призначеня держави

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

ЕСЕ

на тему: Призначення держави

Виконав: Студент 1 курсу 4 групи

Інституту підготовки кадрів для

органів прокуратури України

Поважний Сергій Вікторович

Перевірила: к.ю.н.,асистент

Соколова І.О.

Харків

2015

Призначення держави

Питання це досить проблематичне та політичне, близьке за значенням до того, в чому полягає призначення людини і кінцевий підсумок всього. Наприклад, для Платона сенс держави полягав у підтримці моралі. Але це, звичайно, абсолютно суб'єктивно, оскільки у багатьох мудрих людей світу античності розуміння держави (і, звичайно, не тільки його) залежало від їхніх власних філософських та політичний переконань. Той же Г. Гроцій вважав, що призначенная держави — це ствердження загального блага, Ж.-Ж. Руссо називав це забезпеченням загальної свободи. У радянські часи цьому питанню надавали класовий характер.

Тобто, держава певним чином стосується моральності людини. У розвинутіших демократіях західного зразка у післявоєнні роки держава все більше стає засобом подолання суспільних суперечностей не за допомогою насильства, а через досягнення загального компромісу. Звідси — поширене використання таких загальнодемократичних ідей та інститутів, як розподіл влади, верховенство закону, плюралізм, висока роль суду, гласність та тому подібне. Все це дозволяє охарактеризувати державу як засіб соціального компромісу — за змістом, і як правову — за формою.

Наразі слід об'єктивніше підходити до призначення сучасної держави. Очевидно, що держава часто здійснює заходи, які відповідають інтересам всього суспільства, всіх соціальних груп, всіх прошарків населення (наприклад, будівництво шляхів, боротьба зі стихійними лихами, охорона природи, підтримання громадського порядку, боротьба зі злочинністю, підтримання науки, культури, мистецтва, охорони здоров'я тощо).

Характеризуючи сучасну державу, не можна стверджувати, що вона має таке ж соціальне призначення, як і держава 300—400 років тому. Бо ж щось вже не працює, щось вже не має актуальності та сенсу та потребує заміни і таке інше. Соціальна складова у процесі розвитку держави постійно зростає, особливо в епоху науково-технічних революцій.

Так, призначення сучасної держави полягає у її різноманітті, широкій сфері діяльності, спрямованій на нормальне, безконфліктне існування суспільства. Як на мене, то це основна її роль. Неможливо ж бо було б керувати всім Всесвітом одночасно, а поділення його на окремі локальні правові прошарки полегшує цей тягар.

Сучасна держава — соціальний арбітр, орган керівництва загальними справами, організатор багатьох важливих заходів, без здійснення яких неможливе функціонування суспільства. Одне з перших місць у цьому процесі належить закріпленню, забезпеченню прав і свобод людини, екологічній безпеці, технічному прогресу, здоров'ю нації, безконфліктному існуванню суспільства, забезпеченню гідного прожиткового рівня, підтримання науки, культури, освіти. Держава повинна перешкоджати різкій диференціації суспільства, щоб уникати гострих соціальних конфліктів.

Вона виступає суб'єктом легалізованого примусу: повинна впливати на ті прошарки населення, групи, окремих людей, які є суспільно небезпечними. Її компетентні органи зобов'язані стримувати тих, хто характеризується суспільно небезпечною поведінкою, вони здійснюють певний соціальний контроль за дотриманням законів, принципів, правил людського співжиття.

Саме універсальний характер діяльності держави в сучасному світі спонукає до виконання нею нових функцій, що не характерні для минулих історичних епох. Однією з таких функцій є соціальна. Якщо її не розвивати, це призведе до соціального безправ'я, серйозних конфліктів у суспільстві.

Як висновок можна сказати, що держава проводить активну соціальну політику, яка полягає у врегулюванні і вирішенні соціальних проблем, досягаючи соціальної справедливості у відносинах між підприємцями, виробниками, споживачами, забезпечуючи інтереси малозабезпечених верств населення, що потребують соціальної підтримки.