення витрат на 1 га на урожайність;
4) сума виручки від реалізації і витрат.
50. З метою оцінки економічної ефективності вирощування кормових культур необхідно взяти вихідні дані:
1) за планом звітного року;
2) фактичні за звітний період;
3) фактичні за попередній рік;
4) в середньому за 3-5 років.
51. При аналізі заходів поліпшення земель ефективними вважають ті, коли
1) вартість додатково одержаної продукції покриває або перевищує додаткові витрати;
2) сума додаткових витрат збільшується при зниженні урожайності;
3) виручка від реалізації не покриває загальних витрат на виробництво продукції;
4) сума додаткових витрат змінюється пропорційно зміні вартості продукції.
52. Комплексна оцінка ефективності використання с.-г. угідь проводиться за допомогою:
1) системи натуральних показників;
2) показників обсягу виробництва валової продукції рослинництва і рівня рентабельності;
3) системи узагальнюючих, натуральних (або часткових) та відносних показників;
4) системи відносних показників.
53. До активної частини основних виробничих засобів не входять:
1) будівлі, споруди і передавальне устаткування;
2) робочі машини і устаткування;
3) робоча і продуктивна худоба;
4) багаторічні насадження.
54. При аналізі складу основних засобів необхідно обчислити:
1) показники руху;
2) структурні показники;
3) показники якісного стану;
4) рівень фондооснащеності підприємства.
55. До показників руху при аналізі основних засобів відносять наступну групу:
1) коефіцієнти оновлення, зносу, придатності;
2) коефіцієнти росту, оновлення, фондоозброєності;
3) коефіцієнти росту, оновлення, вибуття;
4) коефіцієнти зносу, вибуття, забезпеченості.
56. Аналіз якісного стану основних виробничих засобів проводять за допомогою групи показників:
1) коефіцієнтів фондовіддачі і фондозабезпеченості;
2) коефіцієнтів зносу і придатності;
3) коефіцієнтів фондооснащеності;
4) коефіцієнтів фондовіддачі і фондомісткості.
57. Економічний показник, який відображає вартість основних виробничих засобів з розрахунку на одного працюючого, називається:
1) фондовіддача;
2) фондозабезпеченість підприємства;
3) фондоозброєність праці;
4) матеріалонасиченість.
58. Аналіз економічної ефективності використання основних виробничих засобів проводять за допомогою групи показників:
1) урожайність плодових насаджень, продуктивності продуктивної худоби;
2) фондозабезпеченість підприємства та фондоозброєність праці;
3 фондовіддача та фондомісткість;
4) коефіцієнти зносу та придатності.
59. При багатофакторному кореляційному аналізі можна підрахувати можливі (перспективні) резерви підвищення фондовіддачі в цілому і за рахунок кожного фактору. Для цього необхідно:
1)
можливий приріст кожного фактора (
)
помножити
на
відповідний коефіцієнт у факторній
моделі;
2)
можливий приріст кожного фактора (
)
поділити на відповідний коефіцієнт у
факторній моделі;
3) вважати резервом негативний вплив на результативний показник окремих факторів;
4) вважати резервом результат, який одержано за рахунок зміни кожного фактора на одиницю.
60. Ефективність використання матеріальних виробничих засобів можна проаналізувати за допомогою показника норми прибутку (НП), який обчислюється за формулою:
1) НП = П : (ОВЗ - ОЗ) ;
2) НП = П х (ОВЗ + ОЗ) ;
3) НП = П : (ВВЗ + ОЗ) ;
4) НП = П х (ОВЗ - ОЗ) ,
де П - чистий прибуток;
ОВЗ - вартість основних виробничих засобів;
ОЗ - вартість оборотних матеріальних засобів.
61. До складу енергетичних потужностей не входять:
1) механічні двигуни;
2) електроенергія;
3) робоча худоба;
4) продуктивна худоба.
62. Відношення енергетичних потужностей до площі с.-г. угідь характеризує рівень:
1) енергоозброєність;
2) електроозброєність;
3) енергозабезпеченість;
4) електрозабезпеченість.
63. Рівень механізації виробничих процесів визначається як:
1) різниця між загальним обсягом робіт і обсягом механізованих робіт;
2) добуток загального обсягу робіт на коефіцієнт фондоозброєності праці;
3) відношення обсягу механізованих робіт до загального обсягу робіт;
4) Відношення загального обсягу робіт до площі с.-г. угідь.
64. Які з наведених факторів безпосередньо впливають на зміну загального обсягу механізованих робіт?
1) кількість відпрацьованих м/днів одним трактором за рік і змінний виробіток;
2) середньорічна кількість тракторів і виробіток на 1 трактор за день;
3) середньорічна кількість тракторів і виробіток на 1 трактор за рік;
4) кількість відпрацьованих м/змін за день і виробіток на 1 трактор за день.
65. Логічна підвпорядкованість факторів, які впливають на загальний обсяг механізованих робіт має таку послідовність:
1) коефіцієнт використання робочого часу, виробіток на 1 трактор за день, кількість відпрацьованих м/днів, число тракторів;
2) кількість відпрацьованих м/днів по МТП, виробіток 1 трактора за зміну, число тракторів;
3) число тракторів, виробіток на 1 трактор за день, коефіцієнт змінності;
4) число тракторів, кількість відпрацьованих м/днів одним трактором за рік, |коефіцієнт змінності, виробіток 1 трактора за зміну.
66. Невикористаним резервом поліпшення роботи МТП вважаться:
1) зниження загального обсягу механізованих робіт за рахунок зменшення числа тракторів;
2) збільшення загального обсягу механізованих робіт за рахунок усіх визначених факторів;
3) зниження загального обсягу механізованих робіт за рахунок факторів, які впливають негативно, крім зменшення числа тракторів;
4) зниження загального обсягу механізованих робіт за рахунок усіх факторів, що впливають негативно.
67. Коефіцієнт використання пробігу автомобіля визначається як:
1) добуток кількості автомобілів на середньорічний виробіток одного автомобіля;
2) часне від ділення пробігу з вантажем на загальну вантажопідйомність автопарку;
3) часне від ділення пробігу з вантажем на загальний пробіг;
4) часне від ділення загального пробігу на пробіг з вантажем.
68. Коефіцієнт використання автопарку обчислюється як відношення:
1) загальної вантажопідйомності до числа автомобілів;
2) кількості днів перебування у господарстві до числа автомобілів;
3) кількості днів у роботі до кількості днів перебування у господарстві;
4) пробіг з вантажем до загального пробігу.
69. Рівень забезпеченості підприємства робочою силою визначається:
1) відношенням кількості фактично відпрацьованих людино-днів до числа працюючих;
2) відношенням фактичної чисельності працюючих до планової потреби;
3) шляхом множення кількості відпрацьованих люд.-днів одним працюючим на число робітників за цей період;
4) як добуток планового числа працюючих на число робочих днів за період.
70. Аналіз руху робочої сили по підприємству проводиться на підставі групи показників:
1) оборот робочої сили по прийому, вибуттю, розмах сезонності;
2) коефіцієнти: обороту робочої сили по прийому, вибуттю, плинності, міграції;
3) коефіцієнти: плинності, сезонності, міграції, оновлення робочої сили;
4) коефіцієнти: міграції, забезпеченості робочою силою, обороту по вибуттю.
71. Відношення кількості вибувших робітників (незалежно від причин) до середньорічної чисельності працюючих характеризує коефіцієнт:
1) плинності;
2) міграції;
3) обороту по вибуттю;
4) зміни числа робітників.
72. Показник, який характеризує інтенсивність загального обороту робочої сили і розраховується відношенням суми прийнятих і звільнених робітників до середньої чисельності працюючих, називається:
1) коефіцієнт плинності;
2) коефіцієнт міграції;
3) оборот по вибуттю;
4) оборот по прийому.
73. Коефіцієнт використання робочого часу за місяць обчислюється як відношення:
1) числа працюючих за кожен місяць на середньомісячну їх кількість;
2) кількості відпрацьованих люд.-днів одним робітником за місяць до загальної кількості люд.-днів за рік;
3) кількості відпрацьованих люд.-днів одним робітником за місяць до числа робочих днів у місяці;
4) загального числа відпрацьованих люд.-днів за місяць на число робочих днів у місяці.
74. Невикористаний резерв робочого часу за місяць обчислюється як:
1) добуток числа робочих днів у місяці на число працюючих;
2) різниця між загальною кількістю відпрацьованих люд.-днів за місяць і плановою;
3) добуток різниці між кількістю відпрацьованих люд.-днів одним робітником за місяць і числом робочих днів у місяці на середньорічну чисельність працюючих;
4) відношення різниці між кількістю відпрацьованих робочих днів одним працюючим за місяць і числом робочих днів у місяці до числа працюючих у цьому місяці.
75. Коефіцієнт сезонності використання робочої сили обчислюється як:
1) відношення максимальних затрат праці за місяць до мінімальних;
2) відношення затрат праці у кожному місяці до середньомісячних затрат праці;
3) добуток коефіцієнта використання робочого часу на число працюючих за місяць;
4) добуток різниці між затратами праці у кожному місяці і середньомісячними на число місяців;
76. Який із запропонованих заходів не сприяє зниженню сезонності використання робочої сили?
1) раціональне поєднання галузей рослинництва і тваринництва;
2) промислова переробка овочевої продукції;
3) створення промислових підсобних виробництв;
4) підбір сортів вирощуваних с.-г. культур по строкам дозрівання.
77. Факторна модель показника річної продуктивності праці у с.-г. виробництві (РП) має вигляд:
1) РП = Д:ТГ х ПГ;
2) РП = (Д х ТГ):ПГ;
3) РП = Д х ТГ х ПГ;
4) РП = Д:ТГ:ПГ,
де Д - кількість відпрацьованих днів одним робітником;
ТГ - тривалість робочого дня в годинах;
ПГ - виробництво валової продукції за годину.
78. Для аналізу продуктивності праці при виробництві окремих видів продукції використовують показник трудомісткості, який характеризує:
1) кількість виробленої продукції на 1 люд.-год. ;
2) затрати праці на виробництво валової продукції;
3) затрати праці на виробництво одиниці продукції;
4) кількість виробленої продукції та затрати праці.
79. Як визначити розмір впливу затрат праці на 1 га на зміну затрат праці на 1 ц?
1) різниця між фактичними та плановими затратами праці на 1 га;
2) різниця між фактичними затратами праці на 1 ц і умовними, обчисленими при планових затратах праці на 1 га і фактичній урожайності;
3) різниця між фактичними затратами праці на 1 ц і умовними, обчисленими при фактичних затратах праці на 1 га і плановій урожайності;
4) різниця між умовними затратами праці на 1 ц, розрахованими при фактичних затратах праці на 1 га і плановій урожайності, та плановими затратами праці на 1 ц.
80. Вплив продуктивності корів на зміну трудомісткості виробництва молока визначається як:
1) добуток різниці між фактичною і плановою продуктивністю корів на фактичні затрати праці на 1 голову;
2) результат ділення затрат праці на 1 голову на різницю між фактичною і плановою продуктивністю корів;
3) різниця між фактичними затратами праці на 1 ц і умовними, обчисленими при планових затратах праці на 1 голову і фактичній продуктивності корів;
4) різниця між умовними затратами праці на 1 ц, обчисленими при планових затратах праці на 1 голову і фактичній продуктивності корів, і плановими затратами праці на 1 ц.