т1

Тема № 1: “ Концептуальні засади виховної роботи

в Збройних Силах України.”

Перше навчальне питання: “ Концепція виховної роботи в ЗС та інших військових формуваннях України про виховну роботу. ”

Керівник заняття, використовуючи довідковий матеріал, зосереджує увагу тих, хто навчаються, на Указі Президента України від 4 вересня 1998 року № 981/98 про Концепцію виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях України, передумовах її опрацювання, меті Концепції, визначенні поняття "виховна робота".

В подальшому звертається увага студентів в загальному вигляді на елементи системи виховної роботи у військових підрозділах.

Після цього розглядаються основні принципи виховної роботи згідно Концепції виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях України з їх коротким поясненням.

З метою підвищення рівня виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях України, визначення напрямів і засад її перебудови відповідно до сучасних вимог Президент України затвердив Концепцію виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях України( Указ Президента України від 4 вересня 1998 року № 981/98). Згідно цього Указу Міністрові оборони України, Голові Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Служби безпеки України, Міністрові України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи запропоновано вжити заходи до усунення серйозних недоліків у виховній роботі у військових підрозділах, перебудови її згідно Концепції, зміцнення органів виховної роботи та підвищення їх статусу.

Передумовами опрацювання Концепції були наявність серйозних недоліків та упущень у виховній роботі з військовослужбовцями Збройних сил та інших військових формувань України, низька її ефективність. Про це свідчили факти нестатутних взаємин і грубих порушень військової дисципліни серед військовослужбовців. Водночас, мали місце падіння престижу військової служби в українському суспільстві, зниження мотивації військово-професійної діяльності серед військовослужбовців.

Це певною мірою було пов’язано з наявністю низки невирішених проблем, які стосуються всієї системи виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України. До них перш за все належали:

- відсутність єдиної системи поглядів на завдання, напрями та порядок управління духовними процесами;

- недосконалість нормативно-правової бази військово-гуманітарної діяльності;

- нагальна потреба розвитку кадрового, інтелектуального, технічного, науково-аналітичного потенціалу органів виховної роботи, підвищення їх престижу, авторитету і статусу.

У зв’язку з цим виникла необхідність концептуального визначення єдиних підходів до виховання захисника Батьківщини з урахуванням економічної, суспільно-політичної, демографічної ситуації, становища молоді в суспільстві, формування нового світогляду, морально-етичних, національно-історичних основ поведінки.

Мета Концепції. Вона мала накреслити шляхи та засоби перебудови виховної роботи у військових формуваннях та привести її у відповідність із вимогами забезпечення оборони держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.

Метою Концепції є:

-забезпечення єдності навчання, виховання, розвитку і психологічної підготовки військовослужбовців;

-координація зусиль та опрацювання однакових поглядів на проблему виховання військовослужбовців, визначення ролі органів виховної роботи, що створюються при управліннях військових формувань;

-створення та вдосконалення психолого-педагогічних засобів, форм і методів виховання військовослужбовців, узгодження дій державних і військових органів управління щодо цілеспрямованої підготовки молоді до військової служби.

Виховну роботу у Збройних силах та інших військових формуваннях України Концепція визначає як систему організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування й розвиток у воїнів професійно необхідних психічних якостей, моральної самосвідомості, що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з’єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів.

Система виховної роботи у військових формуваннях включає:

• суб’єктів виховного процесу (вихователів);

• програму діяльності (мету, завдання і зміст виховної роботи);

• організацію та керівництво виховною роботою;

• об’єктів виховної роботи (вихованців).

До суб’єктів виховної роботи належать командувачі, командири (начальники), штаби, органи по роботі з особовим складом.

Об’єктом виховної роботи є особистість військовослужбовця, всі категорії особового складу та працівники військових формувань України, члени їхніх сімей та колективи в цілому

Основними принципами виховної роботи згідно Концепції виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України є:

- державна і патріотична спрямованість виховного процесу;

- взаємозалежність змісту, форм і методів виховної роботи;

-повага до особистості, конституційних прав і свобод військовослужбовця, орієнтація на ідеали демократії та гуманізму, загальнолюдські моральні цінності;

- безперервність і спадкоємність у виховній роботі, органічне поєднання у виховному процесі національних, історичних та культурних традицій з почуттям нового;

- конкретність та узгодженість змісту, форм і методів виховної роботи;

- об’єктивно-науковий підхід до планування, здійснення та оцінки результатів виховної роботи.

Таким чином, виховна робота організовується і здійснюється на підставі Конституції та законів України, Воєнної доктрини держави (нова редакція - затв.Указом Президента України №390/2012 від 08.06.2012 р.) , нормативно-правових актів Президента та Уряду України. Вона є невід’ємною частиною повсякденної діяльності Збройних сил та інших збройних формувань України у мирний та воєнний час.

Друге навчальне питання: " Зміст понять “виховна робота” та “морально – психологічне забезпечення."

Оголосивши навчальне питання, керівник заняття далі доводить складові виховної роботи, визначення поняття "морально-психологічне забезпечення", його походження та мету.

В подальшому керівник заняття доводить елементи системи МПЗ в контексті принципової моделі МПЗ з подальшим поясненням кожного елементу . Особлива увага звертається на те, що результатом МПЗ є високий моральний дух чи високий морально-психологічний стан населення і військовослужбовців України, як складова бойового потенціалу держави та її Збройних сил

Після цього керівник заняття доводить до студентів і пояснює принципи та загальні завдання МПЗ.

Щодо змісту МПЗ у Збройних Силах України, то він є різноманітним і багатогранним та торкається всіх сфер життєдіяльності військовослужбовця і військового колективу, організації та проведення бойових і навчально-бойових задач Ця різноманітність і багатогранність також знаходить своє відбиття в структурі МПЗ бойових дій з його основними складовими.

Саме важливе у виховній роботі – це зміст.

Зміст це сукупність теорій, положень, норм, знань, традицій, які повинні бути передані військовослужбовцям, засвоєні ними і виступати провідними мотивами їх професійної діяльності.

Зміст виховної роботи розкривається через її складові, напрямки та завдання, на основі яких уже формуються функціональні обов'язки посадових осіб органів військового управління по реалізації змісту виховної роботи.

Одним із змістовних елементів виховної роботи є її складові, які визначені Концепцією виховної роботи. До них належать:

- морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань;

- морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень;

- інформаційно-пропагандистське забезпечення;

- культурно-виховна і просвітницька робота;

- військово-соціальна робота.

МПЗ в Збройних силах України – це один із найважливіших видів забезпечення їх життєдіяльності, яке в якості наукового терміну з’явилося в оперативних і плануючих документах у 1995 році. Але, на жаль, до сьогоднішнього дня теоретичні та методологічні основи цієї проблеми не знайшли достатнього обгрунтування, потребують вивчення мета, зміст, принципи, методи, прийоми, способи, форми його здійснення, вимагають уточнення місце і роль в системі забезпечення військ. Також необхідно визначитися з науковими поняттями “військове виховання” і “МПЗ” та їх предметами дослідження, співвідношеннями військового виховання і МПЗ особового складу в мирний і воєнний час, затвердити нормативно-правову базу, організаційно-штатні структури та організувати чітку систему підготовки офіцерських кадрів для цієї структури, забезпечити надійні механізми взаємодії органів військового управління Збройних сил України з іншими військовим формуваннями держави щодо координації заходів МПЗ, організувати вивчення зарубіжного досвіду його організації і міжнародне співробітництво з питань організації.

Проблема кадрів надзвичайно актуальна, тому що в цій сфері мають працювати і служити професіонали у галузі суспільних і гуманітарних наук, особливо фахівці з психології, педагогіки, соціології, політології як загальної, так і військової. За минулі роки накопичений певний досвід організації МПЗ у видах збройних сил і родах військ, у ході командно-штабних навчань і тренувань відпрацьовується весь комплекс заходів щодо його планування, організації та управління в різних умовах тактичної та оперативної обстановки. Військовий досвід свідчить про те, що сьогодні воно разом з оперативним, технічним, тиловим і медичним забезпеченням є суттєвим фактором підтримання боєздатності військ, обов’язковою умовою успішного виконання бойових і навчально-бойових завдань.

Щодо масштабів і потреб держави МПЗ являє собою комплекс взаємопов’язаних і узгоджених заходів державного і військового керівництва, органів військового управління з метою досягнення достатнього рівня морально-психологічного стану особового складу Збройних сил та всього населення України для забезпечення обороноздатності держави в мирний і воєнний час, максимальне зниження психологічних втрат у військах та досягнення й утримання морально-психологічної переваги над противником з метою ефективного виконання бойових та інших завдань.

Ці різноманітні заходи мають бути узгоджені за цілями, послідовностями, силами, методами та засобами в різних структурах військового і цивільного управління. МПЗ охоплює духовну і психологічну сферу підготовки населення України та її Збройних сил. Її мета, характер, зміст і спрямованість визначаються Конституцією України, Законами України про Збройні сили України та про оборону України, Концепцією виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України, Положенням про органи по роботі з особовим складом Збройних Сил України, наказами та директивами Міністра оборони України та інших посадових осіб, низкою інших документів та конкретною військово-політичною ситуацією.

Керівництво МПЗ у військах здійснюється командиром (начальником) через виховні структури . Безпосереднім його організатором є заступник командира (начальника) по роботі з особовим складом. Основний комплекс заходів щодо організації та проведення МПЗ в Збройних силах та інших військових формуваннях України визначені у Концепції виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України і включає організаційні, виховні та соціально-психологічні заходи, які спрямовані на підтримання постійної бойової готовності органів управління, об’єднань, з’єднань, частин і підрозділів, установ і закладів, реалізацію духовного і професійного потенціалу особового складу під час виконання навчально-бойових завдань.

Система і модель МПЗ. МПЗ, являючись певним комплексом взаємопов’язаних і узгоджених дій органів державного і військового управління, представляє певну систему. Будь-яка система складається з певних елементів і представляє стрункій ряд, що пов’язує у ціле конкретну модель функціонування. Для розкриття цієї системи та представлення її конкретної моделі необхідно докладно з’ясувати мету і результат МПЗ життєдіяльності Збройних сил України.

Метою МПЗ життєдіяльності військ має бути забезпечення досягнення їх перемоги у воєнний час, досягнення і підтримання морально-психологічної переваги над противником в умовах загрози суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України, забезпечення високої бойової та мобілізаційної готовності, ефективності бойової та гуманітарної підготовки, формування гармонійної духовної культури та свідомої військової дисципліни особового складу військових підрозділів і частин у мирний час шляхом формування високого морально-психологічного стану, бойових і морально-психологічних якостей.

Результатом МПЗ є високий моральний дух чи високий морально-психологічний стан населення і військовослужбовців України, як складова бойового потенціалу держави та її Збройних сил. Тому доречні слова Н.Коупленда про те, що армія не розбита, поки вона не перейнялася свідомістю поразки, тому що поразка – це висновок розуму, а не фізичний стан [1, с. 12]. У зв’язку з цим ці два поняття “МПЗ” і “морально-психологічний стан” мають знаходитись у безпосередньому діалектичному взаємозв’язку та аналізуватись у сукупності. У морально-психічному стані особового складу відображаються соціальні, політичні, економічні, матеріально-технічні, природні, різні індивідуально-психічні та соціально-психологічні явища, які виступають у комплексі в певному проміжку часу та характеризують певну статику у психіці воїна і морально-психологічну атмосферу у військовому колективі.

МПС характеризує всебічну готовність і здатність воїна, військового колективу до виконання поставлених бойових, навчально-бойових та інших завдань, які пов’язані з забезпеченням обороноздатності Української держави.

Після цих обмірковувань можна підійти до загального визначення принципової моделі МПЗ в Збройних силах України. Ця модель складається ряду елементів. Відправною точкою є загальна мета МПЗ, яку складає досягнення високого морально-психічного стану особового складу, що дозволяє йому ефективно виконувати бойові та інші завдання в мирний і воєнний час. Наступні елементи – завдання і зміст МПЗ – визначаються загальною метою, які формуються з урахуванням внутрішньої структури морально-психічного стану як окремого воїна, так і цілого військового підрозділу (частини), тісно поєднують взаємообумовлені духовні та психічні компоненти конкретної людини, військового колективу.

Принципова модель МПЗ

Загальними завданнями МПЗ у мирний і воєнний час є:

-формування у особового складу віри в політичне та військове керівництво держави, вірність Військовій присязі та військовому обов’язку, високої відповідальності за захист Батьківщини;

-інформування і роз’яснення особовому складу військово-політичної та морально-психологічної обстановки, яка склалася в даний час, та про основні заходи, які приймаються держаним і воєнним керівництвом щодо підготовки та ведення бойових дій;

-підтримання на високому рівні процесу бойової та воєнно – ідеологічної підготовки, індивідуальної та колективної дисциплінованості, згуртованості навколо національних і державних ідей;

-сприяння підвищенню бойової активності та напруги військовослужбовців у ході виконання поставлених завдань;

-формування у особового складу високих морально-психічних якостей, відданості народу України, ненависті до його ворогів, витримки і самоволодіння, розвиток відповідальності за підтримку високої бойової та мобілізаційної готовності, несення бойового чергування, вартової та внутрішньої служб;

-вивчення, оцінка і прогнозування морально-психічного стану військ як в мирний, так і воєнний час;

-формування високого рівня морально-психічної стійкості та готовності особового складу до виконання бойових та інших завдань;

-забезпечення і реалізація правових гарантій військовослужбовців, які передбачені законами та правовими актами мирного чи воєнного часу, підтримка постійної взаємодії органами державної влади і управління з метою вирішення соціальних проблем військовослужбовців та членів їх сімей, забезпечення військ всім необхідним для ведення бойових дій;

-проведення заходів щодо зриву та послаблення інформаційно-психологічного впливу противника, прогнозування, профілактика і попередження дезінформації та деморалізації особового складу;

-організація психологічної допомоги військовослужбовцям і психологічної реабілітації у воєнний час;

-організація роботи у бойовій обстановці системи радіомовлення, поліграфічного устаткування, воєнної печаті, центрів культури та дозвілля, забезпечення військ засобами інформації та МПЗ, їх своєчасний ремонт і поновлення тощо.

Основні вимоги щодо цілеспрямованої, наукової та методично правильної організації МПЗ містяться у його принципах:

• науковість, тобто обґрунтованість як змісту, так і його організації з рахуванням сучасних досягнень науки та техніки, особливостей сучасного бою, специфіки функціонування психіки людини та протікання різноманітних соціально-психологічних явищ в умовах сучасної війни;

• цілеспрямованість, активність і конкретність МПЗ, тобто врахування характеру діяльності кожного військовослужбовця, специфіки діяльності кожного окремого підрозділу та конкретного змісту кожного бойового завдання;

• практичність, тобто постійна спрямованість МПЗ на підтримку високої бойової та мобілізаційної готовності, на виконання бойових і навчально-бойових завдань;

• комплексність, тобто вміле сполучення і використання різноманітних умов життєдіяльності особового складу і засобів бойової та гуманітарної підготовки для формування військової майстерності;

• систематичність, поступовість і послідовність МПЗ, які цілеспрямовано і науково впливають на емоційно-почуттєву, вольову, інтелектуальну і мотиваційну сфери особистості військовослужбовця;

• спадкоємність, тобто вміле використання досвіду передових армій світу, сучасний досвід МПЗ і врахування в ньому раніше набутих військово-професійних навичок, умінь, емоційно-вольової стійкості;

• гуманність, тобто признання життя людини та її життєвих орієнтирів як найвищої цінності суспільства, поважне ставлення до гідності особистості;

• наступальність, тобто, коли питання стоїть про життя і смерть людини, необхідно своєчасно і цілеспрямовано формувати конкретне уявлення про противника, опереджати його морально-психологічні заходи та своєчасно їх нейтралізувати та ін.

Мета, конкретні завдання та принципи МПЗ уточнюються в залежності від виду збройних сил, роду військ, особливостей конкретного підрозділу і особливостей наявної військово-політичної обстановки та визначають конкретний зміст МПЗ, який має бути спрямованим на створення сприятливих морально-психологічних умов ефективного вирішення збройними силами завдань, які стоять перед ними. Але для цього слід чітко уявляти об’єкт МПЗ і предмет морально-психологічного впливу.

Стосовно Збройних сил України основними об’єктами МПЗ є особистість військовослужбовця, його духовний світ, психо- і психофізіологічні якості та військовий колектив, його соціально-психологічні властивості та якості. Отже, психіка військовослужбовця та його морально-психічний стан і різноманітні характеристики психології військового колективу є конкретним предметом морально-психологічного впливу. Форми прояву психічного світу військовослужбовця і соціально-психологічних явищ військового колективу надзвичайно різноманітні та багатогранні. У зв’язку з цим зміст МПЗ у Збройних силах України є різноманітним і багатогранним, торкається всіх сфер життєдіяльності військовослужбовця і військового колективу, організації та проведення бойових і навчально-бойових задач. Ця різноманітність і багатогранність також знаходить своє відбиття в структурі МПЗ бойових дій, основними складовими якої є:

• інформаційно-пропагандистське забезпечення;

• психологічне забезпечення;

• воєнно-соціальна та правова робота;

• культурно-виховна робота;

• інформаційно-психологічна протидія.

Таким чином, МПЗ спрямовано на підтримання високої боєздатності та готовності військ до виконання бойових і навчально-бойових завдань шляхом створення високого морально-психічного стану власних військ і морально-психологічного приголомшення військ противника.

Третє навчальне питання: " Концепція гуманітарного і соціального розвитку у ЗС України "

Викладач дає загальну характеристику Концепції гуманітарного і соціального розвитку у ЗС України, її складових – гуманітарної та соціальної політики у ЗС України.

Особлива увага викладачем акцентується на розмежуванні функцій між Міністерством Оборони та Генеральним штабом МО України, завданнями , що на них покладаються.

Після цього керівник заняття відмічає, що координуючим та аналітичним органом Міністерства оборони України щодо реалізації гуманітарної та соціальної політики держави у Збройних Силах України є Департамент гуманітарної політики Міністерства оборони України, який здійснює діяльність під керівництвом першого заступника Міністра оборони України з гуманітарної політики та у зв’язках з Верховною Радою України.

Органом Генерального штабу Збройних Сил України, який здійснює планування, організацію та контроль діяльності військового командування з питань гуманітарного та соціального розвитку є Головне управління по роботі з особовим складом Збройних Сил України, яке підпорядковане начальнику Генерального штабу Збройних Сил України.

У підсумку відмічається, що права, обов'язки та порядок діяльності органів по роботі з особовим складом визначені Положенням про органи по роботі з особовим складом.

У відповідності до розпорядження Президента України № 338/2003-рп від 25.10.2003 "Про заходи щодо реформування гуманітарної сфери Збройних Сил України" у Збройних Силах України була розгорнута діяльність щодо реформування органів виховної роботи.

З цією метою відпрацьована Концепція гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Силах України. Цей документ є базовим у системі гуманітарного і соціального забезпечення Збройних Силах України .

Концепція гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Силах України (Затв. Указом Президента України №28/2004 від 12.01.2004 р.) є науково обґрунтованою системою поглядів на поширення і закріплення гуманістичних та соціальних цінностей у Збройних Силах України, гуманізацію усіх сфер військової діяльності, задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їхніх сімей та працівників Збройних Сил і містить в собі положення про основні принципи, завдання, пріоритети діяльності органів військового управління щодо впровадження гуманітарної та соціальної політики держави у Збройних Силах, а також механізмів їх реалізації.

Гуманітарна політика у Збройних Силах - це цілеспрямована діяльність органів військового управління щодо реалізації конституційних прав та свобод військовослужбовців, працівників Збройних Сил, забезпечення їх духовного, культурного та фізичного розвитку.

Соціальна політика у Збройних Силах - це діяльність органів військового управління щодо розвитку та управління соціальною складовою Збройних Сил з метою задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил, соціальної реабілітації, підтримки та захисту військовослужбовців та осіб, які звільнені із Збройних Сил у запас або у відставку.

• Основні принципи гуманітарного та соціального розвитку.

• Мета гуманітарного та соціального розвитку.

• Основні завдання гуманітарного та соціального розвитку .

Керівництво та контроль за діяльністю органів військового управління щодо реалізації гуманітарної та соціальної політики держави у Збройних Силах здійснює Міністерство оборони України.

На Міністерство оборони України покладається:

- розробка проектів законів та інших нормативно-правових актів щодо впровадження гуманітарної та соціальної політики держави у Збройних Силах України, стратегії гуманітарного та соціального розвитку;

- організація та контроль за виконанням органами військового управління державних програм розвитку Збройних Сил України, інших програм (планів) з питань гуманітарного та соціального розвитку;

- моніторинг ефективності гуманітарної політики у Збройних Силах України, розробка рекомендацій органам військового управління щодо розвитку гуманітарної сфери Збройних Сил України;

- розробка та здійснення заходів щодо розвитку культури та духовності у Збройних Силах України;

- організація заходів щодо військово-патріотичного виховання у Збройних Силах України;

- здійснення заходів щодо задоволення прав військовослужбовців на свободу світогляду та віросповідання;

- забезпечення розвитку гуманітарної складової військової освіти та науки;

- соціальний моніторинг Збройних Сил України, розробка та удосконалення програм їх соціального розвитку;

- здійснення заходів щодо реалізації соціальних, правових гарантій військовослужбовців, членів їхніх сімей та працівників Збройних Сил України, осіб, звільнених у запас або у відставку, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісті, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі у міжнародних миротворчих операціях;

-вдосконалення системи соціального забезпечення військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку, учасників бойових дій, сімей загиблих військовослужбовців;

- розробка та здійснення заходів щодо соціальної адаптації військовослужбовців, які звільняються у запас або у відставку та членів їхніх сімей;

- визначення потреб асигнувань за відповідними статтями кошторису Міністерства оборони України та розподіл затверджених Міністром оборони України коштів між видами Збройних Сил, оперативними командуваннями, частинами центрального підпорядкування та здійснення контролю за їх використанням.

В інтересах гуманітарного та соціального розвитку в межах чинного законодавства Міністерство оборони України організовує взаємодію з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, релігійними організаціями, громадянами України, засобами масової інформації та міжнародними інституціями.

Координуючим та аналітичним органом Міністерства оборони України щодо реалізації гуманітарної та соціальної політики держави у Збройних Силах України є Департамент соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України.