47. Поняття «власність» («майно»), що сформоване Європейським судом з прав людини в практиці застосування статті 1 Першого Протоколу.

Заявник може стверджувати про порушення статті 1 Протоколу № 1 лише якщо стверджувані заходи або рішення стосуються його майна в розумінні цього положення. Поняття «майна» може стосуватися «існуючого майна» та активів, включаючи майнові зобов’язання, щодо яких заявник може заявити про те, що в нього існують принаймні «законні сподівання» на отримання реальної можливості користуватися правом власності.

Поняття «майна» у першій частині статті 1 Протоколу № 1 має автономнее значення, яке не обмежується володінням фізичним майном, а є незалежним від офіційної класифікації у національному праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права» і, отже, як «майно» для цілей цього положення.

Стаття 1 Протоколу № 1 застосовується лише до існуючого права на володіння майном. Вона не гарантує права на набуття майна. Особа, яка скаржиться на порушення її права на повагу до майна, передусім повинна довести існування такого права.

Застосування статті 1 Протоколу № 1 поширюється на приватний бізнес та їхню клієнтуру, оскільки вони мають певну цінність, яка у багатьох аспектах має властивості приватного права і, таким чином, становить актив, а, отже, майно в розумінні першого речення статті 1 Протоколу №1

Cтаття 1 Протоколу №1 застосовується до інтелектуальної власност. Вона є застосовною до заяв про реєстрацію торгової марки

48. Умови позбавлення власності, визначені пунктом 1 статті 1 Першого Протоколу.

Поняття «майна» у першій частині статті 1 Протоколу № 1 має автономнее значення, яке не обмежується володінням фізичним майном, а є незалежним від офіційної класифікації у національному праві.

Право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено форми власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб’єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов’язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосовано лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, передбаченому законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їхньої вартості.

Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їхньої вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Так само вимога про те, що будь-яке вилучення чи позбавлення власності має здійснюватися в інтересах «суспільства», напряму згадане у другій нормі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Третя норма цієї статті також згадує «загальні» інтереси. А отже, будь-яка форма втручання в право власності, незалежно від того, яка норма поширюється на неї, має відповідати вимогам про наявність законної мети – інтересів суспільства.