34. Процесуальні гарантії у випадку позбавлення волі: пункти 2, 3 та 4 статті 5 Конвенції.

2. Кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього.

кожному заарештованому мають повідомити в про стих, загальноприйнятих і зрозумілих йому висловах суттєві правові й фактичні підстави для його арешту, так щоб він міг, якщо вважає за потрібне, оскаржити до суду його законність відповідно до параграфа 4. Хоча ця інформація має надаватись «негайно», посадова особа, що заарештовує, не зобов’язана повідомляти її в повному обсязі у самий момент арешту. Чи був обсяг наданої інформації достатнім і чи була вона надана достатньо швидко, слід оцінювати у кожному випадку з урахуванням його особливостей .

Суд також нагадує, що коли особа затримується за підозрою у вчиненні злочину, стаття 5 § 2 не містить ані вимоги про певну форму надання необхідної інформації, ані того, щоб ця інформація включала в себе повний список обвинувачень, висунутих про ти затриманої особи.

3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.

Термін «негайно» у пункті 3 статті 5 є більш жорстким стандартом, ніж термін «без зволікання» у пункті 4 статті 5. Комісія та Суд не встановлювали тривалість мінімального строку.

Пункт 3 статті 5 також гарантує право на судовий розгляд упродовж розумного строку, якщо затриману особу не було звільнено. Мета цього положення — запобігти затриманню на невизначений строк протягом часу, коли держава розслідує справу.

4. Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або затримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

35. Компенсація за незаконий арешт або затримання: пункт 5 статті 5 Конвенції.

5. Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

Для того, щоб Комісія та Суд визнали порушення пункту 5 статті 5, необхідно спочатку встановити порушення одного або кількох прав, що гарантуються попередніми пунктами цієї статті (Мюррей проти Сполученого Королівства (1994)). Важливо зазначити, що право на відшкодування за цією статтею є правом, яке заінтересована сторона оскаржує перед державними органами своєї держави, це ж саме стосується і решти інших прав, які визначені в розділі I Конвенції. Так, пункт 5 статті 5, подібно до пункту 4 статті 5, є засобом захисту права на національному рівні, які Суд може розглядати при тлумаченні інших статей Конвенції.