metod_vkazivki_do_p_r_z_metorologiyi

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 5

Нормоконтроль конструкторського документа

Мета роботи: набути практичних навичок проведення нормоконтролю конструкторського документа.

Теоретичні відомості

До графічної частини документації відносять:

–креслення (робочі, креслення деталі, складальні, габаритні та

монтажні);

–схеми;

–ескізи;

–плакати.

Креслення повинні бути виконанні у відповідності до правил встановлених у ГОСТ 2.109-73 «ЄСКД. Основні вимоги до креслень».

Схеми виконуються у відповідності до ГОСТ 2.701-84 «ЄСКД. Види та типи схем. Загальні вимоги до їх виконання».

Креслення ескізного проекту в загальному вигляді повинно містити:

– зображення виробу (види, розрізи, перерізи), тестову частину та написи, необхідні для розуміння конструктивного виконання виробу,

взаємодії його складових частин та принципу роботи виробу;

– найменування, а також позначення (якщо є) складових частин виробу, для яких необхідно вказати данні (технічні характеристики,

кількість, вказівки про матеріал, принцип роботи тощо) або запис яких

43

необхідно для пояснення зображення креслення загального виду, опис

принципу роботи виробу тощо;

–габаритні розміри та інші данні, які наносять на зображення

(при необхідності);

–схему, якщо є потреба (але можна оформлювати окремим документом);

–технічні характеристики виробу.

Зображення виконують з максимальним спрощенням передбаченим стандартами ЄСКД для робочих креслень.

Найменування та позначення складових частин виробу на кресленнях загального виду вказують одним з наступних способів:

–на полицях-виносках;

–в таблиці, що розміщується на тому самому листі, що й зображення виробу;

–в таблиці, виконаній на окремих листах формату А4 відповідно до ГОСТ 2.301-68 у якості наступних листів креслення загального виду.

Плакати виконуються у відповідності до ГОСТ 2.605-68 «Плакати навчально-технічні. Загальні технічні вимоги».

Плакат повинен містити:

–заголовок;

–графічну частину (зображення);

–текст пояснення (за необхідністю).

Заголовок повинен бути коротким та відповідати змісту плаката.

Графічна частина (зображення) повинна містити данні, що пояснюють зміст плакату.

Текс пояснення повинен розташовуватись на вільному полі плакату та містити найменування викладених на плакаті складових частин виробу або пояснення позначень розміщених на схемах тощо.

44

Найменування, позначення елементів, текстова частина плакату виконується у відповідності до найменування, умовних позначень та текстовій частині документів або документації, для ілюстрації яких призначені плакати. Якщо на плакат винесено таблицю, то вона повинна мати ту саму нумерацію та найменування, що й в тексті. В основному написі необхідно вказати номер сторінки, на якій ця таблиця знаходиться в тексті.

Плакати виконують на форматах у відповідності до ГОСТ 2.301-68, а

основний напис у відповідності до ГОСТ 2.104-68.

Лінії на плакатах виконуються відповідно до ГОСТ 2.303-68, розмір шрифтів – ГОСТ 2.304-81.

Завдання до виконання

Вивчити стандарти ЄСКД вимоги до графічної частини документів.

Провести нормоконтроль графічної частини документів згідно вимог. Заповнити таблицю 4.1. Графічну частину документів надає викладач для кожного студента.

Табл. 4.1 Перелік зауважень нормоконтролеру

45

Примітка 1. Перелік зауважень виконується на кожний комплект робочих креслень окремо, тобто на ВК, 0В, АБ тощо.

Примітка 2. Позначення документації здійснюється згідно до ДСТУ Б А.2.4-4:2009.

46

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 6

Основні поняття взаємозамінності. Граничні розміри, відхилення, допуски та поля допусків

Мета роботи: закріпити знання про утворення посадок в Єдиній системі допусків та посадок (ЄСДП); набути практичні навички з використання стандартів ЄСДП гладких з’єднань для розрахунків посадок різного призначення.

Теоретичні відомості

Номінальний розмір (DH , dH ) – розмір, відносно якого визначаються відхилення. При позначенні на кресленнях номінальних розмірів і сполучень, отриманих лічильним шляхом, число слід округляти до розмірів стандартних рядів (ГОСТ 6636-69). При цьому перевагу надавати рядам з більшою градацією.

Дійсний розмір (D, d ) – розмір елемента (вала або отвору),

встановлений шляхом вимірювання. Правильність отримання розмірів при обробці перевіряється їх вимірюваннями.

Граничні розміри – два розміри, між якими повинен знаходитись або яким повинен дорівнювати дійсний розмір.

Враховуючи похибки обробки, конструктор вказує на кресленнях не один, а два граничні допустимі розміри, більший з яких має назву

«найбільший граничний розмір» (Dmax,dmax ), а менший – «найменший граничний розмір» (Dmin, dmin ) (рис. 6.1). Усі розміри на кресленнях подаються у міліметрах.

47

Завдання до виконання

1. Визначити допуск, найбільші та найменші граничні розміри деталей за заданими номінальними розмірами та граничними відхиленнями (таблиця 6.1).

Табл. 6.1 Номінальні розміри та граничні відхилення

49

2. Визначити верхнє та нижнє граничні відхилення валу за заданими номінальними та граничними розмірами. Записати розмір так, як він повинен бути позначений на креслені. Завдання вказано у таблиці 6.2.

Табл. 6.2 Варіанти індивідуальних завдань

50

3. Накреслити в масштабі поля допуску валу за заданими номінальним розміром та граничними відхиленнями (таблиця 6.3)

Табл. 6.3 Варіанти індивідуальних завдань

51

4. Накреслити в масштабі поля допуску отвору за заданими

номінальним розміром та граничними відхиленнями згідно до варіанту

(таблиця 6.4).

Табл. 6.4 Варіанти індивідуальних завдань

52