Бухгалтерський облік (загальна теорія)

1. Облік, який являє собою систему суцільного, безперервного, документально обґрунтованого відображення господарських засобів та джерел їх утворення в процесі їх кругообігу, називається:

1) бухгалтерським;

2) оперативно-технічним;

3) податковим;

4) господарським.

2. Облік, який являє собою систему спостережень і контролю за окремими господарськими операціями і процесами з метою управління ними, називається:

1) бухгалтерським;

2) оперативно-технічним;

3) податковим;

4) статистичним.

3. Облік, який являє собою систему вивчення та контролю кількісної сторони масових суспільних явищ в їх нерозривному зв’язку з якісною стороною, називається:

1) бухгалтерським;

2) оперативно-технічним;

3) податковим;

4) статистичним.

4. Облік, що ведеться з метою визначення суми, яку необхідно сплатити до бюджету у вигляді технічних чи інших податків, або обов’язкових платежів, називається:

1) бухгалтерським;

2) оперативно-технічним;

3) податковим;

4) статистичним.

5. Бухгалтерський облік поділяється на:

1) податковий і статистичний;

2) фінансовий і управлінський;

3) фінансовий і податковий;

4) оперативно-технічний і управлінський.

6. Особливостями бухгалтерського обліку є:

1) документальне оформлення;

2) обов’язкове використання грошового вимірника;

3) суцільне і безперервне відображення всіх дій і подій господарської діяльності;

4) всі зазначені вище.

7. Який вид бухгалтерського обліку має комерційну таємницю:

1) фінансовий, управлінський;

2) податковий;

3) податковий, управлінський;

4) управлінський.

8. Які вимірники застосовуються в бухгалтерському обліку?

1) тільки натуральні;

2) тільки трудові;

3) тільки вартісні;

4) натуральні, трудові, вартісні.

9. Вимірники, які використовують для визначення кількості затраченої праці в одиницях робочого часу, називаються:

1) трудові;

2) матеріальні;

3) вартісні;

4) натуральні.

10. Кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства – це принцип:

1) послідовності;

2) обачності;

3) автономності;

4) відповідності доходів і витрат.

11. Постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики – це принцип:

1) послідовності;

2) обачності;

3) автономності;

4) відповідності доходів і витрат.

12. Можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності – це принцип:

1) послідовності;

2) безперервності;

3) повного висвітлення;

4) періодичності.

13. Оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі – це принцип:

1) послідовності;

2) безперервності;

3) повного висвітлення;

4) періодичності.

14. Розробкою і затвердженням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності займається:

1) Міністерство фінансів України;

2) Національний банк України;

3) Державний комітет статистики України;

4) Державна казначейська служба України.

15. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ розробляє:

1) Міністерство фінансів України;

2) Національний банк України;

3) Державна казначейська служба України;

4) Державний комітет статистики України.

16. Ведення бухгалтерського обліку підприємствами України є:

1) бажаним;

2) обов’язковим;

3) необов’язковим;

4) доречним.

17. Не відноситься до функцій бухгалтерського обліку:

1) інформаційна;

2) контрольна;

3) науково-пізнавальна;

4) динамічна.

18. Наука про завдання, предмет, метод, техніку, форми та організацію бухгалтерського обліку – це:

1) управлінський облік;

2) теорія бухгалтерського обліку;

3) фінансовий облік;

4) податковий облік.

19. Пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання – це принцип:

1) послідовності;

2) безперервності;

3) історичної собівартості;

4) періодичності.

20. Метод бухгалтерського обліку – це:

1) економічні процеси, які супроводжуються змінами в структурі господарських засобів та їх джерел в основі співвідношень між підприємствами та в середині їх;

2) сукупність прийомів та способів, які забезпечують суцільне, безперервне, взаємопов'язане та об'єктивне відображення, економічне узагальнення та підрахунок в грошовому виразі об'єктів бухгалтерського обліку;

3) матеріальні та грошові цінності, юридичні відносини та господарські операції, які приводять до їх змін;

4) господарські процеси.